Постанова

від 26.11.2021 по справі 371/1142/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 371/1142/19

провадження № 61-15519св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі колегігії суддів: Березовенко Р. В., Суханової Є. М., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня баба ОСОБА_4 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала в селі Маслівка Миронівського району Київської області. Після її смерті відкрилась спадщина. На день смерті ОСОБА_4 спадкоємцями за законом були позивачі за правом представлення (діти померлої дочки) та дочка ОСОБА_3 .

У встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори позивачі не зверталися.

23 серпня 2019 року на звернення до приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріального округу Шепітко В. В. щодо прийняття спадщини вони отримали повідомлення про пропуск строку для прийняття спадщини, нотаріус запропонував їм звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини вони пропустили у зв`язку хворобою їхнього батька ОСОБА_5 , який потребує постійного лікування та стороннього догляду. Батько є інвалідом 3 групи пожиттєво, погіршення стану його здоров`я обумовлене періодичними перепадами кров`яного тиску, постійними серцевими болями, підвищенням рівню цукру в крові та больовими проявами атеросклерозу коронарних артерій. Стан його здоров`я значно ускладнює вчинення ним будь-яких активних дій, необхідних для забезпечення його життєдіяльності.

Позивачі постійно доглядали за хворим батьком. Протягом усього часу перебували і перебувають у складній життєвій ситуації. ОСОБА_2 навчається та проживає в місті Дніпрі, а спадкове майно знаходиться у межах Київської області. Зазначені обставини перешкодили звернутись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Тому строк для прийняття спадщини вони пропустили з поважних причин.

Просили визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці, починаючи з моменту набрання рішенням чинності, для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . У задоволенні позову ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Задовольнивши позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що він доглядає хворого батька, що унеможливило його своєчасне звернення про прийняття спадщини. Пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення його вимог.

Відмовивши в позові ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що вона не довела позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано, у цій частині в позові відмовлено. В іншій частині рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що на час звернення до нотаріуса стан здоров`я батька не змінився, тому відсутні підстави вважати, що хвороба батька була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 172/888/18 від 30 липня 2020 року.

Така обставина, як відстань від місця проживання позивача ОСОБА_1 до місця відкриття спадщини, не може бути визнана поважною непереборною обставиною, оскільки це не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою (повідомленням, телеграмою). Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 521/14402/16-ц.

Що ж стосується оскаржуваного рішення в частині відмови у позові ОСОБА_2 , то суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 навчається в очній частині інтернатури Державного закладу Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України та проживає в місті Дніпрі. Факт проживання та навчання позивачки у іншому населеному пункті не може бути самостійною підставою та свідчити про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 521/14402/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, просив скасувати її, залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

26 січня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на виконання ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2020 року надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунована тим, що строк для прийняття спадщини пропущений у зв'язку з хворобою батька, який потребував постійного лікування та догляду. Ці обставини свідчать про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на прийняття спадщини.

Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини сплив 22 липня 2019 року. Про відкриття спадщини його повідомлено після спливу шестимічного строку на її прийняття. Суд апеляційної інстанції не перевірив, чи повідомляв нотаріус спадкоємців за заповітом про відкриття спадщини через оголошення у пресі.

Він дізнався про відкриття спадщини 23 серпня 2019 року та 27 серпня 2019 року звернувся із відповідною заявою до нотаріуса. Крім того, значна відстань від місця відкриття спадщини також унеможливила вчасне прийняття спадщини.

Суд апеляційної інстанції не надіслав йому копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги.

Його неналежним чином повідомлено про час та місце розгляду справи апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції не врахував принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод.

Аргументи інших учасників справи

Відзив відповідача на касаційну скаргу обгрунтований тим, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо смерті своєї баби, тому на прийняття ним спадщини дії нотаріуса щодо виклику спадкоємця через оголошення в пресі не впливають. Усі наведені позивачем обставини не свідчать про наявність об`єктивних та непереборних перешкод, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи в апеляційному суді та заявляв клопотання про відкладення її розгляду.

Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

З посиланням на постанови Верховного Суду у справах № 130/2565/17-ц, № 761/42165/17-ц, № 681/203/17-ц, № 314/2550/17, № 565/1145/17 просить задовольнити касаційну скаргу.

Постанова Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, на яку посилається ОСОБА_1 стосується не аналогічних відносин, що склалися у цій справі, а прийняття спадщини за заповітом, коли була воля спадкодавця. Спадкоємець, який зазначений у заповіті не був родичем спадкодавця і не знав про складений заповіт. У справі, що переглядається позивач є онуком спадкодавця і був обізнаний про смерть баби.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, на яку посилається заявник, спростовує обгрунтування касаційної скарги. Суд зазначив, якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Жоден пункт Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, не зобов`язує нотаріуса повідомляти кожного потенційного спадкоємця щодо відкриття спадщини, як і розшукувати його та його демографічні дані, місце реєстрації, проживання та перебування.

У заяві ОСОБА_2 просить задовольнити касаційну скаргу брата та скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції в частині визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини залишити в силі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

26 квітня 2021 року надійшло клопотання представника відповідача - адвоката Карпенко А. А. про закриття касаційного провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Позивачі є онуками померлої ОСОБА_4 .

На момент відкриття спадщини спадкоємцями ОСОБА_4 за законом були дочка ОСОБА_3 та онуки ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , які є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_6

26 липня 2019 року приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В. В. повідомила позивачів про відкриття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 , запропонувала звернутися до суду із заявами про надання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

27 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року, пропустивши строк для прийняття спадщини, позивачі звернулися до нотаріуса з заявами про намір одержати свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їм частку спадкового майна після смерті баби ОСОБА_4 .

На звернення позивачів приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В. В. листом від 05 вересня 2019 року № 484/01-16 повідомила позивачів про пропущення ними строку для прийняття спадщини, та роз`яснила право звернення до суду відповідно до статті 1272 ЦК України.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09 липня 2019 року № 56788076, наданої приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 відкрита за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини 09 липня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Згідно з статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 , 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, для відкриття провадження.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга подана на постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з підстав відкриття касаційного провадження у справі є встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України), на що, необхідно зазначити таке.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Верховний Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Досліджуючи питання про визначення позивачам додаткового строку для прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив обставини пропуску строку для прийняття спадщини, надавши їм правову оцінку.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємців на вчинення цих дій. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався своєчасно правом на прийняття спадщини, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15) та від 14 вересня 2016 року (справа № 6-1215цс16).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції, керуючись статтями 1222, 1220, 1269, 1270 , 1272 ЦК України, які визначають порядок прийняття спадщини, встановив, що причини, на які позивач посилався як на підставу для визначення додаткового строку, а саме: погіршення стану здоров`я батька, незначний пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини, відстань від місця проживання ОСОБА_1 до місця відкриття спадщини (відстань між Черкаською областю і Київською областю 154 км) не можуть бути визнані поважними та не підтверджують неможливість позивача звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у встановлений законом строк.

Шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 сплив 22 липня 2019 року, а із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернувся 27 серпня 2019 року.

Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є безумною підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи.

Вказану обставину апеляційний суд оцінив на предмет поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов висновку, що вона не свідчить про об`єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали позивачу звернутись до нотаріуса з відповідною заявою у встановлений строк.

Щодо посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не перевірив, чи повідомляв нотаріус спадкоємців за заповітом про відкриття спадщини через оголошення у пресі, необхідно зазначити таке.

Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про відкриття спадщини, невчинення дій щодо його виклику, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, на що посилається заявник за касаційною скаргою, є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини у випадку спадкування за заповітом, з огляду на можливу необізнаність спадкоємця заповіту про його наявність.

У цій справі апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо смерті близької родички - баби ОСОБА_4 , тобто про відкриття спадщини, а тому міг звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений строк, у зв`язку з чим невчинення нотаріусом дій щодо виклику ОСОБА_1 через оголошення в пресі не становить підставу для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів та незгоди із постановою апеляційного суду, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції належно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам позивачів та наданим доказам у справі, правильно здійснив тлумачення норм матеріального права та застосував їх до спірних правовідносин, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для них на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції не надіслав йому копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, його неналежним чином повідомлено про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовуються матеріалами справи (судовими повістками-повідомленнями, телефонограмою, у тому числі заявник звертався до апеляційного суду із клопотаннями про відкладення розгляду справи).

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального пправа чи порушив норми процесуального права.

Посилання в касаційній скарзі на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 є безпідставним, оскільки необізнаність про існування заповіту не тотожна таким обставинам, як відсутність інформації про смерть спадкодавця або спадкову масу, про що йдеться у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у цій постанові.

Верховний Суд не бере до уваги посилання у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18), від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 21 вересня 2020 року у справі № 130/2517/18 (провадження № 61-14962св19), від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц (провадження № 61-49121св18), оскільки у всіх цих справах за позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у зазначених справах правовідносини є подібними, але встановлені відмінні обставини, у порівнянні зі справою, що переглядається, і як наслідок викладені різні висновки судів про поважність чи неповажність пропуску строку для прийняття спадщини.

Щодо клопотання представника відповідача - адвоката Карпенко А. А. про закриття касаційного провадження у цій справі, то Верховний Суд зазначає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки суд касаційної інстанції не встановив, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко