Ухвала

від 22.11.2021 по справі 2-223/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-223/10

провадження № 61-15654ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс про заміну стягувача, заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , приватне підприємство Богдан, Владнєв і партнери , ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство Комерційний банк Надра , товариство з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія , відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс (далі - ТОВ Віріді Люкс ) звернулося до суду із заявою про заміну стягувача за виконавчим листом у справі № 2-223/10.

Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2021 року заяву ТОВ Віріді Люкс залишено без задоволення.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Віріді Люкс задоволено. Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 червня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ Віріді Люкс про заміну стягувача задоволено. Замінено стягувача публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра (далі - ПАТ КБ Надра ) його правонаступником, а саме ТОВ Віріді Люкс у виконавчому листі № 2-210, виданому Садгірським районним судом м. Чернівці 22 липня 2010 року, про стягнення з ОСОБА_1 , приватного підприємства Богдан, Владнєв і партнери , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ Надра суми боргу згідно з рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці, яке набрало законної сили 20 квітня 2010 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

18 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 22 вересня 2021 року, в якій заявник просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання цієї ухвали, попереджено про наслідки невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк.

На усунення недоліків, що зазначені в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року заявник направив до суду запитувані матеріали.

До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де заявник зазначає, що повний текст судового рішення апеляційної інстанції вручено 17 вересня 2021 року, надавши цьому підтверджуючі документи.

Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження судового рішення заявником пропущено з поважних причин, вважаємо за можливе його поновити.

Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла наступних висновків.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 411 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України, передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим.

Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Предметом оскарження у цій справі, як вбачається зі змісту касаційної скарги, є судові рішення про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 442 ЦПК України.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження з моменту відкриття виконавчого провадження й до його закінчення. Підставою правонаступництва є відступлення права вимоги відповідно до положень глави 47 ЦК України.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Підставою правонаступництва юридичної особи є, зокрема, й відступлення права вимоги за кредитними договорами, яке підтверджено документально.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України), може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, заміна осіб у окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Приймаючи до уваги положення статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення, відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та узгоджується із постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18).

Крім того, частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відтак, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження (у виконавчому листі) правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України Про виконавче провадження .

Судами попередніх інстанцій установлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Кондрюка К. О. від 28 липня 2021 року перебуває виконавче провадження АСВП № 60840516 з примусового виконання виконавчого листа від 22 липня 2010 року № 2-210, виданого Садгірським районним судом м. Чернівці про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , приватного підприємства Богдан, Владнєв і парнтери , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Надра грошових коштів у розмірі 119 802 дол. США та судових витрат.

16 березня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія (далі - ТОВ Галицька фінансова компанія ) та ТОВ Віріді-Люкс укладено договір № 32/20 про відступлення прав вимоги.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Також підлягають відхиленню й посилання щодо набуття заявником ТОВ Галицька фінансова компанія прав кредитора з огляду на те, що він не є фінансовою установою та не має права надавати фінансові послуги, оскільки скаржником не надано доказів, а у суду відсутні дані, що договір від 16 березня 2020 року про відступлення прав вимоги оспорюється або визнаний недійсним у судовому порядку. Таким чином, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку, що визнання цього договору про відступлення прав вимоги недійсним як оспорюваного не порушено.

Отже доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на його законність й обґрунтованість, є лише незгодою заявника зі змістом судового рішення.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Правильне застосовування норм ЦПК України є очевидним й не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення.

З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки, касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року .

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 липня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс про заміну стягувача, заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , приватне підприємство Богдан, Владнєв і партнери , ОСОБА_2 , треті особи: приватне акціонерне товариство Комерційний банк Надра , товариство з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія , відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара