Постанова

від 22.11.2021 по справі 308/1203/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 листопада 202 1 року

м. Київ

справа № 308/1203/19

провадження № 61-1387св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Людмила Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2020 року в складі судді Данка В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Кондора Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог,ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що вони є власниками, відповідно, квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Згідно з протоколом загальних зборів співвласників цього багатоквартирного будинку було створено ОСББ Мальовниче 7 . У березні 2017 року вони, як співвласники допоміжних приміщень зазначеного багатоквартирного будинку, не в змозі були потрапити до нежитлового приміщення (горища), оскільки там були встановлені двері. Зі слів голови правління, відповідач здійснила реконструкцію горища і привласнила певну його частину. Загальні збори з приводу передачі у приватну власність ОСОБА_3 нежитлового приміщення не проводилися і відповідний протокол зборів відсутній.

Зазначали, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю і не може бути поділено між співвласниками, та останні не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна. Таке право не передбачено також і статутом ОСББ Мальовниче 7 , зареєстрованого 30 листопада 2016 року. Таким чином, діями відповідача порушено їх право на частку у праві власності на спільне майно у багатоквартирному будинку.

Згідно з наданих управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради документів, замовником реконструкції горища у будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 , хоча відповідно до статті 14 Закону України Про об`єднання співвласників у багатоквартирному будинку вона таких прав не має, оскільки за приписами статті 16 цього ж Закону такі права належать, виключно ОСББ, і замовником робіт по реконструкції допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку може бути тільки саме об`єднання на підставі рішення загальних зборів. За таких обставин управління містобудування та архітектури міської ради видало висновок про реконструкцію квартири за рахунок нежитлової площі, що належить співвласникам будинку, а приватний нотаріус зареєструвала за відповідачкою право власності без відповідних на те документів.

Відповідно до вказаного висновку загальна площа квартири АДРЕСА_4 до реконструкції складала 65,40 кв. м, а після реконструкції - 119,54 кв. м. Отже, на їх думку, відповідач отримала у власність 54,14 кв. м нежитлового приміщення, яке належить на праві спільної сумісної власності, що призвело до позбавлення їх не тільки права спільної сумісної власності, а й права користування спільним майном будинку.

Ураховуючи викладене, позивачі просили скасувати запис № 18122046 від 15 грудня 2016 року (індексний номер 33009195 від 19 грудня 2016 року) реєстрації права власності на нерухоме майно щодо реєстрації зареєстрованого за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 .

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області

від 16 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, клопотання відповідача про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 задоволено. Закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л. В., про скасування державної реєстрації права власності.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився й апеляційний суд, мотивована тим, що відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу

на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, заявник вказує на те, що в справі № 308/1614/18 предметом позову є скасування запису щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 54,14 кв. м. Натомість, в цій справі предметом заявлених позовних вимог є скасування запису № 18122046 від 15 грудня 2016 року (індексний номер 33009195) від 19 грудня 2016 року реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації зареєстрованого за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 . Тобто позовні вимоги (предмет позову) в цих справах у розумінні статті 255 ЦПК України є різними, а тому у суду не було підстав закривати провадження в справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що у цій справі, зокрема, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л.В., про скасування державної реєстрації права власності, а саме про скасування запису № 18122046 від 15 грудня 2016 року (індексний номер 33009195 від 19.12.2016) реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Водночас у лютому 2018 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Котлярова Л. В., про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 54,14 кв. м (справа № 308/1614/18).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2018 року в справі № 308/1614/18, що набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено з підстав необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За правилом пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Так, у справі, що переглядається, сторонами є: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_3 . Предмет спору та вимога позивача - скасування державної реєстрації права власності, а саме про скасування запису № 18122046 від 15 грудня 2016 року (індексний номер 33009195 від 19 грудня 2016) реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

У справі № 308/1614/18 сторонами є: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_3 . Предмет спору та вимога позивача - скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 54,14 кв. м.

З указаного вбачається, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності вже були предметом судового розгляду та за наслідками їх розгляду винесено судове рішення у справі № 308/1614/18, що набрало законної сили. Проте не зважаючи на це, у лютому 2019 року ОСОБА_1 повторно пред`явила аналогічний позов та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2020 року провадження у справі № 308/1203/19 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Залучення до справи другого позивача ОСОБА_2 , як власника іншої квартири, і перефразування позовних вимог ОСОБА_1 , які фактично зводяться до скасування права власності на горище за відповідачем ОСОБА_3 , не є свідченням пред`явлення позову з інших підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги (предмет позову) в цій справі та у справі № 308/1614/18, рішення в якій набрало законної сили є різними, а тому у суду не було підстав закривати провадження в справі, є необґрунтованими, оскільки сторони в указаних справах співпадають, а також співпадають предмет і підстави позову, що має визначальне значення. Конкретизування в позовних вимог відомостей про реєстраційний запис, який позивач просив скасувати не свідчить про наявність у позивача права звернутися до суду повторно із аналогічним позовом, оскільки у справі № 308/1614/18 вказані обставини були встановлені судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук