Постанова

від 25.11.2021 по справі 631/969/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

25 листопада 2021 року

м. Харків

справа № 631/969/19

провадження № 22-ц/818/3284/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Гришиної А.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Будагротех ,

представник - Мякота Тетяна Миколаївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крецул Лариси Миколаївни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2020 року в складі судді Трояновської Т.М.,

установив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех (далі - ТОВ Будагротех ) та просили: розірвати договір оренди землі, укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ Будагротех , зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088; стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позов мотивовано тим, що вони є власниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, розташованої на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 29 жовтня 2018 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області за реєстровими номерами 961 та 963.

При оформленні права власності вони дізнались, що зазначена земельна ділянка знаходиться в оренді ТОВ Будагротех на підставі договору оренди, укладеного 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем, зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088.

У пункті 40 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Не маючи наміру продовжувати орендні відносини, позивачі у відповідності до умов договору, звернулись до ТОВ Будагротех із заявою - претензією від 30 січня 2019 року про розірвання договору оренди земельної ділянки, на яку відповідач не відреагував.

В липні 2020 року ОСОБА_4 - представник ТОВ Будагротех подала клопотання про застосування строку позовної давності, мотивоване тим, що позивачі, починаючи з дня смерті спадкодавця, а саме - з 25 грудня 2006 року постійно отримують орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, що на думку відповідача свідчить про обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про існування договору оренди землі, укладеного 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ Будагротех .

Зазначає, що позивачі втратили право на звернення до суду за захистом свого порушеного права з огляду на положення статтей 256, 257 та 261 ЦК України ще 26 грудня 2009 року, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав пропуску строку позовної давності.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ Будагротех , зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088. Стягнуто з ТОВ Будагротех на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн кожному.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні спірного договору оренди землі у пункті 40 сторони погодили підставу його розірвання - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи. Отже, договір підлягає розірванню, оскільки до позивачів, як до спадкоємців орендодавця, перейшло право власності на орендовану земельну ділянку і вони не бажають продовжувати строк дії цього договору.

Враховуючи, що право власності на земельну ділянку перейшло до позивачів з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2018 року, то суд першої інстанції вважав, що саме з цього часу до них перейшли права і обов`язки за договором оренди земельної ділянки, укладеним 07 квітня 2006 року між спадкодавцем ОСОБА_3 та ТОВ Будагротех та відповідно право звернутись з вимогою до орендаря про його розірвання на підставі пункту 40 договору, що і було ними реалізовано 30 січня 2019 року шляхом звернення із заявою - претензією до відповідача. Тому суд першої інстанції вважав, що відлік строку позовної давності для пред`явлення таких вимог не є пропущеним. Таким чином, строки позовної давності, про застосування яких просило ТОВ Будагротех , застосуванню не підлягають.

На зазначене рішення суду першої інстанції 26 березня 2021 року ОСОБА_4 - представник ТОВ Будагротех подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі були обізнані про існуючий договір оренди земельної ділянки з дня смерті спадкодавця, а саме - з 25 грудня 2006 року, оскільки ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 щороку своєчасно отримував орендну плату. Таким чином, початок перебігу строку позовної давності розпочався не з моменту державної реєстрації позивачами права власності на землю, як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. З часу відкриття спадщини позивачі отримали можливість скористатись умовами, передбаченими пунктом 40 договору оренди землі, а тому саме з цього моменту розпочався відлік строку позовної давності для пред`явлення таких вимог.

20 травня 2021 року Мякота - представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно визначено характер спірних правовідносин та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини; рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права; в апеляційній скарзі не викладені доводи, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, належала на праві власності ОСОБА_3

07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та ТОВ Будагротех укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088.

Відповідно до умов даного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7, 3406 гектар, строком на 16 років. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом приймання - передачі (пункти 1, 2, 8, 20 договору).

Пунктом 40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців та інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки ОСОБА_3 передала належну їй земельну ділянку площею 7,3406 гектарів у натурі, а ТОВ Будагротех в особі директора ОСОБА_5 , прийняло її.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т.М. видані свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровими номерами 961 та 963 на земельну ділянку площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У пункті б частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Відповідно до положень статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У частині четвертій статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду, зокрема в постановах: від 21 червня 2018 року в справі № 624/210/17 (провадження № 61-1812св17), від 08 квітня 2019 року в справі № 624/99/17-ц (провадження № 61-31457св18), від 16 жовтня 2019 року в справі № 624/678/16-ц (провадження № 61-21989св18).

Оскільки при укладенні спірного договору оренди землі сторони погодили в пункті 40 таку підставу його розірвання - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, що спростовує доводи апеляційної скарги про недослідження судом умов спірного договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розірвання договору, укладеного 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ Будагротех .

Таким чином, суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильність вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі мають право на розірвання спірного договору оренди землі від 07 квітня 2006 року, оскільки до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як спадкоємців орендодавця, перейшло право власності на передану в оренду ТОВ Будагротех земельну ділянку та вони вимагають його розірвання.

Щодо строків позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відмовляючи в застосуванні строків позовної давності за клопотанням ТОВ Будагротех , суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2018 року, отже саме з цього часу до них перейшли права і обов`язки за договором оренди земельної ділянки, та відповідно право звернутись з вимогою до орендаря про його розірвання на підставі пункту 40 договору. Оскільки позивачі 30 січня 2019 року звернулися до ТОВ Будагротех із заявою - претензією, суд першої інстанції вважав, що відлік строку позовної давності для пред`явлення таких вимог не є пропущеним.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з огляду на таке.

Згідно зі положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Отримуючи свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право володіння та користування земельною ділянкою. З моменту отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали можливість на підставі пункту 40 договору оренди земельної ділянки від 07 квітня 2006 року звернутись з вимогою до орендаря про його розірвання, а тому саме з цього моменту розпочався відлік строку позовної давності для пред`явлення таких вимог.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в аналогічних справах у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 626/2681/18, провадження № 61 - 10128св19, від 18 вересня 2019 року у справі № 626/2490/18, провадження № 61 - 12652св19.

Отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2018 року з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду 18 вересня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України встановлено, що неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині в редакції цієї постанови.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах- учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСГІЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки суд апеляційної скарги не відмовляє у задоволенні позову, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 382 - 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Крецул Лариси Миколаївни - представника Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех - задовольнити частково.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 03 грудня 2020 року - змінити в мотивувальній частині в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 30 листопада 2021 року.

Головуючий - А.В. Котелевець

Судді - О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина