Рішення

від 01.12.2021 по справі 440/8771/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/8771/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/8771/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Пирятинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2021 адвокат Єгоров Святослав Олександрович, здійснюючи представництво інтересів ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (надалі - Управління, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 03.02.2021 №857-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-9300228672020 від 14.12.2020 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірну, як на його думку, поведінку відповідача, що перешкоджає у реалізації права особи на отримання у власність земельної ділянки.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи ( у письмовому провадженні).

02.09.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач стверджує, що з доданих до заяви ОСОБА_1 графічних матеріалів неможливо чітко встановити місцезнаходження бажаної земельної ділянки (а.с. 19-20).

Ухвалою суду від 06.09.2021 залучено до участі у справі Пирятинську міську раду Полтавської області (надалі - Пирятинська міська рада) як другого відповідача.

27.09.2021 до суду від Пирятинської міської ради надійшов відзив на позов, в якому представник висловив свої заперечення проти позову. Вказує, що ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Пирятинської міської ради не зверталася, а тому відсутні правовідносини між позивачем та Пирятинською міською радою. До того ж, Пирятинська міська рада не є правонаступником прав та обов`язків Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області. Для розгляду питання можливості отримання земельної ділянки позивачем із земель комунальної власності ОСОБА_1 необхідно звернутися з відповідним зверненням до Пирятинської міської ради відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України (а.с. 49).

Розгляд справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Управління з клопотанням від 14.12.2020 про надання їй дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району, додавши до заяви графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 33-34).

Наказом Управління від 03.02.2021 №857-СГ "Про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено у наданні дозволу, оскільки графічний матеріал, доданий до клопотання, не містить відображення усіх елементів картографічної основи (а.с. 35).

Не погодившись із правомірністю мотивів відмови, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто у разі надання органом виконавчої влади відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині 7 статті 118 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Проте, відмовляючи ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач у спірному наказі вказав, що графічний матеріал, доданий до клопотання, не містить відображення усіх елементів картографічної основи (а.с. 35).

У відзиві на позов відповідач як на причину відмови зіслався на виготовлення доданого до заяви графічного матеріалу у спосіб, який не дає змоги чітко зрозуміти місце розташування бажаної земельної ділянки.

У зв`язку з цим слід проаналізувати зміст частини шостої статті 118 ЗК України, якою сформульовано імперативне правило, з яким для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Будь-яких винятків з цього правила чи альтернативних варіантів дана норма не містить. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту норми, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З такого правового регулювання випливає висновок про те, що графічні матеріали, які додаються до клопотання мають бути такими, обсяг даних в яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.01.2018 у справі №354/407/14-а, від 14.08.2018 у справі №802/159/17-а та від 14.08.2018 у справі №813/947/16.

Оглянувши надану позивачем копію схеми розташування бажаної земельної ділянки, яка подавалася до відповідача, суд встановив, що позивач просила надати земельну ділянку, яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5323884900:00:012:0103 (а.с. 34).

З огляду на це суд приходить до висновку, що зі змісту клопотання ОСОБА_1 від 14.12.2020 та доданих до неї матеріалів у відповідача було достатньо інформації з якої можливо було ідентифікувати яку саме земельну ділянку має намір отримати позивач.

Отже, відмова відповідача, викладена у наказі від 03.02.2021 №857-СГ, є необґрунтованою, у зв`язку з чим суд вважає, що в порушення норм Земельного кодексу України, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зазначених підстав.

Відтак наказ від 03.02.2021 №857-СГ суд визнає протиправним та скасовує у зв`язку з цим.

Надаючи оцінку вимозі позивача зобов`язати Управління повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-9300228672020 від 14.12.2020, суд зазначає наступне.

27.05.2021 набрав чинності Закон України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (надалі - Закон №1423-ІХ), згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту:

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, з дня набрання чинності Законом №1423-ІХ і до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, відповідач, як орган виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками державної власності, втратив права щодо розпорядження такими земельними ділянками.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 у клопотанні від 14.12.2020 просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Сасинівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, то, з урахуванням п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, вказані землі вважаються землями відповідної територіальної громади.

В той же час, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень на розпорядження землями комунальної власності, у зв`язку з чим у суду відсутні законні підстави для зобов`язання вказаного суб`єкта повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 ЗВ-9300228672020 від 14.12.2020.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права звернутися з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у встановленому чинним законодавством порядку до відповідного органу місцевого самоврядування, як до повноважного розпорядника земельними ділянками, які перебувають у його комунальній власності.

У зв`язку з частковим задоволенням адміністративного позову суд, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь ОСОБА_1 частину судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Вирішуючи заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З наявних матеріалів справи суд встановив, що 25.07.2021 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги №2507-1 (а.с.9).

Представник позивача до позову надав копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги №2507-1 від 30.07.2021, яким визначено розмір коштів, що підлягає сплаті клієнтом на загальну суму 4500,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 30.07.2021, копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність та ордер (а.с. 9-13).

Оцінюючи обґрунтованість розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд зменшує їх до 500,00 грн.

Враховуючи обставини часткового задоволення позову, до відшкодування підлягають витрати на правничу допомогу у сумі 250,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Пирятинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 03.02.2021 №857-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

В решті вимог - позов залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп та частину обґрунтованого розміру витрат на правничу допомогу у сумі 250 (двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун