Постанова

від 17.11.2021 по справі 233/785/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 233/785/16

провадження № 61-12147св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, заінтересована особа - Управління Держгеокадастру у Костянтинівському районі Донецької області, про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 червня 2021 року, постановлену у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Костянтинівська місцева прокуратура в інтересах Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (далі - Правдівська сільська рада) звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . На момент смерті ОСОБА_2 проживав спільно із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до державного акта серії ДН № 078004 від 07 липня 2004 року ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 5,19 га, розташована на території Правдівської сільської ради, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За даними Правдівської сільської ради, станом на 30 листопада 2015 року право власності на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 , не перейшло до інших осіб.

Згідно з відомостями Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не відкривалась, заява про прийняття спадщини спадкоємцями не подавалась.

У зв`язку з цим Костянтинівська місцева прокуратура просила визнати вищезазначену земельну ділянку відумерлою спадщиною та передати її територіальній громаді Правдівської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 12 березня 2016 року заяву Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах Правдівської сільської ради про визнання спадщини відумерлою задоволено.

Визнано спадщину у вигляді земельної ділянки площею 5,19 га, розташованої на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відумерлою. Передано вказану земельну ділянку у власність територіальній громаді Правдівської сільської ради.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що понад один рік після смерті ОСОБА_2 , спадщина, яка відкрилась після його смерті у вигляді земельної ділянки загальною площею 5,19 га, ніким не прийнята. З огляду на ці обставини у справі, а також положення статті 1277 ЦК України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Костянтинівською місцевою прокуратурою позовних вимог щодо визнання спадщини відумерлою та передачу земельної ділянки у власність територіальній громаді.

Оскарження рішення суду першої інстанції

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 , яка не була залучена до складу учасників цієї справи, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2016 року та ухвалити нове рішення у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з 22 травня 1987 року до 05 квітня 2009 року (день смерті) ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з її тіткою ОСОБА_3 у с. Калинове Костянтинівського району Донецької області. Указане встановлено за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2018 року у справі № 233/953/18, яке набрало законної сили.

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,19 га, яка розташована на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_2 , фактично вступила у права спадкування. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцем після її смерті був її рідний брат ОСОБА_4 , але він оформити право спадкування після її смерті не встиг, оскільки помер. Другий її рідний брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявниця є його дочкою. Вважаючи, що вона має право на спадкування після смерті тітки, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду про визначення їй додаткового строку у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2020 року, яке набрало законної сили, у справі № 233/526/20 її позов було задоволено.

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 було відмовлено, оскільки за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2016 року спадщина визнана відумерлою.

ОСОБА_1 вважала, що цим судовим рішенням порушуються її права.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 червня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2016 року у вказаній справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, у зв`язку з тим, що питання про права та обов`язки ОСОБА_1 зазначеним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися, а тому вона не відноситься до кола осіб, які відповідно до положень статті 352 ЦПК України мають право на апеляційне оскарження у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якій вона просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 червня 2021 року і ухвалити нове рішення у справі.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими зокрема є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1 , 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15 травня 2020 року у справі № 904/897/19.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному суді, ОСОБА_1 посилалася на те, що вирішення позовних вимог у цій справі безпосередньо стосується її прав та законних інтересів, оскільки рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2020 року, яке набрало законної сили, у справі № 233/526/20 їй визначено додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_3 , яка, як встановлено за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 08 жовтня 2018 року у справі № 233/953/18, проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , на час його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини їй стало відомо про те, що спадщина, яка відкрилася після смерті останнього у вигляді земельної ділянки площею 5,19 га, розташованої на території Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, за оскаржуваним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області

від 12 березня 2016 року, визнана відумерлою та передана у власність територіальній громаді Правдівської сільської ради.

Апеляційний суд замість надання належної оцінки таким доводам скаржника та доказам на їх підтвердження, з формальних причин постановив ухвалу про закриття провадження у справі з підстав того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним, оскільки за змістом статті 352 ЦПК України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Указаним рішенням суду першої інстанції, на думку колегії суддів, обмежуються у даному випадку права спадкоємця ОСОБА_1 , яка набула це право на законних підставах, на підтвердження чого надала відповідні докази.

За викладених обставин і з огляду на положення статті 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Ткачук

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров