Постанова
від 24.11.2021 по справі 495/657/18
КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 495/657/18

провадження № 61-12285св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

за первісним позовом

позивач - виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Північне Причорномор`я ,

за об`єднаним позовом

позивач - виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Главбуд ,

за об`єднаним позовом

позивач - виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,

відповідачі: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції в Одеській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Північне Причорномор`я ,

за об`єднаним позовом

позивач - виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області,

відповідачі: ОСОБА_4 , реєстратор Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарського селищної ради Антоненко Оксана Сергіївна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Главбуд ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Компанійця Миколи Миколайовича та представника ОСОБА_3 - адвоката Бондаря Олександра Вячеславовича на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзивів на позови і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У січні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - Одеська ОДА), Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ в Одеській області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної А. В. третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Північне Причорномор`я (далі - ТОВ Північне Причорномор`я ), про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, посилаючись на те, що на підставі рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 квітня 2016 року (з відкриттям розділу), індексний номер 29054577, за ОСОБА_1 було зареєстровано право приватної власності на будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13977978). Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно є декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142160741354, яка 14 березня 2016 року зареєстрована Департаментом ДАБІ в Одеській області. 28 вересня 2017 року Департаментом ДАБІ в Одеській області було прийнято наказ № 62 та рішення № 58, якими вказана декларація про готовність об`єкта до експлуатації скасована у зв`язку з відсутністю документа, що надає право володіння та користування земельною ділянкою, на якій виконується будівництво. Тобто державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно без наявності всіх необхідних документів, а саме документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою. Оскільки комплекс нежитлових будівель розміщений на землях, які не підпадають під жодне цільове призначення земель, визначене частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), то передача земель для будівництва та обслуговування будівлі для відпочинку рибалок і зберігання плавзасобів за межами населених пунктів належить до повноважень Одеської ОДА. Наявність зареєстрованого права власності на комплекс нежитлових будівель, розміщених на земельній ділянці, власником якої є Одеська ОДА, порушує її права, однак Одеська ОДА не вчинила жодних дій щодо скасування права власності ОСОБА_1 . Наведене свідчить про неналежне виконання Одеською ОДА своїх обов`язків, у зв`язку з чим у прокурора виникла необхідність звернення до суду з цим позовом. Крім того, оскільки спірний об`єкт нерухомого майна експлуатується без введення в експлуатацію, що заборонено чинним законодавством, то також порушуються інтереси Департаменту ДАБІ в Одеській області як органу, який наділений функціями контролю у сфері містобудування. Враховуючи викладене, виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної А. В. від 01 квітня 2016 року, індексний номер 29054577, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 13977978 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер майна 891420351103.

У січні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Департаменту ДАБІ в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - ГТУЮ в Одеській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Главбуд (далі - ТОВ Главбуд ), про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в якому, посилаючись на подібні до вищенаведених обставини, просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756658, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11878072 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер майна 766182951208.

У січні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Департаменту ДАБІ в Одеській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ГТУЮ в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ Північне Причорномор`я , про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в якому, посилаючись на подібні до вищенаведених обставини, просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756462, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11893116 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер майна 767093651208.

У січні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Департаменту ДАБІ в Одеській області звернувся до суду з позовом доОСОБА_4 , реєстратора Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарського селищної ради Антоненко О. С., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ Главбуд , про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в якому, посилаючись на подібні до вищенаведених обставини, просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О. С. від 12 червня 2017 року, індексний номер 35614757, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20847934 щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на вказане нерухоме майно, реєстраційний номер майна 1271442651208.

За заявою ОСОБА_1 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 березня 2018 року вищезазначені чотири позови у справах № 495/657/18, № 495/651/18, № 495/647/18, № 495/654/18 об`єднані в одне провадження. Присвоєно цивільній справі № 495/647/18. Витребувано цивільні справи № 495/651/18, № 495/647/18, № 495/654/18 для об`єднання.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що вищевказані справи є взаємопов`язаними, стосуються скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за однією адресою: АДРЕСА_5 , яка була проведена на підставі декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, виданих Департаментом ДАБІ в Одеській області, які в подальшому були скасовані рішеннями та наказами Департаменту ДАБІ в Одеській області.

У відзиві на позовні заяви представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Компанієць М. М. просив відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 були прийняті державними реєстраторами на підставі декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, з дотриманням вимог законодавства України, що підтверджено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 815/1096/18, яким було частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ Північне Причорномор`я , ТОВ Главбуд , про визнання незаконними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними та скасовано накази Департаменту ДАБІ в Одеській області від 15 вересня 2017 року №№ 58, 59, від 28 вересня 2017 року № 62 Про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації , зобов`язано Департамент ДАБІ в Одеській області надати Державній архітектурно-будівельній інспекції України інформацію щодо поновлення в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів реєстрації Декларацій про готовність об`єктів до експлуатації від 25 вересня 2015 року № ОД 142152681796, від 14 березня 2016 року № ОД 142160741354, від 04 травня 2017 року № ОД 1421171242127. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року - без змін. Тобто вказаними судовими рішеннями встановлено, що у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 наявні відповідні документи, які підтверджують право власності або право користування земельними ділянками, на яких розміщено спірне нерухоме майно.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. у відзиві на позов посилався на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог прокурора, заявлених до ОСОБА_3 , так як право користування спірною земельною ділянкою належить замовнику будівництва - ТОВ Північне Причорномор`я на підставі договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2008 року, зареєстрованого у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 06 червня 2008 року за № 040851500005, про що зазначено в декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2015 року № ОД 142152571511. За даними Державного земельного кадастру право держави на спірну земельну ділянку зареєстроване за Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області (далі - Білгород-Дністровська РДА), яка не була залучена до участі в цій справі. Крім того, в позовній заяві прокурор не навів доводів щодо наявності в нього повноважень на пред`явлення позову в інтересах держави, зокрема не вказав, чому Одеська ОДА та Департамент ДАБІ в Одеській області не можуть здійснювати або неналежним чином здійснюють відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

ГТУЮ в Одеській області також подало відзив на позовні заяви, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора, посилаючись на те, що воно не є суб`єктом державної реєстрації прав на нерухоме майно, а такі повноваження належать Білгород-Дністровській РДА. Крім того, на час державної реєстрації прав декларації про готовність об`єктів до експлуатації були чинними, і державний реєстратор діяв відповідно до вимог законодавства.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2020 року у складі судді Прийомової О. Ю. в задоволенні позовів виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 815/1096/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ Північне Причорномор`я , ТОВ Главбуд , про визнання незаконними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними та скасовано накази Департаменту ДАБІ в Одеській області від 15 вересня 2017 року №№ 58, 59, від 28 вересня 2017 року № 62 Про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації , зобов`язано Департамент ДАБІ в Одеській області надати Державній архітектурно-будівельній інспекції України інформацію щодо поновлення в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів реєстрації Декларацій про готовність об`єктів до експлуатації від 25 вересня 2015 року № ОД 142152681796, від 14 березня 2016 року № ОД 142160741354, від 04 травня 2017 року № ОД 1421171242127. За змістом цього судового рішення Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що посилання відповідача на відсутність у замовників декларацій документів, які надають право володіння або користування земельними ділянками, на яких виконувалося будівництво, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в деклараціях з цього приводу зазначено дати та номери реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Північне Причорномор`я , ТОВ Главбуд , які досліджені судом, доказів визнання їх недійсними суду не надано. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року - без змін. Обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, не підлягають доказуванню в інших справах відповідно до частини четвертої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), і повністю спростовують позовні вимоги, заявлені прокурором до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування рішень реєстратора про реєстрацію права власності, скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Суд також погодився з доводами відповідача ОСОБА_3 про те, що головний інспектор будівельного нагляду при проведенні перевірки не встановив факту відсутності документа, що надає право володіння та користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво. Право користування спірною земельною ділянкою належить замовнику будівництва - ТОВ Північне Причорномор`я на підставі договору оренди земельної ділянки від 31 травня 2008 року, зареєстрованого в Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 06 червня 2008 року за № 040851500005, про що зазначено в декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2015 року № ОД 142152571511. Позивач не надав доказів скасування вказаного договору оренди земельної ділянки або втрати ним чинності. Крім того, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14 вересня 2015 року № ОД 142152571511 відбулася до прийняття наказу Департаменту ДАБІ в Одеській області від 28 вересня 2017 року № 61 Про скасування декларації про готовність до експлуатації об`єкта . Тому вказана декларація вичерпала свою дію у зв`язку з реєстрацією за ОСОБА_3 права власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2020 року скасовано. Позови виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної A. B. від 01 квітня 2016 року, індексний номер 29054577, на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 13977978 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, а саме - на будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 891420351103. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756462, на підставі якого за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11893116 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, а саме - на будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 767093651208. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756658, на підставі якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 11878072 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме - на будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 766182951208. Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О. С. від 12 червня 2017 року, індексний номер 35614757, на підставі якого за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_4 . Скасовано запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 20847934 щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме - на будівлю для відпочинку рибалок і зберігання плавзасобів, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер майна 1271442651208. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні будівлі та споруди Човнової станції , належить до земель водного фонду та була передана Білгород-Дністровською РДА в оренду ТОВ Північне Причорномор`я і ТОВ Главбуд для розміщення Човнової станції . Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 916/1579/14 було задоволено позовні вимоги Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Білгород-Дністровської РДА, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ТОВ Північне Причорномор`я , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про розірвання договору оренди, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,2866 га, в тому числі 6,5014 га боліт верхових, 0,091 га під іншими захисними насадженнями та 0,6951 га інших вкритих деревною рослинністю, яка розташована на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, укладений 31 травня 2008 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Північне Причорномор`я для розміщення Човнової станції , зобов`язано ТОВ Північне Причорномор`я повернути до державної власності Одеської ОДА вказану земельну ділянку, стягнуто з ТОВ Північне Причорномор`я на користь Одеської ОДА 477 218,84 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки. Постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2016 року у справі № 916/1579/14 касаційну скаргу ТОВ Північне Причорномор`я залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року - без змін. Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року у справі № 916/1253/17 було задоволено позов Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Білгород-Дністровської РДА до ТОВ Главбуд про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, стягнуто з ТОВ Главбуд на користь Білгород-Дністровської РДА заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 91 214,95 грн, розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,163 га, в тому числі 8,163 га боліт верхових із земель водного фонду, яка розташована на відстані 170 м від Маякського моста, на правому березі річки Дністер Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, укладений 30 листопада 2007 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Главбуд для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції , зобов`язано ТОВ Главбуд повернути до державної власності вказану земельну ділянку. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу TOB Главбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року у справі №916/1253/17 повернуто TOB Главбуд . Матеріали справи не містять доказів формування земельної ділянки, на якій розташовані спірні будівлі та споруди Човнової станції , і присвоєння їй кадастрового номера, а також доказів, які б підтверджували наявність у відповідачів права власності або права користування земельною ділянкою. За таких обставин, оскільки відповідачами не доведений факт здачі новозбудованих будівель та споруд в експлуатацію, прийняття їх в експлуатацію відповідним органом, то проведені ними роботи слід розглядати саме як самочинне будівництво. Оскільки спірні будівлі та споруди Човнової станції зведені на земельній ділянці, яка не була в установленому законом порядку відведена у власність (користування) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , то відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності відповідачі не набули права власності на них. Посилання відповідачів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 815/1096/18, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ Північне Причорномор`я , ТОВ Главбуд , про визнання незаконними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, не заслуговують на увагу, так як адміністративний суд не вирішував питання законності набуття права власності на спірні об`єкти нерухомості, а адміністративний спір стосувався оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, а не захисту цивільного права та інтересу держави.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

19 липня 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 , та закрити провадження у справі в зазначеній частині.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/22575/17, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 911/840/19 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18.

21 липня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Компанієць М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити без змін рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2020 року.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Компанієць М. М. вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування статтей 120, 125, 126, 141 ЗК України, статті 377 ЦК України, частини третьої статті 7, статті 31 Закону України Про оренду землі , викладених в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/3655/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 757/2524/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20. Крім того, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази.

У жовтні 2021 року ГТУЮ в Одеській області подало письмові пояснення, в яких зазначило, що воно погоджується з висновками суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Компанійця М. М. на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року і витребувано матеріали справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвокат Бондаря О. В. на постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року.

05 жовтня 2021 року справа № 495/657/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1, абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 31 липня 2006 року № 816/2006 за клопотанням ТОВ Північне Причорномор`я вирішено оформити право власності на будівлі та споруди гідроспорудження Човнової станції , розташовані на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області згідно з додатком, з видачею свідоцтва на право власності.

В додатку до розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 31 липня 2006 року № 816/2006 визначено перелік належних ТОВ Північне Причорномор`я будівель та споруд гідроспорудження Човнової станції , до яких входять: обвідний канал (деревинні стіни); дамби (болото); ґрунтові майданчики та під`їзди (ґрунтові).

Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 02 серпня 2006 року № 832/2006 Човновій станції присвоєно адресу: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Удобненська сільрада, гідротехнічні споруди Човнової станції по річці Дністер.

На підставі розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 18 серпня 2006 року № 816 ТОВ Північне Причорномор`я було видано свідоцтво про право власності на гідротехнічні споруди Човнової станції , опис об`єкта: обвідний канал № 1; ґрунтові майданчики та під`їзди № 2; дамби № 3.

Розпорядженням Білгород-Дністровської РДА від 11 липня 2007 року № 1189/2007 ТОВ Главбуд надано в довгострокову оренду строком на 25 років для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції земельну ділянку площею 8,163 га під низинними болотами із земель водного фонду, яка розташована на відстані 170 метрів від Маякського мосту, на правому березі річки Дністер Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів.

На підставі вищевказаного розпорядження 30 листопада 2007 року між Білгород-Дністровською РДА (орендодавець) та ТОВ Главбуд (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка розташована на відстані 170 метрів від Маякського мосту, на правому березі річки Дністер, на території Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів загальною площею 8,163 га, у тому числі 8,163 га боліт низових, із земель водного фонду, для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції , строком на 25 років.

31 травня 2008 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Північне Причорномор`я було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,2866 га, у тому числі 6,5014 га боліт верхових, 0,091 га під іншими захисними насадженнями та 0,6951 га інші вкриті деревною рослинністю, несільськогосподарського призначення - землі водного фонду, цільове призначення - для розміщення Човнової станції , яка знаходиться на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, строком на 22 роки. В пункті 3 договору оренди зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди Човнової станції , які належать орендарю на підставі свідоцтва про право власності від 18 серпня 2006 року, виданого відповідно до розпорядження Білгород-Дністровської РДА від 31 липня 2006 року № 816/2006, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 21 серпня 2006 року під № 9 в книзі № 1.

14 вересня 2010 року між ТОВ Главбуд та ОСОБА_2 було укладено договір № 188, за умовами якого ОСОБА_2 є інвестором будівництва приміщення для відпочинку рибалок і зберігання плавзасобів, інженерних мереж та комунікацій, причального спорудження, що здійснюється ТОВ Главбуд на земельній ділянці, орендованій у Білгород-Дністровської РДА. Будівництво здійснюється за рахунок інвестора та після ведення об`єкта в експлуатацію в інвестора виникає право оформлення права власності на об`єкт.

14 вересня 2010 року між ТОВ Північне Причорномор`я та ОСОБА_1 було укладено договір № 4 А , за умовами якого ОСОБА_1 є інвестором будівництва комплексу, який складається з модулів для відпочинку рибалок і зберігання плавзасобів, каналів для підходу плавзасобів, причальних споруджень та інженерних мереж і комунікацій, що здійснюється ТОВ Главбуд на земельній ділянці, орендованій у Білгород-Дністровської РДА. Будівництво здійснюється за рахунок інвестора.

08 червня 2012 року між ТОВ Главбуд та ОСОБА_4 було укладено договір № 145, за умовами якого ОСОБА_4 є інвестором будівництва комплексу, який складається з модулів для відпочинку рибалок і зберігання плавзасобів, каналів для підходу плавзасобів, причальних споруджень та інженерних мереж, що здійснюється ТОВ Главбуд на земельній ділянці, орендованій у Білгород-Дністровської РДА. Будівництво здійснюється за рахунок інвестора.

14 вересня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 142152571511 про готовність до експлуатації будівництва зони відпочинку рибалок Човнової станції за адресою: АДРЕСА_6. Замовник декларації - ТОВ Північне Причорномор`я . В пункті 11-1 декларації вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, - договір оренди земельної ділянки від 31 травня 2008 року,зареєстрований в Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 06 червня 2008 року за № 040851500005.

25 вересня 2015 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 142152681796 про готовність до експлуатації будівництва зони відпочинку рибалок Човнової станції на відстані 170 метрів від Маякського мосту на правому березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області Будівлі та споруди Човнової станції за адресою: АДРЕСА_7. Замовник декларації - ТОВ Главбуд . В пункті 11-1 декларації вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, - договір оренди земельної ділянки від 30 листопада 2007 року, зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 30 листопада 2007 рокуза № 04075150030.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756462, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ в Одеській області Козлова Ю. В. від 02 листопада 2015 року, індексний номер 25756658, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

14 березня 2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 142160741354 про готовність до експлуатації об`єкта будівництва зони відпочинку рибалок - будівлі та споруди Човнової станції № 9 за адресою: АДРЕСА_5 . Замовник декларації - ТОВ Північне Причорномор`я . В пункті 13 декларації вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, - договір оренди земельної ділянки від 31 травня 2008 року, зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 06 червня 2008 року за № 040851500005.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної A. B. від 01 квітня 2016 року, індексний номер 29054577, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

04 травня 2017 року Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано декларацію № ОД 142171242127 про готовність до експлуатації об`єкта будівництва зони відпочинку рибалок Човнової станції на відстані 170 метрів від Маякського мосту на правому березі річки Дністер на території Білгород-Дністровського району Одеської області за адресою: АДРЕСА_8 . Замовник декларації - ТОВ Главбуд . В пункті 13 декларації вказано інформацію про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, - договір оренди земельної ділянки від 30 листопада 2007 року, зареєстрований у Білгород-Дністровському районному відділі Державного підприємства Центр державного земельного кадастру Одеської області 30 листопада 2007 рокуза № 04075150030.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень реєстратора Комунального підприємства Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради Антоненко О. С. від 12 червня 2017 року, індексний номер 35614757, за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості, а саме будівлі та споруди Човнової станції , розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з повідомленням Департаменту ДАБІ в Одеській області від 22 вересня 2017 року № 1015-08/1-8711 посадовими особами департаменту в рамках роботи робочої групи кілька разів 26 -27 липня, 10, 17 та 23 серпня 2017 року спільно з представниками Державної екологічної інспекції в Одеській області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області та працівниками Національної поліції здійснено виїзд на територію Нижньодністровського національного природного парку для здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю. Під час виїзду в котеджний кооператив Water City на території Удобненської сільської ради візуальним оглядом виявлено велику кількість збудованих індивідуальних житлових будинків, господарських будівель та споруд. Проведеною перевіркою встановлено, що забудовниками наведено недостовірні відомості у деклараціях, в тому числі щодо наявності у них права користування земельною ділянкою, а також права на виконання будівельних робіт та наявності проектної документації для будівництва.

Наказами Департаменту ДАБІ в Одеській області від 15 вересня 2017 року №№ 58, 59 та від 28 вересня 2017 року №№ 61, 62 було скасовано вищенаведені декларації про готовність до експлуатації об`єктів від 14 вересня 2015 року № ОД 142152571511, від 25 вересня 2015 року № ОД 142152681796, від 14 березня 2016 року № ОД 142160741354, від 04 травня 2017 року № ОД 142171242127, а рішеннями Департаменту ДАБІ в Одеській області від 15 вересня 2017 року №№ 54, 55 та від 28 вересня 2017 року №№ 57, 58 скасовано їх реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року у справі № 815/1096/18 було частково задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до Департаменту ДАБІ в Одеській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ТОВ Північне Причорномор`я , ТОВ Главбуд , про визнання незаконними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними та скасовано накази Департаменту ДАБІ в Одеській області від 15 вересня 2017 року №№ 58, 59, від 28 вересня 2017 року № 62 Про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації , зобов`язано Департамент ДАБІ в Одеській області надати Державній архітектурно-будівельній інспекції України інформацію щодо поновлення в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів реєстрації Декларацій про готовність об`єктів до експлуатації від 25 вересня 2015 року № ОД 142152681796, від 14 березня 2016 року № ОД 142160741354, від 04 травня 2017 року № ОД 1421171242127.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу прокуратури Одеської області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2018 року - без змін.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 916/1579/14 було задоволено позовні вимоги Заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Білгород-Дністровської РДА, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області до ТОВ Північне Причорномор`я , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів, - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про розірвання договору оренди, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 7,2866 га, у тому числі 6,5014 га боліт верхових, 0,091 га під іншими захисними насадженнями та 0,6951 га інших вкритих деревною рослинністю, яка розташована на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, укладений 31 травня 2008 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Північне Причорномор`я для розміщення Човнової станції , зобов`язано ТОВ Північне Причорномор`я повернути до державної власності Одеської ОДА вказану земельну ділянку, стягнуто з ТОВ Північне Причорномор`я на користь Одеської ОДА 477 218,84 грн на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки.

Вказаним судовим рішенням Одеського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року встановлено факт порушення TOB Північне Причорномор`я умов договору оренди земельної ділянки для розміщення Човнової станції , укладеного 31 травня 2008 року між Білгород-Дністровською РДА та TOB Північне Причорномор`я , у вигляді нецільового використання орендованої земельної ділянки.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 серпня 2016 року у справі № 916/1579/14 касаційну скаргу ТОВ Північне Причорномор`я залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року - без змін.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року у справі № 916/1253/17 було задоволено позов Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської ОДА, Білгород-Дністровської РДА до ТОВ Главбуд про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії, стягнуто з ТОВ Главбуд на користь Білгород-Дністровської РДА заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 91 214,95 грн, розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 8,163 га, у тому числі 8,163 га боліт верхових із земель водного фонду, яка розташована на відстані 170 м від Маякського моста, на правому березі річки Дністер Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населених пунктів, укладений 30 листопада 2007 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Главбуд для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції , зобов`язано ТОВ Главбуд повернути до державної власності вказану земельну ділянку.

За змістом вказаного судового рішення було встановлено, що ТОВ Главбуд з 31 грудня 2014 року систематично не сплачувало орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним 30 листопада 2007 року між Білгород-Дністровською РДА та ТОВ Главбуд для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції , що є порушенням як умов цього договору так і приписів статей 525, 526 ЦК України які забороняють односторонню відмову від виконання договору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу TOB Главбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 29 листопада 2017 року у справі №916/1253/17 повернуто TOB Главбуд .

Таким чином, у справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що відповідачі здійснили будівництво на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні TOB Главбуд на підставі договору оренди від 30 листопада 2007 року та в користуванні TOB Північне Причорномор`я - на підставі договору оренди від 31 травня 2008 року для організації зони відпочинку рибалок Човнової станції .

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення зазначених органів і тільки в межах, вказаних в цих рішеннях. Тобто, єдиною підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 3 Водного кодексу України (далі - ВК України) передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством (частина перша статті 85 ВК України).

Згідно з частинами першою, четвертою статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської ОДА та Департаменту ДАБІ в Одеській області, прокурор послався на те, що уповноваженим державою органом на розпорядження спірними землями є Одеська ОДА, а Білгород-Дністровська РДА є орендодавцем земельної ділянки, на якій споруджено будівлі відпочинку рибалок та зберігання плавзасобів, зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходяться спірні будівлі та споруди Човнової станції , розташована на території Удобненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населених пунктів та належить до земель водного фонду.

Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 ЗК України).

Згідно з абзацом першим пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, в редакції, чинній на час реєстрації Департаментом ДАБІ в Одеській області декларацій про готовність до експлуатації об`єктів від 14 вересня 2015 року № ОД 142152571511, від 25 вересня 2015 року № ОД 142152681796, від 14 березня 2016 року № ОД 142160741354, від 04 травня 2017 року № ОД 142171242127, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК України), землекористувачі (стаття 95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, в редакції, чинній до 01 січня 2016 року, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об`єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Абзацами першим-шостим пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, в редакції, чинній з 01 січня 2016 року, передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Таким чином, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або право користування на цю земельну ділянку.

Матеріали справи не містять доказів формування земельної ділянки, на якій розташовані спірні будівлі та споруди Човнової станції , і присвоєння їй кадастрового номера, а також доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності або права користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 цього Кодексу щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, всі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої та четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

В пункті 55 постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанову від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33)).

Вищенаведене також узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2021 року у справі № 495/10972/17.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Встановивши, що спірні будівлі та споруди Човнової станції є самочинним будівництвом, так як зведені на земельній ділянці, яка належить до земель водного фонду та не була в установленому законом порядку відведена у власність (користування) ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури про визнання незаконними та скасування рішень реєстраторів про реєстрацію права власності, скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 13 березня 2019 року у справі № 910/22575/17, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17,на які послався представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. в касаційній скарзі, зазначено, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, апеляційний суд встановив, що земельна ділянка, на якій розташовані спірні будівлі та споруди Човнової станції , була передана Білгород-Дністровською РДА в оренду ТОВ Північне Причорномор`я , а також ТОВ Главбуд , і матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 права власності або права користування вказаною земельною ділянкою. Тобто оскаржуване судове рішення узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16, від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, на які послався представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. в касаційній скарзі, зроблено правовий висновок про те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю. Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у спорах щодо визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації за відсутності додаткових позовних вимог.

Однак у справі, яка переглядається в касаційному порядку, прокурор таких вимог не заявляв, а просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності та записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі № 916/667/18, на яку послався представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. в касаційній скарзі, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Тому, на відміну від визнання судом недійсним оспорюваного договору, розірвання судом договору створює правові наслідки лише на майбутнє, зокрема за певних умов і можливість вимагати повернення того, що було виконано під час дії договору. Вказаний правовий висновок викладено у спорі між фізичними особами про розірвання договору купівлі-продажу частки в розмірі 80 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-курорт-1 , скасування рішення загальних зборів учасників цього товариства, оформленого протоколом від 03 червня 2016 року, а також визнання за фізичною особою права власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-курорт-1 .

При цьому у справі, яка переглядається, предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності та записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2020 року у справі № 911/840/19, на яку послався представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. в касаційній скарзі, було скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 04 лютого 2020 року та направлено справу для продовження розгляду до цього суду. За змістом вказаної постанови суд касаційної інстанції не погодився з висновком Північного апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги заявнику у зв`язку з тим, що він не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом. Однак у справі, яка переглядається в касаційному порядку, предметом касаційного оскарження є постанова Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, якою не вирішувалося питання про повернення апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури, а вирішено спір по суті.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/3655/17, на яку послався представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвокат Компанієць М. М. в касаційній скарзі, зазначено, що положеннями пунктів а , е частини 1 статті 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 ЗК України і статтею 377 ЦК України. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами права на земельну ділянку визначається пропорційно до частко осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди. Відповідно до положень статей 125 і 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно з частиною 3 статті ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Водночас згідно з частиною 3 статті 7 Закону України Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. У розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки. У вказаній справі спір виник між Товариством з обмеженою відповідальністю Офіс 2000 (орендарем) та Харківською міською радою (орендодавцем) щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції, викладеній в позовній заяві, в частині розміру орендної плати, так як внаслідок відчуження частини нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, право користування цією земельною ділянкою перейшло до іншої особи пропорційно частці права власності на об`єкт нерухомого майна.

Подібні правові висновки щодо застосування положень статей 120, 125, 126, 141 ЗК України, статті 377 ЦК України, частини третьої статті 7, статті 31 Закону України Про оренду землі , викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 листопада 2018 року у справі № 910/20774/17 та в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 757/2524/16-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 707/477/20, на які послався представник ОСОБА_3 - адвокат Бондар О. В. в касаційній скарзі.

При цьому у справі № 910/20774/17 спір виник між Приватним акціонерним товариством Турбота , Товариством з обмеженою відповідальністю Київська консалтінгова група як орендарями та Київською міською радою як орендодавцем щодо визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки від 31 серпня 2007 року припиненими внаслідок переходу від орендарів права власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій ними земельній ділянці, до нового власника майна - Товариства з обмеженою відповідальністю ВДС-ІНВЕСТ .

У справі № 757/2524/16-цспір виник міжфізичною особою (власником на підставі договору купівлі-продажу нежилої споруди, що розташована на орендованій земельній ділянці) та Київською міською радою (орендодавцем земельної ділянки), Приватним підприємством ФІРМА МИСАК (орендарем земельної ділянки) щодо визнання права користування частиною земельної ділянки, припинення права та зобов`язання вчинити дії.

У справі № 707/477/20 предметом спору між фізичною особою (власником на підставі договору дарування об`єкта нерухомого майна, що розташований на орендованій земельній ділянці) та Міністерством юстиції України було скасування наказу Міністерства юстиції України від 03 вересня 2019 року № 2798/5 та зобов`язання внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме у відомостях про суб`єкта іншого речового права на земельну ділянку вказати фізичну особу орендарем.

Тобто у вищенаведених справах № 922/3655/17, № 910/20774/17, № 757/2524/16-ц, № 707/477/20 об`єкти нерухомого майна, розташовані на орендованих земельних ділянках, перебували у власності осіб на підставі відповідних цивільно-правових угод. Натомість у справі, яка переглядається предметом спору є визнання незаконними та скасування рішень реєстраторів про реєстрацію права власності, скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з тих підстав, що право власності на спірні будівлі та споруди Човнової станції зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за відсутності в них права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди. Крім того, в цій справі апеляційний суд встановив, що відповідачами не доведений факт здачі спірних новозбудованих будівель та споруд в експлуатацію, прийняття їх в експлуатацію відповідним органом, тому проведені роботи є самочинним будівництвом.

Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

З огляду на викладене висновки щодо застосування норм права, що містяться у вищезгаданих постановах Верховного Суду, на які послалися заявники на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, обставини, встановлені апеляційним судом в цій справі, суттєво відрізняються від обставин, встановлених у справах № 804/1510/16, № 707/477/20, № 815/3172/18, № 911/840/19, № 916/667/18, № 922/3655/17, № 910/20774/17, № 757/2524/16-ц, № 465/1461/16-а.

Таким чином, заявлені в касаційних скаргах підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи, тобто є необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Компанійця М. М. підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, доводи його касаційної скарги про не дослідження апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів, не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 - адвоката Компанійця Миколи Миколайовича та представника ОСОБА_3 - адвоката Бондаря Олександра Вячеславовича залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук

СудКасаційний цивільний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення24.11.2021
Оприлюднено01.12.2021
Номер документу101519373
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —495/657/18

Постанова від 24.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 15.11.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 14.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 13.09.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 11.08.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Ухвала від 11.08.2021

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Стрільчук Віктор Андрійович

Постанова від 25.05.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Колесніков Г. Я.

Постанова від 25.05.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Колесніков Г. Я.

Ухвала від 25.02.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Колесніков Г. Я.

Ухвала від 04.02.2021

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Колесніков Г. Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні