Рішення

від 17.06.2021 по справі 826/4103/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м. Київ № 826/4103/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Садоховій В.С. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" до проГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участю представників:

позивача - Пухальської І.С.,

відповідача - Пінчук Б.В.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 червня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" (далі - позивач, ТОВ"Сістемінжинірінгменеджмент") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.01.2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17.01.2018 № 0002741404 в частині 1 364 183 грн. основного зобов`язання та штрафних санкцій в розмірі 341 045, 75 грн., № 0002751404 - повністю. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2019 року у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020 року справу № 826/4103/18 розподілено на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року справу № 826/4103/18 прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовче засідання на 13 серпня 2020 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач, звертає увагу, що єдиною підставою виявлення начебто допущених ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" порушень податкового законодавства є той факт, що документи, які були необхідні для перевірки, були втрачені та не надані до перевірки, що підтверджується актом від 21.12.2017 №1277/26-15-14-04-04 про ненадання первинних документів для проведення перевірки, чим порушено п. 121.1 ст. 121 ПК України.

У той же час, позивач зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року про тимчасовий доступ до речей та документів ТОВ СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ , Головним управлінням СБ України у м.Києві та Київській області в рамках кримінального провадження була вилучена фінансова-господарська та бухгалтерська документація Товариства, у тому числі по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент за період за серпень, вересень, жовтень 2016 року та з ТОВ Плеяда Сіті за лютий 2017 року.

Вказана обставина, на думку позивача, є поважною і законною причиною не надання документів до перевірки.

Поряд з цим, позивач також зазначає, що всі господарські операції між позивачем та ТОВ "Плюс Континент", ТОВ "Плеяда Сіті", здійснені в той час, коли контрагенти мали спеціальну податкову та цивільну правосуб`єктність, тобто були зареєстровані в якості юридичних осіб, перебували на податковому обліку та жодного з контрагентів не було визнано в судовому порядку банкрутом, контрагенти мали всі дозволи на здійснення господарської діяльності.

В свою чергу посилання відповідача на те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, не є належним доказом нереальності господарської операції, оскільки така інформація не є остаточною за своїм змістом, не має наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичним фактом.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Державної податкової служби у м. Києві в задоволенні позовних вимог просило відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

03 вересня 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" (код 37441935, місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Польова, 21, літ.А, блок Е), зареєстроване в якості юридичної особи 16.12.2010 р., перебуває на обліку в якості платника податків у ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

18.09.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві було вручено під розписку представнику позивача запит №б/н "Про надання інформації та документів для перевірки "Щодо надання інформації та їх документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ "Плюс Континент" за період з 01.08.2016 по 31.10.2016, ТОВ "Плеяда Сіті" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017.

Листом від 21.09.2017 за №17/9-163 позивачем надано відповідь, згідно якої було повідомлено про неможливість надання документів у зв`язку із їх крадіжкою.

19.09.2017, 20.09.2017, 21.09.2017 та 22.09.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акти про відсутність первинних документів на запит від 18.09.2017.

22.09.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві було складено акт № 921/26-15-14-04-04 про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" та перенесення термінів, доповідну записку, наказ від 22.09.2017 р. №9655 "Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" та лист від 22.09.2017 на адресу позивача, в якому зазначено, що відповідно до абз. 2 п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України посадові особи товариства зобов`язані відновити втрачені документи протягом 90 днів до 20.12.2017 року, який вручено під розписку 22.09.2017 представнику ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" Кадочніковій К.Ю.

21.12.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві було вручено під розписку представнику позивача запит №б/н "Про надання інформації та документів для перевірки" щодо надання інформації та їх документального підтвердження стосовно проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам із ТОВ "Плюс Континент" за період з 01.08.2016 по 31.10.2016, ТОВ "Плеяда Сіті" за період з 01.02.2017 по 28.02.2017.

Листом від 21.12.2017 за № 17/12-234 позивачем надано відповідь, згідно якої повідомлено, що у зв`язку із зміною офісного приміщення неможливо надати документи та зазначено у прохальній частині щодо перенесення перевірки.

21.12.2017 відповідачем було складено акт №1277/26-15-14-04-04 про ненадання первинних документів для проведення перевірки.

На підставі наказів від 15.09.2017 №9286 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", від 22.09.2017 №9655 "Про перенесення строку проведення розпочатої документальної позапланової виїзної перевірки", підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Плюс Континент" за серпень, вересень, жовтень 2016 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Плеяда Сіті" за лютий 2017 року, про що складено акт перевірки від 29.12.2017 №939/26-15-14-04-04/37441935.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ"

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 705 633,00 грн., в т.ч. по періодах за вересень 2016 року на суму 65 427,00 грн, за жовтень 2016 року на суму 2 212 636,00 грн., за листопад 2016 року на суму 11 268,00 грн, за грудень 2016 року на суму 52 119,00 грн., за лютий 2017 року на суму 1 364 183,00 грн; та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 386 017,00 грн. (у т.ч. за лютий 2017 року на суму 386 017,00 грн.);

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 17.01.2018:

- № 0002761404, яким до позивача на підставі п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосовано штраф з податку на додану вартість у сумі 510,00 грн. у т.ч. за штрафними санкціями;

- №0002741404, яким позивачу на підставі п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 3 705 633,00 грн - за основним платежем та 926 408,25 грн - за штрафними санкціями;

- № 0002751404, яким позивачу на підставі п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем податок на додану вартість у розмірі суми 386 017,00 грн.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" за перевіряємий період задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість всього у сумі 7 044 894 грн., у т.ч.: за серпень 2016 року в сумі 614 635 грн., за вересень 2016 року в сумі 455 274 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 321 285 грн., за лютий 2017 року в сумі 3 653 700 гривень.

Також за перевіряємий період ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 7 540 275, у тому числі за серпень 2016 року в сумі 608 189, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 507 697, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 384 672, 00 грн., за лютий 2017 року в сумі 4 039717, 00 грн.

Зокрема на формування вказаних вище податкових зобов`язань по податку на додану вартість мали вплив фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Плеяда Сіті" та ТОВ Плюс Континент .

У той же перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ Плюс Континент за серпень, вересень, жовтень 2016 року та ТОВ "Плеяда Сіті" за лютий 2017 року, встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 4 091 650, 00 грн., в тому чисті за вересень 2016 року на суму 117 850, грн., за жовтень 2016 року на суму 2 223 600, 00 грн., за лютий 2017 року на суму 1 750 200, 00 грн.

Як встановлено з Акту перевірки, підставою таких висновків стала відсутність/ненадання первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент та нереальності здійснення господарських операцій з ТОВ "Плеяда Сіті".

Зокрема, в акті перевірки відображено інформацію щодо ТОВ "Плеяда Сіті" згідно ІС "Податковий блок" вказане товариство - зареєстровано 04.03.2016 року, перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, зареєстровано платником ПДВ з 04.04.2016, стан платника 11 - припинено, але не знято з обліку, свідоцтво з податку на додану вартість анульовано 28.07.2017, останню звітність з податку на додану вартість подано за березень 2017 року; в ході аналізу податкових накладних, отриманих ТОВ "Плеяда Сіті" у період з 01.02.2017 по 28.02.2017 у ТОВ "Плеяда Сіті" відсутнє придбання товарів (мікросхем, транзисторів, резисторів, тощо) у контрагентів-постачальників.

Також в акті перевірки міститься посилання на інформацію, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень про наявність ухвали від 30.08.2017 Жовтневого районного суду м. Харкова в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 1201722049000001080 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, в якій значиться про непричетність до створення та діяльності ТОВ "Плеяда Сіті" засновника, директора, а саме: відповідно до протоколу допиту свідка, встановлено, що Товариство він не реєстрував, жодного відношення до фінансово-господарської не мав, документи не підписував, а також наявність ухвали від 29.09.2016 року Приморського районного суду м. Одеси в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 42016160000000265 від 12.04.2016 по кримінальному правопорушенню, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 364 ККУ (фіктивне підприємство) по ТОВ "Плеяда Сіті".

З врахуванням викладеного контролюючий орган зробив висновок про безпідставне формування податкового кредиту за серпень, вересень, жовтень 2016 року та лютий 2017 року по отриманих ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" податкових накладних від ТОВ "Плюс Континент" та ТОВ "Плеяда Сіті", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не мають статусу юридично значимих.

У той же час, позивачем під час розгляду в підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Плеяда Сіті" надано суду копію договору купівлі-продажу від 27.02.2017 року №17/02-05-01, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити комплектуючі (продукцію), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити таку продукцію. Загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у специфікаціях, що є його невід`ємною частиною.

В підтвердження виконання умов зазначеного вище договору позивач надав додаткову угоду №1 від 23.12.2016 до договору №2/02 від 31.03.2016, додаткову угоду №2 від 17.03.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016, додаткову угоду № 3 від 04.04.2017 до договору №2/02 від 31.03.2016, специфікацію №2 від 23.12.2016 до договору №2/02 від 31.03.2016, рахунок на оплату №3 від 23.01.2017, видаткову накладну №6 від 15.02.2017, рахунок на оплату №4 від 23.01.2017 р., видаткову накладну №7 від 15.02.2017 р., рахунок на оплату №5 від 23.01.2017, видаткову накладну №8 від 15.01.2017, рахунок на оплату №6 від 23.01.2017, видаткову накладну від 15.01.2017, рахунок на оплату №7 від 23.01.2017, видаткова накладна №10 від 15.02.2017, рахунок на оплату №8 від 23.01.2017, видаткова накладна №11 від 15.02.2017, експрес накладна №59998042738246 про відправлення вантажу, довіреність №114 від 14.02.2017. на отримання вантажу, рахунок на оплату №21 від 22.02.2017, видаткова накладна №23 від 15.03.2017, рахунок на оплату №20 від 22.02.2017, видаткова накладна №22 від 15.03.2017, рахунок на оплату №19 від 22.02.2017, видаткова накладна №21 від 15.03.2017, рахунок на оплату №18 від 22.02.2017, видаткова накладна №20 від 15.03.2017, рахунок на оплату №17 від 22.03.2017, видаткова накладна №19 від 15.03.2017, рахунок на оплату №16 від 22.02.2017, видаткова накладна №18 від 15.03.2017, експрес накладна №59998043997028 про відправлення вантажу, довіреність №199 від 13.03.2017 р. на отримання вантажу.

Згідно наданих копій специфікацій до вказаного договору позивачем поставлено на адресу покупця, зокрема, комплекти оптичних та освітлювальних приладів у складі - лампи, світофільтри, вентилятори, розсіювачі, що, в свою чергу, придбавалися позивачем у ТОВ "Плеяда Сіті" згідно долучених до матеріалів справи копій договору купівлі-продажу від 27.02.2017 №17/02-05-01, специфікацій до нього, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних та податкових накладних на загальну суму ПДВ 1 750 200,00 грн.

На підставі вказаного договору ТОВ "Плеяда Сіті" на адресу ТОВ "СІСТЕМІНЖИНІРІНГМЕНЕДЖМЕНТ" було виписано податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 750 200,00 грн., а саме: №1 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 291700,00 грн.), № 2 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 291700,00 грн.), №3 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 грн., (в т. ч. ПДВ 291700,00грн.), №4 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 (в т.ч. ПДВ 291700,00 грн.), № 5 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 291700,00 грн.), № 6 від 28.02.2017 на загальну суму 1750200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 291700,00 грн.).

Вказані документи (договір та первинні документи) від імені ТОВ "Плеяда Сіті" підписано директором ОСОБА_1 .

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Плеяда Сіті" останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, а отже, мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту та від`ємного значення з податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2019 року, січень, березень 2020 року.

Щодо посилання контролюючого органу на інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Плеяда Сіті", суд зазначає, що такі докази не можуть бути взяті до уваги, оскільки жодним чином не підтверджують наведені в Акті обставини.

Крім того, суд зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відповідача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

За вказаних обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

При цьому, суд звертає увагу, що дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій, також жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з ТОВ "Плеяда Сіті", оскільки посилання на "зникнення" товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також не береться до уваги посилання податкового органу на ухвали від 30.08.2017 Жовтневого районного суду м. Харкова в рамках кримінального провадження, внесеному до ЄРДР за № 1201722049000001080 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, в якій міститься інформація щодо допиту в якості свідка засновника та директора ТОВ "Плеяда Сіті", оскільки наявність кримінального провадження не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними, а лише свідчить про необхідність додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності наданих платником податків документів на підтвердження чи спростування відповідних фактів. Крім того, чинне законодавство не дає підстав робити висновок щодо не підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин на підставі лише факту внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження щодо протиправної діяльності підприємства. Також слід зазначити, що вказане кримінальне провадження не містять в собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Крім того, доказів, які б свідчили про наявність вироку суду щодо посадових осіб ТОВ "Плеяда Сіті", який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2018 року по справі №809/1139/17, від 14 березня 2018 року по справі №804/691/17, від 20 лютого 2018 року по справі №826/6280/13-а.

Разом з цим, суд при вирішенні даної справи бере до уваги той факт, що згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2018 р. у справі №820/5998/17 за позовом Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченка" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень та рішень судом підтверджено придбання ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" у ТОВ "Плеяда Сіті" товару та подальшу його реалізацію ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка".

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено суму ПДВ у розмірі 1 750 200, 00 грн до складу податкового кредиту за лютий 2017 року по взаємовідносинам з ТОВ "Плеяда Сіті", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині взаємовідносин з даним контрагентом та заниження суми податку на додану вартість є протиправним.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Плюс Континент , суд зазначає наступне.

Як було встановлено вище, ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" за результатами взаємовідносин з ТОВ Плюс Континент задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 3 500 558, 00 грн., у тому числі за серпень 2016 року в сумі 608 189, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 507 697, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 384 672, 00 грн., втім перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 2 341 450, 00 грн., в тому чисті за вересень 2016 року на суму 117 850, грн, за жовтень 2016 року на суму 2 223 600, 00 грн., у зв`язку відсутність/ненадання первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Разом з тим, суд зазначає, що абзацом 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України надано право платнику податків на надання документів після закінчення перевірки та до прийняття контролюючим органом рішення (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті).

Абзацом 2 пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При цьому, за правилами абзацу 2 пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З системного аналізу вказаних норм, вбачається, що у встановлених законом випадках, право на надання документів зберігається за платником податків протягом 5 днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки.

Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що матеріалами справи встановлено, що вперше перевірка була призначена з 18.09.2017 року тривалістю 5 робочих днів.

Наказом від 22.09.2017 року перенесено строк проведення перевірки з 22.09.2017 до дати відновлення оригіналів документів. Строк для відновлення документів встановлено податковим органом до 20.12.2017 року.

При цьому, з акта перевірки вбачається, що перевірку позивача закінчено 21.12.2017. Тобто з дати початку перевірки (після відновлення документів) перевірка тривала 1 (один) день.

Разом з тим, 22.12.2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції Стельмаша Романа Миколайовича про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю задоволено.

27 грудня 2017 у позивача було вилучено документи, перелік яких визначено додатком до протоколу огляду.

Надання позивачем документів на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2017 свідчить про фактичну наявність у позивача таких документів, а наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2017 у справі №757/64429/17-к про тимчасовий доступ до речей і документів та копії протоколу тимчасового доступу до речей та документів не належним доказом не про неможливість надання у встановлений податковим органом строк для відновлення первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент .

Поряд з цим, суд звертає увагу, що станом на час розгляду даної справи її матеріали місять копію договору купівлі - продажу №16081/01/1, укладеного між ТОВ "Сістемінжинірінгменеджмент" та ТОВ Плюс Континент , укладені на його виконання Специфікації №1 - №21; видаткової накладної №10001 від 21.07.2016 року, товарно-транспортна накладна №1 від 21.07.2016 року, відомості про вантаж; видаткової накладної №2517 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2517 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №27 від 06.10.2016 року, відомості про вантаж; видаткової накладної №2516 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2516 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №26 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2515 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2515 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №25 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2514 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2514 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №24 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2513 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2513 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №23 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2512 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2512 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №22 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2511 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2511 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №21 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року; видаткової накладної №2510 від 06.10.2016 року, рахунок на оплату №2510 від 06.10.2016 року, товарно-транспортна накладна №20 та відомості про вантаж від 06.10.2016 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів складених позивачем за результатами його господарської діяльності судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Вказані вище господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган під час розгляду даної справи не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Таким чином, суд вважає неприйнятними доводи податкового органу стосовно посилання на пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, як підставу завищення податку на додану вартість на загальну 2 341 450, 00 грн., в тому чисті за вересень 2016 року на суму 117 850, грн., за жовтень 2016 року на суму 2 223 600, 00 грн., оскільки положення вказаної статті Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд зазначає, що у даній справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена на підставі первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що подані позивачем документи, оформлені ним у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже підтверджують реальні зміни у його майновому стані та дають підстави вважати, що господарські операції з його контрагентами спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2019 року по справі №820/6512/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 3 500 558, 00 грн., у тому числі за серпень 2016 року в сумі 608 189, 00 грн., за вересень 2016 року в сумі 507 697, 00 грн., за жовтень 2016 року в сумі 2 384 672, 00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ Плюс Континент .

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Таким чином, беручи до уваги все викладене вище в сукупності, суд приходить до переконання про те, що викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 17.01.2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404 є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень при задоволенні адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 75 278, 53 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 12.03.2018 року № 78, що міститься в матеріалах справи.

Враховуючи задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений позивачем судовий збір у сумі 75 278 53 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" (код ЄДРПОУ 37441935, 03056, м. Київ, вул. Польова, 21 А, блок Е) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.01.2018 року №0002761404, № 0002741404, № 0002751404.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сістемінжинірінгменеджмент" (код ЄДРПОУ 37441935, 03056, м. Київ, вул. Польова, 21 А, блок Е) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 75 278 (сімдесят п`ять тисяч двісті сімдесят вісім гривень) 53 коп.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.07.2021 року