Постанова

від 30.11.2021 по справі 826/4103/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4103/18 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сістемінжинірінгменеджмент до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" (далі - позивач, ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 січня 2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" за результатами фінансово-господарських операцій з контрагентами правомірно сформувало витрати і податковий кредит, що підтверджується належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій.

Вказано, що єдиною підставою виявлення допущених ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" порушень податкового законодавства є той факт, що документи, які були необхідні для перевірки, були втрачені та не надані до перевірки, що підтверджується актом від 21 грудня 2017 року №1277/26-15-14-04-04 про ненадання первинних документів для проведення перевірки, чим порушено п. 121.1 статті 121 ПК України.

Однак, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року про тимчасовий доступ до речей та документів ТОВ Сістемінжинірінгменеджмент , Головним управлінням СБ України у м.Києві та Київській області в рамках кримінального провадження була вилучена фінансова-господарська та бухгалтерська документація Товариства, у тому числі, по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент за період за серпень, вересень, жовтень 2016 року та з ТОВ Плеяда Сіті за лютий 2017 року.

Вказана обставина, на думку позивача, є поважною і законною причиною не надання документів до перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 січня 2018 року № 0002741404 в частині 1 364 183 грн. основного зобов`язання та штрафних санкцій в розмірі 341 045, 75 грн., № 0002751404 - повністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року даний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові-повідомлення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17 січня 2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404.

При цьому суд виходив з того, що подані позивачем документи оформлені ним у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції з його контрагентами спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки ТОВ Сістемінжинірінгменеджмент не було надано оригіналів первинних документів, документів що містять інформацію про операції, облікові дані та звіти щодо взаємовідносин з ТОВ Плюс Континент за період за серпень, вересень, жовтень 2016 року та з ТОВ Плеяда Сіті за лютий 2017 року. Судом першої інстанції безпідставно прийняті надані позивачем докази по взаємовідносинах позивача з ДП Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка .

При цьому посилання позивача на те, що неможливо надати оригінали первинних документів через їх вилучення правоохоронними органами є безпідставним, оскільки документи по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент та ТОВ Плеяда Сіті на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києві від 22 грудня 2017 року у справі №757/64429/17-к вилучено 27 грудня 2017 року, в той час як перевірка ТОВ СІМ завершилась 21 грудня 2017 року. Тобто, до 27 грудня 2017 року вилучені документи знаходились у позивача і він зобов`язаний був надати їх до перевірки відповідачу.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечував проти її задоволення, просив залишити в силі оскаржуване рішення.

Також позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката в іншому судовому засіданні в Шевченківському районному суді м. Києва. Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, зокрема, позивачем не зазначено, чому він бажав особисто приймати участь в судовому засіданні, чим обумовлена така необхідність. Саме лише посилання на зайнятість в іншому процесі не обґрунтовує та не доводить необхідності відкладення розгляду справи та неможливості здійснення її розгляду за наявними у справі матеріалами в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, колегія суддів наголошує, що участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення спору по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" (код 37441935, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, літ.А, блок Е), зареєстроване в якості юридичної особи 16 грудня 2010 року, перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

18 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було вручено під розписку представнику позивача запит №б/н "Про надання інформації та документів для перевірки "Щодо надання інформації та їх документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ "Плюс Континент" за період з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, ТОВ "Плеяда Сіті" за період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року.

Листом від 21 вересня 2017 року за №17/9-163 позивачем надано відповідь, згідно якої було повідомлено про неможливість надання документів у зв`язку з їх крадіжкою.

19 вересня 2017 року, 20 вересня 2017 року, 21 вересня 2017 року та 22 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акти про відсутність первинних документів на запит від 18 вересня 2017 року.

22 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено акт № 921/26-15-14-04-04 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" та перенесення термінів, доповідну записку, наказ від 22 вересня 2017 року №9655 "Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" та лист від 22 вересня 2017 року на адресу позивача, в якому зазначено, що відповідно до абз. 2 п.44.5 статті 44 Податкового кодексу України посадові особи товариства зобов`язані відновити втрачені документи протягом 90 днів до 20 грудня 2017 року, який вручено під розписку 22 вересня 2017 року представнику ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" Кадочніковій К.Ю.

21 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві було вручено під розписку представнику позивача запит №б/н "Про надання інформації та документів для перевірки" щодо надання інформації та їх документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ "Плюс Континент" за період з 01 серпня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, ТОВ "Плеяда Сіті" за період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року.

Листом від 21 грудня 2017 року за № 17/12-234 позивачем надано відповідь, згідно якої повідомлено, що у зв`язку із зміною офісного приміщення неможливо надати документи та зазначено у прохальній частині щодо перенесення перевірки.

21 грудня 2017 року відповідачем було складено акт №1277/26-15-14-04-04 про ненадання первинних документів для проведення перевірки.

На підставі наказів від 15 вересня 2017 року №9286 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", від 22 вересня 2017 року №9655 "Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки", підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс Континент" за серпень, вересень, жовтень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Плеяда Сіті" за лютий 2017 року, про що складено акт перевірки від 29 грудня 2017 року №939/26-15-14-04-04/37441935.

Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент"

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 705 633,00 грн., в т.ч. по періодах за вересень 2016 року на суму 65 427,00 грн, за жовтень 2016 року на суму 2 212 636,00 грн., за листопад 2016 року на суму 11 268,00 грн, за грудень 2016 року на суму 52 119,00 грн., за лютий 2017 року на суму 1 364 183,00 грн; та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 386 017,00 грн. (у т.ч. за лютий 2017 року на суму 386 017,00 грн.);

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2018 року:

- № 0002761404, яким до позивача на підставі п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 510,00 грн. у т.ч. за штрафними санкціями;

- №0002741404, яким позивачу на підставі п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 705 633,00 грн - за основним платежем та 926 408,25 грн - за штрафними санкціями;

- № 0002751404, яким позивачу на підставі п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість у розмірі суми 386 017,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

Відповідно до п.1.1. статті 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 Кодексу об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1. статті 198 Податкового кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї ж статті визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" за перевіряємий період задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість всього у сумі 7 044 894 грн., у т.ч.: за серпень 2016 року в сумі 614 635 грн., за вересень 2016 року в сумі 455 274 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 321 285 грн., за лютий 2017 року в сумі 3 653 700 гривень.

Також за перевіряємий період ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 7 540 275, у тому числі за серпень 2016 року в сумі 608 189, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 507 697, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 384 672, 00 грн., за лютий 2017 року в сумі 4 039 717, 00 грн.

На формування вказаних вище податкових зобов`язань по податку на додану вартість мали вплив фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Плеяда Сіті" та ТОВ Плюс Континент .

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Плюс Континент за серпень, вересень, жовтень 2016 року та ТОВ "Плеяда Сіті" за лютий 2017 року, встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 4 091 650, 00 грн., в тому чисті за вересень 2016 року на суму 117 850, грн., за жовтень 2016 року на суму 2 223 600, 00 грн., за лютий 2017 року на суму 1 750 200, 00 грн.

Підставою таких висновків стала відсутність/ненадання первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент та нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Плеяда Сіті".

Зокрема, в акті перевірки відображено, ТОВ "Плеяда Сіті" згідно ІС "Податковий блок" 04 березня 2016 року, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, зареєстровано платником ПДВ з 04 квітня 2016 року, стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку, свідоцтво з податку на додану вартість анульовано 28 липня 2017 року, останню звітність з податку на додану вартість подано за березень 2017 року; в ході аналізу податкових накладних, отриманих ТОВ "Плеяда Сіті" у період з 01 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року у ТОВ "Плеяда Сіті" відсутнє придбання товарів (мікросхем, транзисторів, резисторів, тощо) у контрагентів-постачальників.

Також в акті перевірки міститься посилання на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність ухвали від 30 серпня 2017 року Жовтневого районного суду м. Харкова в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 1201722049000001080 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, в якій значиться про непричетність до створення та діяльності ТОВ "Плеяда Сіті" засновника, директора, а саме відповідно до протоколу допиту свідка встановлено, що Товариство він не реєстрував, жодного відношення до фінансово-господарської не мав, документи не підписував; а також наявність ухвали від 29 вересня 2016 року Приморського районного суду м. Одеси в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016160000000265 від 12 квітня 2016 року по кримінальному правопорушенню, передбаченому ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 ККУ (фіктивне підприємство) по ТОВ "Плеяда Сіті".

З урахуванням викладеного контролюючий орган зробив висновок про безпідставне формування податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень 2016 року та лютий 2017 року по отриманих ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" податкових накладних від ТОВ "Плюс Континент" та ТОВ "Плеяда Сіті", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не мають статусу юридично значимих.

Між тим, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Плеяда Сіті" надано копію договору купівлі-продажу від 27 лютого 2017 року №17/02-05-01, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити комплектуючі (продукцію), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію. Загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, що є його невід`ємною частиною.

В підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивач надав додаткову угоду №1 від 23.12.2016 до договору №2/02 від 31.03.2016, додаткову угоду №2 від 17.03.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016, додаткову угоду № 3 від 04.04.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016, специфікацію №2 від 23.12.2016 до договору №2/02 від 31.03.2016, рахунок на оплату №3 від 23.01.2017, видаткову накладну №6 від 15.02.2017, рахунок на оплату №4 від 23.01.2017 р., видаткову накладну №7 від 15.02.2017 р., рахунок на оплату №5 від 23.01.2017, видаткову накладну №8 від 15.01.2017, рахунок на оплату №6 від 23.01.2017, видаткову накладну від 15.01.2017, рахунок на оплату №7 від 23.01.2017, видаткова накладна №10 від 15.02.2017, рахунок на оплату №8 від 23.01.2017, видаткова накладна №11 від 15.02.2017, експрес накладна №59998042738246 про відправлення вантажу, довіреність №114 від 14.02.2017. на отримання вантажу, рахунок на оплату №21 від 22.02.2017, видаткова накладна №23 від 15.03.2017, рахунок на оплату №20 від 22.02.2017, видаткова накладна №22 від 15.03.2017, рахунок на оплату №19 від 22.02.2017, видаткова накладна №21 від 15.03.2017, рахунок на оплату №18 від 22.02.2017, видаткова накладна №20 від 15.03.2017, рахунок на оплату №17 від 22.03.2017, видаткова накладна №19 від 15.03.2017, рахунок на оплату №16 від 22.02.2017, видаткова накладна №18 від 15.03.2017, експрес накладна №59998043997028 про відправлення вантажу, довіреність №199 від 13.03.2017 р. на отримання вантажу.

Згідно наданих специфікацій до вказаного договору позивачем поставлено на адресу покупця, зокрема, комплекти оптичних та освітлювальних приладів у складі - лампи, світофільтри, вентилятори, розсіювачі, що, в свою чергу, придбавалися позивачем у ТОВ "Плеяда Сіті" згідно долучених до матеріалів справи копій договору купівлі-продажу від 27 лютого 2017 року №17/02-05-01, специфікацій до нього, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних та податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 750 200,00 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "Плеяда Сіті" на адресу ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 750 200,00 грн.

На момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Плеяда Сіті" - останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, а отже, мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, які у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2019 року, січень, березень 2020 року.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Плеяда Сіті", то така інформація не може бути взята до уваги, оскільки жодним чином не підтверджує наведені в Акті обставини.

Слід зазначити, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відповідача, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 серпня 2019 року по справі №820/7831/15.

Відтак, посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача є недоцільним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Також судом першої інстанції вірно зауважено, що дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання жодним чином не може свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з ТОВ "Плеяда Сіті", оскільки посилання на "зникнення" товарів за ланцюгом постачання не може бути доказом безтоварного характеру господарських операцій. В даному випадку відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 серпня 2017 року, винесену в рамках кримінального провадження № 1201722049000001080, в якій міститься інформація щодо допиту в якості свідка засновника та директора ТОВ "Плеяда Сіті", то вона критично оцінюється судом, оскільки наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів.

Відповідно до ч.6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Проте, як на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду даної справи вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб будь-яких контрагентів позивача - відсутні.

Вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду щодо посадових осіб ТОВ "Плеяда Сіті", який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Натомість, згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі №820/5998/17 за позовом Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень судом підтверджено придбання ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" у ТОВ "Плеяда Сіті" товару та подальшу його реалізацію ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка".

Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що суд не повинен був надавати оцінку документам, наданим позивачем по господарських взаємовідносинах з Державним підприємством "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка", оскільки такі документи підтверджують подальше використання придбаного у ТОВ "Плеяда Сіті" товару. Вказані обставини входять до предмету доказування в межах даного спору.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ у розмірі 1 750 200, 00 грн. до складу податкового кредиту за лютий 2017 року по взаємовідносинам з ТОВ "Плеяда Сіті", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині взаємовідносин з даним контрагентом та заниження суми податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими.

Також ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" за результатами взаємовідносин з ТОВ Плюс Континент було задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість всього у сумі 3 500 558, 00 грн., у тому числі за серпень 2016 року в сумі 608 189, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 507 697, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 384 672, 00 грн., втім перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 2 341 450, 00 грн., в тому чисті за вересень 2016 року на суму 117 850, грн, за жовтень 2016 року на суму 2 223 600, 00 грн., у зв`язку відсутність/ненаданням первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент .

Згідно п. 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За правилами п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (п. 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Разом з тим, абз. 2 п. 44.6 статті 44 Кодексу надано право платнику податків на надання документів після закінчення перевірки та до прийняття контролюючим органом рішення (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті).

Абзацом 2 п. 44.7 статті 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При цьому, за абз. 2 п. 44.6 статті 44 ПК України такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, з наведеного вбачається, що у встановлених законом випадках право на надання документів зберігається за платником податків протягом 5 днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції, вперше перевірка була призначена з 18 вересня 2017 року тривалістю 5 робочих днів.

Наказом від 22 вересня 2017 року перенесено строк проведення перевірки з 22 вересня 2017 року до дати відновлення оригіналів документів. Строк для відновлення документів встановлено податковим органом до 20 грудня 2017 року.

З акту перевірки вбачається, що перевірку позивача закінчено 21 грудня 2017 року, тобто, перевірка тривала 1 (один) день.

Разом з тим, 22 грудня 2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції Стельмаша Р.М. про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю задоволено.

27 грудня 2017 року у позивача було вилучено документи, перелік яких визначено додатком до протоколу огляду.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, надання позивачем документів на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року свідчить про фактичну наявність у позивача таких документів.

Водночас, наразі матеріали справи місять копію договору купівлі-продажу №16081/01/1, укладеного між ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" та ТОВ Плюс Континент , укладені на його виконання Специфікації №1 - №21; видаткової накладної №10001 від 21.07.2016 року, товарно-транспортна накладна №1 від 21.07.2016 року, відомості про вантаж; видаткової накладної №2517 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2517 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №27 від 06.10.2016 року, відомості про вантаж; видаткової накладної №2516 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2516 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №26 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2515 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2515 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №25 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2514 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2514 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №24 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2513 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2513 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №23 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2512 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2512 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №22 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2511 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2511 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №21 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2510 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2510 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №20 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року.

З аналізу наведених документів вбачається, що вони оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що доводи податкового органу стосовно посилання на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, як підставу завищення податку на додану вартість на загальну 2 341 450, 00 грн., є неприйнятними, оскільки положення вказаної статті Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, а також під час судового процесу.

Враховуючи викладене, позивачем правомірно задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 3 500 558, 00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент .

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404 є неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем, на якого КАС України покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у акті перевірки та апеляційні скарзі обставин фіктивного оформлення позивачем господарських операцій з його контрагентами.

Отже, суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Усі наведені аргументи апелянта колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків