Постанова

від 23.11.2020 по справі 371/1142/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 371 /1142/19 головуючий у суді І інстанції Капшук Л.О.

провадження № 22-ц/824/13748/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Суханової Є.М., Сержанюка А.С., з участю секретаряМариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Карпенко Альоною Андріївною, на рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх баба ОСОБА_5 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала в селі Маслівка, Миронівського району, Київської області. Після її смерті відкрилась спадщина. На день смерті ОСОБА_5 , її спадкоємцями за законом буди її дочка - відповідач, ОСОБА_4 , та позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які є внуками померлої. У встановлений законом шестимісячний строк із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори позивачі не зверталися. 23 серпня 2019 року, на звернення до приватного нотаріуса Миронівського районного нотаріаного округу Шепітко В.В. щодо прийняття спадщини, вони отримали повідомлення, про те, що строк для прийняття спадщини ними пропущено, нотаріус запропонував звернутися до суду з позовом про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини. Вказують, що строк для прийняття спадщини пропущено у зв`язку хворобою їх батька ОСОБА_6 , який потребував постійного лікування та стороннього догляду. Батько є інвалідом 3 групи пожиттєво, погіршення стану його здоров`я обумовлене періодичними перепадами його кров`яного тиску, постійними серцевими болями, підвищенням рівню цукру в крові та больовими проявами атеросклерозу коронарних артерій. Стан його здоров`я значно ускладнює вчинення ним будь-яких активних дій, необхідних, у першу чергу, для забезпечення його життєдіяльності. Вони постійно доглядали за хворим батьком. Позивачі ввесь час перебували і перебувають у складній життєвій ситуації. Втратили матір та непокояться за здоров`я і життя батька, весь час перебувають в пригніченому психологічному стані через ці обставини. Значна відстань від місця відкриття спадщини також унеможливлювала вчасне прийняття ними спадщини. ОСОБА_2 постійно проживає у Черкаській області біля хворого батька, ОСОБА_3 навчається та проживає в місті Дніпро, а спадкове майно знаходиться у межах Київської області. Зазначені обставини перешкодили звернутись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. Позивачі вважають, що строк прийняття спадщини пропущено з поважних причин, тому просили в судовому порядку визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк у три місяці, починаючи з моменту набрання рішенням чинності, для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . У задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Карпенко Альону Андріївну подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому зазначає, що позивачі не надали належних доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Відсутні об`єктивні, непереборні обставини та істотні труднощі для позивачів на подання заяви про прийняття спадщини. Догляд за хворим батьком, на думку апелянта, не є поважною причиною, оскільки відсутні відомості, що батько позивачів перебував на стаціонарному лікуванні з моменту відкриття спадщини до моменту закінчення шестимісячного строку. Крім того, позивачі мали можливість подати заяву про прийняття спадщини поштовим зв`язком. Апелянт вважає, що висновки суду про незначний проміжок часу між закінченням строку та подачею заяви є безпідставними, а вказана практика ВС у справі № 681/203/17 не може бути застосована, оскільки обставини справи не є аналогічними.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

03 листопада 2020 року до суду надійшов відзив ОСОБА_2 , згідно якого позивач посилаючись на обставини зазначені в позові просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви є підставою для задоволення таких вимог.

В судовому засіданні представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити.

Апелянт через представника, ОСОБА_7 , 20.11.2020 року надіслав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач, ОСОБА_2 , в судове засіданні не з`явився надіслав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . В підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 січня 2019 року виконавчим комітетом Іванківської сільської ради Ставищенського району Київської області (с. 13).

Позивачі є онуками померлої ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтв про народження: серії НОМЕР_2 , виданого 15 грудня 1992 року Пшеничницькою сільською радою Канівського району Черкаської області, серії НОМЕР_3 , виданого Бобрицькою сільською радою Канівського району Черкаської області, та серії НОМЕР_4 , виданого Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області, свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 27 квітня 1991 року відділом реєстрації актів цивільного стану Канівського міськвиконкома Черкаської області (а.с. 14-17).

На день смерті ОСОБА_5 її спадкоємцями за законом були дочка ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_8 ..

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який розпочинається з часу відкриття спадщини, що передбачено статтею 1270 ЦК України.

26 липня 2019 року приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. повідомила позивачів про відкриття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , запропонувала звернутися до суду із заявами про надання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

27 серпня 2019 року та 5 вересня 2019 року, пропустивши строк для прийняття спадщини, позивачі звернулися до нотаріуса з заявами про намір одержати свідоцтва про право на спадщину за законом на належну їм частку спадкового майна після смерті баби ОСОБА_5 ..

На звернення позивачів приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу Київської області Шепітко В.В. листом № 484/01-16 від 5 вересня 2019 року повідомлено позивачів про те, що ними пропущено строк для прийняття спадщини та роз`яснено право звернення до суду в порядку статті 1272 ЦК України.

Вказані обставини підтверджуються листом приватного нотаріуса № 414/02-14 від 26 липня 2019 року, заявою ОСОБА_2 від 27 серпня 2019 року, заявою ОСОБА_3 від 5 вересня 2019 року, повідомленням приватного нотаріуса № 484/01-16 від 5 вересня 2019 (а.с. 25 - 28, 95, 97).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56788076 від 9 липня 2019 року, наданої приватним нотаріусом Миронівського районного нотаріального округу, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 відкрита за завою ОСОБА_4 про прийняття спадщини 9 липня 2019 року (а.с. 87).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 доглядає хворого батька і вказані обставини зробили своєчасне звернення позивача за прийняттям спадщини неможливим. Пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним. Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення його вимог. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які, як на підставу для задоволення позову посилалася позивачка, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є недоведеними та необґрунтованими.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом норм статей 1268 - 1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який розпочинається з часу відкриття спадщини, що передбачено статтею 1270 ЦК України.

Статтею 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно положенням пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно висновків викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року, правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Враховуючи викладене, колегія суддів виходить з того, що спадкоємцю, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Поряд з цим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини, враховує, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі протягом шестимісячного терміну після смерті баби, ОСОБА_5 , заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подали.

Як на причину пропуску визначеного законом строку надали докази, що батько позивачів з 27 липня 2018 року є інвалідом 3 групи загального захворювання довічно, потребує постійного стороннього догляду і не здатний до самообслуговування, що вбачається з відомостей пенсійного посвідчення ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 , виданого Пенсійним фондом України, довідки № 277, виданої Черкаською районною лікарнею та довідок від 30 серпня 2019 року, виданих сімейним лікарем КНП Черкаський районний центр первинної медико-санітарної допомоги (а.с. 22. 24).

Позивач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . Разом з ним проживає його батько ОСОБА_6 , який є інвалідом 3 групи та за яким позивач здійснює постійний догляд, що видно з довідки № 814 від 4 вересня 2019 року, виданої виконавчим комітетом Софіївської сільської ради, Черкаського району, Черкаської області (а.с. 21).

Шестимісячний строк подання позивачами заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 сплив ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після отримання повідомлення нотаріуса 23 серпня 2019 року, позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися із заявами про прийняття спадщини.

Причинами пропуску строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини позивач ОСОБА_2 вказав погіршення стану здоров`я батька, що значно ускладнило вчинення ним будь-яких дій, необхідних для забезпечення його життєдіяльності, а також незначний пропущений строк для подання заяви.

Суд першої інстанції посилаючись на позицію Верховного суд у постанові КЦС ВС № 681/203/17-ц від 17.10.2018 року, вважав, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення вимог ОСОБА_2 ..

Колегія судді не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що у даному випадку не може бути застосовано позицію Верховного суд у справі № 681/203/17-ц від 17.10.2018 р., оскільки вона стосується відмінних обставин справи, а саме: у цій справі предметом спору є спадкування не за законом, а спадкування за заповітом. Крім того, інші спадкоємці не заперечували проти прийняття спадщини особою, яка пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини, більше того судом зазначено, що позов підлягає задоволенню з тих підстав, що Понінківська селищна рада Полонського району Хмельницької області визнала позов. При цьому, саме заперечення проти позову з боку відповідачів зобов`язує позивача навести суду об`єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали звернутись до нотаріуса з відповідною заявою. Однак в даній цивільній справі, що переглядається апеляційним судом відповідач по справі категорично заперечує проти позовних вимог, а тому позивач зобов`язаний навести суду об`єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали звернутись до нотаріуса з відповідною заявою.

Поряд з цим, колегія суддів критично оцінює доводи позивача про визнання погіршення стану здоров`я батька та догляд за ними, як причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки на час звернення до нотаріуса стан здоров`я батька не змінився, тому відсутні підстави вважати, що хвороба батька була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 172/888/18 від 30.07.2020 року.

Крім того, на думку колегії суддів така обставина як відстань від місця проживання позивача ОСОБА_2 до місця відкриття спадщини (відстань між Черкаською областю і Київською областю - 154 кілометри) не може бути визнана поважною непереборною обставиною, оскільки це не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою (повідомленням, телеграмою) - у порядку, передбаченому п. 2.1, п. 3.5 глави 10 Видача свідоцтв про право на спадщину Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2019 року у справі №521/14402/16-ц.

Отже, враховуючи все вищевикладене апеляційний суд вважає, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Таку позицію виклав Верховний Суд у постанові, прийнятій 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17-ц (провадження № 61- 200св18).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.

Що ж стосується оскаржуваного рішення в частині відмови у позові ОСОБА_3 , то переглядаючи справу в цій частині апеляційний суд виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 навчається в очній частині інтернатури ДЗ Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України та проживає в місті Дніпро, що підтверджується даними довідки № 3207 від 30 серпня 2019 року, виданої ДЗ Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 23).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що факти проживання та навчання позивачки у іншому населеному пункті не можуть бути самостійною підставою та свідчити про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини (правовий висновок Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 521/14402/16-ц).

Крім того, на думку суду першої інстанції факти проживання та навчання у іншому населеному пункті спростовують доводи позивачки про її постійний догляд за батьком, а її переживання після смерті матері та перебування її у пригніченому стані через стан здоров`я батька не може бути розцінено, як істотні труднощі для спадкоємця на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки обставини, на які посилається позивач ОСОБА_3 , як на підставу для задоволення позовних вимог, не можуть розцінюватися як істотні, непереборні труднощі в розумінні діючих норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у обох позивачів були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини, а тому висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_2 не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, тому виходячи із принципу співмірності та пропорційності, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача, ОСОБА_2 , на користь апелянта у розмірі 50%, що складає 630, 65 грн..

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Карпенко Альоною Андріївною,задовольнити частково.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 рішення Миронівського районного суду Київської області від 20 серпня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 630,65грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: Є.М. Суханова

А.С. Сержанюк