Постанова
від 17.11.2021 по справі 2-3069/2008
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-3069/2008

провадження № 61-15340св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду :

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи :

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі ,

відповідач - ОСОБА_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

особа, яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу, - державне підприємство Бориспільське лісове господарство ,

прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства Бориспільське лісове господарство

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі , представника ОСОБА_3 - адвоката Мельниченка Анатолія Васильовича, на постанову Київського апеляційного суду

від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі (далі - ТОВ Будівельна компанія Княжичі ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2.,

ОСОБА_3., ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позов обґрунтовано тим, що 26 червня 2008 року між ТОВ Будівельна компанія Княжичі та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, за яким останні зобов`язались передати у власність позивача об`єкти нерухомого майна, що знаходяться в с. Іванків Бориспільського району Київської області, а також земельну ділянку площею 42,1538 га, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості, і яка необхідна для їх розташування та обслуговування, що належали продавцям на праві спільної часткової власності.

Вказаний правочин підлягав нотаріальному посвідченню. ТОВ Будівельна компанія Княжичі частково виконало умови договору, сплативши 03 липня 2008 року на виконання умов договору авансовий платіж у розмірі

50 000, 00 грн кожному зі співвласників, але останні, передавши вищевказане майно, ухиляються від нотаріального посвідчення правочину, посилаючись на те, що така процедура не є обов`язковою, оскільки договір купівлі-продажу не встановлює для них такий обов`язок.

Враховуючи викладене, ТОВ Будівельна компанія Княжичі просило визнати вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки від 26 червня 2008 року дійсним та визнати за ним право власності на майно та земельну ділянку, які є предметом договору, оскільки внаслідок відмови продавців від нотаріального посвідчення даної угоди порушується право власності ТОВ Будівельна компанія Княжичі на придбане нерухоме майно, що виникло у позивача в момент підписання акта приймання-передачі відповідно до умов зазначеного договору купівлі-продажу.

Короткий зміст судових рішень по справі

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 вересня 2008 року у складі судді Мельник О. О. позовні вимоги ТОВ Будівельна компанія Княжичі задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна № 26/06, які складаються з: пташника № 23, А-І , площею 2 553,8 кв. м, інв. № 0257, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 375 483,97 грн; пташника № 15, А - І , площею 2 481,0 кв. м, інв. № 0248, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю

586 299,82 грн; пташника № 14, А-І , площею 2 443,9 кв. м, інв. № 0247, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 270 326,92 грн; станції перекачки, А-І , площею 62,1 кв. м, інв. № 1324, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартістю

12 777,12 грн; пташника № 20 , А-І , площею 2 659,2 кв. м, інв. № 0254, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, вартістю 276 803,75 грн; пташника № 11, А -І , площею 2 397,2 кв. м, інв. № 0244, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, вартістю

267 968,61 грн; пташника № 10, А-І , площею 2 274,2 кв. м, інв. № 0243, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 1 133 922,42 грн; пташника № 19, А-І , площею

2 665,7 кв. м, інв. № 0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, вартістю

1 299 911,49 грн; пташника № 21, А-І , площею 2 559,9 кв. м, інв. № 0255, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, вартістю 285 639,07 грн; підключателя ГРП, А-І , площею 24,9 кв. м, інв. № 2104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 997,72 грн; пташника № 17, А-І , площею 2 563,9 кв. м, інв. № 0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, вартістю 331 370,64 грн; пташника № 12 , А-І , площею 2 421,2 кв. м, інв. № 0245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю

267 753,74 грн; пташника № 22, А-І , площею 2 889,5 кв. м, інв. № 0256, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, вартістю 406 907,14 грн; пташника № 18, А -І , площею 2 562,5 кв. м, інв. № 0252, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, вартістю

338 520,66 грн; пташника № 16, А -І , площею 2 300,1 кв. м, інв. № 0249, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, вартістю 269 724,21 грн; пташника № 13, А-І , площею

2 396,7 кв. м, інв. № 0246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю

266 907,82 грн; котельні, А-І , площею 646,3 кв. м, інв. № 0305, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, вартістю 321 833,54 грн; пташника № 7, А-І , площею

1 329,8 кв. м, інв. № 0241, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15, вартістю

36 488,17 грн; пташника № 8, А-І , площею 1 336,9 кв. м, інв. № 0242, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, вартістю 162 205,33 грн; складу будівельних матеріалів, А-І , площею 429,0 кв. м, інв. № 0326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17, вартістю

55 416,57 грн; забійного цеху, А-І , площею 597,5 кв. м, інв. № 0423, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18, вартістю 294 352,76 грн; ЛАПС, А-І , площею 322,8 кв. м, інв. № 1226, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19, вартістю

114 456,97 грн; складу запчастин інв. № 0316, моторного цеху інв. № 0317, токарного цеху інв. № 0318, А-І , загальною площею 470,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_20, вартістю: склад запчастин - 7 995,81 грн; моторний цех -

7 809,87 грн; токарний цех - 7 809,87 грн; теплиці металевої, А-І , площею 622,2 кв. м, інв. № 1102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21, вартістю

70 058,80 грн; навіса на АВМ, А-І , площею 516,6 кв. м, інв. № 1184, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22, вартістю 84 982,49 грн; кормоцеху, А-ІІ , площею

1 188,0 кв. м, інв. № 0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_23, вартістю

109 260,65 грн; ветеринарного блоку, А-І , площею 1 575,5 кв. м, інв. № 0260, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_24, вартістю 63 954,06 грн; диспетчерського гаражу, А-ІІ , площею 182,6 кв. м, інв. № 0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_25, вартістю 42 358,89 грн; гаража автомобільного Б-І , інв. №0308, огорожі гаражу залізобетонної №-1 , інв. №1319, асфальтної площадки гаражу №-1 , інв. № 1322, загальною площею 556,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_26, вартістю: гараж автомобільний - 47 837,41 грн; огорожа гаража - 17 852,30 грн; асфальтна площадка гаража - 146 969,86 грн; адміністративного будинку, інв. № 0306, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_27, вартістю 416 463,55 грн; мехмайстерні, А-ІІ , площею 1 161,5 кв. м, інв. № 0401, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_28, вартістю 3 600,66 грн; санпропускника, А-ІІ , площею 339,8 кв. м, інв. № 0265, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_29, вартістю 41 254,57 грн; пташника № 6, А -І , площею 1 628,1 кв. м, інв. № 0240, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30, вартістю

92 026,17 грн; побутового приміщення (блок-контора), А-І , площею 322,7 кв. м, інв. № 0310, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_31, вартістю

33 118,96 грн; яйцесховища з прибудовою Б-І , В-І , інв. № № 0321, 0322; бурової свердловини К , інв. № 1318, загальною площею 671,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_32, вартістю: яйцесховище - 56 435,48 грн, прибудова до яйцесховища - 9 833,51 грн, бурова свердловина - 7 706,22 грн; будівлі трансформаторної підстанції, А-І , площею 63,8 кв. м, інв. № 0307, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_33, вартістю 47 145,67 грн; бригадного будинку, А-І , площею 47,9 кв. м, інв. № 0304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_34, вартістю

12 198,51 грн; внутрішньої огорожі, інв. № 1303, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_35, вартістю 167 842,14 грн; пожежного басейну 50 куб. м, інв. № 1314, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_36, вартістю 2 268,22 грн; каналізаційного колектору, інв.

№ 1316, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_37, вартістю 4 704,11 грн; зовнішньої вітки каналізації, інв. № 2106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17, вартістю

175 446,83 грн; зовнішньої вітки теплотраси, інв. № 2120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17, вартістю 73 297,01 грн; зерносховища кормоцеху, інв. № 0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_38, вартістю 59 615,53 грн; пожежного басейну 100 куб. м, інв. № 1312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_39 вартістю 2 746,85 грн; насосної станції подарт., інв № 1317, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_40, вартістю

23 023,76 грн; насосної станції 2 підйому, інв. № 1326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_41, вартістю 12 230,86 грн; зовнішньої огорожі, інв. № 1302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42, вартістю 167 064,46 грн, та земельної ділянки, на якій вони розташовані, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і яка необхідна для розташування та обслуговування об`єктів нерухомості, зокрема господарських будівель, що укладений 26 червня 2008 року в с. Іванків Бориспільського району Київської області між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.,

ОСОБА_4. та ТОВ Будівельна компанія Княжичі , за яким до ТОВ Будівельна компанія Княжичі перейшло право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку, дійсним.

Визнано за ТОВ Будівельна компанія Княжичі право власності на об`єкти нерухомого майна, які складаються: пташника № 23, А-І , площею

2 553,8 кв. м, інв. № 0257, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю

375 483,97 грн; пташника № 15, А - І , площею 2 481,0 кв. м, інв. № 0248, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 586 299,82 грн; пташника № 14, А-І , площею 2 443,9 кв. м, інв. № 0247, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю

270 326,92 грн; станції перекачки, А-І , площею 62,1 кв. м, інв. № 1324, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 12 777,12 грн; пташника № 20, А-І , площею

2 659,2 кв. м, інв. № 0254, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, вартістю

276 803,75 грн; пташника № 11, А -І , площею 2 397,2 кв. м, інв. № 0244, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 267 968,61 грн; пташника № 10, А-І , площею

2 274,2 кв. м, інв. № 0243, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартістю

1 133 922,42 грн; пташника №19, А-І , площею 2 665,7 кв. м, інв. № 0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, вартістю 1 299 911,49 грн; пташника № 21, А-І , площею 2 559,9 кв. м, інв. № 0255, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, вартістю

285 639,07 грн; підключателя ГРП, А-І , площею 24,9 кв. м, інв. № 2104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 997,72 грн; пташника № 17, А-І , площею 2 563,9 кв. м, інв. № 0251, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, вартістю 331 370,64 грн; пташника № 12, А-І , площею 2 421,2 кв. м, інв. № 0245, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю 267 753,74 грн; пташника № 22, А-І , площею

2 889,5 кв. м, інв. № 0256, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, вартістю 406 907,14 грн; пташника № 18, А -І , площею 2 562,5 кв. м, інв. № 0252, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, вартістю 338 520,66 грн; пташника № 16, А -І , площею 2 300,1 кв. м, інв. № 0249, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, вартістю

269 724,21 грн; пташника № 13, А-І , площею 2 396,7 кв. м, інв. № 0246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю 266 907,82 грн; котельні, А-І , площею

646,3 кв. м, інв. № 0305, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, вартістю

321 833,54 грн; пташника № 7, А-І , площею 1 329,8 кв. м, інв. № 0241, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15, вартістю 36 488,17 грн; пташника № 8 , А-І , площею

1 336,9 кв. м, інв. № 0242, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, вартістю

162 205,33 грн; складу будівельних матеріалів, А-І , площею 429,0 кв. м, інв. № 0326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17, вартістю 55 416,57 грн; забійного цеху, А-І , площею 597,5 кв. м, інв. № 0423, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18, вартістю

294 352,76 грн; ЛАПС, А-І , площею 322,8 кв. м, інв. № 1226, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19, вартістю 114 456,97 грн; складу запчастин інв. № 0316, моторного цеху інв. № 0317, токарного цеху інв. № 0318, А-І , загальною площею 470,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_20, вартістю: склад запчастин - 7 995,81 грн; моторний цех - 7 809,87 грн; токарний цех -

7 809,87 грн; теплиці металевої, А-І , площею 622,2 кв. м, інв. № 1102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21, вартістю 70 058,80 грн; навіса на АВМ, А-І , площею 516,6 кв. м, інв. № 1184, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22, вартістю

84 982,49 грн; кормоцеху, А-ІІ , площею 1 188,0 кв. м, інв. № 0268, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_23, вартістю 109 260,65 грн; ветеринарного блоку, А-І , площею 1 575,5 кв. м, інв. № 0260, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_44, вартістю

63 954,06 грн; диспетчерського гаражу, А-ІІ , площею 182,6 кв. м, інв. № 0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_43, вартістю 42 358,89 грн; гаража автомобільного Б-І , інв. №0308, огорожі гаражу залізобетонної №-1 , інв.

№ 1319, асфальтної площадки гаражу №-1 , інв. № 1322, загальною площею

556,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_26, вартістю: гараж автомобільний -

47 837,41 грн; огорожа гаража - 17 852,30 грн; асфальтна площадка гаража - 146 969,86 грн; адміністративного будинку, інв. № 0306, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_27, вартістю 416 463,55 грн; мехмайстерні, А-ІІ , площею 1 161,5 кв. м, інв.

№ 0401, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_28, вартістю 3 600,66 грн; санпропускника, А-ІІ , площею 339,8 кв. м, інв. № 0265, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42-а, вартістю

41 254,57 грн; пташника № 6, А -І , площею 1 628,1 кв. м, інв. № 0240, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30, вартістю 92 026,17 грн; побутового приміщення (блок-контора), А-І , площею 322,7 кв. м, інв. № 0310, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_31, вартістю 33 118,96 грн; яйцесховища з прибудовою Б-І , В-І , інв. № № 0321, 0322; бурової свердловини К , інв. № 1318, загальною площею 671,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_45, вартістю: яйцесховище - 56 435,48 грн, прибудова до яйцесховища - 9 833,51 грн, бурова свердловина - 7 706,22 грн; будівлі трансформаторної підстанції, А-І , площею 63,8 кв. м, інв. № 0307, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_33, вартістю 47 145,67 грн; бригадного будинку, А-І , площею 47,9 кв. м, інв. № 0304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_34, вартістю

23 023,76 грн; насосної станції 2 підйому, інв. № 1326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_41, вартістю 12 230,86 грн.; зовнішньої огорожі, інв. № 1302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42, вартістю 167 064,46 грн., та земельної ділянки, на якій вони розташовані, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і яка необхідна для розташування та обслуговування об`єктів нерухомості, зокрема господарських будівель та дворів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди щодо його істотних умов, частково їх виконали, договір не визнаний судом недійсним. Позивач відповідно до умов договору в момент підписання акта приймання-передачі набув право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна та земельну ділянку, і внаслідок відмови відповідача від нотаріального посвідчення договору позбавлений можливості користуватися придбаним нерухомим майном та використовувати його за призначенням, відтак позовні вимоги відповідно до частини другої статті 220 ЦК України підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, особа, яка не брала участі у справі, - Державне підприємство Бориспільське лісове господарство в серпні

2016 року подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило рішення суду першої інстанції в частині визнання договору купівлі-продажу від 26 червня 2008 року щодо купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ТОВ Будівельна компанія Княжичі у задоволені позову в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним щодо купівлі-продажу та визнання права власності на земельну ділянку, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП Бориспільське лісове господарство зазначає, що вищевказаним рішенням суду вирішено питання про його права та обов'язки, оскільки частина земельної ділянки, на яку за ТОВ БК Княжичі визнано право власності, накладається на землі, які перебувають у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство у кварталі 35 та 36 Старівського лісництва. Судом першої інстанції взагалі не досліджувалось питання існування права власності на земельну ділянку у ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4 Погодження на вилучення з постійного користування спірної ділянки ДП Бориспільське лісове господарство не надавало.

Про рішення суду підприємству стало відомо в липні 2016 року з повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури, якою було встановлено, що земельні ділянки частково накладаються на землі, які перебувають у користуванні ДП Бориспільське лісове господарство у кварталі 35 та 36 Старівського лісництва.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство відхилено, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня

2008 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач на підставі отриманих дозвільних документів на проведення інвентаризації земель та договору зі спеціалізованою землевпорядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю Адванс Інвест провів інвентаризацію земель товариства, під час якої було встановлено факт накладення земельної ділянки площею 0,9630 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0024), зареєстрованої на праві власності за товариством, на землі, які знаходяться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство на території Іванківської сільської ради. При цьому межі землеволодіння товариства в частині земельної ділянки площею 39, 5505 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0025) та земельної ділянки площею 1,2566 га (кадастровий номер 3220884000:04:001:0560), що належать товариству на праві власності, не накладаються на межі землекористування ДП Бориспільське лісове господарство на території с. Іванків та Іванківської сільської ради. У зв'язку з викладеними обставинами ТОВ Будівельна компанія Княжичі нотаріально посвідченою заявою від 27 жовтня

2016 року відмовилась від права користування та права власності на земельну ділянку загальною площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, в межах с. Іванків. В подальшому 28 жовтня

2016 року було складено акти встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі площею 0,1445 га та 0,8185 га та акти прийому-передачі межових знаків на зберігання, які отримали директор ДП Бориспільське лісове господарство Коренєв О. В. щодо ділянки площею 0,8185 га та представник Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області Роспутна Л. П. щодо ділянки площею 0,1445 га. Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області

№559-15-УІІ від 10 листопада 2016 року задоволено заяву ТОВ Будівельна компанія Княжичі про відмову від користування та права власності на земельну ділянку площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, із внесенням відповідних змін до бази даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на момент розгляду судом апеляційної скарги ДП Бориспільське лісове господарство будь-які накладання земельної ділянки, власником якої є ТОВ БК Княжичі , на землі, що перебувають в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство , відсутні, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року задоволено касаційну скаргу ДП Бориспільське лісне господарство , ухвалу апеляційного суду від 19 січня 2017 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не взяв до уваги те, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення

(26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка була предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство (земельна ділянка площею 1, 10 га у 35 та 36 Старівському лісництві), відтак оскаржуваним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року було вирішено питання щодо цієї земельної ділянки без участі ДП Бориспільське лісове господарство . Не зважаючи на те, що предметом спору була земельна ділянка, яка належить ДП Бориспільське лісове господарство , його до розгляду справи в суді першої інстанції залучено не було.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ТОВ Будівельна компанія Княжичі відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував коло осіб, яким могла належати спірна земельна ділянка та не залучив до участі в справі ДП Бориспільське лісове господарство , вирішивши, таким чином, питання щодо його прав та обов'язків. Добровільна передача ТОВ Будівельна компанія Княжичі частини земельної ділянки відбулася після проведення місцевою прокуратурою відповідної перевірки, встановлення порушення прав ДП Бориспільське лісове господарство та одразу після подачі ДП Бориспільське лісове господарство 12 серпня

2016 року апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Княжичі та касаційну скаргу ОСОБА_3. задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Київської області

від 23 вересня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду

від 28 жовтня 2020 року скасовано. Справу № 2-3069/2008 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що при відкритті провадження за апеляційною скаргою ДП Бориспільське лісове господарство апеляційний суд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглянув, мотивів про поновлення строку в ухвалі не навів. За таких обставин апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року поновлено строк ДП Бориспільське лісове господарство на апеляційне оскарження рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 26 вересня 2008 та відкрито апеляційне провадження у справі.

01 липня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат

Коваль К. О. звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про приєднання до апеляційної скарги ДП Бориспільське лісове господарство .

Постановою Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство , до якої приєднався ОСОБА_1., задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Поновлюючи строк ДП Бориспільське лісове господарство на апеляційне оскарження, апеляційний суд виходив з того, що процесуальний закон на момент подання апеляційної скарги (серпень 2016 року) пов'язував відрахування строку на апеляційне оскарження з дня проголошення рішення суду або з дня отримання копії рішення суду, а не з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, у зв'язку із чим, враховуючи, що ДП Бориспільське лісове господарство не було залучено до участі у справі, дійшов висновку про наявність підстав для поновлення останньому строку на апеляційне оскарження.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відчуження земельної ділянки на користь ТОВ Будівельна компанія Княжичі відбулося всупереч законодавству України, що безпосередньо вплинуло на права та законні інтереси ДП Бориспільське лісове господарство , яке не було залучено до участі у справі.

Крім того, враховуючи, що договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, суд дійшов висновку, що він не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ Будівельна компанія Княжичі на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ Будівельна компанія Княжичі , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Крім того, у вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3. - адвоката Мельниченка А. В. на постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3. - адвоката Мельниченка А. В. і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі ТОВ Будівельна компанія Княжичі , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство відхилити повністю.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 179/795/18, провадження № 61-4502ск19, від 22 січня 2021 року у справі

№ 2-541/12, провадження № 61-15390св20, від 01 серпня 2019 року у справі

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом в якості доказів накладення спірних земельних ділянок та порушеного права користування було прийнято до уваги викопіювання з планшету, які не можуть бути належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того факту, що земельна ділянка площею 41,7701 га накладається на землі ДП Бориспільське лісове господарство .

Станом на дату вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а саме 16 червня 2021 року, існував та існує дійсний реєстраційний запис

№ 37019802, відповідно до якого право користування частиною спірної земельної ділянки площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, межі якої погодили між собою ДП Бориспільське лісове господарство та ТОВ Будівельна компанія Княжичі в акті встановлення зовнішніх меж земельних ділянок, зареєстроване за ДП Бориспільське лісове господарство , тому порушення будь-яких прав або законних інтересів останнього щодо користування земельною ділянкою було відсутнє.

Крім того, зазначає, що жодна норма ЦПК України не пов'язує відлік строку на апеляційне оскарження для особи, яка не брала участь у справі, з моментом отримання тексту рішення суду. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд має враховувати такі обставини, як: коли особа дізналася про порушення своїх прав або мала дізнатися; коли отримала текст судового рішення; давність рішення, що оскаржується та коли воно було ухвалено; непереборні обставини; справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства; обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою; послідовність та своєчасність дій представників держави.

Заявнику мало бути відомо про факт накладення спірної земельної ділянки на його землекористування, якщо він був ще з 2014 року, що чітко вбачається з викопіювання із планшету №1 2014 року. Водночас у листі

від 08 квітня 2016 року № 128 на запит Керівника Бориспільської місцевої прокуратури ДП Бориспільське лісове господарство повідомляло, що накладення відсутнє. За вісім років заявник не вчиняв жодних дій для того, щоб встановити природу та підставу ймовірного накладення земельних ділянок.

Скасування рішення суду першої інстанції 2008 року, яке прийняте у повній відповідності із практикою Верховного Суду України, чинною на момент розгляду справи, через 13 років після того, як змінився підхід щодо тлумачення статті 220 ЦК України, призвело до порушення вимог щодо якості та передбачуваності закону, які розглядаються у практиці ЄСПЛ як основоположні при встановлені того, чи втручання відповідало закону. Скасування рішення суду першої інстанції не призвело до ефективного відновлення порушеного права заявника, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в його користуванні.

Вказує, що апеляційний суд, порушуючи положення статті 56 ЦПК України та неправильно застосовуючи положення статті 23 Закону України Про прокуратуру , допустив до участі у справі прокурора, який не мав права здійснювати захист інтересів держави в особі ДП Бориспільське лісове господарство , у тому числі діяти у даній справі від імені підприємства та вчиняти будь-які процесуальні дії щодо підтримання апеляційної скарги.

Крім того, апеляційним судом не враховано, що в момент укладення договору продавці, як власники нежитлових приміщень, відчужили на користь позивача належні їм нежитлові приміщення та земельну ділянку, на якій вони розміщені. Оскільки позивач набув право власності на нежитлові приміщення, то в силу прямої норми статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до нього автоматично перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розміщені такі об'єкти нерухомості.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3. - адвокат

Мельниченко А. В., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

№ 2-1426/08, провадження № 61-13770св19, від 30 січня 2020 року у справі

№ 646/6461/17, провадження № 61-9349св19, від 26 лютого 2020 року у справі № 619/134/17, провадження № 61-46029св18, від 30 червня 2021 року у справі № 206/5662/17, провадження № 61-16720св20, від 07 липня 2021 року у справі № 641/9667/16, провадження № 61-3069св20, від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012, провадження № 61вЂ‘3704св19, від 06 липня

2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_3. - адвоката

Мельниченко А. В. мотивована тим, що починаючи з 21 листопада 2016 року у встановленому законом порядку позивач відмовився від права власності на земельну ділянку площею 0,9630 га, яка нібито накладалась на землі ДП Бориспільське лісове господарство . Інформацію про право власності на вказану земельну ділянку було виключено з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що для осіб, які не брали участі у справі, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції починається з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про наявність судового рішення, яким порушуються їхні права, а в даному випадку з 2014 року та безпосередньо з квітня 2016 року ДП Бориспільське лісове господарство знало та повинно було знати про порушення своїх прав.

Вказує, що ДП Бориспільське лісове господарство не є власником земельної ділянки, на яку накладається земельна ділянка ТОВ Будівельна компанія Княжичі та яка, на думку суду, нібито вибула з державної власності та перейшла до комунальної власності територіальної громади, а володіє спірною земельною ділянкою лише на праві постійного користування.

Судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ДП Бориспільське лісове господарство , а тому суд апеляційної інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження.

Апеляційний суд не врахував, що ДП Бориспільське лісове господарство не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, а є самостійним державним підприємством з відповідною процесуальною дієздатністю, яке може самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, у зв'язку з чим прокурор не мав законних підстав для його представництва в суді.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_4 - адвоката Шабаровського Б. В. на касаційні скарги ТОВ Будівельна компанія Княжичі та ОСОБА_3., в якому останній просив касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Зазначав, що апеляційний суд правомірно поновив ДП Бориспільське лісове господарство строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження, оскільки воно не брало участі у справі ані як сторона, ані як третя особа, про розгляд справи не повідомлялося, рішення суду першої інстанції відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У матеріалах справи відсутні докази, що йому було відомо про наявність судового рішення до його отримання 05 серпня 2016 року, а позиція скаржників зводиться до того, що ДП Бориспільське лісове господарство мало дізнатися про наявність цього рішення раніше.

Позивачем були вчинені дії щодо відмови від земельної ділянки площею 0,9630 га у жовтні 2016 року, тобто після подання ДП Бориспільське лісове господарство апеляційної скарги.

Доводи касаційних скарг не містять доводів щодо неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, а зводяться до незгоди з висновками суду щодо наявності підстав для поновлення ДП Бориспільське лісове господарство строку на апеляційне оскарження рішення та відкриття апеляційного провадження, щодо вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або обов'язки) останнього, проте ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження ними не оскаржується.

Також у жовтні 2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Шабаровський Б. В. подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті

396 ЦПК України.

Крім того у жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Коваль К. О. на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня

2021 року без змін. Посилається на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, та закликає касаційний суд вкотре переглянути обставини справи, які неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 червня 2008 року в

с. Іванків Бориспільського району Київської області між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 26/06, за яким позивач придбав у Мазурка О.Г., Кравченка І.М., Кравченко С.В. та Безшапкіна В.М., як співвласників, об'єкти нерухомого майна, які складаються з: пташника № 23, А-І , площею 2 553,8 кв. м, інв. № 0257, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю

375 483,97 грн; пташника № 15 , А - І , площею 2 481,0 кв. м, інв. № 0248 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 586 299,82 грн; пташника № 14 , А-І , площею 2 443,9 кв. м, інв. № 0247 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, вартістю

2 659,2 кв. м, інв. № 0254 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, вартістю

276 803,75 грн; пташника № 11 , А -І , площею 2 397,2 кв. м, інв. № 0244, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, вартістю 267 968,61 грн; пташника № 10 , А-І , площею 2 274,2 кв. м, інв. № 0243, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, вартістю

1 133 922 грн. 42 коп.; пташника №19, А-І , площею 2 665,7 кв. м, інв. № 0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7, вартістю 1 299 911,49 грн; пташника № 21 , А-І , площею 2 559,9 кв. м, інв. № 0255 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, вартістю

285 639,07 грн; підключателя ГРП, А-І , площею 24,9 кв. м, інв. № 2104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 997,72 грн; пташника № 17, А-І , площею

2 563,9 кв. м, інв. № 0251 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9, вартістю

331 370,64 грн; пташника № 12 , А-І , площею 2 421,2 кв. м, інв. № 0245 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю 267 753,74 грн; пташника № 22 , А-І , площею 2 889,5 кв. м, інв. № 0256 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11, вартістю

406 907,14 грн; пташника № 18 , А -І , площею 2 562,5 кв. м, інв. № 0252, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12, вартістю 338 520,66 грн; пташника № 16, А -І , площею 2 300,1 кв. м, інв. № 0249 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13, вартістю

269 724,21 грн; пташника № 13 , А-І , площею 2 396,7 кв. м, інв. № 0246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10, вартістю 266 907,82 грн; котельні, А-І , площею

646,3 кв. м, інв. № 0305, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14, вартістю

1 336,9 кв. м, інв. № 0242 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16, вартістю

84 982,49 грн; кормоцеху, А-ІІ , площею 1 188,0 кв. м, інв. № 0268 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_23, вартістю 109 260,65 грн; ветеринарного блоку, А-І , площею 1 575,5 кв. м, інв. № 0260, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_44, вартістю

63 954,06 грн; диспетчерського гаражу, А-ІІ , площею 182,6 кв. м, інв. № 0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_25, вартістю 42 358,89 грн; гаража автомобільного Б-І , інв. №0308, огорожі гаражу залізобетонної N-1 , інв. № 1319, асфальтної площадки гаражу N-1 , інв. № 1322, загальною площею 556,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_26, вартістю: гараж автомобільний - 47 837,41 грн; огорожа гаража - 17 852,30 грн; асфальтна площадка гаража - 146 969,86 грн; адміністративного будинку, інв. № 0306, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_27, вартістю 416 463,55 грн; мехмайстерні, А-ІІ , площею 1 161,5 кв. м, інв.

41 254,57 грн; пташника № 6 , А -І , площею 1 628,1 кв. м, інв. № 0240, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30, вартістю 92 026,17 грн; побутового приміщення (блок-контора), А-І , площею 322,7 кв. м, інв. № 0310, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_31, вартістю 33 118,96 грн; яйцесховища з прибудовою Б-І , В-І , інв. № № 0321, 0322; бурової свердловини К , інв. № 1318, загальною площею 671,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_45, вартістю: яйцесховище - 56 435,48 грн., прибудова до яйцесховища - 9 833,51 грн., бурова свердловина - 7 706,22 грн.; будівлі трансформаторної підстанції, А-І , площею 63,8 кв. м, інв. № 0307, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_33, вартістю 47 145,67 грн.; бригадного будинку, А-І , площею 47,9 кв. м, інв. № 0304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_34, вартістю

12 198,51 грн.; внутрішньої огорожі, інв. № 1303, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_35, вартістю 167 842,14 грн.; пожежного басейну 50 куб. м, інв. № 1314, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_36, вартістю 2 268,22 грн; каналізаційного колектору, інв.

23 023,76 грн.; насосної станції 2 підйому, інв. № 1326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_41, вартістю 12 230,86 грн.; зовнішньої огорожі, інв. № 1302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42, вартістю 167 064,46 грн., та земельної ділянки, на якій вони розташовані, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і яка необхідна для розташування та обслуговування об`єктів нерухомості, зокрема господарських будівель та дворів. Дане нерухоме майно та земельна ділянка належало ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності.

Сторони фактично домовились щодо всіх істотних умов договору в частині предмету договору, ціни, строків виконання, та частково виконали їх, коли позивач сплатив суму авансового платежу, встановлену даним договором, за вказане нерухоме майно та земельну ділянку в розмірі 50000,00 грн кожному із вказаних співвласників, а останні передали майно за актом прийому-передачі від 04 липня 2008 року.

Згідно з пункту 3.3 договору купівлі-продажу право власності на майно та земельну ділянку перейшло до ТОВ Будівельна компанія Княжичі у момент підписання акта прийому-передачі.

Даний договір підлягає нотаріальному посвідченню, але ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4, будучи попередженими про дату та місце нотаріального посвідчення даного правочину, що повинно було вчинене нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Шевчук З. М. 05 липня 2008 року, до нотаріуса не з'явились. В письмовій заяві від 11 липня 2008 року відповідач ОСОБА_1. зазначив, що вважає всі покладені на нього договором обов'язки виконаними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Щодо вирішення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права та обов'язки ДП Бориспільске лісове господарство

Згідно із статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Водночас, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або впливати на права та обов`язки такої особи.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

26 вересня 2008 року за ТОВ Будівельна компанія Княжичі визнано право власності на земельну ділянку площею 42,1538 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що частина спірної земельної ділянки площею 42,1538 га накладається на земельну ділянку площею

0,8185 га, яка знаходиться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство для ведення лісового господарства (в кварталі 36 Старівського лісництва) на території Іванківської сільської ради.

Таким чином, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року вирішено питання щодо прав і обов'язків ДП Бориспільське лісове господарство , оскільки визнано право власності за ТОВ Будівельна компанія Княжичі на земельну ділянку, до складу якої входила земельна ділянка, що перебувала в користуванні ДП Бориспільське лісове господарство .

Суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання заявника на те, що викопіювання із планшету № 1 Старівського лісництва ДП Бориспільський лісгосп не є належним, допустимим та достовірним доказом накладення земельних ділянок, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої - другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані підтверджуються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини. які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово - картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово - картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Таким чином, планшети лісовпорядкуванняє належним, допустимим та достовірним доказом накладення земельних ділянок.

Посилання заявників у касаційних скаргах на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року та ухвалу Верховного Суду від 20 січня

2021 року у справі № 2-3659/2008 є безпідставним, оскільки вказані судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дії ТОВ Будівельна компанія Княжичі щодо відмови від права користування та права власності на земельну ділянку загальною площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, в межах с. Іванків, свідчать про визнання останньою факту накладення земельних ділянок.

В касаційній скарзі ТОВ Будівельна компанія Княжичі заперечувала, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

26 вересня 2008 року вирішувалось питання щодо прав і обов'язків ДП Бориспільське лісове господарство , посилаючись на те, що ТОВ Будівельна компанія Княжічі на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 18 жовтня 2016 року № 592, рішень Іванківської сільської ради від 13 жовтня 2016 року

№ 509-14-УII та № 510-14-УII та Договору зі спеціалізованою землевпорядною організацією ТОВ Адванс Інвест провело інвентаризацію земель товариства, здійснило поділ земельної ділянки площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, на три земельні ділянки площами 39,5505 га, 1,2566 га та 0,9630 га, під час якої було встановлено факт накладення земельної ділянки площею 0,9630 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0024), зареєстрованої на праві власності за ТОВ Будівельна компанія Княжичі , площею 0,8185 га, на землі, які знаходяться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство для ведення лісового господарства (в кварталі 36 Старівського лісництва) на території Іванківської сільської ради.

27 жовтня 2016 року ТОВ Будівельна компанія Княжичі нотаріально посвідченою заявою відмовилась від права користування та права власності на земельну ділянку загальною площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, в межах с. Іванків.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду виходить з того, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення (26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка є предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство (земельна ділянка площею 1,10 га у 35 та 36 Старівському лісництві), тому право власності на земельну ділянкою площею 42,1583 га не могло бути визнано за ТОВ Будівельна компанія Княжичі .

Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та інтереси ДП Бориспільське лісове господарство , як особи, яка на праві постійного користування володіла частиною спірної земельної ділянки, у зв'язку із чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження.

Щодо дотримання строку ДП Бориспільське лісове господарство на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

12 серпня 2016 року ДП Бориспільське лісове господарство подало апеляційну скаргу, як особа, яка не брала участі в справі, проте оскаржуваним рішенням суду вирішено питання щодо її прав та обов'язків, та заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року отримало тільки 05 серпня 2016 року. ДП Бориспільське лісове господарство дізналось про існування оскаржуваного рішення 03 серпня 2016 року з листа Бориспільської місцевої прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Отже, процесуальний закон (в редакції, чинній на день подання апеляційної скарги) пов'язував відрахування строку на апеляційне оскарження з дня проголошення рішення суду або з дня отримання копії рішення суду , однак не з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа Мушта проти України );

2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії , Устименко проти України ); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи Безруков проти Росії , Брумареску проти Румунії ).

Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлено метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у виняткових випадках, державний інтерес.

Оскільки ДП Бориспільське лісове господарство не було залучено до участі в справі, а копію рішення отримало 05 серпня 2016 року і оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов'язки, апеляційний суд обґрунтовано поновив ДП Бориспільське лісове господарство строк на апеляційне оскарження.

Доводи касаційних скарг стосовно того, що жодна норма ЦПК України не пов'язує відлік строку на апеляційне оскарження для особи, яка не брала участь у справі, з моментом отримання тексту рішення суду, є безпідставними.

Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06 листопада

2019 року у справі № 461/12463/15-ц, провадження № 61-9637св18, тому доводи касаційної скарги представника ОСОБА_3. - адвоката Мельниченко А. В. про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права в частині визначення початку відліку строків на апеляційне оскарження особами, які не брали участь у розгляді справи, в редакції, чинній станом на час подання ДП Бориспільське лісове господарство апеляційної скарги, є безпідставними.

Щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції

Відповідно до статті 32 ЦПК України 2004 року (яка діяла на час ухвалення рішення суду першої інстанції) позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки;

2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права й обов`язки.

Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою (частина друга статті 118 ЦПК України 2004 року).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, яку при новому розгляді справи врахував апеляційний суд.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що незважаючи на те, що предметом спору була земельна ділянка, частина якої належить ДП Бориспільське лісове господарство на праві користування, його до розгляду справи в суді першої інстанції залучено не було.

Позивач у справі клопотань про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Отже суд першої інстанції, на порушення норм процесуального права, ухвалив рішення, яким вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі у якості співвідповідача, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Крім того, апеляційним судом правильно враховано, що відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із частиною другою статті 220 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Практика щодо застосування положень статті 220 ЦК України є сталою. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від

26 червня 2019 року у справі № 2-2582/2010 (провадження № 61-18980св18), від 17 червня 2020 року у справі № 2639/2007 (провадження № 61-47322cв18), від 16 лютого 2021 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-17152св19).

Отже, враховуючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки від 26 червня 2008 року № 26/06 в силу статті 657 ЦК України, в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, підлягав і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання його дійсним.

Доводи касаційних скарг щодо порушення судом принципів законності, пропорційності, res judicata, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними земельними ділянками, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

Заволодіння приватними особами земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки позивач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належить до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Апеляційним судом установлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу частина спірної земельної ділянки (кадастровий номер 3220884000:04:001:0291) згідно з інформацією ДП Бориспільське лісове господарство перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 36 Старівського лісництва.

Також судом встановлено, що спірна земельна ділянка внаслідок оскаржуваного рішення незаконно вибула з державної власності.

Враховуючи, що законодавчі положення щодо неможливості передання у приватну власність земель державного лісового фонду є чіткі, зрозумілі та загально доступні, суд дійшов висновку, що загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням переважає приватний інтерес позивача у збереженні права на земельну ділянку.

Щодо представництва прокурором інтересів держави в особі ДП Бориспільське лісове господарство

У касаційних скаргах заявники посилаються на те, що апеляційний суд в порушення положень статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру допустив до участі у справі прокурора, який не мав права здійснювати захист інтересів держави в особі ДП Бориспільське лісове господарство , у тому числі діяти у даній справі від імені підприємства та вчиняти будь-які процесуальні дії щодо підтримання апеляційної скарги.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру . Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань.

Беручи до уваги викладене, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Верховний Суд погоджується з доводами касаційних скарг щодо неможливості прокурора представляти інтереси ДП Бориспільське лісове господарство , яке є державною компанією, проте вказані обставини не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу подавало саме державне підприємство, а також брало участь у розгляді справи.

Прокурор вступив в розгляд справи під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, у грудні 2016 року подав повідомлення про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в особі ДП Бориспільське лісове господарство .

Разом з тим ДП Бориспільське лісове господарство самостійно здійснювало захист своїх порушених прав, судом апеляційної інстанції була розглянута і задоволена апеляційна скарга ДП Бориспільське лісове господарство , а не прокурора в інтересах держави в особі ДП Бориспільське лісове господарство .

Доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування апеляційним судом статей 120 ЗК України, 377 ЦК України є безпідставними, оскільки рішення суду першої інстанції було скасовано та у позові відмовлено через незалучення особи, права якої вирішувались оскаржуваним рішенням суду, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 179/795/18, провадження № 61-4502ск19, від 22 січня 2021 року у справі № 2-541/12, провадження № 61-15390св20, від 01 серпня 2019 року у справі

№ 412/1277/2012, провадження № 61-3704св19, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, провадження № 12-20гс21, від 20 листопада 2019 року у справі № 307/3902/14-ц, провадження № 61-444св18, від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, провадження № 61-13770св19, від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, провадження № 61-9349св19, від 26 лютого 2020 року у справі № 619/134/17, провадження № 61-46029св18, від 30 червня 2021 року у справі № 206/5662/17, провадження № 61-16720св20, від 07 липня

2021 року у справі № 641/9667/16, провадження № 61-3069св20, на які посилаються заявники у своїх касаційних скаргах.

Наведені в касаційних скаргах доводи сторін містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до незгоди з висновками суду стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може вдаватись до встановлення або до оцінки обставин, що не були встановлені в оскаржуваних рішеннях, не вирішує питання про достовірність або недостовірність доказів чи про перевагу одних доказів над іншими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Також Верховний суду зазначає про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Шабаровського Б. В. та закриття касаційного провадження на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі , представника ОСОБА_3 - адвоката Мельниченка Анатолія Васильовича, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта


Суд	Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	17.11.2021
Оприлюднено	01.12.2021
Номер документу	101473105
Судочинство	Цивільне

Крат Василь Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 17.11.2021 по справі 2-3069/2008КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —2-3069/2008

Постанова від 17.11.2021

Постанова
від 17.11.2021 по справі 2-3069/2008
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ