Постанова

від 02.06.2021 по справі 2-3069/2008

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-3069/2008

провадження № 61-16398св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, яка не брала участі у справі, але подала апеляційну скаргу - державне підприємство Бориспільське лісове господарство ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі , яка підписана представником Слюсаренком Дмитром Аркадієвичем, та касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2008 року ТОВ Будівельна компанія Княжичі звернулося з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що 26 червня 2008 року між ТОВ БК Княжичі та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, за яким останні зобов`язались передати у власність позивача об`єкти нерухомого майна, що знаходяться в с. Іванків Бориспільського району Київської області, а також земельну ділянку площею 42,1538 га, на якій розташовані об`єкти нерухомості, і яка необхідна для їх розташування та обслуговування, що належали продавцям на праві спільної часткової власності. Вказаний правочин підлягав нотаріальному посвідченню. ТОВ БК Княжичі частково виконало умови договору, сплативши 03 липня 2008 року на виконання умов договору авансовий платіж у розмірі 50 000,00 грн кожному зі співвласників, але останні, передавши вищевказане майно, ухиляються від нотаріального посвідчення даного правочину, посилаючись на те, що така процедура не є обов`язковою, оскільки в договорі купівлі-продажу не встановлено для них такий обов`язок.

ТОВ БК Княжичі просило:

визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки від 26 червня 2008 року укладений між ТОВ БК Княжичі та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсним;

визнати за ним право власності на майно та земельну ділянку, які є предметом договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року позовні вимоги ТОВ БК Княжичі до ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна № 26 /06, які складаються з: пташника № 23, А-І , площею 2 553,8 кв. м, інв. № 0257, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 375 483,97 грн; пташника № 15 , А - І , площею 2 481,0 кв. м, інв. № 0248 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 586 299,82 грн; пташника № 14 , А-І , площею 2 443,9 кв. м, інв. № 0247 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 270 326,92 грн; станції перекачки, А-І , площею 62,1 кв. м, інв. № 1324, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 12 777,12 грн; пташника № 20 , А-І , площею 2 659,2 кв. м, інв. № 0254 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 276 803,75 грн; пташника № 11 , А -І , площею 2 397,2 кв. м, інв. № 0244 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 267 968,61 грн; пташника № 10 , А-І , площею 2 274,2 кв. м, інв. № 0243, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 1 133 922 грн. 42 коп.; пташника №19, А-І , площею 2 665,7 кв. м, інв. № 0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 1 299 911,49 грн; пташника № 21 , А-І , площею 2 559,9 кв. м, інв. № 0255 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , вартістю 285 639,07 грн; підключателя ГРП, А-І , площею 24,9 кв. м, інв. № 2104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 997,72 грн; пташника № 17, А-І , площею 2 563,9 кв. м, інв. № 0251 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , вартістю 331 370,64 грн; пташника № 12 , А-І , площею 2 421,2 кв. м, інв. № 0245 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 267 753,74 грн; пташника № 22 , А-І , площею 2 889,5 кв. м, інв. № 0256 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , вартістю 406 907,14 грн; пташника № 18 , А -І , площею 2 562,5 кв. м, інв. № 0252 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , вартістю 338 520,66 грн; пташника № 16 , А -І , площею 2 300,1 кв. м, інв. № 0249 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , вартістю 269 724,21 грн; пташника № 13 , А-І , площею 2 396,7 кв. м, інв. № 0246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 266 907,82 грн; котельні, А-І , площею 646,3 кв. м, інв. № 0305, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , вартістю 321 833,54 грн; пташника № 7, А-І , площею 1 329,8 кв. м, інв. № 0241 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , вартістю 36 488,17 грн; пташника № 8 , А-І , площею 1 336,9 кв. м, інв. № 0242 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , вартістю 162 205,33 грн; складу будівельних матеріалів, А-І , площею 429,0 кв. м, інв. № 0326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 55 416,57 грн; забійного цеху, А-І , площею 597,5 кв. м, інв. № 0423, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 , вартістю 294 352,76 грн; ЛАПС, А-І , площею 322,8 кв. м, інв. № 1226, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 , вартістю 114 456,97 грн; складу запчастин інв. № 0316, моторного цеху інв. № 0317, токарного цеху інв. № 0318, А-І , загальною площею 470,8 кв. м, що знаходяться за адресою:АДРЕСА_20 , вартістю: склад запчастин - 7 995,81 грн; моторний цех - 7 809,87 грн; токарний цех - 7 809,87 грн; теплиці металевої, А-І , площею 622,2 кв. м, інв. № 1102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 , вартістю 70 058,80 грн; навіса на АВМ, А-І , площею 516,6 кв. м, інв. № 1184, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22 , вартістю 84 982,49 грн; кормоцеху, А-ІІ , площею 1 188,0 кв. м, інв. № 0268 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_23 , вартістю 109 260,65 грн; ветеринарного блоку, А-І , площею 1 575,5 кв. м, інв. № 0260, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_24 , вартістю 63 954,06 грн; диспетчерського гаражу, А-ІІ , площею 182,6 кв. м, інв. № 0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_25 , вартістю 42 358,89 грн; гаража автомобільного Б-І , інв. №0308, огорожі гаражу залізобетонної N-1 , інв. № 1319, асфальтної площадки гаражу N-1 , інв. № 1322, загальною площею 556,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_26 , вартістю: гараж автомобільний - 47 837,41 грн; огорожа гаража - 17 852,30 грн; асфальтна площадка гаража - 146 969,86 грн; адміністративного будинку, інв. № 0306, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_27 , вартістю 416 463,55 грн; мехмайстерні, А-ІІ , площею 1 161,5 кв. м, інв. № 0401, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_28 , вартістю 3 600,66 грн; санпропускника, А-ІІ , площею 339,8 кв. м, інв. № 0265, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_29 , вартістю 41 254,57 грн; пташника № 6 , А -І , площею 1 628,1 кв. м, інв. № 0240 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30 , вартістю 92 026,17 грн; побутового приміщення (блок-контора), А-І , площею 322,7 кв. м, інв. № 0310, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_31 , вартістю 33 118,96 грн; яйцесховища з прибудовою Б-І , В-І , інв. № № 0321, 0322; бурової свердловини К , інв. № 1318, загальною площею 671,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_32 , вартістю: яйцесховище - 56 435,48 грн, прибудова до яйцесховища - 9 833,51 грн, бурова свердловина - 7 706,22 грн; будівлі трансформаторної підстанції, А-І , площею 63,8 кв. м, інв. № 0307, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_33 , вартістю 47 145,67 грн; бригадного будинку, А-І , площею 47,9 кв. м, інв. № 0304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_34 , вартістю 12 198,51 грн; внутрішньої огорожі, інв. № 1303, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_35 , вартістю 167 842,14 грн; пожежного басейну 50 куб. м, інв. № 1314, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_36 , вартістю 2 268,22 грн; каналізаційного колектору, інв. № 1316 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_37 , вартістю 4 704,11 грн; зовнішньої вітки каналізації, інв. № 2106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 175 446,83 грн; зовнішньої вітки теплотраси, інв. № 2120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 73 297,01 грн; зерносховища кормоцеху, інв. № 0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_38 , вартістю 59 615,53 грн; пожежного басейну 100 куб. м, інв. № 1312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_39 вартістю 2 746,85 грн; насосної станції подарт., інв № 1317, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_40 , вартістю 23 023,76 грн; насосної станції 2 підйому, інв. № 1326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_41 , вартістю 12 230,86 грн.; зовнішньої огорожі, інв. № 1302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42 , вартістю 167 064,46 грн., та земельної ділянки, на якій вони розташовані, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і яка необхідна для розташування та обслуговування об`єктів нерухомості, зокрема господарських будівель, що укладений 26 червня 2008 року в с. Іванків Бориспільського району Київської області між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТОВ БК Княжичі , за яким до ТОВ БК Княжичі перейшло право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку, дійсним.

Визнано за ТОВ БК Княжичі право власності на об`єкти нерухомого майна, які складаються: пташника № 23, А-І , площею 2 553,8 кв. м, інв. № 0257, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 375 483,97 грн; пташника № 15 , А - І , площею 2 481,0 кв. м, інв. № 0248 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 586 299,82 грн; пташника № 14 , А-І , площею 2 443,9 кв. м, інв. № 0247 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 270 326,92 грн; станції перекачки, А-І , площею 62,1 кв. м, інв. № 1324, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 12 777,12 грн; пташника № 20 , А-І , площею 2 659,2 кв. м, інв. № 0254 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , вартістю 276 803,75 грн; пташника № 11 , А -І , площею 2 397,2 кв. м, інв. № 0244 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , вартістю 267 968,61 грн; пташника № 10 , А-І , площею 2 274,2 кв. м, інв. № 0243, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 1 133 922 грн. 42 коп.; пташника №19, А-І , площею 2 665,7 кв. м, інв. № 0253, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , вартістю 1 299 911,49 грн; пташника № 21 , А-І , площею 2 559,9 кв. м, інв. № 0255 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 , вартістю 285 639,07 грн; підключателя ГРП, А-І , площею 24,9 кв. м, інв. № 2104, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 997,72 грн; пташника № 17, А-І , площею 2 563,9 кв. м, інв. № 0251 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , вартістю 331 370,64 грн; пташника № 12 , А-І , площею 2 421,2 кв. м, інв. № 0245 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 267 753,74 грн; пташника № 22 , А-І , площею 2 889,5 кв. м, інв. № 0256 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 , вартістю 406 907,14 грн; пташника № 18 , А -І , площею 2 562,5 кв. м, інв. № 0252 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 , вартістю 338 520,66 грн; пташника № 16 , А -І , площею 2 300,1 кв. м, інв. № 0249 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , вартістю 269 724,21 грн; пташника № 13 , А-І , площею 2 396,7 кв. м, інв. № 0246, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_10 , вартістю 266 907,82 грн; котельні, А-І , площею 646,3 кв. м, інв. № 0305, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , вартістю 321 833,54 грн; пташника № 7, А-І , площею 1 329,8 кв. м, інв. № 0241 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15 , вартістю 36 488,17 грн; пташника № 8 , А-І , площею 1 336,9 кв. м, інв. № 0242 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_16 , вартістю 162 205,33 грн; складу будівельних матеріалів, А-І , площею 429,0 кв. м, інв. № 0326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 55 416,57 грн; забійного цеху, А-І , площею 597,5 кв. м, інв. № 0423, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 , вартістю 294 352,76 грн; ЛАПС, А-І , площею 322,8 кв. м, інв. № 1226, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_19 , вартістю 114 456,97 грн; складу запчастин інв. № 0316, моторного цеху інв. № 0317, токарного цеху інв. № 0318, А-І , загальною площею 470,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_20 , вартістю: склад запчастин - 7 995,81 грн; моторний цех - 7 809,87 грн; токарний цех - 7 809,87 грн; теплиці металевої, А-І , площею 622,2 кв. м, інв. № 1102, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_21 , вартістю 70 058,80 грн; навіса на АВМ, А-І , площею 516,6 кв. м, інв. № 1184, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_22 , вартістю 84 982,49 грн; кормоцеху, А-ІІ , площею 1 188,0 кв. м, інв. № 0268 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_23 , вартістю 109 260,65 грн; ветеринарного блоку, А-І , площею 1 575,5 кв. м, інв. № 0260, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_24 , вартістю 63 954,06 грн; диспетчерського гаражу, А-ІІ , площею 182,6 кв. м, інв. № 0312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_25 , вартістю 42 358,89 грн; гаража автомобільного Б-І , інв. №0308, огорожі гаражу залізобетонної N-1 , інв. № 1319, асфальтної площадки гаражу N-1 , інв. № 1322, загальною площею 556,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_26 , вартістю: гараж автомобільний - 47 837,41 грн; огорожа гаража - 17 852,30 грн; асфальтна площадка гаража - 146 969,86 грн; адміністративного будинку, інв. № 0306, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_27 , вартістю 416 463,55 грн; мехмайстерні, А-ІІ , площею 1 161,5 кв. м, інв. № 0401, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_28 , вартістю 3 600,66 грн; санпропускника, А-ІІ , площею 339,8 кв. м, інв. № 0265, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_29 , вартістю 41 254,57 грн; пташника № 6 , А -І , площею 1 628,1 кв. м, інв. № 0240 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_30 , вартістю 92 026,17 грн; побутового приміщення (блок-контора), А-І , площею 322,7 кв. м, інв. № 0310, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_31 , вартістю 33 118,96 грн; яйцесховища з прибудовою Б-І , В-І , інв. № № 0321, 0322; бурової свердловини К , інв. № 1318, загальною площею 671,5 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_32 , вартістю: яйцесховище - 56 435,48 грн, прибудова до яйцесховища - 9 833,51 грн, бурова свердловина - 7 706,22 грн; будівлі трансформаторної підстанції, А-І , площею 63,8 кв. м, інв. № 0307, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_33 , вартістю 47 145,67 грн; бригадного будинку, А-І , площею 47,9 кв. м, інв. № 0304, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_34 , вартістю 12 198,51 грн; внутрішньої огорожі, інв. № 1303, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_35 , вартістю 167 842,14 грн; пожежного басейну 50 куб. м, інв. № 1314, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_36 , вартістю 2 268,22 грн; каналізаційного колектору, інв. № 1316 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_37 , вартістю 4 704,11 грн; зовнішньої вітки каналізації, інв. № 2106, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 175 446,83 грн; зовнішньої вітки теплотраси, інв. № 2120, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 , вартістю 73 297,01 грн; зерносховища кормоцеху, інв. № 0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_38 , вартістю 59 615,53 грн; пожежного басейну 100 куб. м, інв. № 1312, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_39 вартістю 2 746,85 грн; насосної станції подарт., інв № 1317, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_40 , вартістю 23 023,76 грн; насосної станції 2 підйому, інв. № 1326, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_41 , вартістю 12 230,86 грн.; зовнішньої огорожі, інв. № 1302, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_42 , вартістю 167 064,46 грн., та земельної ділянки, на якій вони розташовані, площею 42,1583 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, що знаходиться в адміністративних межах Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, і яка необхідна для розташування та обслуговування об`єктів нерухомості, зокрема господарських будівель та дворів.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди щодо його істотних умов, частково їх виконали, договір не визнаний судом недійсним. Позивач відповідно до умов договору в момент підписання акта приймання-передачі набув право власності на вищевказані об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку, і внаслідок відмови відповідача від нотаріального посвідчення договору позбавлений можливості користуватися придбаним нерухомим майном та використовувати його за призначенням, відтак позовні вимоги відповідно до частини другої статті 220 ЦК України підлягають задоволенню.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2016 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ДП Бориспільське лісове господарство на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана до належного суду у встановлений законом строк , особою, що має право на апеляційне оскарження.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство відхилено, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач на підставі отриманих дозвільних документів на проведення інвентаризації земель та договору зі спеціалізованою землевпорядною організацією Товариством з обмеженою відповідальністю Адванс Інвест провів інвентаризацію земель товариства, під час якої було встановлено факт накладення земельної ділянки площею 0, 9630 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0024), зареєстрованої на праві власності за товариством, на землі, які знаходяться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство на території Іванківської сільської ради. При цьому межі землеволодіння товариства в частині земельної ділянки площею 39, 5505 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0025) та земельної ділянки площею 1,2566 га (кадастровий номер 3220884000:04:001:0560), що належать товариству на праві власності, не накладаються на межі землекористування ДП Бориспільське лісове господарство на території с. Іванків та Іванківської сільської ради. У зв`язку з викладеними обставинами ТОВ Будівельна компанія Княжичі нотаріально посвідченою заявою від 27 жовтня 2016 року відмовилась від права користування та права власності на земельну ділянку загальною площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, в межах с. Іванків. В подальшому 28 жовтня 2016 року було складено акти встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі площею 0,1445 га та 0,8185 га та акти прийому-передачі межових знаків на зберігання, які отримали директор ДП Бориспільське лісове господарство Коренєв О. В. щодо ділянки площею 0,8185 га та представник Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області Роспутна Л. П. щодо ділянки площею 0,1445 га. Рішенням Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області №559-15-УІІ від 10 листопада 2016 року задоволено заяву ТОВ БК Княжичі про відмову від користування та права власності на земельну ділянку площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, із внесенням відповідних змін до бази даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, на момент розгляду судом апеляційної скарги ДП Бориспільське лісове господарство будь-які накладання земельної ділянки, власником якої є ТОВ БК Княжичі , на землі, що перебувають в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство , відсутні, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного суду від 26 лютого 2020 року задоволено касаційну скаргу ДП Бориспільське лісне господарство , ухвалу апеляційного суду від 19 січня 2017 року скасовано і справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України. Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-162цс12. Апеляційний суд зазначене не врахував, не визначився з характером спірних правовідносин та застосував до них положення законодавства, яке застосуванню не підлягає. Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не взяв до уваги те, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення (26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка була предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство (земельна ділянка площею 1, 10 га у 35 та 36 Старівському лісництві), відтак оспореним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року було вирішено питання щодо цієї земельної ділянки без участі ДП Бориспільське лісове господарство . Не зважаючи на те, що предметом спору була земельна ділянка, яка належить ДП Бориспільське лісове господарство , його до розгляду справи в суді першої інстанції залучено не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ДП Бориспільське лісове господарство задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ТОВ Будівельна компанія Княжичі відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов ТОВ Будівельна компанія Княжичі , суд першої інстанції виходив з того, що позивач відповідно до умов договору купівлі-продажу в момент підписання акта приймання-передачі набув право власності на об`єкти нерухомого майна та земельну ділянку, проте внаслідок відмови відповідача від нотаріального посвідчення договору він (позивач) позбавлений можливості користуватися придбаним нерухомим майном та використовувати його за призначенням. Проте, таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, без належного з`ясування обставин які мають значення для правильного вирішення справи, ті обставини, які встановлені судом є недоведеними. Порушення процесуального права потягнуло за собою порушення та невірне застосування норм матеріального права, з огляду на що рішення суду не можливо визнати законним та обгрунтованим, виходячи з наступного. Договір купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України. Визнаючи договір купівлі-продаж дійсним, суд першої інстанції не визначився з характером спірних правовідносин та застосував закон, який не підлягає до застосування в цих правовідносинах. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на встановлене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Будівельна компанія Княжичі про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки. З матеріалів справи убачається, на час ухвалення судом першої інстанції рішення (26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка є предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство . Суд першої інстанції зазначених вимог не дотримався, не з`ясував коло осіб яким могла належати, зокрема, земельна ділянка та не залучив до участі в справі ДП Бориспільське лісове господарство ", вирішивши ,таким чином, питання щодо права на частину цієї земельної ділянки без участі ДП Бориспільське лісове господарство . Добровільна передача ТОВ Будівельна компанія Княжичі частини земельної ділянки відбулася після проведення місцевою прокуратурою відповідної перевірки, встановлення порушення прав ДП Бориспільське лісове господарство та зразу ж після подачі ДП Бориспільське лісове господарство 12 серпня 2016 року апеляційної скарги. Таким чином, порушені права ДП Бориспільське лісове господарство підлягають поновленню шляхом скасування рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року по даній справі. Апеляційний вважає, що відчуження земельної ділянки на корить ТОВ Будівельна компанія Княжичі відбулося всупереч законодавству України, що безпосередньо вплинуло на права та законні інтереси ДП Бориспільське лісове господарство . Судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення - незалучення до участі у справі ДП Бориспільське лісове господарство , про права та інтереси якого було прийнято рішення. Також має місце неправильне застосування судом норм ЦК України, ЗК України та ЛК України, що було викладено вище. Зазначене у сукупності є підставою для виходу за межі доводів апеляційної скарги відповідно до правил частини четвертої статті 367 ЦПК України. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України). Враховуючи викладене, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ БК Княжичі в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2020 року ТОВ Будівельна компанія Княжичі подало касаційну скаргу, підписану представником Слюсаренком Д. А., в якій просило постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач провів інвентаризацію земель товариства, під час якої було встановлено факт накладення земельної ділянки площею 0,9630 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0024), зареєстрованої на праві власності за товариством, на землі, які знаходяться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство с. Іванків та Іванківської сільської ради. У зв`язку з викладеними обставинами ТОВ Будівельна компанія Княжичі нотаріально посвідченою заявою від 27 жовтня 2016 року відмовилась від права користування та права власності на земельну ділянку загальною площею 0,9630 га, кадастровий номер 3220884001:01:060:0024, в межах с. Іванків. Єдиним та правильним способом захисту ДП Бориспільське лісове господарство є витребування земельної ділянки зі володіння. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року було визнано за позивачем право власності на земельну ділянку площею 42,1538 га та об`єкти нерухомого майна. Загальна площа накладень земель ТОВ Будівельна компанія Княжичі на землі ДП Бориспільське лісове господарство становила всього 0,8185 га. Проте апеляційний суд скасовуючи рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року та відмовляючи в задоволені позову в повному обсязі ці обставини не врахував чим позбавив позивача власності на все майно зазначене у рішенні суду, що в свою чергу свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу Європейської конвенції захисту прав людини та основоположних свобод.

Зазначає, що Бориспільська місцева прокуратура 29 липня 2016 року звернулась листом до ДП Бориспільське лісове господарство про необхідність вжиття заходів щодо оскарження рішення суду першої інстанції. Втім, оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області датоване 26 вересня 2008 року то останній день для апеляційного оскарження 28 вересня 2009 року незалежно від поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження. На Державне підприємство Бориспільське лісове господарство , інтереси якого представляв прокурор поширюється зазначений річний строк для подання апеляційної скарги. Крім цього, викопіювання із планшету № 1 Старівського лісництва за 2014 рік, територія Іванківської сільської ради Бориспільського район, Київської області, лісовпорядкування 2014 року датовані 2014 роком, тобто строк на подачу апеляційної скарги (від 12 серпня 2016 року) в будь-якому разі не можна було визнати поважною, оскільки апелянт дізнався про можливі порушення прав ще у 2014 році.

У грудні 2020 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Княжичі , який підписаний представником ОСОБА_7 Відзив ОСОБА_4 мотивовано тим, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин та жодних порушень норм процесуального права апеляційним судом допущено не було. Апеляційним судом зроблено вірний висновок, що спірна земельна ділянка не може бути передана з державної в комунальну власність, що порушує права ДП Бориспільське лісове господарство а тому і участь прокурора в цій справі є можливою і необхідною.

У грудні 2020 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу в якій просила постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що оскільки рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області датоване 26 вересня 2008 року, то останнім днем для апеляційного оскарження є 28 вересня 2009 року незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідно до абзацу третього частини третьої статті 297 ЦПК України. Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу та поновлюючи строк на апеляційне оскарження ДП Бориспільське лісове господарство , апеляційний суд неправомірно не проаналізував докази та аргументи, викладені в запереченні на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, долучені позивачем до матеріалів цивільної справи. Виходячи з зазначених доказів та аргументів, апелянт не міг не знати про існування оскаржуваного рішення, та, згідно матеріалів лісовпорядкування 2014 року, знав про таке оскаржуване рішення з 2014 року. Позивач провів інвентаризацію земель товариства, під час якої було встановлено факт накладення земельної ділянки площею 0,9630 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0024), зареєстрованої на праві власності за товариством, на землі, які знаходяться в постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство . При цьому межі фактичного землеволодіння товариства в частині земельної ділянки площею 39,5505 га (кадастровий номер 3220884001:01:060:0025) та земельної ділянки площею 1,2566 га (кадастровий номер 3220884000:04:001:0560), що належать товариству на праві власності, не накладаються на межі землекористування ДП Бориспільське лісове господарство . 28 жовтня 2016 року було складено акти встановлення зовнішніх меж земельних ділянок в натурі площею 0,1445 га та 0,8185 га та акти прийому-передачі межових знаків на зберігання, які отримали директор ДП Бориспільське лісове господарство щодо ділянки площею 0,8185 га та представник Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області Роспутна Л. П. щодо ділянки площею 0,1445 га. Тобто, ані договором купівлі-продажу № 26/06 від 26 червня 2008 року, який був предметом розгляду в суді першої інстанції, ані самим рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року не було порушено жодного права чи охоронюваного законом інтересу ДП Бориспільське лісове господарство .

У грудні 2020 року Київська обласна прокуратура подала письмові пояснення, в яких просила касаційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Княжичі залишити без задоволення. Письмові пояснення Київської обласної прокуратури мотивовані тим, що твердження позивача про те, що на момент прийняття оскаржуваної постанови відсутні будь-які накладення не спростовує наявності порушення прав ДП Бориспільське лісове господарство не спростовує того, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення (26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка була предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство (земельна ділянка площею 1, 10 га у 35 та 36 Старівському лісництві), відтак оспореним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року було вирішено питання щодо цієї земельної ділянки без участі ДП Бориспільське лісове господарство .

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , підписаний представником ОСОБА_8 , в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з поважних причин, а оскільки встановлено, що рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права апелянта, то постанова апеляційного суду є обґрунтованою та законною.

У березні 2021 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Відзив заступника керівника Київської обласної прокуратури мотивовано тим, що станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення (26 вересня 2008 року) частина спірної земельної ділянки, кадастровий номер 3220884000:04:001:0291, яка була предметом спору у цій справі, перебувала у постійному користуванні ДП Бориспільське лісове господарство (земельна ділянка площею 1, 10 га у 35 та 36 Старівському лісництві), відтак оспореним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року було вирішено питання щодо цієї земельної ділянки без участі ДП Бориспільське лісове господарство , а тому оскарженим рішенням суду першої інстанції було вирішено питання про права та обов`язки ДП Бориспільське лісове господарство .

У березні 2021 року ТОВ Будівельна компанія Княжичі подало відповідь на відзив ОСОБА_4 , який підписаний представником ОСОБА_7 , в якій просило касаційну скаргу ТОВ Будівельна компанія Княжичі задовольнити.

ТОВ Будівельна компанія Княжичі заперечило щодо доводів у відзиві ОСОБА_4 та зазначило, що апеляційним судом не враховані висновки Верховного Суду.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав письмові пояснення, підписані представником ОСОБА_9 , в яких просив касаційні скарги задовольнити, постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Письмові пояснення ОСОБА_2 мотивовані тим, що в апеляційного суду не було правових підстав для відкриття апеляційного провадження, а тому апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року: відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ Будівельна компанія Княжичі ; в задоволенні заяви ТОВ Будівельна компанія Княжичі про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 10 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, і у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 та від 29 січня 2020 року у справі № 903/154/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

В ухвалі Верховного Суду від 19 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05; від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц; від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються . Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція поважних причин , згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника .

11 квітня 2011 року апеляційний суд постановив, що апеляційну скаргу було подано 13 січня 2011 року, тобто з порушенням десятиденного строку. Відповідач цю ухвалу до Вищого адміністративного суду України не оскаржив. Відповідно до національного законодавства це означало, що постанова районного суду вступила в законну силу та підлягала виконанню, і відповідач виконав її, збільшивши розмір пенсії заявника (див. пункти 11 і 12).

У своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку, поданому 15 серпня 2011 року, відповідач, як вбачається, доводив, що насправді строк оскарження пропущено не було, оскільки він оскаржує ... постанову районного суду з 31 грудня 2010 року, тобто апеляцію було подано в межах встановленого строку. Проте 26 січня 2012 року апеляційний суд дійшов висновку, що заяву було подано 13 січня 2012 року, тобто з порушенням строку. Тим не менш, апеляційний суд вирішив поновити строк оскарження, просто посилаючись, без надання будь-яких додаткових пояснень, на поважні причини .

Згідно з твердженнями Уряду поважними причинами , на які посилався апеляційний суд, була затримка в отриманні копії постанови районного суду. Проте Суд зазначає, що ані відповідач, ані апеляційний суд не навели цей факт в якості причини поновлення строку оскарження. У будь-якому разі зазначена причина не може вважатися такою, що має стосунок до рішення про поновлення пропущеного строку, оскільки згідно з національним законодавством строк оскарження відраховується з моменту фактичного отримання копії постанови особою, яка подає скаргу.

Іншими словами, опосередковано відхиливши єдину причину, наведену відповідачем у його клопотанні про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд, тим не менш, задовольнив клопотання, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження. У світлі цих обставин Суд доходить висновку , що апеляційний суд поновив пропущений строк оскарження остаточної постанови суду, ухваленої на користь заявника, не вказавши чітких причин такого рішення .

Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46 - 53, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року).

саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків .

Повертаючись до цих заяв, Суд зазначає, що національні суди або посилались на поважні підстави (заява № 2075/13) в обґрунтування поновлення строку , без надання будь-якого пояснення чи оцінки цих підстав, або обмежувались встановленням того, що апеляційні скарги були подані з дотриманням процесуальних формальностей, без наведення будь-яких підстав.

У більшості заяв підставою, за її наявності, на яку посилались відповідачі, управління Пенсійного фонду, у своїх заявах про поновлення строку було пізнє вручення постанови суду першої інстанції. Однак у матеріалах справ немає доказів (таких як супровідні листи, поштові записи тощо) цих тверджень, що особливо дивно для справ, у яких апеляційні скарги були подані зі значною затримкою (більше 3 років у заяві пані ОСОБА_10 (№ 56107/14) та 2 років і 5 місяців у заяві пані ОСОБА_11 (№ 21478/14)). Також немає жодних ознак того, що такі докази були надані національним судам (OSOVSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 2075/13, 19306/13, 28131/13, 21478/14, 56107/14, § 27 - 29, ЄСПЛ, від 28 червня 2018 року);

у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку . У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах Пономарьов проти України та Устименко проти України . Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з поважних причин , оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).

У частині першій статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин .

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 210 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу .

Згідно частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними , суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження .

Аналіз матеріалів справи свідчить, що у справі, що переглядається:

12 вересня 2016 року ДП Бориспільське лісове господарство подало апеляційну скаргу, як особа, яка не брала участі в справі та заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області ДП Бориспільське лісове господарство отримало тільки 05 серпня 2016 року (т. 1, а. с. 76, 78-80);

у вересні 2016 року ТОВ Будівельна компанія Княжичі подало заперечення проти клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, підписані представником Федоровим Д. С. , в яких зазначило, що ДП Бориспільське лісове господарство регулярно здійснює моніторинг лісового фонду та до апеляційної скарги додано копію Планшету № 1 Старівського лісництва ДП Бориспільське лісове господарство , територія Іванківської сільської ради Лісовпорядкування 2014 року, що свідчить про те, що ДП Бориспільське лісове господарство знало про порушення його прав в 2014 році. Крім цього, ДП Бориспільське лісове господарство повинно було дізнатись про порушення його прав в квітні 2016 року коли на адресу ДП Бориспільське лісове господарство Бориспільською місцевою прокуратурою направлялись вимоги про надання інформації щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 322088400:04:001:0291 та ДП Бориспільське лісове господарство 07 квітня 2016 року була надана відповідь, що земельна ділянка з кадастровим номером 322088400:04:001:0291 знаходиться поза межами земель ДП Бориспільське лісове господарство (т. 1, а. с. 94-95);

при відкритті провадження за апеляційною скаргою ДП Бориспільське лісове господарство апеляційний суд клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не розглянув, мотивів про поновлення строку в ухвалі не навів. За таких обставин, апеляційний суд передчасно та безпідставно відкрив апеляційне провадження .

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) колегія суддів вважає, що: апеляційним судом постанова та ухвала про відкриття провадження за апеляційною скаргою прийнятібез додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалу апеляційного суду про відкриття провадження за апеляційною скаргою скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну каргу товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Княжичі , яка підписана представником Слюсаренком Дмитром Аркадієвичем, та касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2016 рокута постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року скасувати.

Передати справу № 2-3069/2008 на новий розгляд до суду апеляційної інстанціїдля вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Київської області від 23 вересня 2016 року та постанова Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов