Постанова

від 31.08.2023 по справі 826/4103/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 826/4103/18

касаційне провадження № К/990/725/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Файдюк В.В.; судді - Мєзєнцев Є.І., Собків Я.М.)

у справі № 826/4103/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сістемінжинірінгменеджмент» (далі - ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 січня 2018 року № 0002761404, від 17 січня 2018 року № 0002741404, від 17 січня 2018 року № 0002751404.

Справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 17 червня 2021 року адміністративний позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс Континент» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Плеяда Сіті».

Верховний Суд ухвалою від 24 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс Континент» за серпень, вересень, жовтень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Плеяда Сіті» за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 29 грудня 2017 року № 939/26-15-14-04-04/37441935.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Плюс Континент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Сіті» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у м. Києві посилалося на: наявність кримінальних проваджень щодо постачальників платника; невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих цими суб`єктами господарювання товарно-матеріальних цінностей; ненадання ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент» повного пакета первинної документації за наслідками взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс Континент» для здійснення контрольного заходу.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 17 січня 2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002741404, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3705633,00 грн за основним платежем та 926408,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002751404, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 386017,00 грн; № 0002761404, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у м. Києві названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, і спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат, а саме: специфікацій; рахунків на оплату; видаткових накладних; податкових накладних; експрес-накладних про відправлення вантажу; довіреностей на отримання вантажу; товарно-транспортних накладних; відомостей про вантаж; оборотно-сальдових відомостей.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Сістемінжинірінгменеджмент» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Більш того, як з`ясовано судами, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 820/5998/17, яке набрало законної сили 03 липня 2018 року, підтверджено придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Плеяда Сіті» та подальшу його реалізацію Державному підприємству «Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка».

Доводи ГУ ДПС у м. Києві про невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих контрагентами платника товарно-матеріальних цінностей цілком об`єктивно відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень також доцільно не прийнято до уваги судами, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Щодо твердження ГУ ДПС у м. Києві про ненадання платником для здійснення контрольного заходу повного пакета документів за наслідками взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Плюс Континент», то слід зазначити, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Абзацом другим пункту 44.6 статті 44 ПК України надано право платнику податків на надання документів після закінчення перевірки та до прийняття контролюючим органом рішення (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті).

Відповідно до абзацу другого пункту 44.7 статті 44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо надіслані документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

При цьому за правилами абзацу другого пункту 44.6 статті 44 ПК України такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що у встановлених законом випадках, право на надання документів зберігається за платником протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, на що, зокрема, звернув увагу Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд постановою від 19 червня 2020 року.

22 грудня 2017 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва клопотання старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області підполковника юстиції Стельмаша Романа Миколайовича про тимчасовий доступ до речей та документів, які містять охоронювану законом таємницю, задоволено.

Верховний Суд у постанові від 19 червня 2020 року також зазначив, що надання позивачем документів на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року свідчить про фактичну наявність у нього відповідної первинної документації.

В свою чергу, згідно з частиною п`ятою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судовими інстанціями за наслідками повторного перегляду справи наведені обставини перевірено та підтверджено.

Таким чином, висновок судів про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

Р. Ф. Ханова