ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа№640/9545/17 Головуючий I інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/1024/21 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.162, ч.5 ст.27, ч.2 ст.162 КК України
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
-головуючого ОСОБА_2 ,
-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
-при секретарі ОСОБА_5 ,
-за участю прокурора ОСОБА_6 ,
-обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
-захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Київського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2020 року, -
УСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Харкова, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.162 КК України та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Органом досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.
ОСОБА_7 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною владними повноваженнями, у зв`язку з проведенням перевірки за заявою ОСОБА_10 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_11 та ФО-П ОСОБА_12 , діючи умисно, спільно та за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_8 , з метою проникнення на територію нежитлових приміщень колективного підприємства «Сапфір», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу та всупереч встановленого порядку проходження на вказану територію, шляхом здійснення відповідного запису про осіб, які входять на територію, у журналі реєстрації відвідувачів та супроводу до приміщень представником підприємства чи орендатором приміщення, порушуючи положення ст.30 Конституції України, якими заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку без вмотивованого рішення суду, 20 лютого 2017 року близько 11 год. застосував фізичне насильство до охоронця ОСОБА_13 шляхом його поштовху руками і подолання його спротиву, застосовуючи фізичну силу при відкритті вхідних дверей прохідної, за пособництва ОСОБА_8 , який руками допомагав відривати вхідні двері та блокував ОСОБА_13 у турнікеті - вертушці прохідної, тобто усував перешкоди і сприяв вчиненню злочину, - незаконно проник на територію та у нежитлові приміщення колективного підприємства «Сапфір», що розташовані за адресою: м.Харків вул.Тахіатаська, 1 і належать на праві приватної власності юридичній особі дочірньому підприємству промисловій компанії «Нафтогазспецкомплек України», та перебувають на праві довірчого управління майном у володінні та користуванні юридичної особи колективного підприємства « Сапфір».
Органом досудового слідства ОСОБА_8 обвинувачувався у пособництві у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.
ОСОБА_8 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною владними повноваженнями, у зв`язку з проведенням перевірки за заявою ОСОБА_10 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_11 та ФО-П ОСОБА_12 , діючи умисно, спільно та за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_7 , з метою проникнення на територію нежитлових приміщень колективного підприємства «Сапфір», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу та всупереч встановленого порядку проходження на вказану територію, шляхом здійснення відповідного запису про осіб, які входять на територію, у журналі реєстрації відвідувачів та супроводу до приміщень представником підприємства чи орендатором приміщення, порушуючи положення ст.30 Конституції України, якими заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку без вмотивованого рішення суду, 20 лютого 2017 року близько 11 год. сприяв ОСОБА_7 у вчиненні злочину шляхом пособництва, а саме допомогав йому руками відкривати вхідні двері прохідної та блокував охоронця ОСОБА_13 у турнікеті вертушці прохідної, тобто усував перешкоди, внаслідок чого ОСОБА_7 , застосовуючи фізичне насильство до охоронця ОСОБА_13 , шляхом його повштху руками і подолання його спротиву, застосовуючи фізичну силу при відкритті вхідних дверей прохідної, незаконно проник на територію та у нежитлові приміщення колективного підприємства «Сапфір», що розташовані за адресою: м.Харків вул.Тахіатаська, 1 і належать на праві приватної власності юридичній особі дочірньому підприємству промисловій компанії «Нафтогазспецкомплект України», та перебувають на праві довірчого управління майном у володінні та користуванні юридичної особи колективного підприємства «Сапфір».
Суд, виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , послався у вироку на те, що матеріали кримінального провадження не містять належних та достатніх доказів поза розумним сумнівом в обґрунтування вчинення ОСОБА_7 незаконного проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства, а також вчинення ОСОБА_8 пособництва у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.
Також суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не враховано особливості предмету злочинного посягання, визначеного диспозицією ст.162 КК України, яким може бути нерухоме майно, що належить лише фізичній особі, а також не враховано відсутність умислу у обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на проникнення до володіння саме юридичної особи КП «Сапфір», оскільки як вбачається з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 мета візиту обвинувачених обумовлена виконанням службових повноважень та необхідністю зустрічі саме з ФОП ОСОБА_11 , до якої раніше вже безперешкодно проходили.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що інше обвинувачення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не висувалось, у зв`язку з чим, за встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого ст.62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність вини обвинувачених в пред`явлених обвинуваченнях та наявності правових підстав для ухвалення виправдувального вироку.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, вважаючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконним, просить скасувати його у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Указав, що твердження суду про те, що предметом посягання, визначеного диспозицією ст.162 КК України може бути нерухоме майно, що належить лише фізичній особі, а також відсутність умислу у обвинувачених на проникнення до володіння саме юридичної особи КП «Сапфір», є хибним. Зауважив, що при проникненні до житла чи іншого володіння визначальним фактом є те, що об`єкт знаходиться у власності. При цьому форма власності значення не має. Такий широкий підхід до розуміння понять «житло», віднесення до «іншого володіння» офісних та службових приміщень, приміщень господарського, виробничого та іншого призначення відповідає прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність саме такого підходу, зокрема у справі ЄСПЛ «Німіц проти Німеччини» від 16.12.1992 року та «Бук проти Німеччини» від 28.04.2005 року. Відзначив, що в ч.2 ст.233 КПК України визначено: «під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового перебування в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення». Також КПК України поширює тотожні гарантії недоторканості житла і на «інше володіння особи», такі як транспортні засоби, земельні ділянки, гаражі чи інші будівлі, чи приміщення «побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи» та передбачає заходи судового контролю (ч.3 ст.233 КПК України, ст.ст.235-237 КПК України). У будь-яких випадках таке проникнення можливе тільки на підставі рішення про це слідчого судді. Вважає, що у обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 не було жодного права на проникнення до володіння юридичної особи КП «Сапфір» без дозволу власника або рішення суду.
Просить відповідно до п.5 ч.2 ст.396 КПК України та ч.3 ст.404 КПК України дослідити наявні в матеріалах кримінального провадження докази, допитати обвинувачених, представника потерпілого, свідків. Ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.162 КК України та призначити покарання 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.162 КК України та призначити покарання 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року по справі №676/5972/17, незгода прокурора з оцінкою певних конкретних доказів судом першої інстанції не є підставою для їх повторного дослідження в суді апеляційної інстанції.
Оскільки прокурором у своєму клопотанні не зазначено у чому виразилася неповнота дослідження судом першої інстанції доказів чи які порушення були допущені при їх дослідженні, і в суді апеляційної інстанції прокурор зазначив, що не погоджується з оцінкою доказів судом першої інстанції, тому клопотання прокурора про повторне дослідження доказів колегією суддів залишено без задоволення.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, позбавлені підстав.
Згідно ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до положень ч.2 ст.84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Приписами ч.1 ст.85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів
Згідно положень п.2 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину
Частиною першою статті 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як слідує із матеріалів провадження, у судовому засіданні суду першої інстанції, за клопотанням сторони обвинувачення були допитані представник потерпілого КП «Сапфір» ОСОБА_17 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , а також досліджено запис наданих у судовому засіданні попередньому складу суду показань свідка ОСОБА_13 ..
У судовому засіданні представник потерпілого КП «Сапфір» ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 приходили на підприємство двічі: 17 лютого та 20 лютого 2017 року. Зі слів охоронця ОСОБА_13 та відеозапису з камери відео спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір» йому відомо, що 20 лютого 2017 року на підприємство приходили ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , які не записали свої прізвища в журналі для обліку осіб, які приходять на підприємство через турнікет, які повідомили, що приходили до ФО-П ОСОБА_11 , яка орендує приміщення на території КП «Сапфір». Також ОСОБА_13 розповів, що ОСОБА_7 пройшов турнікет, а в цей час ОСОБА_8 заблокував його на вертушці і ОСОБА_7 пройшов на територію КП «Сапфір». Далі ОСОБА_8 залишався на прохідній, а ОСОБА_7 через декілька хвилин повернувся до прохідної. Представник КП «Сапфір» вказав, що ніякої шкоди підприємству не спричинено, ніяких позовних вимог матеріального та морального характеру до обвинувачених не заявляє.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, яке належить КП «Сапфір», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приходили до неї з перевіркою її підприємницької діяльності, дотримання вимог податкового та трудового законодавства, ініційованого її колишнім чоловіком. Вона домовлялась зустрітися з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 20 лютого 2017 року приблизно об 11 год. 00 хв., але не мала можливості з`явитися на зустріч до КП « Сапфір», у зв`язку з тим, що до неї приїхали до дому інші податківці з перевіркою.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснила, що вона працює на підприємстві КП «Сапфір». 17 лютого 2017 року на підприємство прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спитали про наявність ФО-П ОСОБА_11 на території КП «Сапфір», але ОСОБА_11 була відсутня і вони пішли з території підприємства. 20 лютого 2017 року ОСОБА_16 знаходилась у своєму кабінеті на території КП «Сапфір», до неї підійшов ОСОБА_7 і спитав про ОСОБА_11 . Вона відповіла, що в даний час ОСОБА_11 не має на території підприємства. КП «Сапфір» є виробничим підприємством, на ньому приблизно працює шість орендаторів.
Із наданих у судовому засіданні 09.11.2017 року попередньому складу суду показань свідка ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , слідує, що у лютому місяці 2017 року він працював охоронцем у КП «Сапфір». В той день до прохідної КП «Сапфір» прийшли ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та вказали, що прийшли до ОСОБА_11 і він, ОСОБА_13 , їх пропустив, до журналу обліку не записував. 20 лютого 2017 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знову прийшли до прохідної КП «Сапфір», показали свої посвідчення, сказали, що прийшли з перевіркою заяви до ОСОБА_11 . Він, ОСОБА_13 , їм сказав, що ОСОБА_11 не має на території КП «Сапфір», він особисто з нею не знайомий, знає тільки її прізвище. Він, ОСОБА_13 , сказав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що зателефонує керівництву про їх явку, але в цей час ОСОБА_7 одразу пройшов турнікет прохідної на територію підприємства, ОСОБА_8 заблокував в турнікеті його, ОСОБА_13 , позбавивши його можливості пройти ОСОБА_7 на територію підприємства. Через 10-15 хвилин ОСОБА_7 повернувся до прохідної, сказав, що ОСОБА_11 не має на місці та разом з ОСОБА_8 пішли на вулицю.
Дослідження судом першої інстанції показань свідка ОСОБА_13 , отриманих від нього за життя, повністю узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема це питання було врегульовано у справах «Хорнкастл таінші проти Сполученого Королівства»,«Лука проти Італії» та«Аль-Хавайа іТахері проти Сполученого Королівства», «Мірілашвілі проти Росії».
Також судом першої інстанції були досліджені наступні докази сторони обвинувачення:
-рапорт слідчого в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області, в якому зазначено про звернення директора КП «Сапфір» щодо неправомірних дій службових осіб ОУ ГУ ДФС у Харківські області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.110 т.1);
-витяг з кримінального провадження №42017220000000382 про внесення відомостей до ЄРДР 28.04.2017 року (а.с.115 т.1);
-відеозапис з камери відео спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір» від 20.02.2017 року за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_18 (а.с.116 т.1);
-протокол огляду від 10.05.2017 року з компакт диском, на якому відображені події, зафіксовані на камері відео-спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір», що мали місце 20.02.2017 року за участю ОСОБА_7 , який перетинає прохідну КП «Сапфір» та ОСОБА_8 (а.с.117 т.1);
-послужний список відносно ОСОБА_7 , з якого вбачається, що ОСОБА_7 обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області (а.с.136 т.1);
-послужний список відносно ОСОБА_8 з якого вбачається, що ОСОБА_8 обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області (а.с.108 т.1);
-посадову інструкцію на старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, з якою ознайомлений ОСОБА_8 (а.с.150 т.1);
-посадову інструкцію на старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, з якою ознайомлений ОСОБА_7 (а.с.155 т.1);
-протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 24.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_13 , який впізнав на фото №4 ОСОБА_7 ,, який через прохідну пройшов на територію КП Сапфір» 20.02.2017 року, а на фото № 8 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка тримала віртушку на прохідній КП «Сапфір» 20.02.2017 року(а.с.163-166 т.1);
-протокол проведення слідчого експерименту від 24.05.2017 року за участю свідка ОСОБА_13 , який пояснив про події 20.02.2017 року за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на прохідній КП « Сапфір» (167-174 т.1);
-протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 24.05.2017 року за участю свідка ОСОБА_16 , яка впізнала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які приходили 20.02.2017 року на КП « Сапфір» (а.с.178-182 т.1).
Судом першої інстанції було також досліджено копію витягу з журналу записів відвідування сторонніх осіб КП «Сапфір» про фіксацію перетинання транспортних засобів територію прохідної, в якому відсутні відомості про перетин 20.02.2017 року фізичними особами прохідної КП «Сапфір» (а.с.44-50 т.1).
Проаналізувавши показання представника потерпілого, свідків та дослідивши наявні у матеріалах кримінального провадження докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в матеріалах провадження належних та достатніх доказів поза розумним сумнівом в обґрунтування вчинення ОСОБА_7 незаконного проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства, а також вчинення ОСОБА_8 пособництва у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано Колективне підприємство «Сапфір», яке є юридичною особою в особі представника директора ОСОБА_17 , має організаційно правовий статус колективне підприємство, юридичну адресу, із видом діяльності, зокрема: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Диспозицією ч.2 ст.162 КК України встановлена кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканість житла громадян, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування.
Як вбачається зі змісту ст.162 КК України, законодавцем встановлена кримінально-правова охорона житла та іншого володіння особи від передбачених диспозицією статті дій, проте виходячи зі змісту відповідних понять у їх кримінально-правовому значенні, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що предметом вказаного злочинного посягання є таке нерухоме майно, що належить на праві власності чи іншому правовому титулі саме фізичним особам, а не юридичним особам.
На обмеження кола осіб, що підлягають правовому захисту згідно ст.162 КК України, вказує також назва Розділу V КК України, в межах якого розміщена зазначена норма, а саме: «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», у зв`язку з чим простежується відсилка до родового об`єкту злочинів, передбачених цим розділом, - права і свободи людини. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа громадянин України, особа без громадянства або іноземець.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст.162 КК України.
Крім того, згідно п.13 ст.6 «Положення про Державну фіскальну службу України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, ДФС для виконання покладених на неї завдань має право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування або використовуються для отримання доходів (прибутку) чи пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.
Згідно встановлених фактичних обставин, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виконували свої службові обов`язки по перевірці зареєстрованої у встановленому порядку заяви громадянина ОСОБА_10 від 24.01.2017 року про незаконну підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_11 та ФО-П ОСОБА_12 , тобто діяли у межах свої службових повноважень, а тому мали передбачене п.13 ст.6 «Положення про Державну фіскальну службу України» право безперешкодного доступу на територію КП «Сапфір», де орендував приміщення ФО-П ОСОБА_11 .
За таких обставин, рішення суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_7 за ч.2 ст.162 КК України, а ОСОБА_8 за ч.5 ст.27, ч.2 ст.162 КК України на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, є обґрунтованим.
З огляду на наведене, підстави для скасування вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Київського районного суду м.Харкова від 15 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді:
Суд | Харківський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.11.2021 |
Оприлюднено | 03.02.2023 |
Номер документу | 101487585 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина Порушення недоторканності житла |
Кримінальне
Харківський апеляційний суд
Люшня А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні