Постанова

від 30.11.2021 по справі 484/805/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.11.21

22-ц/812/1883/21

Провадження №22-ц/812/1883/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30 листопада 2021 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Колосовою О.М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засідання цивільну справу № 484/805/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення , яке постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Медведєвої Н.А. о 10 годині у приміщенні цього суду 30 липня 2021 року, повний текст якого складений того ж дня, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Первомайської міської ради Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

у с т а н о в и л а :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у два місяця після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_6 , у зв`язку із чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшов державний акт на право приватної власності на землю, яка розташована в с. Вербова Балка Первомайського району Миколаївської області, та квартира в селі Вербова Балка Первомайського району Миколаївської області. У визначений законом для прийняття спадщини шестимісячний строк вона не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, оскільки працювала в цей період в Російській Федерації і їй не було повідомлено про смерть брата. За такого вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин і просила про задоволення позову. Також зазначала, що крім неї спадкоємцями спадкодавця ОСОБА_6 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь якого складений заповіт.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19 квітня 2021 року, представник ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів її перебування на території Російської Федерації в період з 01 березня 2012 року по 02 жовтня 2013 року, а зазначені нею причини пропуску строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали прийняттю спадщини. Також зазначено, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем, оскільки не звертався у встановленому порядку із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса та не проживав разом із спадкодавцем.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 червня 2021 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Представник відповідача Первомайської міської ради Миколаївської області просила розглянути справу без її участі, не заперечувала проти задоволення позову.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зазначений у позовній заяві відповідачем ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки не доведено, чи є родинні відносини між ним та спадкодавцем, а тому у позові до нього слід відмовити.

Суд дійшов висновку, що належними відповідачами у справі є спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 та територіальна громада в особі Первомайської міської ради Миколаївської області за місцем відкриття спадщини, оскільки спадкове майно за законом після смерті ОСОБА_6 жодним спадкоємцем не прийняте.

Відмовляючи в позові до належних відповідачів, суд виходив з того, що зазначені позивачкою причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини - необізнаність про смерть спадкодавця та перебування на заробітках в іншій країні не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Так, суд, пославшись на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, а також Верховного Суду у постановах: від 10 жовтня 2018 року у справі № 398/3802/15-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 572/887/18, від 07 лютого 2020 року у справі № 754/11447/18, виснував, що якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Суд критично оцінив довідку, що надана позивачкою, згідно якої вона працювала в магазині Огонек в п. Межевоє Сатківського району Челябинської області на посаді прибиральниці, що підписана ОСОБА_7 , оскільки текст вказаної довідки викладений на звичайному аркуші паперу без будь-яких ознак, що така довідка видана саме директором магазину. У лівому верхньому куті довідки міститься копія штампу. Крім того, суду не надані докази на підтвердження того, що ОСОБА_7 обіймає посаду директора магазину Огонек .

Також суд вважав, що проживання спадкоємця на час відкриття спадщини в іншій країні не виключало її можливості спілкуватись з братом за допомогою засобів зв`язку та бути обізнаною про обставини його життя та смерті, а також не перешкоджало їй вчинити дії щодо прийняття спадщини, у тому числі, шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в порушення норм процесуального права розглянув справу без участі відповідача ОСОБА_2 , який повісток від суду не отримував, та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , адреса останньої є невідомою. 05 липня 2021 року підготовче провадження було закрито, незважаючи на те, що не усі докази були зібрані та було заявлено клопотання представником позивачки про витребування доказів. Суд відмовив у позові, незважаючи на те, що представник Первомайської міської ради не заперечував проти задоволення позову. На думку позивачки, висновок суду про те, що ОСОБА_8 не є донькою спадкодавця, зроблений судом на припущеннях, оскільки не задовольнив її клопотання про витребування свідоцтва про народження цієї особи. Також судом в тексті рішення зазначено, що її батьком є ОСОБА_9 , що не є достовірними відомостями. Суд, відмовляючи у позові, виходив лише з того, що позивачка не знала про смерть брата, а інші поважні причини - велика відстань між місцем проживання позивачки та спадкодавцем і спадковим майном, необхідність виїхати на заробітки через складні умови праці не врахував.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися.

Зважаючи на вимоги статей 128, 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи, враховуючи, зокрема, що матеріали справи є достатніми для проведення судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.

Як встановив суд першої інстанції і таке вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вербова Балка Первомайського району Миколаївської області помер ОСОБА_6 , про що 10 квітня 2012 року зроблений актовий запис №13 (том 1, а.с. 17).

З копії спадкової справи № 277/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (том 1, а.с. 96-134), вбачається, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений 20 березня 2004 року Підгороднянською селищною радою Первомайського району Миколаївської області, яким право на земельну частку (пай), що знаходиться в КСП Мрія с. Вербова Балка Первомайського району Миколаївської області (сертифікат серія МК №0172548) розміром 7,71 умовних кадастрових гектарів, заповів ОСОБА_10 .

Також до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 , увійшла 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері мають право на спадкування за законом у другу чергу (стаття 1262 ЦК України).

Як встановив суд першої інстанції, на день відкриття спадщини спадкоємцями ОСОБА_6 були: за заповітом щодо права на земельну частку (пай) - ОСОБА_10 , на решту майна, неохопленого заповітом, позивачка, яка є рідною сестрою спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 статті 1268 ЦК України).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини згідно із частиною 1 статті 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, визначений законом строк для звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 закінчився 03 жовтня 2012 року.

У передбачений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріуса ніхто не звернувся .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 помер.

Статтею 1276 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Згідно наявних у справі доказів, спадкова справа № 277/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 була відкрита за заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_10 , і прийняв спадщину після останнього, оскільки на день відкриття спадщини після ОСОБА_6 був неповнолітнім (частина 4 статті 1268 ЦК України).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 серпня 2017 року у справі № 484/2692/17 постановлено визнати за ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9862 га, що розташована в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, кадастровий номер 4825400000:05:000:0055 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Первомайськ Миколаївської області.

01 березня 2019 року ОСОБА_1 подала до Другої первомайської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , пропустивши таким чином строк для прийняття спадщини.

В силу положень частин 1, 2 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19), від 13 січня 2021 року у справі № 663/2151/17.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови

від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку з урахуванням конкретних обставин справи визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Звертаючись до суду як на причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на необізнаність про смерть спадкодавця та перебування у зв`язку із працевлаштуванням в Російській Федерації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини не свідчать про існування поважних причин у розумінні статті 1272 ЦК України.

Так, сам по собі факт перебування спадкоємця за межами України, на території якої відкрилася спадщина, не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу на наявність у законодавстві України механізму подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України, що врегульований Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України , згідно із яким за зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини.

У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини. Таким чином, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Крім того, необізнаність спадкоємця про факт смерті брата - спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки саме лише незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Більш того, як встановив суд першої інстанції, позивачка стверджує, що про смерть брата дізналась у жовтні 2013 року, однак із заявою про прийняття спадщини позивачка звернулась лише 01 березня 2019 року, тобто більше ніж через шість років після смерті брата. Жодних доказів на підтвердження того, що вона не мала можливості звернутись із заявою про прийняття спадщини раніше, позивачкою суду не надані.

Оскільки ОСОБА_1 за відсутності будь-яких поважних причин не вчиняла дій з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні наявних у справі доказів в їх сукупності, їх належній оцінки, правильному встановленні обставин справи, характеру спірних правовідносин та норм права, які їх регулюють.

Підстав для іншого висновку колегія суддів не вбачає та відхиляє доводи апеляційної скарги, які не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Так, посилання на те, що суд розглянув справу без участі відповідача ОСОБА_2 та третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхиляються з огляду на приписи частин 1 та 2 статті 4 ЦПК України, згідно з яким особа має право на звернення до суду лише на захист свого права чи інтересу, або в передбачених законом випадках в інтересах іншої особи. Між тим, посилання на розгляд справи у відсутність інших учасників справи не стосується прав позивачки, а згідно із матеріалами справи вона не є представником цих учасників справи.

Не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції те, що представник Первомайської міської ради не заперечував проти позову, оскільки відсутність заперечень проти позову, про що зазначено у заяві від 19 квітня 2021 року (том 1, а.с. 44), не свідчить про визнання позову в розумінні частини 1 статті 206 ЦПК України. До того ж в силу положень частини 4 цієї ж статті визнання відповідачем позову є підставою для його задоволення за умови наявності для того законних підстав, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає таке визнання. У справі, яка переглядається, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки таке суперечить вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини та призвело б до порушення прав іншого відповідача - ОСОБА_3 .

Щодо невитребування судом першої інстанції свідоцтва про народження ОСОБА_8 з метою встановлення родинних відносин зі спадкодавцем ОСОБА_6 , то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що належним та допустимим доказом щодо факту народження особи є актовий запис про народження відповідно до статті 9 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану . Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_8 наявний в матеріалах цивільної справи (том 1, а.с. 20), в якому відомості про батька особи відсутні, а тому не було необхідності для витребування свідоцтва про народження ОСОБА_8 .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав оцінки усім причинам пропуску позивачкою строку для звернення із заявою для прийняття спадщини, а саме - великої відстані між місцем проживання позивачки та спадкодавцем і спадковим майном, необхідності виїхати на заробітки через складні умови праці залишись. Так, суд першої інстанції у рішенні відповідно до вимог частини 1 статті 13, статті 264 ЦПК України надав оцінку усім зазначеним у позовній заяві обставинам щодо причин пропуску позивачкою - перебування позивачки за межами України та її необізнаність про смерть спадкодавця. Підстав для інших ніж висновки суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням вимог процесуального закону, на підставі повно та всебічно оцінених доказів судом правильно встановлені обставини справи, їм надана належна правова оцінка у відповідності з положеннями матеріального закону, колегія суддів в силу положень статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що рішення суду про відмову у позові залишається без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат, які покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 01 грудня 2021 року