Рішення

від 03.12.2020 по справі 631/969/19

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/969/19

провадження № 2/631/262/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участю секретаря судового засідання М`ячиної Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Мякота Т. М., яка діє на підставі ордеру серії ПТ № 152742 від 28 серпня 2019 року та договору про надання правничої (правової) допомоги № 65/19 від 28 серпня 2019 року, а також довіреності, посвідченої 12 вересня 2019 року державним нотаріусом Двадцять першої київської державної нотаріальної контори Харківської області Шовкошитньою В.В., звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех , в якій просить розірвати оренди землі, що був укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Будагротех , зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено, що вони є власниками земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, розташованої на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. Зазначену земельну ділянку позивачі успадкували після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом № 961 та № 963, виданих 29 жовтня 2018 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області.

Як відмітили позивачі, зазначена земельна ділянка знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех , на підставі договору оренди, укладеного 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем, зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088.

У пункті 40 наведеного Договору оренди земельної ділянки передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Не маючи наміру продовжувати орендні відносини, стосовно земельної ділянки, яка на даний час належить позивачам на праві власності, відповідно до умов договору, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до відповідача по справі з заявою - претензією від 30 січня 2019 року, в якій повідомили про те, що мають намір розпочати самостійну обробку земельної ділянки.

На думку позивачів, продовження існування вказаного договору оренди земельної ділянки з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех суперечить вимогам цивільного та земельного законодавства, а також не відповідає вимогам Закону України Про оренду землі , тому відповідач безпідставно продовжує її використання.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 вересня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки було залишено без руху, з підстав не сплати судового збору у повному обсязі.

В установлений Цивільним процесуальним кодексом України та вищевказаною ухвалою суду строк позивачі усунули недоліки, що були підставою для залишення позову без руху.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 11 жовтня 2019 рокупозовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

26 грудня 2019 рокуНововодолазьким районним судом Харківської області була постановлено ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справидо судового розгляду.

Крім того, Нововодолазьким районним судом Харківської області неодноразово постановлялися ухвали про відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех про розірвання договору оренди земельної ділянки, судом не вживалось.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. До суду надали заяви зареєстровані за № 3694/20-вх. від 25 червня 2020 року та за № 9098/19-вх. від 28 грудня 2019 року відповідно, у яких просили суд слухати справу без їх участі.

Представник позивачів - адвокат Мякота Т.М. у судовому засіданні по розгляду справи по суті, підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Також адвокат повністю заперечувала проти задоволення клопотання відповідача по справі щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин посилаючись на те, що позивачі, звертаючись до суду з позовом скористалися правом сторони за договором оренди земельної ділянки, передбаченим пунктом 40 Договору оренди, якою передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Зазначеним правом сторона за договором оренди землі може скористатися на протязі всього терміну дії договору оренди, оскільки умови договору є чинними та обов`язковими для виконання обома сторонами договору оренди землі. Також представник позивачів наголосила, що свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 29 жовтня 2018 року, а отже саме з цього часу вони набули право повного володіння та розпорядження майном - земельної ділянки, у тому числі право на звернення до відповідача з пропозицією щодо розірвання договору оренди земельної ділянки. У зв`язку з вказаним просила залишити без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

В подальшому, скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Мякота Т.М. 02 грудня 2020 року направила на електронну адресу суду заяву, яка були зареєстрована за вхідним № ЕП - 2443/20 - вх., в якій зазначила, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просила суд продовжувати розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивачів.

Від відповідача по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех відзиву на позов в порядку статті 178 Цивільного процесуального кодексу України до суду не надано. Проте, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех - адвокат Крецул Л.М., яка діє на підставі ордеру серії ПТ № 084408 від 26 листопада 2019 року та договору про надання правової допомоги № 43 від 26 листопада 2019 року направила на адресу суду заяву про застосування строку позовної давності, яка була зареєстрована за вхідним № 3878/20 - вх. від 06 липня 2020 року, в якій послалась на те, що позивачі починаючи з дня смерті спадкодавця, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно отримують орендну плату за користування спірною земельною ділянкою, що на думку відповідача свідчить про обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про існування договору оренди землі, укладеного 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем. Представник відповідача вважає, що позивачі втратили своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права з огляду на положення статтей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України ще 26 грудня 2009 року, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

У судових засіданнях, що відбулися 22 червня 2020 року та 06 липня 2020 року, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех - адвокат Крецул Л.М. підтвердила, що відповідачем дійсно не надано відзиву на позов, проте вважала, що позов не підлягає задоволенню, оскільки, як відомо Товариству з обмеженою відповідальністю Будагротех , звернення до суду з даним позовом не відповідає особистій волі позивачів. Також адвокат просила суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності зазначивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали свідоцтва про право на спадщину за законом 29 жовтня 2018 року, але є фактичними власниками спірної земельної ділянки з моменту відкриття спадщини, тобто смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На протязі 2006 - 2018 років останні до суду не звертались та ОСОБА_1 отримував орендну плату відповідно до умов договору. Звернувшись з даним позовом до суду 18 вересня 2019 року, позивачі пропустили трирічний строк позовної давності, який на думку представника відповідача сплинув 25 грудня 2009 року з урахуванням приписів статті 1268 Цивільного кодексу України, оскільки спадкоємці, які у встановлений законом порядку прийняли спадщину, є її власниками з часу її відкриття, а свідоцтво про право на спадщину є лише документом, що підтверджує це право власності. Як вказав представник відповідача, відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. На переконання сторони відповідача поведінка позивачів, які з 29 жовтня 2018 року (з моменту отримання свідоцтв про право власності на спадщину) погоджувалися з умовами договору оренди земельної ділянки від 07 квітня 2006 року, отримували орендну плату, ніяких дій щодо ініціювання розірвання договору оренди землі не вчиняли, а згодом у вересні 2019 року звернулися до суду з позовом про розірвання договору оренди землі на підставі зміни власника, суперечить їх попередній поведінці і є недобросовісною. У зв`язку з чим, просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В подальшому представник Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому Цивільним процесуальним законодавством України порядку. На адресу суду були надані клопотання про відкладення розгляду справи, у тому числі щодо судового засідання, призначеного на 03 грудня 2020 року (заява від 03 грудня 2020 року за вхідним № ЕП - 2452/20 - вх.), у зв`язку із провадженням на території України карантинних обмежень для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID - 19, які на думку суду свідчать про неналежне здійснення своїх процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами, направленими на затягування строків розгляду справи, враховуючи те, що у минулих судових засіданнях учасники справи вже надали свої пояснення, а також подали усі докази, які вважали за необхідне надати

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункт 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що це вже не перша неявка у судове засідання представника відповідача, суд з урахуванням наведених вище підстав вважає за можливе провести судовий розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивачів свідчить відповідна заява, що надана їх представником та долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь в розгляді справи у суді, підстав для визнання необхідним надання сторонам особистих пояснень не має, оскільки представник позивачів та представник відповідача у судовому засіданні їх вже надали, суд вважає за можливе розглянути справу та закінчити її розгляд по суті вимог за їх відсутності.

Вислухавши пояснення та доводи представника позивачів, а також пояснення та доводи представника відповідача, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути припинення правовідношення.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, належала на праві власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Будагротех був укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088. Згідно умов договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7.3406 гектар, у тому числі рілля - 7.3406 гектар, строком на 16 років (пункти 1, 2, 8 договору). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом приймання - передачі (пункт 20 договору) (а. с. 21 - 23).

Зазначений договір зареєстровано у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088.

Відповідно до акту прийому - передачі земельної ділянки згідно договору оренди від 07 квітня 2006 року, власник землі ОСОБА_3 передала належну їй земельну ділянку в натурі, а Товариство з обмеженою відповідальністю Будагротех в особі директора Бондаренка Миколи Миколайовича, прийняло її в розмірі 7,3406 гектарів (зворотній бік а.с. 26).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Виконавчим комітетом Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області зроблений відповідний актовий запис за № 61, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 06 вересня 2018 року Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 29 жовтня 2018 року державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т.М., видані свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 961 та за № 963, спадкова справа № 395/2009. Спадкоємцями зазначеного у цих свідоцтвах майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 7,3406 гектарів в межах згідно з планом кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, яка розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13, 15).

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що статтями 1216 - 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статтей 316 та 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі прийняття спадщини та мають право самостійно господарювати на землі (пункт г частини 1 статті 81, пункт б частини 1 статті 90 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

За приписами статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким в розумінні цього Закону є - земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (частина 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

При цьому частинами 2 та 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень прямо передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстраційними № 961 та № 963 отримали 29 жовтня 2018 року, а своє право власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрували 01 листопада 2018 року, що вбачається із копій Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 143642384 та за № 143642781 від 01 листопада 2018 року, сформованих державним нотаріусом Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Змієвською Т. М. (записи про право власності № 28698238 та № 28698325, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1657370063242) (а. с. 14. 16).

Як зазначено позивачами у своєму позові та їх представником у судовому засіданні, не маючи наміру продовжувати орендні відносини, стосовно земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 на праві власності, відповідно до умов договору, спадкоємці звернулись до відповідача по справі з заявою - претензією від 30 січня 2019 року, в якій повідомили про те, що мають намір розпочати самостійну обробку земельної ділянки, до якої додали Угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та Акт приймання-передачі земельної ділянки (а. с. 28 - 31). У зв`язку з тим, що офіційне місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех , знаходиться за адресою: 91053, місто Луганськ, вулиця Шелкового, будинок № 35, тобто на тимчасово окупованій території України, вказане поштове відправлення не було доставлено (а.с. 9 - 12, 32).

В даному випадку слід відмітити, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. При цьому право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, й власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина 1 статті 316, стаття 328, частини 1 та 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 2 та 4 статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України, набувається і здійснюється відповідно до закону й власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Правове регулювання орендних відносин, що склалися між сторонами, здійснюється нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV Про оренду землі (далі - Закон України Про оренду землі ), який є спеціальним в даному випадку.

Так, згідно із частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічне визначення поняття оренди землі міститься й у статті 1 Закону України Про оренду землі .

У статті 13 вищезазначеного Закону України надано визначення договору оренди. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18 та 20 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент укладення й реєстрації спірного договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та тільки після цього набирає чинності.

Як вбачається із пунктів 8 й 43 спірного договору оренди землі, він укладений на строк 16 років й набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, яка як вбачається із матеріалів справи здійснена 14 травня 2007 року, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 040770000088.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При цьому, за змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 зазначеного кодифікованого закону України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 31 Земельного кодексу України визначено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно - приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Відповідно до частини 1 статті 407 Цивільного кодексу України користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Положеннями статтей 30 та 31 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до змісту статті 32 Закону України Про оренду землі , яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі спадкування), а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з пунктом 39 спірного договору оренди земельної ділянки передбачено, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є потреба для державних цілей.

Разом з тим, у пункті 40 договору оренди землі, укладеного 07 квітня 2006 року між спадкодавцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Будагротех , зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088, сторони узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Під час судового розгляду справи судом з пояснень сторін встановлено, що зазначений пункт Договору ніким з учасників не оспорювався й у встановленому законом порядку не дійсним не визнавався.

Таким чином, набувши права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, що розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданого 29 жовтня 2018 року за № 961 та за № 963, у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виникло право на розірвання спірного договору оренди землі відповідно до пункту 40 Договору та з огляду на приписи частини 4 статті 32 Закону України Про оренду землі й Цивільного кодексу України.

При цьому, будь - яких належних та допустимих доказів, в розумінні статтей 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України, на підтвердження того, що орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю Будагротех звертався до нових власників орендованої земельної ділянки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо зміни умов договору оренди землі, укладеного з попереднім власником, а також того, що це питання взагалі розглядалося чи вирішувалося сторонами, як це передбачено частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України, суду не надано.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Будагротех користується земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, що розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, на підставі договору оренди землі, укладеного 07 квітня 2006 року та зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088, при цьому після зміни власника земельної ділянки постійно здійснювало сплату орендної плати одному із позивачів - ОСОБА_1 починаючи з 2006 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи відомістю про нарахування та виплати орендної плати (а. с. 195). При цьому, зазначений факт ані позивачами, ані їх представником в судовому засіданні не заперечувався.

Разом із тим, посилання представника відповідача на сумлінне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Будагротех умов договору, зокрема щодо виплати орендної плати та отримання її одним із позивачів, судом до уваги не береться, оскільки виплата орендної плати свідчить про виконання відповідачем умов договору та ніяким чином не стосується права позивачів на ініціювання питання щодо розірвання договору оренди землі. Навпаки, не виплата орендної плати свідчила б про невиконання умов договору з Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех та могла бути ще однією з підстав для розірвання договору оренди землі.

Окремо слід зазначити, що зміст пункту 40 Договору оренди земельної ділянки від 06 квітня 2006 року, в повній мірі відповідає пункту 40 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03 березня 2004 року Про затвердження Типового договору оренди землі , у зв`язку з чим позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як нові власники орендованої відповідачем земельної ділянки, обґрунтовано скористалися своїм правом та ініціювали питання про одностороннє дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного їх матір`ю ОСОБА_3 .

Доводи іншої сторони, що вказане право у встановленим законом строк позивачі не реалізували, на що у своїй заяві про застосування строку давності звернув увагу суду представник відповідача, відхиляються судом через наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками:

1) має юридичний склад;

2) позначає сплив строку;

3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову);

4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи;

5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом;

6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Для спірних відносин у даному випадку застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256 та 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Положеннями частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України регламентовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

При цьому, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 успадкували спірну земельну ділянку 29 жовтня 2018 року, а згідно з витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, своє право власності на дану земельну ділянку позивачі зареєстрували 01 листопада 2018 року.

Отже, враховуючи, що право власності на земельну ділянку площею 7,3406 гектарів, кадастровий номер 6324283500:02:002:0116, що розташована на території Станичненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області перейшло до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2018 року, то саме з цього часу до них перейшли права і обов`язки за договором оренди земельної ділянки, укладеного 07 квітня 2006 року між спадкодавцем ОСОБА_3 та Товар иством з обмеженою відповідальністю Будагротех , зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088 та відповідно право звернутись з вимогою до орендаря про його розірвання на підставі пункту 40 Договору, що і було ними реалізовано 30 січня 2019 року шляхом звернення із заявою - претензією до відповідача, а тому відлік строку позовної давності для пред`явлення таких вимог не є пропущеним.

Перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій кожна із сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні. Іншими словами, відповідне положення договору закріплює відкладальну (суспензивну), а не скасувальну (резолютивну) умову у сенсі статті 212 Цивільного кодексу України, а сам факт зміни власника предмета оренди (орендованої земельної ділянки) є правозмінюючим, а не правоприпиняючим юридичним фактом.

За викладених вище обставин, суд приходить до переконання про неможливість застосування в даному випадку строку позовної давності, про який у своїй заяві зазначив представник Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех , що у свою чергу, є не підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Слід відзначити, що у пункті б частини 1 статті 90 Земельного кодексу України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.

Згідно з вимогами частини 2 зазначеної вище норми права порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи приписи частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, відповідно до яких виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України Про судовий збір № 3674-VІ від 08.11.2011 року, який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

За подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір, який дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду (абзацу 2 підпункту 1 частини 2 статті 4 Закону країни Про судовий збір ).

Із зазначеним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду у вересні 2019 році та їх позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру: розірвати договір оренди землі, за що кожним із позивачів був сплачений судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 1, 41).

З огляду на вищевикладене, та у зв`язку з задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 гривень 40 копійок кожному.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 67, 76 - 81, 83, 89, 128 - 131, 133, 211, 214, 223, 235, частинами 1 та 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, 272, 273, 293, 315, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди землі, укладений 07 квітня 2006 року між ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Будагротех , зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14 травня 2007 року за № 040770000088.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будагротех (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34017352) на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 768 (сімсот вісімдесят вісім) гривень 40 копійок кожному.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до пункту 15.5 розділу 1 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання або перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю Будагротех , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 34017352, місцезнаходження юридичної особи: 91053, місто Луганська, вулиця Шелкового, будинок № 35.

Повний текст рішення складений з урахуванням приписів частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України - 14 грудня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська