Постанова

від 09.11.2021 по справі 357/1399/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Цукуров В.П.

Єдиний унікальний номер справи № 357/ 1399/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12253/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар - Сакалош Б.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Громадської організації Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим, визнання незаконним та скасування рішення, скасування реєстрації права власності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом .

Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 обгрунтовувала тим ,що вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1, виданого державним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори 26 грудня 1992 року та відповідно до договору серія номер 2-26 від 05січня 1993 року, посвідченого держаним нотаріусом Білоцерківської державної нотаріальної контори.

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку вона є власником земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:018.

Вказані обставини підтверджуються копією технічного паспорта МБТІ на вказане домоволодіння, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18грудня 2013 року реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, копією свідоцтва від 26 грудня 1992 року про право власності на 1/2 частину вказаного будинку та копією договору дарування від 05 січня 1993 року, на підставі якого Позивач набула у власність 1/2 частину даного будинку, копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 598417, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку 12вересня 2005 року за № 3436.

Між Білоцерківською міською радою та позивачкою 01 лютого 2010 року було укладено Договір оренди №01 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1189га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0042.

Вказаний Договір оренди був зареєстрований в Білоцерківському районному відділі Київська обласна філія Державного підприємства Центр державного земельного кадастру 24 березня 2010 року за №941093600069.

Згідно кадастрового плану орендована земельна ділянка впритул прилягає до земельної ділянки,яка належить на праві власності позивачці. .

Відповідно до п.8 Договору оренди договір укладено строкомна 5 років. Згідно з вказаним пунктом Договору оренди, після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Користуючись своїм переважним правом на поновлення Договору оренди на новий строк, Позивач звернулась до орендодавця - Білоцерківської міської ради, з проханням поновити договір оренди вказаної земельної ділянки . Рішенням Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року №1408-72-VIОСОБА_1 відмовлено у поновленні договору оренди з підстав п.г, ч.1 ст. 211 Земельного кодексу України . Як зазначає позивачка її про це рішення про не повідомили .

В подальшому , користуючись своїм переважним правом на поновлення Договору оренди на новий строк, позивачка 18 листопада 2019 року, звернулась до Білоцерківської міської ради із заявою-повідомленням про своє бажання поновити Договір оренди.

Рішенням Білоцерківської міської ради №4815-87-VII від 26 грудня 2019 року Позивачу було відмовлено у поновленні Договору оренди №01 від 01 жовтня 2010 року відповідно до ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі та п.8 Договору оренди від 01 лютого 2010 року №01.

Позивач вважає рішення Білоцерківської міської ради №4815-87-VII від 26 грудня 2019 року незаконним та таким, що порушує її переважне право на оренду землі.

Свої доводи обгрунтовує тим , що нею повністю дотримано вимоги ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі та п.8 Договору оренди від 01 лютого 010 року №01, тому у Білоцерківської міської ради були відсутні передбачені законом підстави для відмови їй у поновленні Договору оренди на новий строк.

Також позивачка зазначає, що в період дії Договору оренди та в порушення її права на переважне право на поновлення Договору оренди , Білоцерківська міська рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки Відповідачу ОСОБА_2 .

Окрім того, 05 лютого 2020 року, під час ознайомлення з даними публічної кадастрової карти, позивачка дізналась, що вказана земельна ділянка поділена та відчужена третім особам, новоутвореним ділянкам присвоєно нові кадастрові номери.

Так,власником однієї із новоутворених ділянок для індивідуального садівництва, площею 0,06 га, присвоєно кадастровий номер 3210300000:03:021:0080 і відповідач ОСОБА_3 .Державна реєстрація відбулась 31 січня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2020 року укладеного між відповідачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 .

Інша ділянка, утворена в результаті поділу спірної ділянки, для індивідуального садівництва, площею 0,0589 га, отримала також новий кадастровий номер 3210300000:03:021:0079 і її власником є ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій . Дана реєстраційна дія відбулась 29 січня 2020 року.

Позивачка просила суд:

визнати поновленим на той самий строк - 5 (п`ять) років Договір оренди №01 від 01 лютого 2010 року, укладений між нею та Білоцерківською міською радою Київської області земельної ділянки, з цільовим призначенням 01.05. для ведення садівництва площею 0,1189 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 на умовах додаткової угоди до Договору оренди продовження строку на 5 років;

скасувати незаконне рішення Білоцерківської міської ради №4866-87-VII від 26 грудня 2019 року про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу у власність відповідачці ОСОБА_2 земельної ділянки з цільовим призначенням для садівництва, площею 0,1189 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0042;

скасувати реєстрацію права власності відповідачкиОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,1189 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0042, номер запису про право власності 35098411 від 17 січня 2020 року в ДРРП на нерухоме майно;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 3210300000:03:021:0080, між відповідачкоюОСОБА_2 та ОСОБА_3 площею 0,06 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати реєстрацію права власності ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій на земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,0589 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0079;

стягнути з Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій судові витрати в рівних частках на користь позивачки.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2020 року накладено арешт на земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,06 га з кадастровим номером 3210300000:03:021:0080, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ; накладено арешт на земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0589 га з кадастровим номером 3210300000:03:021:0079, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.123 -126).

Відповідач ОСОБА_3 09 квітня 2020 року подав відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення позивачці. У відзиві зазначив, що він вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки станом на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ним та відповідачкою ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 не була ні власником,ні користувачем спірної земельної ділянки . Таким чином, у задоволенні позовних вимог до нього , ОСОБА_4 , просив відмовити в повному обсязі (т.1 а.с. 155-158).

Відповідачка ОСОБА_2 також подала відзив на позов. У відзиві зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просила відмовити в повному обсязі (т.1 а.с.163-168).

Відповідач ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій надав відзив на позов. У відзиві зазначено, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Станом на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки позивачка не була власником земельної ділянки та не мала права користування земельною ділянкою. У задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (т.1 а.с.173-176).

Позивачка подала відповідь на відзив. У відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначила, що посилання відповідачів на те, що ОСОБА_2 було отримано земельну ділянку у відповідності до норм закону є безпідставними, оскільки отримання земельної ділянки у власність відбулось із порушенням прав позивачки , що свідчить про незаконність таких дій і рішень. Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності на предмет правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Зазначила, що її позовні вимоги є законними, обґрунтованими та відповідають нормам матеріального права, а доводи відповідачів, викладені у відзивах не заслуговують на увагу(т.1 а.с.182-186).

Відповідач Білоцерківська міська радаКиївської області подала відзив на позов, разом із підтвердженням його направлення позивачу. У відзиві зазначено, що міська рада не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на такі підстави .

Згідно з п.1 додатку 4 рішення міської ради від 26 листопада 2009 року №1203 Про безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадянам: надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок; затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки; визнання такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету; внесення змін та доповнень у рішення міської ради; передачу земельних ділянок в оренду; поновлення договорів оренди ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі даного рішення між Білоцерківською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №01 від 01 лютого 2010 року строком на 5 років, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі від 24 березня 2010 року за №041093600069.

Згідно п.8 договору №01 від 01 січня 2010 року укладеного між Білоцерківською міською радою та ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 строком на 5 років, строк дії договору оренди землі закінчився 24 березня 2015 року.

Після закінчення строку договору оренди позивачка мала переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі вона як орендар повинна була не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, одночасно з цим надати додаткову угоду про його продовження.

Користуючись своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківської міської ради з заявою на поновлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки, але при цьому нею не було надано проекту додаткової угоди.

Заява ОСОБА_1 була розглянута. Комісією з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою міської ради, здійснено виїзд на земельну ділянку в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1189 га. За результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, захаращена побутовим сміттям, встановлено будівельний паркан, будь-які зелені насадження на земельній ділянці відсутні.

Так, згідно підпункту 12.1 пункту 12 рішення міської ради від 19 лютого 2015 року №1408-72-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам ОСОБА_1 відмовлено в поновленні договору оренди землі для ведення садівництва в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1189 га, оскільки позивачкою порушено вимоги пункту г) частини першої ст.211 Земельного кодексу України - невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Таким чином, при прийнятті рішення міською радою було зазначено порушення щодо способу використання земельної ділянки і порушення процедури при зверненні, а саме - не надання додаткової угоди про продовження терміну дії договору.

З урахуванням прийнятого рішення , договір оренди землі №01 від 01 січня 2010 року закінчився 01 лютого 2015 року і не був продовжений, що також підтверджується рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2015 року у справі №357/9819/15-ц.

Відповідач Білоцерківська міська рада вважає, що позивачка втратила право користування земельною ділянкою площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 ще 01 лютого 2015 року.

Крім цього, твердження позивачки про те, що вона мала переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1189 га, кадастровий номер 3210300000:03:021:0042, з посилання на ту обставину , що на даній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно сарай за літ. Д, огорожа, інженерні комунікації водопостачання та водовідведення, які належить їй на праві власності, що підтверджується витягом ЄДРРП на нерухоме майно, технічним паспортом на будинок та проектом водопостачання та водовідведенням, на думку відповідача не відповідає дійсності, оскільки 09 жовтня 2018 року комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам Білоцерківської міської ради з залученням інженера-геодезиста проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,1189 га, кадастровий номер: 3210300000:03:021:0042 на предмет наявності або відсутності на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна літ. Д.

За результатами обстеження комісією встановлено, що на вказаній земельній ділянці комунальної власності, (яка з 2010 році по 2015 року перебувала в оренді позивачки) виявлено металеву нежитлову споруду (сарай) без фундаменту, яка встановлена ОСОБА_1 , відповідно до схеми перенесення меж земельної ділянки визначається позначками МП . Проте, дозвільної документації щодо забудови даної земельної ділянки (встановлення металевої нежитлової споруди - сараю) Білоцерківська міська рада не надавала. Також комісією встановлено, що вищевказана земельна ділянка обгороджена кам`яним парканом та встановлено металеві ворота.

Враховуючи вищевикладене, комісія дійшла висновку, що на земельній ділянці комунальної власності, без надання будь яких дозвільних документів Білоцерківською міською радою ОСОБА_1 самовільно встановлено металеву нежитлову споруду - сарай, яка підлягає демонтажу.

Крім цього, як зазначено у відзиві , тривалий час існує спір між позивачкою та її сусідами щодо кам`яної огорожі, яка перешкоджає прохід до земельної ділянки орієнтовною площею 0,0298 по АДРЕСА_4 та між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Також Позивачем встановлено металеві ворота на земельній ділянці загального користування орієнтовною площею, 0,0298 га, що проходить повз домоволодіння по АДРЕСА_4 та між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , зі сторони р.Рось.

Таким чином, на думку відповідача Білоцерківської міської ради позивачкавиявилася недобросовісним орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042, та неодноразово вчиняла дії щодо захоплення земельної ділянки комунальної власності.

За час користування орендованою земельною ділянкою комунальної власності з 2010 по 2015 рік позивачка використовувала її не за цільовим призначенням: не висаджено садок (фруктові дерева, тощо), ділянка була захаращена чагарниками та побутовим сміттям, самовільно встановлено металевий сарай. Крім того , позивачка, порушуючи межові знаки, незаконно обгородила більшу площу ніж та, що передавалася їй в оренду. Внаслідок захоплення більшої площі позивачкою було перегороджено прохід з вулиці до річки, який йшов паралельно орендованій нею земельній ділянці, а саме - було встановлено фіртку та металеві ворота які унеможливлювали прохід людей повз двох домоволодінь.

Білоцерківська міська рада звертає увагу суду на те, що згідно інформації управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради ОСОБА_1 документи, що надають право на проведення будівельних робіт і забудови земельної ділянки комунальної власності (архітектурно-планувальне завдання, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки тощо) за адресою по АДРЕСА_1 не надавались, що ще раз підтверджує факт нецільового використання земельної ділянки.

Таким, чином згідно з підпунктом 12.1 пункту 12 рішення міської ради від 19лютого 2015 року №1408-72-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам гр. ОСОБА_1 правомірно відмовлено в поновленні договору оренди землі для ведення садівництва в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1189 га, згідно з пунктом г частини першої ст.211 Земельного кодексу України (т.1 а.с.215-220).

Відповідач ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій у запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву, зазначив, що позовна заява є необґрунтованою, порушує права добросовісних власників земельної ділянки. Позивачка недобросовісно діє щодо майна, яке ніколи не належало їй на праві власності. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог (т.2 а.с.1-2).

Відповідач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 також подали заперечення на позовну заяву. Узапереченнях зазначено, що позивачка так і не зазначила, на яких підставах оскаржується право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_3 і не довела належними та допустимими доказами наявність у неї порушеного права, яке підлягає захисту.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено .

Відповідач ОСОБА_2 у червні 2021 року подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу ( т.2 а.с 204 -212) .

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року стягнуто судові витрати на користь ОСОБА_2 в розмірі 30 000 грн. ( т.3 а.с. 39-43) .

Не погоджуючись з рішеннями суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційні скарги. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права ,просила рішення і додаткове рішення скасувати. За наслідками розгляду скарги ухвалити рішення про задоволення її позову і відмовити у стягненні судових витрат .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала , що судом не прийнято до уваги її пояснення, і докази ,які вона надала, які свідчать про її переважне права на спірну земельну ділянку.

Що стосується стягнення з неї судових витрат, вважає, що рішення не відповідає вимогам законодавства , а відтак підлягає скасуванню.

Скориставшись своїм правом , відзиві на апеляційну скаргу подали відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГО Всеукраїнська асоціація учасників бойових дій . У відзивах зазначили, що скарги ОСОБА_1 є безпідставними, не містять жодного доказу на спростування висновків суду, просили залишити скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 07 жовтня 2021 року , 09 листопада 2021 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження , про відкладення розгляду справи від сторін не надходило . Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення від 21 травня 2021 року задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційна скарга на додаткове рішення від 21 липня 2021 року підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_7 та власником земельної ділянки за вказаною адресою площею 0,0624 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, що стверджується копією технічного паспорта МБТІ на дане домоволодіння, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 грудня 2013 року реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №598417, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею (т.1 а.с.99, 100-103).

На підставі рішення від 26 листопада 2009 року №1203 Про безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадянам: надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок; затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки; визнання такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету; внесення змін та доповнень у рішення міської ради; передачу земельних ділянок в оренду; поновлення договорів оренди між Білоцерківською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №01 від 01 лютого 2010 року строком на 5 років, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі від 24 березня 2010 року за №041093600069 (т.1 а.с.221).

Згідно з п.8 договору №01 від 01 счня 2010 року, укладеного між Білоцерківською міською радою та ОСОБА_1 , останній передано земельну ділянку площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 строком на 5 років строк та актом приймання-передачі земельної ділянки, що передається в оренду відповідно до договору оренди землі від 01 лютого 2010 року, дії договору оренди землі закінчився 24 березня 2015 року (т.1 а.с. 222-223, 224).

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківської міської ради з заявою на поновлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року №1408-72- VI Позивачу відмовлено в поновленні договору оренди землі для ведення садівництва по АДРЕСА_8 площею 0,1189 га. (т.1 а.с. 231).

Дане рішення Білоцерківської міської ради позивачка ОСОБА_1 не оскаржувала, строк дії договору оренди вищенаведеної земельної ділянки закінчився , договір оренди землі на новий строк поновлено не було.

На твердження позовних вимог позивачка посилається на те, що вона мала переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1189 га за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042.

Разом з тим , судом встановлено ,що Білоцерківською міською радою було створено комісію із залученням інженера-геодезиста/інжененра-землевпорядника і здійснено виїзд на земельну ділянку. В результаті обстеження було встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності знаходиться металева нежитлова споруда (сарай) без фундаменту. Комісія дійшла висновку, що на земельній ділянці комунальної власності, без надання будь-яких дозвільних документів Білоцерківською міською радою, гр. ОСОБА_1 самовільно встановлено металеву нежитлову споруду (сарай), яка в подальшому підлягає демонтажу. Висновки комісії зафіксовано в акті від 09 жовтня 2018 року та фототаблиці (т.1 а.с. 231-233, 234-241).

Отже, металева нежитлова споруда (сарай) не має відношення до сараю (капітального) літ. Д, що розташований наземельній ділянці позивачки,яка єїї приватною власністю.

У судовому засіданні позивачка не заперечувала той факт, що її житловий будинок та сарай літ. Д не розташовані на земельній ділянці, яка раніше перебувала в оренді для ведення садівництва площею 0,1189 га за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042.

Доводи позивачки, що вона мала переважне право на поновлення договору оренди земельної спірної ділянки для ведення садівництва площею ще й з огляду на наявність на ній належного їй майна, а саме огорожі, суд вірно вважав такими ,що не грунтуються на вимогах закону , і колегія погодується з такими висновками .

Так , Білоцерківською міською радою надано суду постанову Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №357/14115/15-ц, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року - залишено без змін (т.2 а.с. 154-157).

Обставини, що встановлені судами у справі №357/14115/15-ц, мають без посереднє відношення до предмету даного спору. Сусідній землекористувач ОСОБА_6 подала позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , третя особа: Білоцерківська міська рада про усунення перешкод у користуванні власністю. Позовна заява була мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Маючи у користуванні оскаржувану земельну ділянку для ведення садівництва площею 0,1189 га звела кам`яну огорожу, встановила металеві ворота, які перешкоджають користуватися земельною ділянкою загального користування та позбавляють ОСОБА_6 можливості під`їхати до свого будинку та земельної ділянки.

Отже, судами при вирішенні справи №357/14115/15-ц встановлені певні обставини і зроблено ряд висновків, які мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи.

Так, у постанові зазначено, що Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2016 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_6 у користуванні 1/4 часткою жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_9 , та земельною ділянкою площею 0,01 га, призначеною для будівництва індивідуального гаража, за цією ж адресою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести (демонтувати) кам`яну огорожу, яка розміщена на земельній ділянці загального користування орієнтовною площею 0,0298 га, та проходить повз домоволодіння по АДРЕСА_4 , та між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 ; а також знести металеві ворота, які встановлені на земельній ділянці загального користування орієнтовною площею 0,0298 га, що проходить повз домоволодіння по АДРЕСА_4 та між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , зі сторони р. Рось. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 відмовлено.

Крім того, судовими рішеннями встановлено, що Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив із того, що зведення ОСОБА_8 на земельній ділянці загального користування кам`яного паркану та металевих воріт, які загороджують вільний прохід (проїзд) з АДРЕСА_3 до р. Рось є незаконним, порушує права ОСОБА_6 на вільне користування своєю власністю, оскільки остання не має доступу до своєї частини житлового будинку та земельної ділянки, безпосередньо через земельну ділянку загального користування.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 14 липня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що рішення районного суду є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, оскільки під`їзд до земельної ділянки та будинку ОСОБА_6 можливий лише з АДРЕСА_6 через земельну ділянку загального користування орієнтовною площею 0,0298 га, яка проходить вздовж домоволодіння по АДРЕСА_4 , та поміж будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_3 , яка була незаконно загороджена ОСОБА_1 .

Крім того, Згідно з актом обстеження земельної ділянки, складеного державним інспектором сільського господарства в Київській області Мелешком А. Г. 27 серпня 2015 року, ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,0624 га земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №598417, а також земельну ділянку площею 0,1189 га земель житлової та громадської забудови з функціональним використанням (незабудовані та інші відкриті землі) для ведення садівництва по АДРЕСА_3 , згідно договору оренди землі. укладеного із Білоцерківською міською радою від 24 березня 2010 року, термін якого закінчився 24 березня 2015 року. Земельну ділянку площею 0,1189 га ОСОБА_1 використовує без відповідних правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог Закону України Про оренду землі .

На час обстеження земельної ділянки з виїздом на місцевість встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1189 га по АДРЕСА_3 , відсутнє закладення та вирощування саду (деревних та кущових плодових насаджень) та огороджено капітальним гранітним парканом, а також загороджений прохід загального користування до р. Рось орієнтовною площею 0,0298 га зі сторони провулку першого Річкового та металевими воротами зі сторони р. Рось.

Відповідно до листа Білоцерківської міської ради за топографічними матеріалами 1952-1989 роки земельна ділянка по АДРЕСА_6 використовувалася як проїзд загального користування. (т.2 зворот а.с. 156).

Отже, судами зроблено висновок щодо зведення кам`яної огорожі, зокрема в частині що стосується земельної ділянки площею 0,1189 га по АДРЕСА_3 , а саме те, що її має бути знесено (демонтовано).

Крім цього, у висновках суду в справі №357/14115/15-ц є ряд посилань на те, що позивачка ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку, яка є предметом спору, не за цільовим призначенням , оскільки відсутнє закладення та вирощування саду (деревних та кущових плодових насаджень).

А також, згідно з висновками Верховного Суду, Позивач ОСОБА_1 використовувала земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, оскільки Договір оренди землі від 01 лютого 2010 року, укладений нею з Білоцерківською міською радою та зареєстрований 24 березня 2010 року ДП Центр державного земельного кадастру закінчився 24 березня 2015 року.

Аналогічні висновки, викладені у рішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/9819/15-ц, яке приєднано до позовної заяви ОСОБА_1 . У рішення встановлено - Як встановлено судом, 23 грудня 2014 року позивач звертається з письмовою заявою до відповідача щодо поновлення договору оренди землі для ведення садівництва, але рішенням Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року № 1408-72-VIОСОБА_1 відмовлено в поновленні договору оренди землі для ведення садівництва по АДРЕСА_8 площею 0,1189 га згідно пункту г/ частини першої статті 211 ЗК України, що стверджується копією заяви та копією витягу з рішення ради /а.с.29-30/.

Дане рішення Білоцерківської міської ради позивач не оскаржувала, строк дії договору оренди вищенаведеної земельної ділянки закінчився 01 лютого 2015 року, договір оренди землі на новий строк поновлено не було. (т.1 а.с. 41).

Крім того, вказаним рішенням встановлено ,що позивач звернулася до Білоцерківської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідної земельної ділянки для ведення садівництва, рішенням Білоцерківської міської ради, на яке вказано вище і яке є чинним, їй було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1189 га по АДРЕСА_8 , такий проект не був розроблений та погоджений в установленому порядку, на який вказано вище, термін дії договору оренди земельної ділянки закінчився ще 01лютого 2015 року, тобто, на дату винесення міською радою оскаржуваного рішення від 26 травня 2015 року про відмову ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність вказана земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача. (т.1 зворот а.с. 42).

Такі висновки суду підтверджують ту обставину, що строк дії Договору оренди земельної ділянки №01 від 1 лютого 2010 року, укладеного між Білоцерківською міською радою та ОСОБА_1 щодо передачі земельної ділянки площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 строком на 5 років, згідно п. 8 цього ж Договору, закінчився та на новий строк не поновлювався.

Відмовляючи у задоволення вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та надання Позивачем проекту додаткової угоди до заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки суд першої інстанції правильно виходов із наступного .

Згідно з п. 1 додатку 4 рішення міської ради від 26 листопада 2009 року № 1203 Про безоплатну передачу земельних ділянок у власність громадянам: надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок; затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки; визнання такими, що втратили чинність рішення міської ради та виконавчого комітету; внесення змін та доповнень у рішення міської ради; передачу земельних ділянок в оренду; поновлення договорів оренди землі ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_8 .

На підставі даного рішення між Білоцерківською міською радою в особі міського голови та ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі № 01 від 1 лютого 2010 року строком на 5 (п`ять) років, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі 24 березня 2010 року за №041093600069.

Згідно з п. 8 Договору оренди землі передано земельну ділянку площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 строком на 5 років, строк дії договору оренди землі закінчився 24 березня 2015 року.

Після закінчення строку договору Орендар мав переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про наміри продовжити його дію, одночасно з цим надати додаткову угоду про його продовження.

Користуючись своїм переважним правом на поновлення Договору оренди землі на новий строк, ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківської міської ради з заявою на поновлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки але, при цьому нею не було надано проекту додаткової угоди як того вимагає Закон України Про оренду землі .

Заява позивачки від 23 грудня 2014 року була розглянута. У ході підготовки заяви до розгляду сесією міської ради, комісією з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою міської ради, здійснено виїзд на земельну ділянку в АДРЕСА_8 , загальною площею 0,1189 га, за результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, захаращена побутовим сміттям та встановлено будівельний паркан, будь-які зеленні насадження на земельній ділянці відсутні.

Таким чином, при прийнятті рішення міською радою від 19 лютого 2015 року №1408-72-VI (п.п.12.1. п.12 рішення) щодо відмови у поновленні договору оренди землі було зазначені порушення, щодо способу використання земельної ділянки і порушення процедури при зверненні, а саме не надання додаткової угоди про продовження терміну дії договору.

Вказані обставини підтверджується копією заяви ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 року, описом документів, що додаються до заяви заявника, копією аркушу із журналу надходження і видачі документів та листа повідомлення відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року №10-10-167, який отриманий Позивачкою нарочно 20 лютого 2015 року, про що є відмітка в журналі.

Так, згідно з підпунктом 12.1 пункту 12 рішення міської ради від 19 лютого 2015 року № 1408-72-VI Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам ОСОБА_1 відмовлено в поновленні договору оренди землі для ведення садівництва в АДРЕСА_8 , загальною площею 0,1189 га, оскільки позивачкою порушено вимоги пункту ґ) частини першої статті 211 Земельного кодексу України тобто невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

З огляду на встановлені обставини , суд прийшов до правильного висновку , що позивачкавтратила право користування земельною ділянкою, площею 0,1189 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_8 , кадастровий номер 3210300000:03:021:0042, у зв`язку із закінченням строку дії договору .

Згідно ксерокопії заяви ОСОБА_1 на адерсу Білоцерківської міської ради від 23 грудня 2014 року з описом документів, що додаються до заяви, копією аркушів із журналу надходження і видачі документів та листа повідомлення відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року №10-10-167 (який отриманий Позивачем нарочно 20 лютого 2015 року, про що є відмітка в журналі) , вбачається що позивачка до своєї заяви додала лише копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію справи БТІ, акт погодження меж, копію рішення в яке необхідно внести зміни/скасувати/продовжити. Проекту додаткової угоди Позивачем додано не було (т.2 а.с.141, 142, 143,144-145).

Натомість, вказані докази свідчать , що позивачка була повідомлена про відмову у продовженні договору оренди земельної ділянки, отримавши вищезгаданий лист відділу з питань землекористування Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року №10-10-167 та копію самого рішення Білоцерківської міської ради, і її тверджудення що вона не отримувала вказаного рішеня є безпідставними

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України, частиною 6 якої встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Висновок суду першої інстанції ,що передача земельної ділянки площею 0,1189 га для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_8 кадастровий номер 3210300000:03:021:0042 у власність ОСОБА_2 відбулася з дотриманням вимог ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України, є правильним , а відтак твердження представника позивача про те що Білоцерківською міською радою неправомірно передано земельну ділянку ОСОБА_2 , оскільки ділянка не перебувала в користуванні ОСОБА_2 є безпідставними.

Доводи позивачки про те, що ОСОБА_2 мав бути розроблений проект землеустрою, а не технічна документація із землеустрою також є безпідставним та необґрунтованим, оскільки спростовується ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України, якою визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земель ної ділянки із зміною її цільового призначення;формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до статті 79-1 Земельного КодексуУкраїни формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1 ст. 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4 ст. 79-1 ЗК України).

При прийнятті рішення міською радою щодо передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки її цільове призначення не змінювалося, нова ділянка не формувалася, інформація про ділянку вже була внесена до Державного земельного кадастру.

Таким чином, як убачається з витягу з рішення від 26 грудня 2019 року №4815-87-VІІ, Білоцерківською міською радою Київської області було правомірно відмовлено в поновленні договору оренди землі від 01 лютого 2010 року №01, який зареєстрований в Білоцерківському районному відділі Київська філія Державне підприємство Центр державного земельного кадастру від 24 березня 2010 року №941093600069 ОСОБА_1 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1189 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м.Біла Церква, кадастровий номер: 3210300000:03:021:0042, відповідно до ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі та п.8 договору оренди землі від 01.02.2010 року №01.

Положеннями ст.1 Закону України Про оренду землі , встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. При цьому, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно приписів ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Зі змісту ч.1 ст.124 Земельного кодексу України вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу земельної ділянки.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст.33 Закону України Про оренду землі .

Так, відповідно до частин 1-5 ст.33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Виходячи із засад ст. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів , що виникають із цивільних , житлових , земельних , сімейних , трудових відносин .

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави , суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивачем, як орендатором, було порушено умови договору оренди землі № 01 від 01 лютого 2010 року, укладеного з Білоцерківською міською радою, що полягало у невиконанні вимог законодавства України щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:03:021:0042 за цільовим призначенням а відтак Договір оренди землі №01 від 01 лютого 2010 року закінчив свою дію , і в установленому законом порядку продовжений не був, тому правові підстави для задоволення позову відсутні .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає ,що рішення суду від 21 травня 2021 року є законним та обгрунтованим , підстави для його скасування відсутні.

Що стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 21 лдипня 2021 року про стягнення судових витрат , апляційний суд вв ажає ,що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.Така позиція узгоджується із виновками Постанови Верховного Суду від 02 липня 2020 року ( справа № 362/3912/ 18) .

З урахуванням досліджених доказів, суд першої інстанції, дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання правової допомоги вдповідачці ОСОБА_2 і стягнув 30 000 грн .

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував ,що на вирішення судом питання в частині розподілу судових витрат поширюється дія принципу змагальності сорін цивільного процесу, і не врахував ,що позивачка заперечувала проти як розміру стягнення судових витрат, так і взагалі стягнення з ней судових витрат, посилаючись, що в разі стягнення з неї великого розміру судових витрат, це стане для неї непомірним тягарем, з огляду на її малу пенсію.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду і дійшла висновку, що стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності і вважає за необхідне зменшити розмір стягнутих із ОСОБА_1 судових витрат до 10 000 грн.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,376,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2021 року залишити без задоволення, а рішення без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2021 року в частині розміру стягнених судових витрат, зменшивши їх до 10 000 (десяти тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2021 року .

Головуючий

Судді