Постанова

від 24.11.2021 по справі 540/1029/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 540/1029/19

адміністративне провадження № К/9901/19606/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Гузиніної С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року (головуючий суддя Войтович І.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді Косцова І.П., Осіпов Ю.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро (далі - ТОВ Корабелка-Агро ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року: №0003331422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 4 057 843,75 грн (у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 3 246 275 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 811568,75 грн; №0003341422, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 119992 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 20 вересня 2018 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ "Корабелка Агро", сплачений судовий збір у сумі 19210 грн.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ТОВ Корабелка-Агро , скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на підставі направлення від 10 серпня 2018 року №526, виданого згідно наказу ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10 серпня 2018 року №824, відповідно до статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ КорабелкаАгро (код 32500770) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ СОТ Трейд ЛТД ( код 41173627), ТОВ Буд сервіс (код 41386561), ТОВ Лайт-Ком (код 41556656), ТОВ Західсервіс (код 35749943), ТОВ Деус Торг (код 41369626) СТОВ Берегиня (код 32170166) у лютому 2018 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої 29 серпня 2018 року складено Акт №169/21-22-14-01/32500770 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), за лютий 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 3366267 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою періоду (р. 21) на загальну суму 119992 грн та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) на загальну суму ПДВ 3246275 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом 20 вересня 2018 року прийнято податкові повідомлення - рішення: №0003331422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 4057843,75 грн (у тому числі: за податковими зобов`язаннями - 3246275 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 811568,75 грн; №0003341422, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 119992 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 20 вересня 2018 року, ТОВ Корабелка-Агро звернулося до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з його контрагентами із дотриманням вимог податкового законодавства.

Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій; далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані вимоги законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України.

Так, згідно із пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № №996-XIV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених вище норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період який був охоплений перевіркою, позивачем було здійснено ряд господарських операцій з його контрагентами ТОВ СОТ Трейд ЛТД , ТОВ Буд сервіс , ТОВ Лайт-Ком , ТОВ Деус Торг , ТОВ Цитрекс-Україна , а саме було укладено договори: поставки товару широкого вжитку, зберігання, перевезення вантажу.

Аналізуючи дотримання платником податків наведених правил оподаткування, суди попередніх інстанцій послалися на те, що подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме: копії договорів, податкові накладні, видаткові накладні, товаро - транспортні накладні, рахунки на оплату, акти передачі - приймання матеріальних цінностей, а також виконаних робіт.

Однак, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Положення статей 9, 73, 74, 76, 90 КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків органу державної фіскальної служби та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не досліджено факт проведення оплати за надані послуги.

Також, контролюючий орган посилався на те, що частково придбані товари ТОВ Корабелко-Агро зберігає для подальшої реалізації, що обліковується в залишках, які знаходяться у позивача на складах, що підтверджується наданою оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 22 місця зберігання ТМЦ за вересень 2019 року.

За інформацією податкового органу не підтверджуються фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ Цитрекс-Україна щодо надання послуг зі зберігання товару. Згідно договору зберігання приміщення знаходяться за адресою Київська область Києво-Святошинський район м. Вишневе, вул. Промислова, 5. Власником приміщень є Вишневська міська рада, яка і здала в оренду вказані приміщення. Серед орендарів ТОВ Цитрекс-Україна відсутнє. Крім того, згідно листа контролюючого органу від 6 вересня 2018 року № 7416/7/10-36-14-14 ТОВ Цитрекс-Україна заперечує господарську діяльність з позивачем та зазначає, що жодних документів (актів приймання - передачі, видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) ним не підписувалося (том І а.с. 87).

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки вказаним доводам контролюючого органу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ Корабелко-Агро було укладено Цивільно-правовий договір від 3 січня 2018 року, згідно умов якого виконавець зобов`язується надати послуги, виконати комплекс робіт з логістики для замовника, що передбачає процедуру пошуку перевізника, супровід і транспортування товару від постачальника до місця його зберігання, пошуку місця (складських приміщень) для зберігання товару, з метою подальшої реалізації товару за умовною адресою: Україна, Київська область, м. Вишневе.

Як вбачається з пояснень представника позивача, громадянин ОСОБА_1 надав керівництву ТОВ Корабелко-Агро неправдиву інформацію та, як з`ясувалося згодом, документи невідомого походження, при цьому гр. ОСОБА_1 намагався незаконним шляхом заволодіти довіреним йому товаром підприємства та в подальшому самостійно реалізувати його.

При цьому, судами у своїх рішеннях було зазначено, що керівництвом ТОВ Корабелко-Агро в межах правового поля були здійснені заходи по розшуку даного громадянина, який за власний кошт повернув товар підприємству, разом з тим, жодної оцінки вказаним обставинам не надано та не досліджено умов спірного договору, не з`ясовано наявність первинних документів на підтвердження здійснення такої господарської операції.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення Бендерський проти України , відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

В свою чергу, вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини третьої статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Виходячи з положень частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх