Рішення

від 08.02.2021 по справі 757/21711/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21711/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Хабеця О.О.,

справа №757/21711/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інвест СТ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інвест СТ , про стягнення збитків,-

представник позивача ОСОБА_2 ,

представник третьої особи Цирулевська М.В.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього на свою користь 21 627 878,99 грн, в т.ч. збитки -11 814 849,15 грн, двадцять відсотків річних - 4 937 282,43 грн, інфляційні втрати - 4 875 747,41 грн, а також судові витрати 10 510 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що між ним та відповідачем - ТОВ Торг-Альянс був укладений інвестиційний контракт № 20/10/06 від 20.10.2006 р., за яким (п. 2.1) замовник зобов`язується від свого імені за рахунок коштів інвестора укласти угоди на будівництво об`єкта інвестування, організувати роботи по будівництву об`єкта інвестування та здати об`єкт за актом державній комісії, а інвестор зобов`язується забезпечити відповідне інвестування зазначеного об`єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах інвестиційного контракту та іншими угодами, що будуть укладені сторонами у майбутньому.

Відповідно до п. 10 розділу І інвестиційного контракту, об`єкт інвестування - частина комплексу, яка фінансується інвестором і передається йому у власність.

Пунктом 8 розділу інвестиційного контракту визначено, що комплекс - це офісна споруда з усією інфраструктурою, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 4.2.1 інвестиційного контракту замовник зобов`язаний збудувати і передати у власність інвестору об`єкт інвестування на умовах, передбачених інвестиційним контрактом та додатками до нього.

Пунктом 4.2.8 інвестиційного контракту встановлено, що термін будівництва встановлюється розрахунками на основі підрядних договорів, однак не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу інвестицій.

Перший транш інвестицій, який, згідно з п. 3.4 протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.10.2006 р. (додаток до інвестиційного контракту), становить 2 230 000 грн, внесений ним в повному обсязі на розрахунковий рахунок відповідача 30.10.2006 р., що підтверджується дорученням вкладника по рахунку № НОМЕР_1 .

Отже, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання по будівництву об`єкта інвестування за інвестиційним контрактом не пізніше 30.04.2009 р., однак станом на день подання позову зобов`язання відповідача за інвестиційним контрактом не виконані, об`єкт інвестування не збудований. Більше того, будівництво комплексу вже протягом 10 років зупинене на початковій стадії.

Факти та обставини тривалого зупинення відповідачем будівництва офісної споруди з усією інфраструктурою, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 р. у справі № 910/15004/18.

Вказана справа розглядалася судом за позовом ТОВ Українські готелі до ТОВ Торг-Альянс про розірвання інвестиційного контракту, об`єктом інвестування за яким була частина того ж самого комплексу - офісної споруди, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Судом у цій справі встановлено обставини, згідно яких відповідачем було розпочато будівництво об`єкта інвестування; отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №0350-Пч/Р від 21.05.2008 (перереєстрований дозвіл № 1121-Пч/Р від 20.08.2004), з якого вбачається, що відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ТОВ Торг-Альянс від 10.08.2004 № 20 та погодженої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за № 1163 від 23.02.2006 р. будівельні роботи з будівництва офісу за адресою: АДРЕСА_1 , проводяться саме відповідачем. Як слідує із вказаного дозволу, відповідач повинен був виконати будівельні роботи у відповідності до проектної документації, у строки, визначені нею, а саме до 21.05.2009 р. і після цієї дати будівельні роботи не здійснювались.

Посилаючись на п. 3.3. інвестиційного контракту вважає, що має право в односторонньому порядку розірвати контракт у разі зупинки будівництва комплексу більше ніж на 90 днів. В такому разі відповідач має повернути йому (інвестору) внесені кошти на будівництво комплексу протягом 30 днів з моменту зупинки будівництва комплексу, а також сплатити 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій або потребувати відповідних площ комплексу, після завершення його будівництва із розрахунку вартості 1 кв.м., визначеної в протоколі договірної ціни № 1 від 20.10.2006 р. На підставі цього пункту інвестиційного контракту, ним листом від 12.05.2020 було повідомлено відповідача про розірвання інвестиційного контракту та запропоновано протягом 7 днів з дати отримання такого листа повернути внесені кошти в розмірі 2 230 000 грн, а також 4 921 440,90 грн (20 процентів річних). Проте відповідь на своє звернення не отримав.

Враховуючи тривале невиконання відповідачем своїх зобов`язань за інвестиційним контрактом, він (позивач) змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1878304780000.

29.07.2020 року від відповідача надійшла заява про визнання позову (а.с. 116, т.1). 01.09.2020 року від ТОВ Київ Сіті Інвест СТ надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Одночасно ТОВ Київ Сіті Інвест СТ до канцелярії суду подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, яке передано для розгляду до справи №757/21711/20-ц.

В обґрунтування клопотання Товариство зазначило, що об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом забезпечення позову, з 26.06.2020 року належить ТОВ Київ Сіті Інвест СТ (ЄДРПОУ 43123274), про що свідчить Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Товариство не має жодного відношення до суті спору, не є учасником спірних правовідносин та не має жодного стосунку до них; між сторонами даної справи відсутній спір щодо об`єкту незавершеного будівництва: предметом спору даної справи є стягнення збитків (грошових коштів); відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вид забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами у даній справі, що в сукупності та кожне окремо свідчить про необґрунтованість та безпідставність подальшого існування заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді арешту на об`єкт незавершеного будівництва.

В судовому засіданні 02.09.2020 року судом залучено ТОВ Київ Сіті Інвест СТ до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

25.09.2020 року від представника позивача надійшли заперечення щодо скасування заходів забезпечення позову, які вмотивовані тим, що третьою особою не доведено, що застосовані заходи забезпечення позову перешкоджають або унеможливлюють реалізацію ним права власності, або перешкоджають його господарській діяльності. Вважає, що застосовані заходи забезпечення позову жодним чином не обмежують право Товариства володіння та/або користуванням цим майном.

28.09.2020 року від третьої особи надійшли пояснення щодо позову та визнання відповідачем позову (а.с. 71-86, т.1).

01.02.2021 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, проти скасування заходів забезпечення позову заперечував.

Представник третьої особи проти позову заперечувала, з викладених у своїх поясненнях третьої особи щодо позову та визнання відповідачем позову підстав. Просила задовольнити клопотання та скасувати заходи забезпечення позову.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, проте вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що сторона відповідача була належним чином повідомлена про розгляду даної справи.

Суд, вислухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, з-поміж іншого, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із Законом України Про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права. Всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (ст.ст. 1, 4, 7, 9, 19 Закону).

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За ч. 1 ст. 526 ЦК України Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частини перші статей 611, 612, 623 ЦК України).

За ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Судом встановлено, що 20.10.2006 між позивачем (за договором - інвестор) та ТОВ Торг-Альянс (за договором - замовник) був укладений інвестиційний контракт №20/10/06 (а.с. 7-14, т. 1), за умовами якого замовник зобов`язується від свого імені за рахунок коштів інвестора, укласти угоди на будівництво об`єкта інвестування, організувати роботи по будівництву об`єкта інвестування та здати об`єкт за актом Державній комісії, а інвестор зобов`язується забезпечити відповідне інвестування зазначеного об`єкта інвестування та прийняти його у власність на умовах цього контракту та іншими угодами, що будуть укладені Сторонами у майбутньому, та будуть спрямовані на досягнення мети, що є предметом цього контракту.

Відповідно до термінів, наведених в розділі І інвестиційного контракту:

Об`єкт інвестування - частина комплексу, яка фінансується інвестором і передається йому у власність;

Комплекс - офісна споруда з усією інфраструктурою, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

Згідно п. 4.2.1 інвестиційного контракту, замовник зобов`язаний збудувати і передати у власність інвестору об`єкт інвестування на умовах передбачених цим контрактом та додаткам до нього.

Пунктами 2.2.1 та 4.1.2 інвестиційного контракту передбачено, що інвестор зобов`язаний сплатити на рахунок замовника грошові кошти у розмірі встановленому сторонами у контракті та протоколі погодження договірної ціни №1 від 20.10.2006 року на інвестування об`єкта інвестування.

20.06.2006 року сторонами контракту погоджено протокол погодження договірної ціни №1.

Пунктом 2.1 сторони погодили, що вартість об`єкта інвестування є Комплекс , що буде збудований по АДРЕСА_1 , становить 3 132 900 грн, в тому числі ПДВ - 522 150 грн із розрахунку вартості 1 кв.м. площ 7 080 грн, в тому числі ПДВ складає 1 180 грн.

Окрім того, відповідно до п.3.4 протоколу, інвестор після підписання інвестиційного контракту №20/10/06 зобов`язується внести протягом семи банківських днів, з моменту підписання цього контракту - 2 230 000 грн, в тому числі ПДВ - 371 666,67 грн і до 01.01.2007 року залишок суми - 902 900 грн, в тому числі ПДВ 150 483,33 грн.

Даним протоколом сторони погодили ціну контракту: 3 132 900,00 грн та визначили порядок її оплати:

2 230 000 грн - протягом 7 днів з моменту підписання контракту;

902 900,00 грн до 01.01.2007 року.

Як вбачається зі змісту позову, інвестор на виконання обов`язку інвестування, 30.10.2006 р. надав доручення банку на перерахування 2 230 000 грн на рахунок ТОВ Торг-Альянс НОМЕР_2 у АТ Укрсоцбанк (а.с. 15, т.1).

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем на виконання вимог інвестиційного контракту було здійснено наступну оплату (до 07.01.2007 року) в сумі 902 900 грн.

Пунктом 3.3 інвестиційного контракту інвестору надано право на одностороннє розірвання даного контракту.

Відповідно до цього пункту інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва Комплексу більше чим на 90 днів. За таких обставин замовник повинен повернути внесені інвестором кошти на будівництво Комплексу протягом 30 днів з моменту зупинки будівництва, а також сплатити 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій або потребувати відповідних площ Комплексу , після завершення його будівництва із розрахунку вартості 1 кв.м. визначеної в протоколі договірної ціни №1 від 20.10.2006 року.

Вважаючи, що замовник неправомірно зупинив будівництво Комплексу більше ніж на 90 днів, позивач 12.05.2020 року звернувся до замовника з листом, в якому повідомив про розірвання інвестиційного контракту в односторонньому порядку та вимагав повернути внесені кошти та сплатити 20 % річних.

Не отримавши відповіді від замовника, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням інвестиційного контракту, у розмірі 11 814 849,15 грн, 20 % відсотків річних у розмірі 4 937 282,43 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 875 747,41 грн, а всього 21 627 878,99 грн.

Пунктом 6.1 інвестиційного контракту передбачено, що він вступає в силу після його підписання сторонами та з моменту внесення коштів на рахунок замовника, згідно графіка Фінансування, через банківські установи і діє до повного виконання всіма сторонами.

Дана норма кореспондується з пунктом 5.7 інвестиційного контракту, відповідно до якого, у разі не внесення інвестором грошових коштів за цим контрактом та протоколом погодження договірної ціни, у встановлений строк, даний контракт та протокол погодження договірної ціни, вважаються неукладеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже вбачається, що п. 6.1 інвестиційного контракту містить відкладальну обставину, погоджену сторонами, а саме - внесення інвестором коштів на рахунок замовника, згідно графіка фінансування, з настанням якої інвестиційний контракт вважається укладеним.

Графік фінансування був погоджений сторонами в протоколі, відповідно до якого інвестор зобов`язувався сплатити 2 230 000,00 грн протягом 7 днів з моменту підписання контракту та 902 900,00 грн - до 01.01.2007 року.

Як зазначає позивач у позові, ним було сплачено 2 230 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ Торг-Альянс 30.10.2006 року, на підтвердження чого ним надано копію доручення вкладника по рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 15, т. 1).

Разом з тим суд не приймає наданий позивачем доказ - копію доручення вкладника по рахунку, з огляду на таке.

Порядок проведення розрахункових операцій за рахунками юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України регулюється Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою правління Національного банку України 21.01.2004 №22 та Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні (в ред. чинній на момент здійснення ймовірної банківської операції), переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів;

-платіжне доручення;

-платіжна вимога-доручення;

-розрахунковий чек;

-платіжна вимога;

-меморіальний ордер.

Згідно з пунктом 22.2 даної статті, клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Перелік розрахункових документів на підставі яких здійснюється переказ коштів, є вичерпним та до кожного виду розрахункового документа застосовуються окремі правила використання під час здійснення розрахункових операцій за ними.

Таким чином, враховуючи, що ініціатором переказу коштів є ОСОБА_1 , а кінцевою метою є перерахування останнім коштів і зарахування цих коштів на рахунок ТОВ Торг-Альянс , належним розрахунковим документом для ініціювання такого переказу мало б бути платіжне доручення.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні передбачено, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, не менше ніж у двох примірниках.

Додатком 2 до Інструкції передбачена наявність обов`язкових реквізитів платіжного доручення, а саме:

-назва документа, код розрахункового документа, номер та дата його складання (номера полів, що відповідають назві реквізитів, відповідно до Додатку 8 до Інструкції - 1-4, відповідно);

-сума (в тому числі сума словами) (номера полів, що відповідають назві реквізитів, відповідно до Додатку 8 до Інструкції - 6,7, відповідно);

-ідентифікаційний код платника, назва (ім`я) платника, рахунок платника, банк платника, код ЄДРПОУ банку платника (номера полів, що відповідають назві реквізитів, відповідно до Додатку 8 до Інструкції-8-12, відповідно);

-банк отримувача, код ЄДРПОУ банку отримувача, назва (ім`я) отримувача, ідентифікаційний код отримувача, рахунок отримувача (номера полів, що відповідають назві реквізитів, відповідно до Додатку 8 до Інструкції -13-19, відповідно);

-призначення платежу, підпис платника, підпис та печатка отримувача, дата надходження, дата виконання (номера полів, що відповідають назві реквізитів, відповідно до Додатку 8 до Інструкції - 40, 41,43, 44, 50, 51, відповідно).

Із доданої позивачем копії доручення вкладника по рахунку № НОМЕР_1 , не вбачається, що ОСОБА_1 доручив здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів. Документ не містить обов`язкових реквізитів платіжного доручення, в тому числі, назви, коду розрахункового документа, ідентифікаційного коду платника, рахунку платника, дати надходження, підпис платника, дата виконання, тощо.

Слід відзначити, що відповідно до п. 2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу зі свого рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі отримувачу в готівковій формі (ч. 30.1 ст. 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ).

Навіть при наявності всіх інших реквізитів (крім підпису отримувача та дати виконання) доручення на переказ коштів не вважається виконаним банком, оскільки в платника наявне право на його відкликання.

Тому, оскільки завершеним переказ вважається лише з моменту зарахування коштів на рахунок отримувача, то саме відображення дати виконання та підпису отримувача на належним чином заповненому платіжному дорученні підтверджуватимуть переказ коштів.

Отже, наданий позивачем на підтвердження факту переказу ТОВ Торг-Альянс 2 230 000 грн, не відповідає вимогам, встановленим законодавством для платіжного доручення, яке є єдиним видом розрахункового документа на підтвердження переказу коштів з рахунку на рахунок за ініціативою платника.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже судом встановлено, що надана позивачем копія доручення вкладника по рахунку № НОМЕР_3 є неналежним доказом встановлення факту ним сплати першого траншу інвестицій у розмірі 2 230 000 грн відповідно до графіку фінансування за інвестиційним контрактом.

Інших доказів на підтвердження факту сплати першого траншу інвестицій позивачем не надано, а тому суд дійшов висновку, що таку оплату позивач не вчиняв взагалі.

За таких обставин факт несплати позивачем першого траншу вказує на відсутність відкладальної обставини, якою обумовлювалося укладання (набрання чинності) інвестиційного контракту.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не здійснив переказ коштів на рахунок ТОВ Торг-Альянс , інвестиційний контракт не може вважатись укладеним, а права та зобов`язання передбачені ним є такими, що не виникли.

Враховуючи, що інвестиційний контракт є неукладеним, то у позивача не виникли підстави для його розірвання.

Крім того, суд зауважує, що п.п. 5.7 та 6.1 інвестиційного контракту настання відкладальної обставини обумовлено сплатою всієї суми коштів у розмірі 3 132 900 грн, відповідно до протоколу погодження договірної ціни та графіку фінансування.

Тобто, обставиною укладеності (набрання чинності) інвестиційного контракту є сплата не лише 2 230 000 грн, а й 902 900 грн у встановлений строк (до 01.01.2007 року).

Позивач не надав суду доказів сплати ним 902 900 грн на підтвердження здійснення другого траншу, який є обов`язковою необхідною умовою набрання чинності (укладеності) інвестиційного контракту, що в сукупності доводить факт неукладеності в цілому інвестиційного контракту між ОСОБА_1 та ТОВ Торг-Альянс .

Крім того на зауваження позивача в позові про його право розірвати контракт в односторонньому порядку, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Частиною 2 статті 5 цього Закону визначено, що інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Як зазначає позивач, між ним та відповідачем було укладено інвестиційний контракт, умовами якого встановлювався обов`язок інвестора здійснювати інвестування в будівництво об`єкта.

Даний обов`язок передбачав перерахування коштів у розмірі 3 132 900 грн у певному порядку інвестором на рахунок замовника.

Кореспондуючими обов`язками замовника за інвестиційним контрактом були, зокрема, укладення угод на будівництво, організація робіт по будівництву та здача об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Враховуючи, що за умовами інвестиційного контракту як інвестор, так і замовник мали права й обов`язки, то вважається, що кожен з них є боржником і кредитором одночасно.

Окрім того, виходячи з правової природи і суті договорів, які регулюють взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, виконання свого обов`язку замовником (зокрема, щодо організації будівництва), обумовлене виконанням інвестором свого обов`язку (зокрема, щодо сплати відповідних коштів).

Таким чином, обов`язки інвестора та замовника за інвестиційним контрактом є зустрічними, які вимагають, відповідно, зустрічного виконання.

Як було зазначено вище, пунктом 3.3 інвестиційного контракту інвестору надано право на одностороннє розірвання інвестиційного контракту, відповідно до якого інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва Комплексу більше ніж на 90 днів.

З аналізу даного договору очевидним стає те, що зупинка будівництва (яка могла б стати наслідком одностороннього розірвання договору) має бути протиправною (тобто такою, правомірність якої не передбачена інвестиційним контрактом та/або законом).

Отже у інвестора виникне право на одностороннє розірвання інвестиційного контракту лише у випадку протиправного зупинення будівництва на строк, який перевищує 90 днів.

В той же час позивачем не доведено виконання ним обов`язку по перерахуванню першого траншу на рахунок ТОВ Торг-Альянс (обґрунтування такого висновку судом викладено вище).

В порушення своїх зобов`язань щодо інвестування в об`єкт інвестор не здійснював й інших оплат, обумовлених протоколом погодження та графіком фінансування.

Позивачем також не здійснено оплату другого траншу у розмірі 902 900,00 грн до 01.01.2007 року.

Окрім суми, спрямованої на інвестування, відповідно до п.2.2.3 інвестиційного контракту інвестор зобов`язаний був би сплатити замовнику винагороду за організацію будівництва, яка розраховується як різниця між фактично перерахованими інвестором коштами згідно договору та фактичними витратами по будівництву.

Дана норма вказує на те, що у замовника були наявні правомірні очікування отримання не лише суми інвестицій, визначених в інвестиційному контракті, а й суми винагороди.

Відповідно до частини 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи, що зобов`язання сторін за інвестиційним контрактом мають зустрічний характер, в тому числі і характер його виконання, відсутні підстави для висновку, що замовник неправомірно зупинив будівництво Комплексу .

За таких обставин підстава для одностороннього розірвання інвестиційного контракту, передбачена п. 3.3 інвестиційного контракту, - відсутня.

Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний господарський суд 16.06.2011 р. у справі №48/67 за позовом ТОВ Українські Готелі до ТОВ Торг-Альянс про стягнення 148 916 630,83 грн за інвестиційним контрактом № 40-іі/04 від 30.09.2005 р. В судовому рішенні зокрема зазначено, що прострочення виконання обов`язку відповідачем (ТОВ Торг-Альянс ) відбулось внаслідок невиконання умов інвестиційного контракту позивачем (ТОВ Українські Готелі ).

Таким чином, відсутні підстави для розірвання інвестором інвестиційного контракту в односторонньому порядку, оскільки направлений до ТОВ Торг-Альянс лист щодо розірвання контракту є таким, що не породжує ніяких правових наслідків, оскільки як вказано вище, контракт неукладений. За таких обставин, відсутні підстави для стягнення збитків, інфляційних втрат та застосування наслідків одностороннього розірвання, передбачених п. 3.3 контракту, а саме сплати 20 відсотків річних.

Щодо вимог позивача про стягнення збитків, завданих порушенням інвестиційного контракту, в розмірі 11 814 849,15 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

-втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною умовою є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема:

-протиправність діяння боржника, тобто поведінка боржника має порушувати як приписи законодавства так і умови договору;

-наявність збитків та їх розміру;

-причинний зв`язок між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками;

-наявність вини порушника зобов`язання, тобто особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність у вигляді збитків не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що наслідки у вигляді збитків настають лише в результаті неправомірної поведінки.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією суду, викладеною Верховним Судом в постанові від 11.02.2020 у справі №910/15004/18.

Таким чином, для встановлення наявності в діях ТОВ Торг-Альянс складу цивільного правопорушення, яке може мати наслідком завдання збитків ОСОБА_1 , необхідно встановити склад такого порушення в розрізі та в сукупності всіх його елементів (за умови укладеності контракту).

За наведених вище обґрунтувань, щодо відсутності підстав вважати неправомірним зупинення будівництва, слід дійти до висновку про відсутність в діяннях ТОВ Торг-Альянс протиправної поведінки.

Безпідставним також є посилання позивача в позові на застосування доларового еквіваленту збитків в сумі 11 814 849,15 грн, враховуючи, що в оспорюваному контракті не було визначено грошового еквіваленту суми інвестицій в іноземній валюті, в т.ч. в доларах США.

Отже розмір збитків, які на думку позивача, він поніс, не може визначатися в співвідношенням з курсом долару США, а повинен відповідати розміру (реально понесених) витрат.

Слід відзначити, що застосування доларового еквіваленту з метою визначення розміру збитків не допускає можливості стягнення інфляційних втрат.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проте, оскільки, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти, що виключає можливість стягнення інфляційних втрат.

До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 р. у справі №296/10217/15-ц.

Щодо позиції позивача про врахування ринкових цін при стягненні збитків необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Оскільки позивач вважає, що розмір завданих йому збитків необхідно визначати враховуючи ринкові ціни, то саме на нього покладається обов`язок довести та обґрунтувати саме такий розмір збитків, який ним визначений в позові.

Відповідно до п. 14.1.219 ст. 14 Податкового кодексу України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Тобто, для належного доказування розміру завданих збитків позивач мав зазначити ціни, які склалися на ринку на ідентичний/однорідний товар.

Щодо обґрунтування позивачем наслідків порушення інвестиційного контракту.

Як вважає позивач, його права, як інвестора за інвестиційним контрактом були порушені зупиненням замовником будівництва об`єкта, із посиланням на ст. 611 ЦК України, в якій зокрема зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

-припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

-зміна умов зобов`язання;

-сплата неустойки;

-відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача збитки, 20% річних та інфляційні втрати.

Однак, дані вимоги є різними за підставами виникнення та правовою природою, що виключає можливість їх одночасного застосування.

Так, заподіяння винною особою збитків тягне за собою настання деліктної відповідальності (як наслідок позадоговірного завдання шкоди). Відшкодування збитків в свою чергу - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання, на збитки проценти та інфляційні втрати не нараховуються.

Договірна відповідальність виникає з підстав невиконання договору та може мати наслідком застосування неустойки (штрафу, пені), стягнення відсотків річних та інфляційних втрат.

Згідно з пп. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Отже, стягнення збитків виключає можливість стягнення з боржника суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних.

Таким чином позовні вимоги про стягнення одночасно збитків, інфляційних втрат та трьох процентів річних, є взаємовиключними та, відповідно, не можуть бути задоволені, навіть у разі задоволення основної позовної вимоги.

Щодо розрахунку нарахування 20% річних та інфляційних втрат, судом встановлено таке.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми, строк нарахування 20 % річних та інфляційних втрат позивачем обчислено з 01.05.2009 р. по 25.05.2020 р. та становить 4 937 282,43 грн та 4 875 747,43 грн відповідно.

При визначенні дати початку розрахунку сум позивач виходив з того, що пунктом 4.2.8 інвестиційного контракту встановлено термін будівництва, який не перевищує 30 місяців з дня отримання першого траншу.

Позивач вважаючи, що перший транш ним внесено на рахунок відповідача 30.10.2006 р., виходить із того, що замовник повинен виконати свої зобов`язання не пізніше 30.04.2009 р., а враховуючи, що будівництво не закінчено в строк, то з наступного дня, а саме з 01.05.2009 р. й починається прострочення виконання зобов`язання, що є підставою для застосування інфляції та відсотків річних.

Однак, даний розрахунок є невірним і не відповідає умовам інвестиційного контракту (за умови його укладення), згідно п. 3.3 якого інвестор має право в односторонньому порядку розірвати контракт в разі зупинки будівництва Комплексу більше ніж на 90 днів. В такому разі замовник повинен повернути внесені інвестором кошти на будівництво Комплексу протягом 30 днів з моменту зупинки будівництва, а також сплатити 20 відсотків річних на суму отриманих інвестицій або потребувати відповідних площ Комплексу , після завершення його будівництва із розрахунку вартості 1 кв.м. визначеної в протоколі договірної ціни №1 від 20.10.2006 року.

Тобто, даним пунктом контракту передбачено не лише підстави для одностороннього розірвання його інвестором, а й наслідки такого розірвання.

Такими наслідками альтернативно передбачено:

-повернення внесених інвестором коштів та сплата 20 відсотків річних;

-витребування відповідних площ Комплексу .

Відповідно, єдиною необхідною умовою застосування одного з двох наслідків є розірвання контракту в односторонньому порядку інвестором з підстав, визначених пунктом 3.3. контракту.

Тобто, за відсутності реалізації інвестором права на розірвання інвестиційного контракту, відповідні наслідки не настають.

Разом з тим, такі наслідки можуть виникати лише з моменту розірвання інвестиційного контракту, що прямо передбачено п. 3.3: в цій ситуації ... , під якою й розуміється саме розірвання інвестиційного контракту інвестором в односторонньому порядку.

Тобто, право позивача вимагати від відповідача повернення внесених коштів та сплати 20% річних виникає лише з дати розірвання інвестиційного контракту.

Таким чином, моментом з якого виникає право на нарахування 20% річних, є наступний день після дати ймовірного розірвання інвестиційного контракту. За аналогією це стосується і стягнення інфляційних втрат.

Крім наведеного слід зазначити, що до моменту розірвання інвестиційного контракту у відповідача відсутнє грошове зобов`язання, прострочення виконання якого могло б бути підставою для сплати інфляційних втрат та відсотків річних.

Відповідно до пп. 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що до моменту розірвання інвестиційного контрактуу ТОВ Торг-Альянс відсутнє грошове зобов`язання відносно позивача, якщо припустити, що контракт набув чинності.

Отже, строк нарахування відсотків річних та стягнення боргу з урахуванням інфляційних втрат позивачем розраховано не вірно.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Торг-Альянс про стягнення збитків (як основної вимоги) та вимог про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат (як похідних вимог).

Що стосується заяви відповідача про визнання ним позову, то суд не приймає цю заяву, оскільки остання порушує права та інтереси третьої особи, в даному випадку ТОВ Київ Сіті Інвест СТ , про що свідчить факт набуття останнім права власності на об`єкт незавершеного будівництва (предмет оспорюваного контракту) на підставі судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Також суд, дослідивши матеріли справи, клопотання ТОВ Київ Сіті Інвест СТ про скасування заходів забезпечення позову, заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

За ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Суд вправі скасувати вид забезпечення позову по будь-якій справі, яка знаходиться в його провадженні, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі.

Із матеріалів справи також вбачається, що після вжиття судом заходів забезпечення позову змінились обставини, а саме: об`єкт забезпечення позову змінив власника з ТОВ Торг-Альянс на ТОВ Київ Сіті Інвест СТ , що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, змінились обставини щодо спірного об`єкта нерухомості. Наявність арешту на вказаному майні порушуватиме права законного власника нерухомості, оскільки в судовому засіданні встановлено, що Товариство не має жодного відношення до суті спору, не є учасником спірних правовідносин та не має жодного стосунку до них.

Тому суд не бере до уваги заперечення представника позивача та вважає, що клопотання ТОВ Київ Сіті Інвест СТ про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованим, подальше існування заходів забезпечення позову у даній справі у вигляді арешту на об`єкт незавершеного будівництва - безпідставне, а тому клопотання підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами регулюється ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 526, 530, 610, 611, 612, 623, 625, 626, 627 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 158, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інвест СТ , про стягнення збитків - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2020 року у справі № 757/21711/20-ц, а саме: скасувати арешт, накладений на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 1878304780000.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропушеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Торг-Альянс , адреса; 01023, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Е, ЄДРПОУ 30634134;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Сіті Інвест СТ , адреса; 04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72, ЄДРПОУ 43123274.

Суддя Г.О. Матійчук