Постанова

від 24.11.2021 по справі 280/228/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 280/228/20

адміністративне провадження № К/9901/23181/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Скитиби Н.І.,

розглянувши у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій на правах відокремленого підрозділу ДПС)

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (суддя Семененко М.О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (головуючий суддя: Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Семененко Я.В.)

у справі за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій на правах відокремленого підрозділу ДПС)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Експо

про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій на правах відокремленого підрозділу ДПС; надалі також - Позивач, скаржник) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг-Експо (надалі також - Відповідач, ТОВ Торг-Експо ), в якому просило стягнути з рахунків платника податків у банку, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 19775000 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що за Відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 19775000 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, яка отримана ним, втім сума податкового боргу самостійно Відповідачем не сплачена.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що винесеним за результатом камеральної перевірки податковим повідомленням-рішенням платнику податку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, що не підтверджує виникнення визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання на суму 9887500,00 грн в розумінні підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України). При цьому судами обох інстанцій враховано те, що поданим уточнюючим розрахунком Відповідач фактично не визначив суму 9887500, 00 грн як належне до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість, про що вказує Позивач, а відкоригував заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на 9887500,00 грн, відтак податковий облік грошового зобов`язання в даній сумі у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку є безпідставним.

1.3. Дії Суду щодо повідомлення Відповідача про касаційний розгляд справи

Ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі було надіслано ТОВ Торг-Експо за адресою місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69000, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Шкільна, будинок 13, але до Суду повернувся поштовий конверт з довідкою установа поштового зв`язку про причини невручення поштового відправлення адресат відсутній за вказаною адресою .

Аналогічно до Суду повернувся й поштовий конверт з судовою повісткою про виклик до суду ТОВ Торг-Експо на 24 листопада 2021 року з поміткою причин невручення поштового відправлення адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

У разі ненадання учасниками справи-юридичними особами інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками за закінченням терміну зберігання , адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі №340/4259/20.

Отже, не вручення поштового відправлення з судовою повісткою за місцезнаходженням ТОВ Торг-Експо з незалежних від Суду причин, свідчить про те, що Судом вжито усіх заходів задля повідомлення сторони Відповідача щодо касаційного перегляду цієї справи, та відповідно до положення пункту 4 частини шостої статті 251 КАС України дає підстави вважати повістку про виклик до суду врученою Відповідачу.

1.4. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач процесуальними правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату звернення до суду з даним позовом за даними облікової картки платника податків ТОВ Торг-Експо обліковується податковий борг з податку на додану вартість, який виник за наслідком подання платником податку 8 листопада 2018 року уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок в сумі 9887500,00 грн, та згідно з винесеним на підставі акту перевірки від 19 жовтня 2018 року №9134/14-29-12-02-06/41499593 податковим повідомленням-рішенням від 9 листопада 2018 року №00103851202, відповідно до якого у Позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування у сумі 9887500 грн за період серпень 2018 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також несплату Відповідачем узгодженого грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 19775000 грн, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі Позивач стверджує, що ТОВ Торг-Експо не оскаржувались дії контролюючого органу щодо відображення в інтегрованій картці платника податків суми податкового боргу.

Наведене доводить, на думку скаржника, фактичну згоду платника податків з правомірністю дій податкового органу, а тому сума податку, визначена ТОВ Торг-Експо в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 8 листопада 2019 року та сума грошового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 9 листопада 2018 року №00103851202, набули статусу податкового боргу.

Стверджує, що всупереч висновкам Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18, від 10 квітня 2020 року у справі №813/7758/14, від 9 жовтня 2019 року у справі №803/1101/15-а, від 9 червня 2021 року у справі №826/11119/18, від 9 червня 2021 року у справі №824/1311/15-а, судами обох інстанцій у цій справі залишено поза увагою, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чн є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України (тут і надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що визначальним у цій справі є встановлення наявності у платника податку - ТОВ Торг-Експо податкового боргу.

За визначенням у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено камеральну перевірку ТОВ Торг-Експо з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року, за результатами якої згідно з актом від 19 жовтня 2018 року №9134/14-29-12-02-06/41499593 встановлено порушення пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року.

Як зафіксовано в акті перевірки, підприємством у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку в розмірі 9887500,00 грн у зв`язку з виявленими розбіжностями щодо задекларованої суми від`ємного значення, що включається до складу поточного звітного (податкового) періоду, та сум від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду: в податковій декларації попереднього звітного періоду задекларовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21) , зі значенням 0 грн, у той час як в податковій декларації поточного (звітного) періоду задекларовано показник податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 21) в сумі 9887500,00 грн.

8 листопада 2018 року ТОВ Торг-Експо самостійно виправило вказані розбіжності шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому зменшило заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку на суму 9887500,00 грн.

9 листопада 2018 року контролюючим органом на підставі акту від 19 жовтня 2018 року №9134/14-29-12-02-06/41499593 винесено податкове повідомлення-рішення №00103851202, відповідно до якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі 9887500 грн за серпень 2018 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку. У вказаному податковому повідомленні-рішенні також зазначено про те, що протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти календарних днів, наступних за днем її закінчення), завищена сума, на яку складено повідомлення-рішення, зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі. За умови відсутності порушень норм статей 197-199 ПК України сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, може бути врахована у збільшення значення рядків збільшено/зменшено залишок від`ємного значення (від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів) за результатами перевірки контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено у статті 200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (пункт 200.2 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Особливості внесення змін до податкової звітності регламентовано статтею 50 ПК України.

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

У постанові від 22 квітня 2021 року у справі №360/3701/19 Верховний Суд зробив висновок, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених норм права Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 12 лютого 2021 року (справа №808/537/16), від 22 грудня 2020 року (справа №640/15334/19), від 3 вересня 2020 року (справа №808/2156/17), від 31 серпня 2020 року (справа №820/6771/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 805/2408/16-а), від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених положень ПК України в контексті встановлених обставин у цій справі дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанції зроблено обґрунтовані висновки про те, що зменшення контролюючим органом заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість шляхом винесення податкового повідомлення-рішення на суму 9887500 грн за серпень 2018 року не зумовлює виникнення податкового боргу в розумінні ПК України, а подання платником податку уточнюючого розрахунку до винесення податкового повідомлення-рішення з відкоригованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 9887500 грн не свідчить про визначення платником податку належного до сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у тій же сумі 9887500 грн.

Висновки Верховного Суду у наведених скаржником постановах від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18, від 10 квітня 2020 року у справі №813/7758/14, від 9 жовтня 2019 року у справі №803/1101/15-а, від 9 червня 2021 року у справі №826/11119/18, від 9 червня 2021 року у справі №824/1311/15-а щодо правозастосування положень ПК України в контексті вирішення справ про стягнення податкової заборгованості платника податку не є релевантними до спірних правовідносин за відсутністю податкового боргу Відповідача в сумі 19775000 грн у розумінні норм ПК України, що правильно встановлено та враховано судами попередніх інстанцій.

Відповідно до викладеного, висновок судів попередніх інстанцій у цій справі про задоволення позову є правильним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень відсутні. Натомість, обґрунтування касаційної скарги Позивача зводиться виключно до незгоди з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Інші доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції, та є аналогічними доводам викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі. Проте, таким доводам, з огляду на вищенаведені висновки, судами попередніх інстанцій надано належну оцінку з дотриманням норм матеріального права. Тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги Позивача.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 3, 343, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Запорізькій на правах відокремленого підрозділу ДПС) залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх