Постанова

від 18.11.2021 по справі 300/1119/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1119/21 пров. № А/857/17790/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.

з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови за апеляційною скаргою Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (суддя першої інстанції Гундяк В.Д., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 01.06.2021)

В С Т А Н О В И В :

23.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 (надалі -ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209300/2020/00149 від 23.12.2020.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2020 за №UA209300/2020/000051/2 . Визнано протиправною та скасувано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2020 за №UA209300/2020/00149. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача 6270 грн. судових витрат, з них 2270 зі сплати судового збору та 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Із таким судовим рішенням не погодилась Івано-Франківська митниця Державної митної служби та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів, в митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів. Так, за результатами обробки поданих підприємством до декларації документів було встановлено, що до митного оформлення не подано специфікацію, яка є невід`ємною частиною контракту на поставку товарів. Наданий декларантом рахунок-фактура за №112 від 21.12.2020, виданий ТОВ "Захід Логістик", містить посилання на договір №011220, однак такий документ до митного оформлення наданий не був. Також є ознаки підробки поданих документів, а саме Додаткової угоди №2 до контракту купівлі-продажу. Також є розбіжності у поданих до митного оформлення документах (платіжному дорученні) щодо назви товару. Крім того, не підтверджені відомості про перевізника. За таких обставин митним органом декларанту було направлено запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які подані не були. Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов і тому рішення необхідно скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Апелянт був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання судової повістки на вказану ним адресу, яка отримана 29.10.2021, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з метою митного оформлення ввезеного в Україну товару, а саме мандарини-клементини свіжі: калібр 05, кількість 13546 кг, вартість 6095,70 євро, ціна за кг - 0,45 євро; калібр 04, кількість 850 кг, вартість 442 євро, ціна за кг 0,52 євро; калібр 06, кількість 6574 кг, вартість 1972,20 євро, ціна за кг 0,30 євро декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості за №UA209300/2020/011735, в якій заявлено визначену за першим методом митну вартість товару - 8509,90 євро.

На підтвердження вказаної ціни декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу: сертифікат відповідності №20100781564 від 18.12.2020, рахунок-проформа №1/00/2020 від 15.12.2020, рахунок-фактуруа (інвойс) 15/С/2020 від 18.12.2020, автотранспортну накладну № 3 від 19.12.2020, фітосанітарний сертифікат UE/ІТ/1012001 від 18.12.2020, декларацію про походження товару 15/С/2020 від 18.12.2020, платіжний документ від 17.12.2020, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №112 від 21.12.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 23.11.2020, зовнішньоекономічний договір №2811/16 від 28.11.2016, інформацію про позитивні результати проведення державних видів контролю № 6407855, інші некласифіковані документи 7/12 від 07.12.2020, копію митної декларації країни відправлення 20ITQ3J010062696E8 від 21.12.2020 року.

Під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подати документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що ідентифікують даний товар; прайс листи виробника товару у валюті контракту; висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 повідомило відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та зазначило, що всі необхідні документи декларантом вже були подані.

23.12.2020 відповідачем винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209300/2020/0014.

Також цього ж дня відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209300/2020/000051/2, згідно якого митну вартість ввезеного товару скориговано та визначено ціну 0,7400 євро за кг, що в загальному розмірі становить 12010,57 євро.

Згідно вказаного рішення відповідач визначив вартість товару за резервним методом, оскільки перший метод не може бути застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України. 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 МК України) не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5. Джерело інформації МД від 20.12.2020 за №UA209170/2020/97853 та №UA305160/2020/80782.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень з таких підстав.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст. 54 МК України правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за наявності яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як видно з матеріалів справи, надіслане позивачу (декларанту) електронне повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем (а.с.35).

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частинами 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ст. 57 визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.

При цьому, доводи апелянта щодо суперечностей у поданих документах, суд відхиляє адже такі є несуттєвими та не могли бути підставою для прийняття спірних у цій справі рішень.

Так, доводи контролюючого органу про те, що в міжнародній транспортній накладній вказана особа, підтвердження про договірні відносини з якою декларантом доказів не надано, не є обґрунтованими, так як послуги по перевезенню імпортованого позивачем вантажу надавалися згідно договору №011220 від 01.12.2020 ТОВ "Захід-Логістик", на підставі якого був сформований акт здачі-приймання (надання) послуг від 23.12.2020, а самі послуги оплачені платіжним дорученням за №1532 від 24.12.2020.

Згідно договору за №011220 від 01.12.2020 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, ТОВ "Захід-Логістік" за дорученням ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 за винагороду укладає від свого імені за рахунок позивача договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів Товариства.

За надані послуги по транспортуванню вищевказаного товару позивачем оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід - Логістік" 136 407 грн.

Тобто, оплата за транспортування товару згідно договору за №011220 від 01.12.2020 здійснена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід - Логістік", яке в свою чергу, уклало договір з іншим перевізником, в даному випадку це ПП ОСОБА_1 ..

Також безпідставними є посилання контролюючого органу на невідповідність назви товару у платіжному дорученні, в якому вказано тенжерини , оскільки факт описки в даному випадку є очевидним, так як в платіжному дорученні наявні інші відомості, що дають можливість ідентифікувати товар, за який здійснено платіж. Зокрема, у графі призначення платежу даного платіжного доручення зазначені договір купівлі-продажу товарів №2811/16 від 28.11.2016, укладеного між AGRUMI GR DI GAETANO RAO (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (покупець) та додаткової угоди до вказаного контракту за №2 від 23.11.2020 року.

Щодо різниці між зазначеною в митній декларація ціною 8509,90 євро та платіжному дорученні від 17.12.2020 від №30JBKLKC 8020 євро, суд зазначає, що зумовлена тим, що відповідно до додаткової угоди товар поставляється партіями по мірі зібрання урожаю, а оплата здійснюється шляхом часткової передоплати кожної партії товару, яка може відрізнятися від асортименту і вартості товару вказаного в попередньому рахунку - фактурі наданого продавцем.

Платіжний документ свідчить про факт переказу певної частини коштів, проте не свідчить про суму коштів (договірну вартість), яка має бути сплачена за відповідний товар.

Для розмитнення позивачем було надано попередній рахунок-проформу - інвойс №1/00/2020 від 15 грудня 2020 року на 8200 Євро, і ТОВ Інвестпроект 2012 сплатило вказану суму згідно платіжного доручення від 17 грудня 2020 року, що свідчить про часткову оплату згідно умов договору.

Слід також зазначити, що вартість партії товару, що завезена позивачем, становила 8509, 90 Євро, що підтверджено остаточним рахунком-фактурою №15/С/2020 від 18 грудня 2020 року, який був наданий позивачем контролюючому органу для підтвердження заявленої митної вартості.

Отже, розбіжності у поданих документах щодо оплати товару відсутні.

Також суд зазначає, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а тому, ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який спростовує зміст рахунку-фактури (інвойс) від 15/С/2020 від 18.12.2020, в тому числі відомості щодо продажу позивачу продавцем "AGRUMI GR DI GAETANO RAO" товару вагою та ціною, яка вказана у вищевказаному документі.

При цьому специфікація, як документ, що підтверджує ціну товару, є необов`язковою, адже зміст рахунку-фактури (інвойс) та ряд інших документів дають можливість ідентифікувати необхідні та достатні дані стосовно імпортованого товару. Так даний рахунок-фактура містить всі необхідні дані продавця і покупця, інформацію щодо ціни, підписи сторін, печатку продавця та інформацію про оплату.

Суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Будь - яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність рахунку-фактури (інвойс) № 15/С/2020 від 18.12.2020 Галицькою митницею Держмитслужби суду не надано.

Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Отже, підстав для незастосування першого основного методу визначення митної вартості ввезеного товару у відповідача не було.

Відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному.

Також Галицька митниця Держмитслужби в оскаржуваному рішенні не навела пояснень щодо здійснених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначила докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також згідно оскаржуваного рішення за №UA209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 джерелом інформації коригування митної вартості товарів слугувала МД від 20.12.2020 за №UA305160/2020/80782. Суд зазначає, що об`єктом митного оформлення товару, вказаного в даній декларації є мандарини-клементини калібру 02. Проте товари, які ввозились позивачем на територію України були мандарини-клементини трьох різних калібрів, а саме 05, 04 та 06. При цьому відповідач не обґрунтував застосування однакової ціни ввезеного товару 0,74 євро за кг , в той час як здійснено коригування вартості товару різних якості, калібру та відповідно різної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними і їх слід скасувати.

На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що суд правильно встановив фактичні обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29.11.2021.