Вирок

від 15.10.2020 по справі 640/9545/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа№ 640/9545/17

н/п 1-кп/953/407/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42017220000000382 від 28 квітня 2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 162 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 2ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно пред`явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною владними повноваженнями, у зв`язку з проведенням перевірки за заявою ОСОБА_7 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_8 та ФО-П ОСОБА_9 , діючи умисно, спільно та за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6 , з метою проникнення на територію нежитлових приміщень колективного підприємства «Сапфір», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу та всупереч встановленого порядку проходження на вказану територію, шляхом здійснення відповідного запису про осіб, які входять на територію, у журналі реєстрації відвідувачів та супроводу до приміщень представником підприємства чи орендатором приміщення, порушуючи положення ст. 30 Конституції України, якими заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку без вмотивованого рішення суду, 20 лютого 2017 року близько 11 години застосував фізичне насильство до охоронця ОСОБА_10 шляхом його поштовху руками і подолання його спротиву, застосовуючи фізичну силу при відкритті вхідних дверей прохідної, за пособництва ОСОБА_6 , який руками допомагав відривати вхідні двері та блокував ОСОБА_10 у турнікеті - вертушці прохідної, тобто усував перешкоди і сприяв вчиненню злочину, - незаконно проник на територію та у нежитлові приміщення колективного підприємства «Сапфір», що розташовані за адресою: м. Харків, вул.. Тахіатаська, буд. №1 і належать на праві приватної власності юридичній особі дочірньому підприємству промисловій компанії «Нафтогазспецкомплек України», та перебувають на праві довірчого управління майном у володінні та користуванні юридичної особи колективного підприємства « Сапфір». Орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.2 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.

Згідно пред`явленого обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_6 обвинувачується тому, що він обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, наділеною владними повноваженнями, у зв`язку з проведенням перевірки за заявою ОСОБА_7 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_8 та ФО-П ОСОБА_9 , діючи умисно, спільно та за попередньою змовою групою осіб зі старшим оперуповноваженим з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6 , з метою проникнення на територію нежитлових приміщень колективного підприємства «Сапфір», які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу та всупереч встановленого порядку проходження на вказану територію, шляхом здійснення відповідного запису про осіб, які входять на територію, у журналі реєстрації відвідувачів та супроводу до приміщень представником підприємства чи орендатором приміщення, порушуючи положення ст.30 Конституції України, якими заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку без вмотивованого рішення суду, 20 лютого 2017 року близько 11 години сприяв ОСОБА_5 у вчиненні злочину шляхом пособництва, а саме допомогав йому руками відкривати вхідні двері прохідної та блокував охоронця ОСОБА_10 у турнікеті вертушці прохідної, тобто усував перешкоди, внаслідок чого ОСОБА_5 , застосовуючи фізичне насильство до охоронця ОСОБА_10 , шляхом його повштху руками і подолання його спротиву, застосовуючи фізичну силу при відкритті вхідних дверей прохідної, незаконно проник на територію та у нежитлові приміщення колективного підприємства «Сапфір», що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тахіатаська, буд. №1 і належать на праві приватної власності юридичній особі дочірньому підприємству промисловій компанії «Нафтогазспецкомплект України», та перебувають на праві довірчого управління майном у володінні та користуванні юридичної особи колективного підприємства «Сапфір». Орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.5 ст. 27, ч.2 ст.162 КК України, як пособництво у незаконному проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованогокримінального правопорушення не визнав, заперечував проти наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 162 КК України. Зазначив, що дійсно він обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, і 20 лютого 2017 року близько 11 год. 00 хв. разом з ОСОБА_6 , який обіймає посаду також старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, прибули до Колективного підприємства «Сапфір», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Тахіатаська, буд.№1 для перевірки за заявою ОСОБА_7 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 , яка знаходиться та орендує приміщення, розташоване на території колективного підприємства «Сапфір». ОСОБА_5 пройшов турнікет вертушку прохідної КП «Сапфір», прийшов до офісу, де знаходиться ФО-П ОСОБА_8 , але її не було на місці, у зв`язку з чим ОСОБА_5 повернувся до прохідної КП «Сапфір». Відзначив, що своїми діями не порушував права третіх осіб, в тому числі власника нежитлових приміщень юридичної особи КП «Сапфір», діяв в межах свої повноважень, надав службове посвідчення на прохідній, повідомив мету візиту, безпосередньо пов`язану з виконанням службових обов`язків. Зазначив, що жодних відомостей про контрольно-пропускний режим на вході на територію підприємства на пропускній відсутній, вважає, що жодних порушень прав не порушував.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованогокримінального правопорушення не визнав заперечував проти наявності в його діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 162 КК України. Зазначив, що він обіймав посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області та 20 лютого 2017 року близько 11 год. 00 хв. разом з ОСОБА_5 , який обіймає посаду також старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, прибули до Колективного підприємства «Сапфір», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Тахіатаська, буд.№1 для перевірки за заявою ОСОБА_7 від 24.01.2017 року щодо незаконної підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_7 , яка знаходиться та орендує приміщення, розташоване на території колективного підприємства « Сапфір». ОСОБА_6 залишився на прохідній КП «Сапфір», а ОСОБА_5 пройшов турнікет вертушку прохідної КП «Сапфір», пройшов до офісу, де знаходиться ФО-П ОСОБА_7 , але її не було на місці, і ОСОБА_5 повернувся до прохідної КП «Сапфір», в подальшому вони разом залишили підприємство. Заперечував про здійснення ним протизаконних дій, зокрема пособництво у незаконному проникненні до іншого володіння особи, оскільки ними лише здійснювалися дій в межах службових повноважень, межі прохідної КП «Сапфір» не порушував, спілкувався з працівником ОСОБА_10 , якому було повідомлено про мету візиту з приводу перевірку уповноваженими особами дотримання орендавцем ОСОБА_8 дотримання вимог податкого законодавства.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого КП «Сапфір» ОСОБА_11 , який є керівником підприємства та зазначив, що йому відомо, що на підприємство двічі приходили ОСОБА_5 і ОСОБА_6 17 лютого та 20 лютого 2017 року. 20 лютого 2017 року він на підприємстві КП «Сапфір» не знаходився, про обставини викладені в обвинувальному акті йому відомо зі слів охоронця ОСОБА_10 та відеозапису з камери відео спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір». Зазначив, що йому відомо, що 20 лютого 2017 року на підприємство приходили ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 , які не записали свої прізвища в журналі для обліку осіб, які приходять на підприємство через турнікет, які повідомили, що приходили до ФО-П ОСОБА_8 , яка орендує приміщення на території КП «Сапфір». Також ОСОБА_10 вказав, що ОСОБА_5 пройшов турнікет, а в цей час ОСОБА_6 заблокував його на вертушці і ОСОБА_5 пройшов на територію КП «Сапфір». Далі ОСОБА_6 залишався на прохідній, а ОСОБА_5 через декілька хвилин повернувся до прохідної. Представник КП «Сапфір» вказав, що ніякої шкоди підприємству не спричинено, ніяких позовних вимог матеріального та морального характеру він до обвинувачених не заявляє.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_8 пояснила, що вона зареєстрована фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, яке належить КП «Сапфір», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тахіахатська, 1. Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приходили до неї з перевіркою її підприємницької діяльності, дотримання вимог податкового та трудового законодавства, ініційованого її колишнім чоловіком. Вона домовлялась зустрітися з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20 лютого 2017 року приблизно в 11 год. 00 хв., але вона не мала можливості з`явитися на зустріч до КП « Сапфір», у зв`язку з тим, що до неї приїхали до дому інші податківці з перевіркою.

В судовому засіданні допитана свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона працює на підприємстві КП «Сапфір», 17 лютого 2017 року на підприємство прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спитали про наявність ФО-П ОСОБА_8 , на території КП «Сапфір», але ж ОСОБА_8 була відсутня і вони пішли з території підприємства. 20 лютого 2017 року ОСОБА_12 знаходилась у своєму кабінеті на території КП « Сапфір», до неї підійшов ОСОБА_5 і спитав про ОСОБА_8 . ОСОБА_12 відповіла, що в даний час ОСОБА_8 не має на території підприємства. ОСОБА_12 вказала, що КП «Сапфір» є виробничим підприємством, на ньому приблизно працює шість орендаторів.

Окрім цього, у зв`язку зі смертю свідка ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі змісту листа начальника Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 15.05.2020 року, судом переглянуто та прослуховано запис судового засіданні від 09.11.2017 року, на якому був присутній вказаний свідок та був допитаний безпосередньо у судовому засіданні (під головуванням судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_13 ). Будучи присутнім 09.11.2017 року у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що у лютому місяці 2017 року працював охоронцем у КП «Сапфір». В той день до прохідної КП «Сапфір» прийшли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та вказали, що прийшли до ОСОБА_8 . ОСОБА_10 їх пропустив, до журналу обліку не записував. 20 лютого 2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знову прийшли до прохідної КП «Сапфір», показали свої посвідчення, сказали, що прийшли з перевіркою заяви до ОСОБА_8 . ОСОБА_10 їм сказав що ОСОБА_8 не має на території КП «Сапфір», він особисто з нею не знайомий, знає тільки її прізвище. ОСОБА_10 сказав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що він зателефонує керівництву про їх явку, але в цей час ОСОБА_5 одразу пройшов турнікет прохідної на територію підприємства, ОСОБА_6 заблокував в турнікеті ОСОБА_10 , який був позбавлений можливості затримати ОСОБА_5 , позбавити його можливості пройти до території підприємства. Через 10-15 хвилин ОСОБА_5 повернувся до прохідної, сказав, що ОСОБА_8 не має на місці та разом з ОСОБА_6 пішли на вулицю.

Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження судом досліджено надані стороною обвинувачення письмові докази в обґрунтування вчинення обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, а саме:

- рапорт слідчого в ОВС першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області в якому зазначено про звернення директора КП «Сапфір» щодо неправомірних дій службових осіб ОУ ГУ ДФС у Харківські області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т.1 арк. справи 110);

- витяг з кримінального провадження № 42017220000000382 про внесення відомостей до ЄРДР 28.94.2017 року (т.1 арк. справи 115);

- відеозаписом з камери відео спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір», що мали місце 20.02.2017 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (т.1 арк. справи 116);

- протоколом огляду від 10.05.2017 року компакт диску, на якому відображені події, зафіксовані на камері відео-спостереження, встановленої на прохідній КП «Сапфір», що мали місце 20.02.2017 року за участю ОСОБА_5 , який перетинає прохідну КП «Сапфір» та ОСОБА_6 (т.1 арк. справи 117);

- послужний список відносно ОСОБА_5 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області (т.1 арк. справи 136);

- послужний список відносно ОСОБА_6 з якого вбачається, що ОСОБА_6 обіймає посаду старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області (т.1 арк. справи 108);

- посадову інструкцію на старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, з якою ознайомлений ОСОБА_6 (т.1 арк. справи 150);

- посадову інструкцію на старшого оперуповноваженого з ОВС відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області, з якою ознайомлений ОСОБА_5 (т.1 арк. справи 155); - протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 24.04.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , , який впізнав на фото №4 ОСОБА_5 ,, який через прохідну пройшов на територію КП Сапфір» 20.02.2017 року, а на фото № 8 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка тримала віртушку на прохідній КП «Сапфір» 20.02.2017 року(т.1 арк. справи 163-166);

- протокол проведення слідчого експерименту від 24.05.2017 року за участю свідка ОСОБА_10 , який пояснив про події 20.02.2017 року за участю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на прохідній КП « Сапфір» (т.1 арк. справи 167-174);

- протокол пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 24.05.2017 року за участю свідка ОСОБА_12 , яка впізнала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які приходили 20.02.2017 року на КП « Сапфір» (т.1 арк. справи 178-182).

Судом досліджено копію витягу з журналу записів відвідування сторонніх осіб КП «Сапфір» про фіксацію перетинання транспортних засобів територію прохідної зі змісту якої вбачається відсутність відомостей про перетин 20.02.2017 року фізичними особами прохідної КП « Сапфір» (т.1 арк. справи 44-50).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, що потерпілим по вказаному провадженню визнано Колективне підприємство «Сапфір» (ЄДРПОУ 02403417, адреса: м. Харків, вул. Тахіатська, 1), яке є юридичною особою в особі представника директора ОСОБА_11 . Згідно відомостей з відкритого джерела інформації - Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України вбачається, що КП "Сапфір" є юридичною особою, має організаційно-правовий статус - колективне підприємство, місцезнаходження юридичної особи: 61033, Харківська обл., місто Харків, вул. Тахіатаська, буд. № 1, види діяльності, зокрема: 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, в порядкуст. 94 КПК Україниза своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_5 за ч.2 статті 162 КК України та ОСОБА_6 за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 162 КК України не знайшло своє підтвердження в ході судового провадження з огляду на наступні обставини.

Стаття 2 КПК Українивстановлює, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК Українизакріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Згідност. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі. Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Згідно з ч.1ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Про це також йдеться у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Статтеюст.84 КПК Українивстановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Диспозицією ч.2 статті 162 КК України встановлена кримінальна відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, за що передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років. Як вбачається зі змісту статті 162 КК України, законодавцем встановлена кримінально-правова охорона житла та іншого володіння особи від передбачених диспозицією статті дій, проте виходячи із змісту відповідних понять у їх кримінально-правовому значенні, суд приходить до висновку, що предметом вказаного злочинного посягання є таке нерухоме майно, що належить на праві власності чи іншому правовому титулі фізичним особам, а не юридичним особам.

Обмеження кола осіб, що підлягають правовому захисту згідно зі статтею 162 КК України, вказує, зокрема назва Розділу V КК України, в межах якого розміщена зазначена норма, а саме: «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», у зв`язку з чим простежується відсилка до родового об`єкту злочинів, передбачених цим розділом, права і свободи людини. Потерпілим від цього злочину може бути тільки фізична особа - громадянин України, особа без громадянства або іноземець. Порушення встановленого законом порядку проникнення до приміщення, яке належить на праві власності юридичній особі, не утворює склад злочину, передбачений ст. 162. Такі дії за наявності для того підстав можуть розцінюватись як самоправство, перевищення влади чи службових повноважень або інший злочин. Відповідно до частин 1, 2 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як вбачається зі змісту ухвали Харківського апеляційного суду від 01.08.2019 року по вказаній справі, що згідно обвинувального акту органом досудового розслідування ОСОБА_5 висунуте обвинувачення за ч.2 ст. 162 КК України, а ОСОБА_6 за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 162 КК України. Під час судового розгляду вказане обвинувачення прокурором не змінювалось та він не відмовлявся від його підтримання в будь-якій частині. Вказані обставини не змінювались також під час повторного судового розгляду у суді першої інстанції, пред`явлене обвинувачення прокурором не змінювалось.

Частина 2статті 17 КПК Українипередбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.1статті 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першоїстатті 284 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження не містять належних та достатніх доказів поза розумним сумнівом в обґрунтування вчинення ОСОБА_5 незаконного проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства, а також вчинення ОСОБА_6 пособництво у незаконному проникнення до іншого володіння особи, вчинене службовою особою із застосуванням насильства. Стороною обвинувачення не враховано особливості предмету злочинного посягання, визначеного диспозицією статті 162 КК України, яким може бути лише нерухоме майно, що належить лише фізичній особі, також не враховувано відсутність умислу у обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на проникнення до володіння саме юридичною особи КП "Сапфір", оскільки як вбачається з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 мета їх візиту обумовлена виконанням службових повноважень та необхідністю зустріччю саме з ФОП ОСОБА_8 , до якої раніше вже безперешкодно проходили, приймаючи до уваги, що інше обвинувачення відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не висувалось, у зв`язку з чим, за встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого статтею 62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, суд приходить до висновку про недоведеність вини обвинувачених в пред`явлених обвинуваченнях, тому наявні правові підстави для ухвалення виправдувального вироку.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Письмові докази та диски з відеозаписами залишити в суді в матеріалах кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.62 Конституції України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.17, 84-87, 91, 92, 94, 100, 124, 373, 374, 377 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 162 КК України та виправдати його на підставі п.3 ч. 1ст.373 КПК України,у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального провадження.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 статті 162 КК України та виправдати його на підставі п.3 ч. 1ст.373 КПК України,у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального провадження.

Речові докази по вказаному кримінальному провадженню, а саме: лазерний диск, на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження за 20.02.2017 року, а також лазерний диск з фотографіями співробітників ОВС ГУ ДФС у Харківській області, після набрання вироком законної чинності залишити зберігати в матеріалах справи.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України,якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -