Рішення

від 27.05.2021 по справі 300/1119/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2021 р. справа № 300/1119/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

секретар судового засідання Пиріг Х.І.,

за участю: представника позивача Шевченка К.Т.,

представника відповідача Кулі Є.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 (надалі - позивач, ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 , Товариство) звернулося до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209300/2020/00149 від 23.12.2020 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача, відповідачем митна вартість ввезеного товару визначена протиправно, в результаті чого прийнято неправомірне рішення про коригування митної вартості за №UА209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209300/2020/00149 від 23.12.2020 року, які підлягають до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.04.2021 року від Галицької митниці Держмитслужби надійшов відзив на адміністративний позов за №7.4-10/14/8733 від 21.04.2021 року. У відзиві представник відповідача вказав, що під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів, в митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів. Зазначив, що за такої обставини митним органом декларанту було направлено запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які подані не були. На переконання представника відповідача митна вартість товару визначена правомірно, а оскаржене рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства України. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

У поданій суду відповіді на відзив від 22.04.2021 року представник позивача зазначив, що аргументи, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, жодним чином не спростовують доводи, викладені ним у позовній заяві, тому як наслідок просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того вказав, що такі зауваження, як відсутність специфікації, на момент винесення оскаржуваних рішень не існували, і не були серед підстав прийняття цих рішень. Вказав, що інформація про перелік товару та його властивості позивачем надавалася у формі інвойсу та додаткової угоди. Пояснив суду, що зазначення в платіжному документі про оплату назви товару танжерини , замість клементини є опискою і не може ставити під сумнів митну вартість товару. На переконання представника позивача відповідач не виконав свого обов`язку та не здійснив детальний аналіз документів, які були подані декларантом, а тому оскаржувані рішення підлягають до скасування.

07.05.2021 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від 05.05.2021 року за №7.4-10/14/9721, в якому представник Галицької митниці Держмитслужби вказала, що аргументи позивача, наведені у відповіді на відзив, є безпідставними та необгрунтованими, тому просила суд в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві. Суду пояснив, що відповідач не виконав свого обов`язку та не здійснив детальний аналіз документів, які подавалися декларантом. Зазначив, що при коригуванні митної вартості товарів відповідач не прийняв до уваги той факт, що товар, ввезений позивачем, складався з трьох видів, які відрізнялись калібрами мандаринів за різними цінами. Натомість контролюючий орган скоригував митну вартість за однією ціною, незважаючи на відмінність характеристики партій товару. Таким чином, Галицькою митницею Держмитслужби, на переконання представника позивача, безпідставно скориговано вартість мандаринів різного калібру за однією ціною - 0.7400 євро за кг., а тому оскаржувані рішення підлягають до скасування. Додатково зазначив, що відповідно до п.3 додаткової угоди від 23.11.2020 сторони домовилися, що оплата буде здійснювати шляхом часткової передоплати кожної партії, а також, що асортимент та вартість партії товару може відрізнятися від асортименту і партії товару, що були зазначені в попередньому рахунку-фактурі. Для розмитнення Товариством було надано попередній рахунок-платформа-інвойс на 8020 євро. Таку суму позивач сплатив повністю, про що митному органу було надане платіжне доручення. Оплата рахується часткова, оскільки повний розрахунок повинен здійснитися після поставки всього товару. Загальна вартість партії товару, що ввозилася в Україну становила 8 509,90 євро, що підтверджується остаточним рахунком-фактурою, який був поданий відповідачу.

Представник позивача також пояснив, що ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 зокрема надано відповідачу рахунок-фактуру №112 від 21.12.2020 на підтвердження витрат на транспортування товару, яке забезпечувало ТОВ "Захід - Логістік". Зазначення в товарно-транспортній накладній перевізника ПП ОСОБА_1 пов`язано з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід - Логістік" уклало з останнім окремий договір на перевезення вантажу, так як ТОВ "Захід - Логістік" згідно договору надає позивачу виключно транспортно-експедиційні послуги та укладає від свого імені за рахунок позивача договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування.

Представник Галицької митниці Держмитслужби в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Суду пояснила, що підставою для сумніву щодо достовірності заявлених даних під час митного оформлення стали відсутність специфікації, договору про перевезення, який би визначав порядок надання та вартість наданих послуг; розбіжності в числових значеннях, а саме в сумах, вказаних у поданому платіжному дорученні та рахунку-фактурі, неможливість ідентифікувати платіжне доручення з оцінюваним товаром; ознаки підроблення поданих документів, а саме контракт повинен бути викладений російською та італійськими мовами, однак у додатковій угоді деякі записи викладені англійською та українською. Звернула увагу суду, що в платіжному дорученні, вказано назву товару як танжерини , хоча згідно інших документів предметом імпорту були клементини . Зазначила, що наданий рахунок-фактура за №112 від 21.12.2020, виданий ТОВ "Захід Логістик" містить посилання на договір №011220, однак такий документ до митного оформлення наданий не був, а в митній декларації перевізником вказаний ПП ОСОБА_1 . Вказала, що посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, однак витребуваних документів позивач не подав. За таких обставин просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних мотивів.

Суд встановив, що з метою митного оформлення товару, який ввозиться на територію України, а саме мандарини-клементини свіжі: калібр 05, кількість 13546 кг, вартість 6095,70 євро, ціна за кг - 0,45 євро; калібр 04, кількість 850 кг, вартість 442 євро, ціна за кг 0,52 євро; калібр 06, кількість 6574 кг, вартість 1972,20 євро, ціна за кг 0,30 євро; декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості за №UA209300/2020/011735 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною контракту - 8509,90 євро, а саме договору купівлі-продажу товарів №2811/16 від 28.11.2016, укладеного між AGRUMI GR DI GAETANO RAO (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (покупець) та додаткової угоди до вказаного контракту від 23.11.2020 року. Загальна вартість товару становила 8509,90 євро.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією було надано відповідачу наступні документи: сертифікат відповідності №20100781564 від 18.12.2020, рахунок-проформа №1/00/2020 від 15.12.2020, рахунок-фактура (інвойс) 15/С/2020 від 18.12.2020, автотранспортна накладна № 3 від 19.12.2020, фітосанітарний сертифікат UE/ІТ/1012001 від 18.12.2020, декларація про походження товару 15/С/2020 від 18.12.2020, платіжний документ, що підтверджує вартість товару 30JBKLKC від 17.12.2020, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №112 від 21.12.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 23.11.2020, зовнішньоекономічний договір №2811/16 від 28.11.2016, інформація про позитивні результати проведення державних видів контролю№6407855, інші некласифіковані документи 7/12 від 07.12.2020, копія митної декларації країни відправлення 20ITQ3J010062696E8 від 21.12.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ 2-5 методи визначення митної вартості (ст. 59-63 МК України) не застосовані у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5. Джерело інформації МД від 20.12.2020 за №UA209170/2020/97853 та №UA305160/2020/80782.

Так під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подати документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що ідентифікують даний товар; прайс листи виробника товару у валюті контракту; висновок про вартісні характеристики товару підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 повідомило відповідача про відсутність можливості надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та зазначило, що всі необхідні документи декларантом вже були подані.

Відповідно до оскаржуваного рішення митну вартість ввезеного товару позивача скориговано та визначено ціну 0,7400 євро за кг, що в загальному розмірі становить 12010,57 євро.

Судом встановлено, що 23.12.2020 відповідачем винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209300/2020/0014.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.4 вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч.2 ст. 54 МК України правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З системного аналізу наведених норм слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Одночасно суд зазначає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначена норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за наявності яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Натомість надане декларанту електронне повідомлення стосовно необхідності подання митному органу додаткових документів не містить відомостей щодо правових підстав для витребування таких документів, переліку відомостей, які відсутні у поданих документах, наявність яких є необхідною умовою для підтвердження числового значення складових митної вартості, визначеної позивачем.

Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями п. 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана, позбавляється можливості усунути такі розбіжності (недоліки, хиби) на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Митного кодексу України).

Суд дійшов висновку, що на час витребування від позивача додаткових документів, відповідачем не було визначено та не було повідомлено позивача в установленому порядку про наявність хоча однієї із підстав, перелічених у частині третій статті 53 Митного кодексу України, які могли свідчити про виникнення у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, у зв`язку з чим пов`язується можливість витребування митним органом додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частинами 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У відповідності до ст. 57 визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.

Крім цього, дослідивши зміст та перелік зауважень, які були вказані відповідачем суд вважає, що вони не є суттєвими та не могли бути підставою для прийняття спірних у цій справі рішень з огляду на нижчезазначене.

Доводи відповідача про те, що в міжнародній транспортній накладній вказана особа, підтвердження про договірні відносини з якою декларантом доказів не надано, не є обґрунтованими, так як послуги по перевезенню імпортованого позивачем вантажу надавалися згідно договору №011220 від 01.12.2020 ТОВ "Захід-Логістик", на підставі якого був сформований акт здачі-приймання (надання) послуг від 23.12.2020, а самі послуги оплачені платіжним дорученням за №1532 від 24.12.2020 року.

Як вбачається з дослідженого судом в якості належного письмового доказу, Договору за №011220 від 01.12.2020 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування, ТОВ "Захід - Логістік" за дорученням ТОВ ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 за винагороду укладає від свого імені за рахунок позивача договори спрямовані на забезпечення виконання робіт з організації транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних вантажів Товариства.

За надані послуги по транспортуванню вищевказаного товару позивачем оплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід - Логістік" 136 407 грн.

Тобто, оплата за транспортування товару, згідно договору за №011220 від 01.12.2020 здійснена позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Захід - Логістік", яке в свою чергу не позбавлене можливості укласти договір з іншим перевізником, в даному випадку це ПП ОСОБА_1 .

Як вбачається з оскаржуваного рішення за №UA209300/2020/000051/2 від 23.12.2020 року джерелом інформації коригування митної вартості товарів слугувала МД від 20.12.2020 за №UA305160/2020/80782. Суд зазначає, що об`єктом митного оформлення товару, вказаного в даній декларації є мандарини-клементини калібру 02. Проте товари, які ввозились позивачем на територію України були мандарини-клементини трьох різних калібрів, а саме 05, 04 та 06.

Одночасно суд приймає до уваги, що відповідач не навів жодного аргументу, чому при коригуванні вартості товару різних якості, калібру та ціни була застосована однакова вартість, а саме 0,74 євро за кг.

Як уже зазначено судом вище, різниця між зазначеною в митній декларація ціною 8509,90 євро та платіжному дорученні від 17.12.2020 від №30JBKLKC 8020 євро зумовлена тим, що відповідно до додаткової угоди товар поставляється партіями по мірі зібрання урожаю, а оплата здійснюється шляхом часткової передоплати кожної партії товару, яка може відрізнятися від асортименту і вартості товару вказаного в попередньому рахунку - фактурі наданого продавцем.

Платіжний документ свідчить про факт переказу певної частини коштів, проте не свідчить про суму коштів (договірну вартість), яка має бути сплачена за відповідний товар.

Крім того суд приймає до уваги, що в графі призначення платежу даного платіжного доручення зазначені договір купівлі-продажу товарів №2811/16 від 28.11.2016, укладеного між AGRUMI GR DI GAETANO RAO (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" (покупець) та додаткової угоди до вказаного контракту за №2 від 23.11.2020 року.

Суд зазначає, що прямого зв`язку між відомостями, відображеними у платіжному документі щодо сплаченої суми та договірною (яка є одночасно і митною) вартістю товару немає, а тому, ненадання декларантом саме чеку, квитанції, платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Відповідач не надав суду жодного доказу, який спростовує зміст рахунку-фактури (інвойс) від 15/С/2020 від 18.12.2020, в тому числі відомості щодо продажу позивачу продавцем "AGRUMI GR DI GAETANO RAO" товару вагою та ціною, яка вказана у вищевказаному документі. Відтак, витребовування специфікації, як документу, що підтверджує ціну товару, на думку суду, є необов`язковою, адже зміст рахунку-фактури (інвойс) та ряд інших документів дають можливість ідентифікувати необхідні та достатні дані стосовно імпортованого товару. Так даний рахунок-фактура містить всі необхідні дані продавця і покупця, інформацію щодо ціни, підписи сторін, печатку продавця та інформацію про оплату.

Суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Будь - яких доказів про недійсність, недостовірність чи наявність інших неточностей, які б зумовлювали висновок про фіктивність рахунку-фактури (інвойс) № 15/С/2020 від 18.12.2020 Галицькою митницею Держмитслужби суду не надано.

Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Одночасно суд приймає до уваги пояснення представника позивача, що вказана у платіжному дорученні, назва товару як танжерини є опискою, на що вказує ряд інших документів поданих декларантом при митному оформленні. Так суд зазначає, що сама помилка не могла вплинути на правильність митного оформлення, та не створювала жодних перешкод, щодо ідентифікації ввізного товару.

Стосовно доводів представника відповідача щодо викладу деяких пунктів додаткової угоди №2 від 23.11.2020 та реквізитів сторін у ній італійською, англійською та українською мовами, хоча п.10.8 контракту визначено, що такий складається італійською та російською мовами, то суд зазначає, що дана обставина жодним чином не впливає на визначення митної вартості імпортованого товару, ідентифікації якихось числових значень тощо, та ніяк не може свідчити про підроблення цього документу.

Таким чином, визначення в даному випадку Галицькою митницею Держмитслужби митної вартості товару за резервним методом, є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, відповідач не обґрунтував і не підтвердив належними доказами виникнення правових підстав для застосування резервного методу та не довів неможливість визначення митної вартості за ціною контракту, а також її визначення за методами, що передують резервному.

Галицька митниця Держмитслужби не врахувала, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім вказаних вище зауважень, вона повинна також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що в порушення ст. 77 КАС України відповідачем правомірність оскаржених рішень, не доведена та не обгрунтована жодними письмовими доказами, які надані суду та містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийняті контролюючим органом з формальних причин для безпідставного коригування митної вартості товарів ввезених позивачем. Тому зазначені рішення є протиправними та такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" слід задовольнити у повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач в адміністративному позові вказує про понесення ним судових витрат, попередній розмір яких складає 15030 грн., з яких 7000 грн. - вартість послуг професійної правничої допомоги, 2270 грн. - судовий збір та 5760 грн. - оплата висновку експертної установи ДП "Держзовнішнформ", та просив суд їх стягнути із відповідача.

Частиною 1 статті 132 Кодексу визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення за №1543 від 23.03.2021 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 270 грн.

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, відшкодування понесених витрат на оплату висновку експертної установи, суд виходить із наступного.

У відповідності до п.п.1,3 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з частиною 1 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до ч.6 ст. 104 КАС України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Таким чином, наданий суду висновок Державного підприємства Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків від 26.01.2021 за №111/18 на переконання суду не є експертним висновком в змісті ч.1 ст. 104 Кас України, як такий, що вимогам визначених КАС України не відповідає, відтак витрати на його проведення поверненню не підлягають.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір про надання правничої допомоги від 01.03.2021 року, акт прийому-передачі послуг від 26.05.2021 та квитанцію за №499352 від 26.05.2021 на суму 7 000 грн.

Також суд зазначає, що згідно ч.6, 7 ст.134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так відповідачем 27.05.2021 подано заперечення на заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача вказала, що витрати позивача на правничу допомогу є завищеними, неспівмірними із складністю даної справи, яка є справою незначної складності та не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому просила суд у задоволенні відшкодування судових витрат відмовити.

Суд погоджується з доводами відповідача та вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними із часом адвоката, витраченим на участь в адміністративному процесі, складністю даної справи, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а відтак такі витрати підлягають до стягнення у зменшеному розмірі, а саме - 4 000 грн.

З огляду на зазначене, суми витрат зі сплати судового збору та на правничу допомогу, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби в розмірі 6 270 грн. (2 270 грн. + 4 000 грн.).

На підставі статті 19, 129-1 Конституції України, статтей 49, 50, 53-55, 57-64 Митного кодексу України, керуючись статтями 101, 104, 132, 134, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 23.12.2020 року за №UA209300/2020/000051/2 .

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.12.2020 року за №UA209300/2020/00149.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 6 270 (шість тисяч двісті сімдесят) грн. судових витрат, з них 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. зі сплати судового збору та 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТПРОЕКТ 2012 , код ЄДРПОУ 36609344, вул. Каракая, 26Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;

відповідач: Галицька митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000.

Рішення суду складене в повному обсязі 01.06.2021 року.

Суддя Гундяк В.Д.