Рішення

від 24.11.2021 по справі 563/85/21

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/85/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ЕН ЕМ У КР АЇ НИ

25.11.2021 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Кулика Є.В.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Турович О.М.

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Міськевич Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа: Заклад загальної середньої освіти "Даничівська гімназія" Корецької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу про звільнення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа: Заклад загальної середньої освіти «Даничівська гімназія» Корецької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу про звільнення.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує, що являється військовослужбовцем штабу військової частини НОМЕР_1 з 11 квітня 2016 року, відповідно наказу Міністра оборони України. Згідно з наказом відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу від 14 квітня 2016 року № 58-к він був звільнений з посади педагога-організатора Даничівської загальноосвітньої школи I-II ступенів у зв`язку з вступом на війську службу. Вважаючи звільнення незаконним, оскільки відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 36 та частини третьої статті 119КЗпП України за ним зберігається місце роботи, посада та середній заробіток у період проходження строкової військової служби під час дії особливого періоду, що настав в Україні, ОСОБА_1 просить скасувати наказ про його звільнення, поновити на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Корецького районного суду Рівненської області від 01 лютого 2021 року вказана позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

11лютого 2021року представникомвідповідача,головою комісіїз припинення юридичноїособи публічногоправа відділу освітиКорецької районноїдержавної адміністраціїнадано досуду відзивце позовнузаяву,згідно якогозаперечує протизадоволення позовнихвимог,у задоволеннятаких проситьвідмовити повністю.В обґрунтуваннявідзиву вказує,що у даному випадку підставою волевиявлення ОСОБА_1 була заява про звільнення із зазначенням причини, подання директора Даничівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» Міськевич Н.Я. із зазначенням підстав для звільнення та витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.04.2016 № 76, як третіх сторін. Жоден із наданих документів не містить посилання на факт укладення ОСОБА_1 контракту. Витяг з наказу Міністра оборони України від 11.04.2016 № 303 відділу освіти ні ОСОБА_1 , ні директором Даничівського навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» ОСОБА_3 не надавався, а зазначався як вчинена дія у витязі з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 15.04.2016 №76 виключно реквізитами. У зв`язку з цим підстав для застосування вимог ч.3 ст.119 КЗпП України на момент видання наказу не було. На підставі наявних документів ОСОБА_1 звільнено відповідно до п.3 ст.36 КЗпП України. Просять у позові відмовити.

16 вересня 2021 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області № 58-к від 14 квітня 2016 року про звільнення з посади педагога-організатора Даничівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів ОСОБА_1 ;

-поновити на роботі ОСОБА_1 на посаду педагога-організатора у Даничівській НВК (на даний час Заклад загальної середньої освіти "Даничівська гімназія" Корецької міської ради);

- стягнути з відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2016 року по 29 січня 2021 року в сумі 240 390 (двісті сорок тисяч триста дев`яносто) грн. 68 коп.

Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням збільшених позовних вимог, просили задоволити в повному обсязі із підстав викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Вказала, що позивач був звільнений на підставі його особистої заяви, наказу Міністерства оборони про укладення з ним контракту позивачем при звільненні не подавалося. Жодних питань щодо дії "особливого періоду" тоді не виникало.

Представник третьої особи в судовому засіданні щодо позовних вимог не заперечила. Підтвердила, 14 квітня 2016 року зверталася з поданням до відділу освіти Корецької районної державної адміністрації з проханням звільнити ОСОБА_1 з 14 квітня 2016 року у зв`язку з вступом його на військову службу, на підставі особисто поданої ним заяви. Вказала, що тоді не знала про існування "особливого періоду" та про необхідність збереження місця роботи, посади та середнього заробітку за період проходження строкової військової служби під час дії особливого періоду.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 01.09.2010 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Даничівську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів Корецької районної ради Рівненської області на посаду вчителя образотворчого мистецтва (наказ № 38 від 01.09.2010 року).

Наказом від 31.08.2011 № 188 по відділу освіти ОСОБА_1 переведено на посаду педагога організатора Даничівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Корецької районної ради Рівненської області.

Згідно дослідженої заяви ОСОБА_1 від 14.04.2016 року він просить звільнити його з посади у зв`язку з вступом на військову службу з 14 квітня 2016 року, на підставі п. 3 ст. 36 КЗпПУ.

Наказом від 14.04.2016 року № 58-к по відділу освіти ОСОБА_1 звільнено з посади зв`язку з вступом на військову службу згідно п. 3 ст. 36 КЗпПУ.

Згідно з наказом Міністерства оборони України по особовому складу від 11 квітня 2016 року №303 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років та призначено офіцером по роботі з особовим складом та громадськістю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 №76 від 15 квітня 2016 року з 15 квітня 2016 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу, та визнано таким, що з 15 квітня 2016 року приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 1030 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України(в редакції чинній на час звільнення позивача), підставами припинення трудового договору є: призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу;

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зі змісту цієї правової норми вбачається, що для вирішення питання про наявність права на гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни початку та завершення мобілізації, демобілізації та час дії особливого періоду.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, більше ніж на один рік.

За змістом частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час призову та звільнення позивача з роботи), за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Наведені зміни до статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15 січня 2015 року № 116-19, що набрав чинності 08 лютого 2015 року.

Пунктом 10 Прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу`передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України та частини третьої статті 119 КЗпП України приведено у відповідність із частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Законом України № 433-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову, що набрав чинності 11 червня 2015 року.

Вказаним законом пункт 3 частини першої статті 36 КЗпП України викладено у новій редакції, за якою підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника-фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу; у частині третій статті 119 КЗпП Українислова «призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період» замінено словами «призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період», а слова «до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року» - словами «до дня фактичної демобілізації».

Таким чином, за працівником, призваним на строкову військову службу після 08 лютого 2015 року (дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15 січня 2015 року № 116-19), зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві (установі, організації), в якому він працював на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №235/473/16-ц (№61-3393зпв18), від 20 лютого 2018 року у справі № 640/4439/16-ц (№ 61-4304 зпв 18).

Доводи представника відповідача про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог закону на підставі його власноруч написаної заяви не спростовують висновків суду. Позивач був прийнятий на військову службу за строковим контрактом для осіб офіцерського складу та з цього моменту закон гарантує йому збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Представник выдповыдача, заперечуючи проти позовних вимог посилався, зокрема, на відсутність особливого періоду, а отже і гарантій, передбачених ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Однак, такі доводи суд відхиляє, оскільки перший Указ Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303 затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VІІ з того часу в Україні діє особливий період. Рішень про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом.

Зокрема, у постанові Верховного суду від 12.09.2019 у справі № 537/430/18 зазначено: «Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними нормативними актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Перший Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію» затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» й з того часу в Україні діє особливий період, відповідне рішення уповноваженою собою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яке введене в дію Указом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.»

Отже, нині триває кризова ситуація, що загрожує національній безпеці України, і особливий період теж, адже його скасування має бути проведено окремим указом про демобілізацію після стабілізації обстановки на сході України. Особливий період продовжує діяти й тепер.

15 квітня 2016 року позивач уклав контракт на проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на п`ять років.

Згідно п. 3 контракту цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Отже, позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП України у зв`язку із вступом на військову службу.

Звільнення позивача 14 квітня 2016 року на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку з призовом на строкову військову службу під час мобілізації, за наявності встановлених законом гарантій, є незаконним, а тому останній відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі.

Відповідно до статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Згідно з пунктом 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 днем звільнення вважається останній день роботи.

Оскільки позивача звільнено 14 квітня 2016 року, то цей день є його останнім робочим днем, відтак позивач підлягає поновленню з наступного робочого дня, тобто з 15 квітня 2018 року.

При розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з такого.

Процедура обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постановипри обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів (ВС/КЦС № 359/10023/16-ц від 18.07.2018).

Аналогічна правова позиція викладена і у Постанові ВС від 05.08.2020 у справі №817/893/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Відповідно до довідки Даничівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-ДНЗ» від 30 вересня 2020 року заробітна плата позивача за два місяці, які передували звільненню, становила: за лютий 2016 року - 4004,11 грн., за березень 2016 року - 4624,21 грн., що разом становить 8628,32 грн.

Кількість робочих днів у лютому і березні 2016 року становила 42 дні, відповідно одноденний середній заробіток становить 200 грн 66 коп. за день (8628,32 грн. : 42 робочі дні).

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2016 року до 29 січня 2021 року (дати звернення до суду з позовом) становить 240 390,68 грн (200,66 х 1198 робочих днів) без вирахування податків та обов`язкових платежів.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 звільнений із порушенням чинного законодавства, а тому підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого розраховано відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року.

Із урахуванням положень ст. 16 ЦК України, ст.5ЦПК України, суд вважає, що необхідно задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: скасувати наказ про звільнення, поновити на посаді, виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. У зв`язку із цим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст.141ЦПК України в зв`язку із задоволенням позову про поновлення позивача на роботі, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за вказану вимогу, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп., а також в зв`язку з задоволенням позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу про звільнення, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1816 грн. 00 коп.

Згідно пунктів 2 і 4 частини 1 статті 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа: Заклад загальної середньої освіти "Даничівська гімназія" Корецької міської ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу про звільнення задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області № 58-к від 14 квітня 2016 року про звільнення з посади педагога-організатора Даничівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів ОСОБА_1 .

Поновити на роботі ОСОБА_1 на посаду педагога-організатора у Даничівській НВК (на даний час Заклад загальної середньої освіти "Даничівська гімназія" Корецької міської ради) з 15 квітня 2016 року.

Стягнути з відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 квітня 2016 року по 29 січня 2021 року в сумі 240 390 (двісті сорок тисяч триста дев`яносто) грн. 68 коп. При виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 понесені витрати у виді судового збору в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області на користь держави судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп.

Допустите негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з відділу освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області середнього заробітку за один місяць.

Апеляційна скарга може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: Відділ освіти Корецької районної державної адміністрації Рівненської області, зареєстроване місцезнаходження: вул. Київська, 75-А, м.Корець, Рівненська область, код ЄДРПОУ 41066775;

Третя особа: Заклад середньої освіти «Даничівська гімназія» Корецької міської ради, зареєстроване місцезнаходження: 34741, вул. Шевченка, 53, с. Даничів, Корецька ОТГ, Рівненський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 22564482.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 листопада 2021 року.

Суддя: Є.В. Кулик