Рішення

від 22.11.2021 по справі 914/2854/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 справа № 914/2854/21

м.Львів

за позовом Галицької окружної прокуратури м.Львова, в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Карліз , м.Львів

про: стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у розмірі 12457,80 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Кравець В.П.

За участю представників:

від прокуратури: Панькевич .Р.В. - прокурор;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Галицької окружної прокуратури м.Львова, в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Державної служби України з безпеки на транспорті, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Карліз , м.Львів, про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у розмірі 12457,80 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.10.2021.

Протокольною ухвалою від 20.10.2021 суд відклав розгляд справи на 17.11.2021.

16.11.2021, за вх.№27143/2, від прокуратури надійшли оригінали документів для огляду.

Протокольною ухвалою від 17.11.2021 суд відклав розгляд справи на 22.11.2021.

Представник прокуратури в судове засідання 22.11.2021 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 22.11.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання до суду не надходили.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 22.09.2021 (ухвала суду про відкриття провадження у справі)відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Київ, індекс - 01135). 27.09.2021 року поштове відправлення за номером 7901414138201 вручене адресату/позивачу (Державній службі України з безпеки на транспорті) за юридичною адресою.

Явка представника відповідача в судове засідання 22.11.2021 не визнавалась судом обов`язковою. Відзив, заяви, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходили.

Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 22.09.2021 (ухвала суду про відкриття провадження у справі) відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - 79000, м.Львів Україна). 24.09.2021 року поштове відправлення за номером 7901414138198 вручене адресату/позивачу (ТзОВ Карліз ) за юридичною адресою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що учасники справи були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 22.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурутури.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що позивачем 05.08.2020 складено акт №048364 про перевищення (автомобілем марки Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки LAG 0-3-39 KAL2 реєстраційний номер НОМЕР_2 ) нормативних вагових параметрів осьового навантаження автомобіля та здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № І від 05.08.2020.

Листом №59027/36/24-20 від 10.08.2020 відповідача повідомлено про необхідність здійснення оплати за проїзд, однак відповідної оплати станом на час звернення з позовом так і не проведено.

Прокурор просить стягнути з відповідача 12457,80 грн оплати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало те, що позивач, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, не звернувся до суду за їх захистом.

Правовими підставами позову зазначено норми Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого, Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі по тексту рішення Порядок), Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 (далі по тексту рішення Порядок), п. 22.5 Правил дорожнього руху, ст. ст. 6, 33, 48 Закону України Про автомобільні дороги , ст. ст. 16, 22, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України, п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Позиція Позивача.

Державна служба України з безпеки на транспорті, в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки письмових пояснень щодо суті заявлених вимог суду не подала.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи.

Відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області у період з 03.08.2020 по 09.08.2020, затвердженого начальником управління 29.07.2020, місцем перевірки є окремо визначені ділянки дороги, маршрути руху, автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місця здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Тернопільської області.

23.07.2020 начальник Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області видав головному спеціалісту Буряку А.Б. та старшому державному інспектору Рудому А.В. направлення на рейдову перевірку №009591 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів.

05.08.2020 інспекторами Управління проведено перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних вагах транспортного засобу, який належить на праві власності - ТзОВ Карліз , за результатами якої Управлінням встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження автомобіля, що зафіксовано довідкою від 05.08.2020 №0018941 та актом від 05.08.2020 № 048364.

З вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу на автомобілі марки Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки LAG 0-3-39 KAL2 реєстраційний номер НОМЕР_2 здійснювалось перевізником - ТзОВ Карліз , за маршрутом Могилівка-Тернопіль, протяжністю 235 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритного-вагового контролю результати вагового контролю навантаження на осі, тонн становить: 24,35 при нормі 22,00.

Зважування проведено засобом вимірювальної техніки - вага автомобільна підкладна моделі А8 у складі вимірювальний прилад №09-231, вантажопоприймальні платформи №09-455 та №09-468 відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких, перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування .

Вищевикладені обставини підтверджуються чеком зважування від 05.08.2020 актом №231442 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2020, довідкою №0018941 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.08.2020 актом №048364 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.08.2020, розрахунком №1 від 05.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, свідоцтвом №690 від 27.07.2020 чинним до 27.07.2021 про повірку законодавчо регульованого вказаного засобу вимірювальної техніки, сертифікатом відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу №UА-М1/1р-1275-2010.

В довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю (документальний) №0018941 від 05.08.2020 вказано відомості щодо найменування, місця розташування пункту контролю (Тернопільська обл., а/д М-12 км 191 + 100); водія транспортного засобу ( ОСОБА_1 ); автомобіля: марки Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; причепа: марки LAG 0-3-39 KAL2 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; типу транспортного засобу; результатів вагового контролю (повної маси транспортного засобу 39,850 тонн); результатів габаритного контролю. Довідку підписали посадова особа Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператор вагового комплексу.

В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №048364 від 05.08.2020 зазначено, що габаритно-ваговий контроль проводився Управлінням Укртрансбезпеки у Тернопільській області за місцем а/д М-12 км 191 + 100 щодо автомобіля Renault Premium 460, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки LAG 0-3-39 KAL2 реєстраційний номер НОМЕР_2 ; суб`єктом, який перевіряється, є ТзОВ Карліз (м.Львів, пл.А.Міцкевича, 4), маршрутом руху із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування: Могилівка-Тернопіль, протяжністю 235 км.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1 від 05.08.2020 до акту №048364 від 05.08.2020, платнику ТзОВ Карліз нараховано до сплати 380,70 євро. При цьому розрахунок виконано стосовно значення параметру, на який нараховується плата за проїзд, 2,35 т, виходячи з фактичного вагового параметру транспортного засобу (загальна маса) 24,35 т, що перевищує параметри нормативу на 10,67 %, а всього плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів становить 0,54 євро за кілометр. В складеному розрахунку вказано реквізити для здійснення платежу, інформацію про те, що розрахунок виконаний в євро, а проплата проводиться в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку, та повідомлено, що перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Як вбачається з інформації з веб-сайту Національного банку України, долученої до позовної заяви, офіційний курс гривні до євро станом на 05.08.2020р. становив 32,7234 гривень за 100 євро.

Листом від 10.08.2020 №59027/36/24-20 Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області направило ТзОВ Карліз копії акту, рахунку і довідки та повідомило про необхідність оплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового/великогабаритного транспортного засобу в розмірі 380,70 євро.

01.09.2021 Придністровське Управління Укртрансбезпеки міжрегіональне Управління звернулося до Галицької окружної прокуратури м.Львова з листом, в якому просило розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТзОВ Карліз в розмірі 380,70 євро.

02.09.2021 Галицька окружна прокуратура м.Львова надіслала позивачу лист, в якому відповідно до вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомила, що Галицькою окружною прокуратурою м.Львова встановлено достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області шляхом звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТзОВ Карліз про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування в розмірі 12457,80 грн.

Висновки суду.

З приводу подання позову прокуратурою в інтересах держави Державної служби України з безпеки на транспорті, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України у статті 20 визначає справи, що належать до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема, справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Згідно частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Законом України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016 р., до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України врегульовано Законом України Про прокуратуру .

Згідно статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України Про прокуратуру .

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Так, зокрема згідно частини 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до абзацу першого та другого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Згідно абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).

10.08.2020 №59027/36/24-20 Управлінням на адресу відповідача направлено лист-повідомленням про необхідність внесення плати за проїзд.

Відповідачем визначений розмір плати за проїзд не оскаржено та не сплачено у встановлені чинним законодавством строки.

Позивач звернувся до прокуратури з листом вих.№4645-21 від 28.08.2020, в якому зазначила що не подавала до Господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великогабаритним транспортом.

Підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті є факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 12457,80 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Водночас, незважаючи на те, що Державній службі України з безпеки на транспорті з 2020 року було відомо про факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 12457,80 грн, станом на момент подання прокуратурою позовної заяви до суду позивачем заходи щодо стягнення бюджетних коштів не вжито.

Вказані обставини свідчать про не здійснення Державною службою України з безпеки на транспорті захисту інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці щодо захисту порушених інтересів держави, що підтверджує наявність виключного випадку для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного Господарського Суду у пункті 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті. З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

На думку суду прокурором дотримано встановлену ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру процедуру, що в силу положень ст. ст. 44, 53 ГПК України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.

По суті спору.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі Положення), відповідно до п. 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

За приписами підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (надалі Порядок).

Пунктом 3 Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами, а також відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно з частиною 3 пункту 2 зазначеного Порядку, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, які зазначені у пункті 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

У розрахунку від 05.08.2020 №1 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.08.2020 № 048364 зазначено, що перевищення параметрів від нормативу становить 10,67 відсотків, тобто транспортний засіб відповідача необхідно вважати великоваговим.

Відповідно до пункту 22.5. Правил дорожнього руху: 22.5. за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів та довідки від 05.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що фактичне навантаження на осі, тонн складало 24,35 при нормі 22,00.

На підставі викладеного, Управлінням нарахована відповідачу плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 380,70 євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Таким чином, сума 380,70 євро станом на 05.08.2020, тобто на день проведення розрахунку за офіційним курсом, встановленим Національним банком України, еквівалентна - 12457,80 грн.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку, перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно з пункту 41 Порядку, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно- вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідачем визначений розмір плати за проїзд не оскаржено та не сплачено у встановлені чинним законодавством строки.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Спірні відносини виникли між сторонами у справі з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави). Такі висновки суду відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у її постанові від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно з пунктами 26-28, 31-1 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається, виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.

Кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога прокурора в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з відповідача 12457,80 грн плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу ТзОВ Карліз , вагові параметри якого перевищують нормативні, є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів , підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.

Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак, позов підлягає до задоволення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати.

Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Львівською обласною прокуратурою було сплачено судовий збір в сумі 2 270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1994 від 08.09.2021.

Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2 270,00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карліз (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 4; ідентифікаційний код 43271969) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845), плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 12 457,80 грн. (отримувач: ГУК у Тернопільській області/тг м.Тернопіль/22160100, код одержувача: 37977599, банк одержувача: Казначейство України р/р UA758999980313191216000019751, банк одержувача: Казначейство України, МФО 899998).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карліз (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 4; ідентифікаційний код 43271969) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код 02910031) 2 270,00 грн судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 29.11.2021

Суддя Кітаєва С.Б.