Постанова

від 08.07.2020 по справі 540/1029/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1029/19 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/відповідача - Оперчук О.О. та позивача - Гузіної С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступника Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року (суддя Войтович І.І., м. Херсон, повний текст рішення складений 15 жовтня 2019 року ) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Корабелка-Агро (далі - ТОВ Корабелка-Агро ) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0003331422, яким ТОВ Корабелко-Агро збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 057 843,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 3 246 275,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 811 568,75 грн. та №0003341422, яким до ТОВ Корабелко-Агро застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 119 992,00 грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року адміністративний позов ТОВ Корабелка-Агро був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.09.2018 №0003331422, яким ТОВ Корабелка-Агро збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 057 843,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 3 246 275,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 811 568,75 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.09.2018 №0003341422, яким ТОВ Корабелка-Агро зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 119992,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на користь ТОВ Корабелка-Агро , сплачений судовий збір у сумі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову ТОВ Корабелка-Агро .

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував, що висновки перевірки ґрунтувалися на виявлених недоліках в товарно-транспортних накладних, не підтвердженні надання послуг ПП Маяк-Будторг , а також не підтвердженні зберігання ТМЦ ТОВ Цитрекс-Україна .

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги правовий висновок Верховного Суду України від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, де зазначено, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Отже, на думку апелянта, в ході розгляду справи по суті було доведено встановлені під час перевірки порушення, але суд першої інстанції помилко визнав протиправними дії відповідача та скасував податкові повідомлень рішення.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представників апелянта/відповідача - Оперчук О.О. (брала участь у судовому засіданні 24.06.20 р. ) та позивача - ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 10.08.2018 №526, виданого згідно наказу ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.08.2018 №824, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Даніч Н.А., згідно ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Корабелка-Агро (код 32500770) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ СОТ Трейд ЛТД ( код 41173627), ТОВ Буд сервіс (код 41386561), ТОВ Лайт-Ком (код 41556656), ТОВ Західсервіс (код 35749943), ТОВ Деус Торг (код 41369626) СТОВ Берегиня (код 32170166) у лютому 2018 року, подальшого використання, реалізації придбаних у контрагентів-постачальників товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 29.08.2018 №169/21-22-14-01/32500770, у якому встановлено наступні порушення ТОВ Корабелка-Агро , а саме: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), за лютий 2018 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 3 366 267 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою періоду (р. 21) на загальну суму 119 992 грн. та призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18) на загальну суму ПДВ 3 246 275 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 р., а саме:

- №0003331422, яким ТОВ Корабелко-Агро збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 057 843,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 3 246 275,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 811 568,75 грн.

- №0003341422, яким до ТОВ Корабелко-Агро застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 119 992,00 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов ТОВ Корабелка-Агро суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність товарно-транспортних накладних, а також їх недоліки, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення позивачем господарських операцій, дії позивача під час участі у досліджених господарських операціях є правомірними, недоліки у податковій звітності чи порушення податкового законодавства третіх осіб чи контрагентів позивача не можуть бути підставою для відповідальності позивача. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача є неправомірними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, фактичною підставою для збільшення суми грошових зобов`язань з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу, що при здійсненні господарських операцій з постачання товарів (послуг) між ТОВ Корабелка-Агро та його контрагентами-постачальниками, а саме: ТОВ СОТ ТРЕЙД ЛТД (код 41173627) на суму 8414615,95 грн., у т.ч. ПДВ1402436,00 грн.; ТОВ Буд сервіс. (код 41386561) на суму 3249078,34, у т.ч. ПДВ 541513,06 грн.; ТОВ Лайт-Ком (41556656) на суму 6143237,77 грн., у т.ч. ПДВ 1023873,00 грн.; ТОВ Деус Торг (код 41369626) на суму 2 390 667,47 грн., у т.ч. ПДВ 398 445,00 грн., позивач використовував лише документальне оформлення господарських операцій з відображенням їх в бухгалтерському та податковому обліку, без фактичного їх здійснення з контрагентами-постачальниками.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом було досліджено товарно-транспортні накладні транспортування ТМЦ від постачальників: ТОВ СОТ Трейд ЛТД , ТОВ Буд сервіс , ТОВ Лайт-Ком , ТОВ Деус Торг , які за висновками відповідача складено з порушенням Правил перевезень №363, а також ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV, так як деякі графи таких накладних не заповнені, внаслідок чого зазначається про недостовірність даних в товарно-транспортних накладних і відсутність факту перевезення товарів.

Такого висновку контролюючий орган також дійшов з наданої інформації Головним управлінням ДФС у Миколаївській області, відповідно до якої перевізник ПП Маяк-Будторг за податковою адресою не знаходиться, з дати постановки на облік не звітує (не надав жодної податкової декларації до контролюючого органу).

До того ж, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ПП Маяк-Будторг не має власного або орендованого нерухомого майна. Згідно даних ТЗ по НАІС ДДАІ МВС України регіонального сервісного центру МВС: автотранспортні засоби за перевізником товару ПП Маяк-Будторг не обліковуються; власниками автомобілів, які зазначені у товарно-транспортних накладних Reno Magnum BX 4359BC, Мерседес НОМЕР_1 , Ман ВН1816 ЕХ, ДАФ НОМЕР_2 є треті особи, які не мають відношення до ПП Маяк-буд торг . Крім цього, контролюючим органом зазначено, що відповідно до бази даних АІС Податковий блок ПП Маяк-Будторг не надавав повідомлень про прийняття найманих працівників на роботу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ), у зв`язку з чим відповідачем зроблено висновок, що власники автомобілів не є працівниками підприємства перевізника.

Крім цього, контролюючим органом зазначено, що відповідно до укладеного договору зберігання від 05.02.2018 між ТОВ Карабелко-Агро (поклажодавець) та ТОВ Цитрекс-Україна (зберігач), поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання речі, зазначені у додатках до цього договору. Однак, згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, б. 5 знаходяться нежитлові приміщення, власником яких є Вишневська міська рада та здані в оренду суб`єктам підприємницької діяльності, але не ТОВ Цитрекс-Україна .

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок, що у зв`язку з не підтвердженням даних, зазначених в товарно-транспортних накладних, та відсутністю взаємовідносин щодо зберігання ТМЦ ТОВ Цитрекс-Україна , має місце нереальність здійснення транспортування та постачання товарів від ТОВ СОТ Трейд ЛТД , ТОВ Буд сервіс , ТОВ Лайт-Ком , ТОВ Деус Торг .

Водночас судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Корабелка-Агро (покупець) та ТОВ Буд сервіс (продавець) укладено договір поставки №75 від 12.01.2017 р., відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товари широкого вжитку згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду наступні докази: рахунок на оплату №22 від 22.02.2018 р., видаткова накладна №135 від 22.02.2018 р., рахунок на оплату №23 від 22.02.2018 р.; видаткова накладна №138 від 22.02.2018 р.

12.01.2018 між ТОВ Корабелка-Агро (покупець) та ТОВ Лайт-Ком (продавець) укладено договір поставки №79, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товари широкого вжитку згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду наступні докази: видаткові накладні №56 від 23.02.2018 р., №44 від 22.02.2018 р.

12.01.2018 між ТОВ Корабелка-Агро (покупець) та ТОВ СОТ ТРЕЙД ЛТД (постачальник) укладено договір поставки №74. Відповідно до умов даного договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товари широкого вжитку згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду наступні докази: рахунки на оплату №32 від 22.02.2018 р., №33 від 22.02.2018 р., №34 від 22.02.2018 р., №30 від 05.02.2018 р., №31 від 16.02.2018 р.; видаткові накладні №133 від 22.02.2018 р., №102 від 16.02.2018 р., №59 від 05.02.2018 р., №129 від 22.02.2018 р., №127 від 22.02.2018 р.

12.01.2018 р. між ТОВ Корабелка-Агро (покупець) та ТОВ Деус Торг (постачальник) укладено договір поставки №72. Відповідно до умов даного договору продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. Предметом постачання є товари широкого вжитку згідно видаткових накладних (передача за якими товару покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід`ємною частиною даного договору.

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано суду наступні докази: рахунки на оплату №24 від 15.02.2018 р., №25 від 19.02.2018 р.; видаткові накладні №49 від 15.02.2018 р., №55 від 19.02.2018 р., податкова накладна №25 від 15.02.2018 р.

Для перевезення придбаного товару ТОВ Корабелко-Агро було укладено з ПП Маяк-Будторг договори перевезення вантажу від 13.01.2018 р. №72, №74, №75, №79. Предметом даних договорів перевезення вантажу є те, що в порядку та на умовах, визначених даними договорами, перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому відправником вантаж (згідно із транспортною накладною) з місця відправлення, якими є (відповідно до укладених договорів): м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 7 (договір №72 від 13.01.2018 р.), м. Суми, вул. Курська, буд. 147 (договір №74 від 13.01.2018 р.), м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 88/1 (договір №75 від 13.01.2018 р.), м. Київ, вул. Маршала Рибалка, буд 11-В (договір №79 від 13.01.2018) до місця призначення, яким є Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, буд 5, (надалі іменується вантажоодержувач ), а відправник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

На виконання даних договорів позивачем надано суду наступні докази: рахунки-фактури №СФ-0000001 від 15.02.2018 р., №СФ-0000004 від 22.02.2018 р., №СФ-0000005 від 22.02.2018 р., №СФ-0000006 від 23.02.2018 р.; Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000001, №ОУ-0000004, №ОУ-0000005, №ОУ-0000006; товарно-транспортні накладні №55 від 15.02.2018 р., №56 від 23.02.2018 р., №59 від 05.02.2018 р., №49 від 15.02.2018 р., №102, від 16.02.2018 р., №133 від 22.02.2018 р., № 135/138 від 22.02.2018 р., №127 від 22.02.2018 р., №44 від 22.02.2018 р., №56 від 23.02.2018 р., №127 від 22.08.2018 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження часткового використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем надано суду копію Договору на виконання робіт від 21.02.2018 р., укладеного між ТОВ Корабелко-Агро (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець). Предметом даного договору є те, що виконавець зобов`язується виконати роботи з ремонту, монтажу та демонтажу на об`єктах замовника, а замовник прийняти і сплатити за виконані роботи (Т. 1 а.с. 184-185).

На підтвердження виконання даного договору позивачем надано: Акт виконаних робіт №1 березень - квітень 2019 року, Акт виконаних робіт №2 серпень - вересень 2019 року, Акт виконаних робіт №3 жовтень - листопад 2019 року; Акт №1 передачі - приймання матеріальних цінностей від 22.02.2018 р., Акт №2 передачі - приймання матеріальних цінностей від 29.03.2018 р., Акт №2 передачі - приймання матеріальних цінностей від 31.08.2018 р.; Картка рахунку 631: Контрагент ФОП ОСОБА_2 за 2018 р. (Т. 1 а.с. 186-192).

Частково придбані товари ТОВ Корабелко-Агро зберігає для подальшої реалізації, що обліковується в залишках, які знаходяться у позивача на складах, що підтверджується наданою оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 22 місця зберігання ТМЦ за вересень 2019 року.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що за інформацією ГУ ДФС у Київській області не підтверджується фінансово-господарські відносини ТОВ Цитрекс-Україна , по наданню ТОВ Кораблека-Агро та його контрагентами ТОВ СОТ Трейд ЛТД , ТОВ Буд сервіс , ТОВ Лайт-Ком , ТОВ Деус Торг послуг зі зберігання товару, проте суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ Корабелко-Агро було укладено Цивільно-правовий договір від 03.01.2018 р., згідно умов якого виконавець зобов`язується надати послуги, виконати комплекс робіт з логістики для замовника, що передбачає процедуру пошуку перевізника, супровід і транспортування товару від постачальника до місця його зберігання, пошуку місця (складських приміщень) для зберігання товару, з метою подальшої реалізації товару за умовною адресою: Україна, Київська область, м. Вишневе.

Як вбачається з пояснень представника позивача, громадянин Корнілов А.В. надав керівництву ТОВ Корабелко-Агро неправдиву інформацію та, як з`ясувалося згодом, документи невідомого походження, при цьому гр. ОСОБА_3 намагався незаконним шляхом заволодіти довіреним йому товаром підприємства та в подальшому самостійно реалізувати його.

Керівництвом ТОВ Корабелко-Агро в межах правового поля були здійснені заходи по розшуку даного громадянина, який за власний кошт повернув товар підприємству.

Частиною другою ст. 61 Конституції України визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо ДФС вважає, що дії контрагентів-постачальників якимось чином порушують податкове законодавство, то правова відповідальність повинна бути застосована саме до них.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов вірного висновку про те, що відсутність товарно-транспортних накладних, а також їх недоліки, не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Дана правова позиція суду відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі справа №804/4787/16.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами безпідставним.

До того ж, слід звернути увагу на те, що згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № №996-XIV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Отже, оскільки позивач виконав усі зобов`язання за господарським договором та сплатив на користь контрагента суми грошових коштів за поставлені товари з урахуванням сум податку на додану вартість та відповідно до вимог законодавства задекларував їх, що не заперечувалось в акті перевірки податковим органом, дані обставини дають право на віднесення таких сум до податкового кредиту позивача, з чим погоджується апеляційний суд.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Адже позивач виконав усі передбачені законом обов`язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В розрізі наведеного вище, а також приймаючи до уваги, що викладені в акті перевірки факти взагалі не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку або на будь-яких інших доказах, висновки відповідача зроблені без належної оцінки та дослідження зібраної за результатами перевірки інформації та на підставі суб`єктивних припущень, що, як наслідок, вказує на недоведеність встановлених перевіркою порушень.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав про задоволення адміністративного позову ТОВ Корабелка-Агро , оскільки податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0003331422, №0003341422 є протиправними та такими, що не відповідають суті виявлених порушень і підлягають скасуванню.

Також, колегія суддів зауважує, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, і під час розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позиція контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства ґрунтується також на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ СОТ Трейд ЛТД , ТОВ Буд сервіс , ТОВ Лайт-Ком , ТОВ Деус Торг .

Разом з тим колегія суддів зазначає, що правовідносини контрагента із третіми особами (ТОВ Альма - Імекс ), з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивача податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Слід наголосити на тому, що частинами 1 та 2 статті 2 КАС України установлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень збоку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

У зв`язку з цим, за результатом апеляційного розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0003331422, яким ТОВ Корабелко-Агро збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 4 057 843,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням в сумі 3 246 275,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) в сумі 811 568,75 грн. та №0003341422, яким до ТОВ Корабелко-Агро застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 119 992,00 грн. не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняті без урахування усіх фактичних обставин, з порушенням прав позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ Корабелко-Агро .

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 10 липня 2020 року