Постанова

від 05.10.2021 по справі 757/21711/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/21711/20-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/9186/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.

при секретарі Баллі Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року (суддя Матійчук Г.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інвест СТ про стягнення збитків,

встановив:

у травні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21627 878грн 99коп., в тому числі: збитки у розмірі 11 814 849грн 15коп., 20% річних у розмірі 4 937 282грн 43коп., інфляційні втрати у розмірі 4 875 747грн 41коп., а також судовий збір у розмірі 10 510 грн.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що між ним та ТОВ Торг-Альянс 20 жовтня 2006р. був укладений інвестиційний контракт № 20/10/06, за яким замовник зобов`язався від свого імені за рахунок коштів інвестора укласти угоди на будівництво об`єкта інвестування, яким є частина комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , організувати роботи по будівництву об`єкта інвестування та здати об`єкт за актом державній комісії, а інвестор зобов`язався забезпечити відповідне інвестування зазначеного об`єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах інвестиційного контракту та іншими угодами, що будуть укладені сторонами у майбутньому. Пунктом 4.2.8 інвестиційного контракту встановлено, що термін будівництва встановлюється розрахунками на основі підрядних договорів, однак не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу інвестицій.

Позивач стверджував, що перший транш інвестицій, який згідно з п. 3.4 протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20 жовтня 2006 року становить 2 230 000грн, внесений ним в повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідача 30 жовтня 2006 року, що підтверджується дорученням вкладника по рахунку № НОМЕР_1 . Отже, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання по будівництву об`єкта інвестування за інвестиційним контрактом не пізніше 30 квітня 2009 року, однак станом на день подання позову зобов`язання відповідача за інвестиційним контрактом не виконані, об`єкт інвестування не збудований, а будівництво комплексу вже протягом 10 років зупинене на початковій стадії.

Позивач, посилаючись на п. 3.3 інвестиційного контракту вважав, що має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі зупинки будівництва комплексу більше ніж на 90 днів. В такому разі відповідач має повернути йому (інвестору) внесені

кошти на будівництво комплексу протягом 30 днів з моменту зупинки будівництва комплексу, а також сплатити 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій, тому листом від 12 травня 2020 року повідомив відповідача про розірвання інвестиційного контракту та запропонував протягом 7 днів з дати отримання такого листа повернути внесені кошти в розмірі 2 230 000грн, а також сплатити 20 процентів річних у розмірі 4921 440грн 90коп. Проте відповідь на своє звернення він не отримав.

Крім того, позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 623 ЦК України, вважав, що відповідач повинен відшкодувати йому збитки, які становлять 11 814 849грн 15коп., виходячи з офіційного курсу долара США, який існував на день внесення першого траншу, у перерахунку на гривні станом на 25 травня 2020 року, оскільки він був позбавлений того, на що розраховував при укладанні інвестиційного контракту, а саме отримати у власність об`єкт інвестування.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Позивач посилається на порушення судом норм процесуального права, так як судом не прийнято до уваги заяву відповідача про визнання позову, а висновок суду, що вона порушує права та інтереси третьої особи ТОВ Київ Сіті Інвест СТ , належним чином не обґрунтований. Судом не враховано, що позовні вимоги не стосуються права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а предметом позову є стягнення з відповідача збитків, завданих порушенням інвестиційного контракту.

Також позивач зазначає, що третя особа у своїх поясненнях, викладаючи свою позицію щодо позовних вимог, взагалі не зазначала якому закону, на її думку, суперечить визнання відповідачем позову та яким чином визнання відповідачем позову та/або задоволення позову може вплинути на права та обов`язки третьої особи.

Позивач вважає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, інвестиційний контракт був укладений сторонами у повній відповідності до вимог чинного законодавства, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та приступили до його виконання, а тому суд першої інстанції помилково зробив висновок про те, що інвестиційний контракт є неукладеним.

Позивач посилається на неправомірність не прийняття судом першої інстанції як належного доказу платіжного доручення про перерахування 2 230 000грн, оскільки виконання банком доручення вкладника по рахунку від 30 жовтня 2006 року № 1000927155 підтверджується штампом банку з датою його виконання та підписом представника банку.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено статті 610, 611, 612, 614, 623 ЦК України, а висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки перший транш інвестицій, який становить 2230000грн, був внесений ним в повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідача 30 жовтня 2006 року, станом на вказаний день офіційний курс гривні до долара США становив 505 гривень за 100 доларів США, тобто у перерахунку суми першого траншу інвестицій з гривні в долари США його розмір станом на 30 жовтня 2006 року становив 441 584,16 доларів США. У зв`язку зі значною девальвацією гривні по відношенню до долара США в період з 2006 по 2020 рік, змінилися й ринкові ціни на будівництво та придбання об`єктів нежитлової нерухомості, виражені у національній валюті України, тому витрати, які він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а саме придбання у власність об`єкта нежитлової нерухомості аналогічного об`єкту інвестування, зросли пропорційно до зростання курсу долара США до гривні, то й розмір збитків, згідно з ч. З ст. 623 ЦК України, повинен визначатися з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред`явлення позову.

Крім того позивач стверджує, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що правова природа нарахування відсотків річних має компенсаційний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неправомірне користування його коштами. З огляду на зазначене, ключовим у застосуванні відсотків річних є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов`язання. Очевидним є те, що у даній справі моментом, з якого відповідач користується коштами неправомірно, є дата закінчення встановленого інвестиційним контрактом строку виконання відповідачем зобов`язання з будівництва об`єкта інвестування, а саме 30 квітня 2009 року. У зв`язку з чим, нарахування 20% річних правомірно здійснено позивачем починаючи з 1 травня 2009 року.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно залучено ТОВ Київ Сіті Інвест СТ до участі у справі в якості третьої особи, оскільки вказане товариство у своєму клопотанні зазначало, що воно не має жодного відношення до суті спору, не є учасником спірних правовідносин та не має жодного стосунку до них.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Київ Сіті Інвест СТ просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги на офіційну електронну адресу та за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (с.с.109-112, 119,128 т.3), свого представника двічі у судові засідання не направив, судові повідомлення повернулися до суду без вручення з відміткою листоноші про відсутність адресата за вказаною адресою, що відповідно до положень ст. 131 ЦПК України вважається належним повідомленням учасника справи. Виходячи з викладеного та положень ст. 372 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутність представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Щербаха Р.С., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представників третьої особи - адвокатів Цирулевської М.В. та Забродського В.В., які просили залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2006 року між ТОВ Торг-Альянс (замовник) та ОСОБА_1 (інвестор) укладений інвестиційний контракт № 20/10/06, за умовами якого замовник зобов`язався від свого імені за рахунок коштів інвестора укласти угоди на будівництво об`єкта інвестування, організувати роботи по будівництву об`єкта інвестування та здати об`єкт по акту державній комісії, а інвестор зобов`язався забезпечити відповідне інвестування зазначеного об`єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах інвестиційного контракту та іншими угодами, що будуть укладені сторонами у майбутньому, та будуть спрямовані на досягнення мети, що є предметом контракту.

Об`єктом інвестування сторони визначили частину комплексу - офісної споруди з усією інфраструктурою, що знаходиться по АДРЕСА_2 , та складається з надземної частини - 442,5кв.м. та підземної частини - 3 машиномісця.

Згідно з п. 4.2.1 інвестиційного контракту замовник зобов`язався збудувати і передати у власність інвестору об`єкт інвестування на умовах, передбачених інвестиційним контрактом та додатками до нього. У пункті 4.2.8 інвестиційного контракту сторони визначили, що термін будівництва встановлюється розрахунками на основі підрядних договорів, однак не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу інвестицій.

Відповідно до пункту 2.2.1 інвестиційного контракту інвестор зобов`язався

сплатити на рахунок замовника 100 відсотків загальної вартості об`єкта інвестування, передбачених протоколом погодження договірної ціни № 1 від 20 жовтня 2006 року, через установи банків.

20 жовтня 2006 року сторони контракту підписали протокол погодження договірної ціни № 1, згідно якого сторони домовились, що вартість об`єкта інвестування становить 3 132 900грн, розрахунки проводяться у національній валюті України, інвестор після підписання інвестиційного контракту №20/10/06 зобов`язаний внести протягом семи банківських днів з моменту підписання цього контракту - 2 230 000грн і до 1 січня 2007 року залишок суми 902 900грн.

З наданих суду документів вбачається, що позивач 30 жовтня 2006 року надав доручення АКБ Укрсоцбанку на перерахування 2 230 000грн на рахунок ТОВ Торг-Альянс .

Суду першої інстанції надані документи, що відповідач свої зобов`язання за інвестиційним контрактом не виконав.

Також позивач не заперечував, що свої зобов`язання за інвестиційним контрактом у повному обсязі не виконав, не перерахувавши відповідачу залишок інвестиції у розмірі 902 900 грн.

Пунктом 3.3 інвестиційного контракту передбачено, що інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва комплексу більше чим на 90 днів. В цій ситуації замовник повинен повернути внесені інвестором кошти на будівництво комплексу протягом 30 днів з моменту зупинки будівництва комплексу, а також сплатити 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій або потребувати відповідних площ комплексу, після завершення його будівництва із розрахунку вартості 1кв.м, визначеної в протоколі договірної ціни №1 від 20 жовтня 2006 року.

12 травня 2020 року позивач вручив лист керівнику ТОВ Торг-Альянс про розірвання інвестиційного контракту № 20/10/2006 від 20 жовтня 2006 року та виплату протягом 7 днів сплачених коштів у розмірі 2 230 000грн, а також 20% річних у сумі 4 921 440,90грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів у підтвердження виконання зобов`язань за інвестиційним контрактом стосовно перерахування на рахунок замовника погоджених протоколом погодження договірної ціни грошових коштів, тому інвестиційний контракт не може вважатись укладеним, а права та зобов`язання передбачені ним є такими, що не виникли, тому у позивача не виникли підстави для його розірвання.

Також суд зазначив, що позивач не надав суду доказів сплати ним 902 900грн на підтвердження здійснення другого траншу, отже не виконав свого обов`язку за інвестиційним контрактом, а тому зупинка відповідачем будівництва об`єкта інвестування не є неправомірною, та відсутні підстави для відшкодування позивачу завданої невиконанням зобов`язань шкоди.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо

вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 червня 2018 року, справа № 338/180/17.

Відповідно до статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність , у редакції, чинній на момент укладання контракту, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону).

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону).

Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору.

Отже, істотними умови інвестиційного договору є об`єкт інвестиції, ціна інвестиції, порядок внесення інвестиції та строк виконання договору.

Підписавши інвестиційний контракт № 20/10/06 20 жовтня 2006 року та протокол погодження договірної ціни № 1, сторони контракту погодили всі його істотні умови, а позивачем на його виконання був внесений перший транш у сумі 2 230 000грн.

У підтвердження часткового виконання інвестиційного контракту, позивачем суду першої інстанції була надана копія доручення вкладника по рахунку № НОМЕР_1 від 30

жовтня 2006року, за яким ОСОБА_1 доручив АКБ Укрсоцбанк перерахувати кошти у сумі 2 230 000грн на рахунок ТОВ Торг-Альянс , який був визначений сторонами у протоколі погодження договірної ціни № 1.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Ставлячи під сумнів наданий позивачем доказ та відмовляючи у задоволенні позову у тому числі і у зв`язку із недоведеністю сплати позивачем 2 230 000грн, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 12 ЦПК України фактично не сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав та не роз`яснив їм їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Під час апеляційного розгляду представником позивача була надана виписка із рахунку ОСОБА_1 у АКБ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , з якої вбачається, що 30 жовтня 2006 року з рахунку позивача на рахунок відповідача було перераховано 2 230 000грн.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає за можливе прийняти, як доказ, виписку з рахунку позивача, враховуючи виключне значення такого доказу для правильного вирішення справи та невиконання судом першої інстанції положень ст. 12 ЦПК України.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що інвестиційний контракт між сторонами не був укладеним.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від

зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і заінтересованою стороною дотримано порядок його розірвання, він відповідно є розірваним в порядку, визначеному договором.

Пунктом 3.3. інвестиційного контракту сторони визначили право інвестора в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва комплексу більше, чим на 90 днів.

З наданих суду документів вбачається, що будівництво об`єкту інвестиційного контракту не здійснювалося після 21 травня 2009 року, що не заперечували учасники справи.

За таких обставин, відповідно до умов інвестиційного контракту позивач мав право в односторонньому порядку розірвати контракт, про що він повідомив відповідача 12 травня 2020 року, тобто саме з вказаної дати контракт вважається розірваним, а позивач має право на повернення внесених грошових коштів у сумі 2 230 000грн.

З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій відповідно до пункту 3.3. інвестиційного контракту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Судом установлено, що і позивач, і відповідач порушили умови інвестиційного договору, а саме: позивач - в частині сплати інвестиційних внесків, а відповідач - в частині строків завершення будівництва.

Повідомлення про розірвання договору позивач подав відповідачу тільки 12 травня 2020 року, тому, на думку колегії суддів, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій за період з 1 травня 2009 року по 25 травня 2020 року, як про це заявлено у позовній заяві.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат від суми

2 230 000грн з 1 травня 2009 року по 25 травня 2020 року.

Разом з цим, обов`язок повернути позивачу внесенні інвестиції виник у відповідача через сім днів з моменту повідомлення інвестором про розірвання інвестиційного контракту, тобто після 19 травня 2020 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зміст пункту 3.3. інвестиційного контракту не дає підстави для висновку, що контракт є автоматично розірваним у разі зупинки будівництва комплексу більше, чим на 90 днів, оскільки у пункті зазначено, що інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт. Отже, питання про розірвання інвестиційного контракту залежить від волі інвестора у разі настання обставин, за якими договір передбачає можливість у односторонньому порядку розірвати контракт.

Позивач не скористався своїм правом на розірвання контракту в односторонньому порядку після зупинення будівництва у травні 2009 року до 12 травня 2020 року, а відтак втратив право на вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат з 1 травня 2009 року по 25 травня 2020 року.

Заявляючи вимоги про відшкодування завданої йому відповідачем шкоди, позивач посилався на положення ч. 3 ст. 623 ЦК України.

За змістом статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (частина 3).

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Виходячи зі змісту вказаної норми внесена інвестиція не є збитком у розумінні ст. 22 ЦК України.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача 11 814 849грн 15коп. збитків, позивач посилається на обставини, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 910/15004/18, і вважає, що внесена ним інвестиція підлягає переведенню у долари США за курсом на час внесення коштів замовнику, що становить 441 584,16 доларів США, а для відшкодування завданої йому шкоди підлягає застосуванню курс долара США до гривні, який існував на час подання позовної заяви до суду.

Колегія суддів вважає такі доводи помилковими, оскільки зобов`язання позивача за інвестиційним контрактом не були пов`язані із курсом гривні до долара США, вартість об`єкта інвестування також не визначалася в еквіваленті в доларах США, згідно пункту 2.2. протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20 жовтня 2006 року розрахунки здійснюються виключно у національній валюті України.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню внесена ним сума у розмірі 2 230 000грн.

При цьому колегія суддів також враховує, що вимогу про повернення грошових коштів позивачем було заявлено тільки 12 травня 2020 року.

Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про неправомірне не прийняття судом першої інстанції заяви відповідача про визнання позову.

Частиною 4 статті 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем

позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Директором ТОВ Торг-Альянс Кравчуком О.В. суду першої інстанції подано нотаріально завірену заяву від 24 липня 2020 року про визнання позову.

Суд першої інстанції не прийняв визнання позову відповідачем, посилаючись на те, що воно порушує права третьої особи, яка набула право власності на об`єкт інвестування.

Не погоджуючись з позицією суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що визнання відповідачем позову суперечить обставинам справи та нормам матеріального права, зазначеним у мотивувальній частині цієї постанови, оскільки про розірвання інвестиційного договору позивач заявив тільки 12 травня 2020 року, а відтак, на думку колегії суддів, не має правових підстав для стягнення 20% річних від внесеної інвестиції та інфляційних втрат з 1 травня 2009 року; зобов`язання позивача не були пов`язані з курсом долара США і вартість об`єкта інвестування у інвестиційному договорі, укладеному з позивачем, не визначалася в еквіваленті до долара США, що виключає повернення позивачу внесеної суми з врахуванням курсу долара США до гривні на час внесення інвестиції та на час її повернення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із розміру задоволених позовних вимог, ставка судового збору є максимальною, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у сумі 10 510грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 15 765грн за часткове задоволення апеляційної скарги, а всього 26 275грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 8 лютого 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс , ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України

30634134, яке знаходиться у м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Е, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_3 , 2 230 000грн та 26 275грн судового збору, а всього 2 256 275грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.А. Семенюк