Постанова

від 30.11.2021 по справі 540/1848/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2021 року

Київ

справа №540/1848/19

адміністративне провадження № К/9901/27475/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 (головуючий суддя: Пекний А.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 (головуючий суддя: Осіпов Ю.В., судді: Скрипченко В.О., Косцова І.П.) у справі №540/1848/19 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Новоолексіївське до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича про визнання протиправними і скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У вересні 2019 року Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське (далі - ТДВ Новоолексіївське або позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області або відповідач-1), Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича (державний інспектор Лабенко О.І. або відповідач-2), в якому просило визнати протиправним і скасувати припис від 07.08.2019 №331-ДК/0246Пр/03/01/-19.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2019 в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, на підставі доповідної записки начальника Відділу організації, планування та аналізу інспекторської діяльності Бабенко Н. від 25.07.2019 (вх.№680/3-19-0.42), видано наказ №331-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , яким державним інспекторам Хохулі М.І., Марченку Ю.П., Лабенку О.І. було наказано здійснити заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельних ділянок в адміністративно-територіальних межах Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки №331-ДК/249/АО/Ю/01/-19 від 31.07.2019 та акт перевірки дотримання ТДВ Новоолексіївське вимог земельного законодавства №331-ДК/626/АП/09/01/-19 31.07.2019 щодо об`єкту - земельної ділянки. З урахуванням встановлених під час перевірки обставин відповідачем зроблено висновки про самовільне зайняття позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площею 265,00 га, які раніше перебували у користуванні радгоспу Новоолексіївський , що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (земля використовується без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду)).

У зв`язку із встановленими порушеннями, посадовою особою відповідача було видано припис від 07.08.2019 №331-ДК/0246Пр/03/01/-19, яким вимагалося від ТДВ Новоолексіївське у строк до 30.08.2019 повідомити ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про приведення у попередній стан самовільно зайнятої земельної ділянки площею 265 га, що розташована за межами смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що при здійсненні державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідач повинен був дотримуватися вимог Закону України від 05.04.2007 №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V), оскільки Закон України від 19.06.2003 №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон №963-IV) не визначає підстав та порядку проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру. Зазначає, що на офіційному сайті відсутня будь-яка інформація про запланований захід щодо перевірки позивача, жодних повідомлень про проведення перевірки він не отримував, та відповідно не був присутній під час її проведення. Також позивач зазначає, що з актів перевірки не вдається можливим ідентифікувати конкретне місце розташування земельної ділянки, яка ним начебто самовільно зайнята і використовується. Одночасно позивач стверджує, що є законним користувачем земельної ділянки площею 571,4 га, яка була передана радгоспу Новоолексіївський в безстрокове і безоплатне користування згідно із Державним актом на право користування землею №192, виданим Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутатів. Факт правонаступництва позивачем усіх прав та обов`язків радгоспу Новоолексіївський встановлено судовим рішенням господарського суду Херсонської області від 31.07.2019 у справі №923/364/19.

Відповідач-1 позов не визнав. Стверджує, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів. Виключно Законом №963-IV визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів. Вважає помилковими доводи позивача про те, що перевірка мала відбуватися у порядку, встановленому Законом №877-V, оскільки зазначений нормативний документ стосується безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосується перевірок дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель, де об`єктом державного контролю є земля. Наполягає, що перевірка проведена у межах та у спосіб визначених спеціальним законодавством.

Представник відповідача-2 просила звернути увагу на те, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 було надано дозвіл ВАТ Новоолексіївське на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі. Тобто, з моменту прийняття розпорядження від 21.11.2003 № 553/03 ВАТ Новоолексіївське , в подальшому ТДВ Новоолексіївське , як правонаступник, не мали права приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Договорів оренди землі щодо земельного масиву, який перебував у користуванні радгоспу Новоолексіївський між розпорядником та ВАТ Новоолексіївське укладено не було. Із посиланням на вимоги частини першої статті 182 ЦК України, стверджує, що ВАТ Новоолексіївське не оформило та не зареєструвало належним чином право користування спірною земельною ділянкою, відповідно не має правових підстав заявляти про своє право на користування.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спеціальним законом, який регламентує порядок здійснення контролю за використанням та охороною земель є Закон №963-IV, та відхилив доводи позивача про те, що відповідач при проведенні перевірки мав керуватися нормами Закону №877-V.

В контексті оцінки оскаржуваного припису, суди наголосили, що зважаючи на встановлене порушення (самовільне зайняття земельної ділянки) у відповідача не було об`єктивних підстав для винесення такого, позаяк самовільне зайняття земельної ділянки утворює окремий склад правопорушення у сфері вимог земельного законодавства, який передбачає інший спосіб реагування шляхом звернення органу контролю до суду з позовом про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Суди також констатували, що право видавати припис з вимогою привести земельну ділянку до попереднього стану у державного інспектора виникає у випадках, які прямо передбачені законом, зокрема, разі у незаконної зміни рельєфу земельної ділянки або при необхідності знесення будинків, будівель і споруд (статті 96, 212 Земельного кодексу України). Натомість наявності таких обставин у межах перевірки не встановлено.

Крім того, у процесі проведеної перевірки посадові особи відповідача не з`ясували хто конкретно користувався цією земельною ділянкою, зважаючи на те, що між підприємством та громадянами були укладені договори про спільний обробіток земельних ділянок. Таким чином суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення у сфері земельного законодавства.

Суди попередніх інстанцій також звернули увагу на те, ще в оскаржуваному приписі не ідентифіковано самовільно зайняту земельну ділянку (відсутні посилання на кадастрові номери та точну адресу її місцезнаходження), не визначено особу, яка безпосередньо вчинила відповідне правопорушення, не складено відносно неї відповідний протокол, а також не зазначено, за рахунок якої саме особи та яким саме чином необхідно привести спірну земельну ділянку площею 265 га (із загальної площі 571,4 га) у попередній стан, не встановлено розмір збитків, які необхідно цій особі відшкодувати власнику цієї земельної ділянки (який конкретно теж не визначений), та фактично не надано позивачу визначений законодавством 30-денний строк для виконання цього припису, як і не додано належних доказів щодо його своєчасного направлення та вручення уповноваженій особі позивача, що є порушеннями вимог статті 10 Закону України №963-IV та статті 144 ЗК України.

Водночас суди встановили, що позивач є правонаступником усіх прав і обов`язків радгоспу Новоолексіївський , в т.ч. і щодо земельної ділянки загальною площею 571,4 га, 265 га з якої, на думку відповідача, товариство зайняло самовільно.

Також суди попередніх інстанцій констатували, що на даний час триває процес оформлення (переоформлення) документів на право користування земельної ділянки, орієнтовною площею 476,8200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, раніше наданих у постійне користування згідно із Державним актом серії Б №065814.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є самовільним заняттям земельної ділянки. Верховний Суд в постанові 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 сформував правову позицію щодо самовільного зайняття земельної ділянки де зазначив, що використання земельної ділянки до завершення процедури її передачі у власність або користування є самовільним зайняттям. Так, державний акт на право користування землею серії Б №065814, виданий на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський для ведення сільського господарства втратив чинність на підставі розпорядження голови Генічеської РДА від 21.11.2003 №553/03, яким попереднику позивача (ВАТ Новоолексіївське ) було надано дозвіл на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі на території Новоолексіївської селищної ради. Водночас процедура передачі земельної ділянки в оренду не завершена, відтак відсутні підстави стверджувати про законне користування позивачем цією земельною ділянкою.

Також скаржник стверджує, що згідно із актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254, ВАТ Новоолексіївське прийняло майно цілісного майнового комплексу радгоспу Новоолексіївський , серед якого відсутній спірний земельний масив та права на нього. Та обставин, що позивач не набув право на користування спірною земельною ділянкою також підтверджується судовим рішенням у справі №653/2985/19 про притягнення директора ТДВ Новоолексіївське ОСОБА_1 до адмінвідповідальності.

Скаржник наполягає на тому, що ЗК України, в редакції від 22.06.1993, не передбачено автоматичного переходу права користування земельними ділянками без одержання правовстановлюючих документів. В реєстрах відсутня інформація щодо права користування позивачем спірним земельним масивом.

Також з посиланням на пункт б частини третьої статті 152 ЗК України, яка кореспондується із частиною другою статті 212 цього Кодексу, скаржник стверджує, одним із способів захисту прав на земельні ділянки є відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують право або створюють небезпеку порушення прав.

Оскаржуваним у цій справі приписом від позивача вимагалося привести земельну ділянку у попередній стан (припинити її використання та розпорядження нею), а не повернути самовільно зайняту земельну ділянку, як помилково дійшли висновку суди попередніх інстанцій.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує, що на законних підставах володіє та користується земельною ділянкою, наданою радгоспу Новоолексіївський у постійне користування відповідно до рішення Виконавчого комітету Генічеської районної Ради народних депутатів, що посвідчено державним актом, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №192, а тому відсутні підстави для висновку про самовільне зайняття спірної земельної ділянки. Стверджує, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно встановили обставини справи та дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідач-2 процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Насамперед Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV.

Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.03.2019 у справі №826/11708/17, від 27.02.2020 у справі №8181/1512/17, від 05.10.2020 у справі №420/6054/19, від 11.06.2021 у справі №818/970/17, від 15.07.2021 у справі №0840/3368/18, від 28.07.2021, та від 04.11.2021 у справі №818/1365/17), і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному припису, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За нормами статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

У відповідності до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Приписами статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

За вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгекадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Згідно із вказаним положенням Головне управління Держгеокадастру наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Структурним підрозділом Головного управління є Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокдастру у Херсонській області.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон №963-IV, який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

У статті 4 цього Закону визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Статтею 5 Закону №963-IV встановлено, що державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Положеннями статті 6 Закону №963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать зокрема здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Відповідно до статей 9, 10 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема, проведенням перевірок. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Зміст наведених норм дозволяє зробити висновок, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів, однак законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Згідно із інформацією зазначеною в актах, перевіряючими встановлено, що земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 265 га, які розташовані за межами смт. Новоолексіївка, Генічеського району, Херсонської області та раніше перебували у користуванні радгоспу Новоолексіївський на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №065814, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №192, використовуються ТДВ Новоолексіївське в особі директора ОСОБА_1. без належних на це правовстановлюючих документів всупереч вимог статей 125, 126 ЗК України.

Згідно із статтею 1 Закону №963-IV, самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За приписами статі 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Частиною другою статті 212 ЗК України визначено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

У зв`язку із цим, посадовою особою відповідача було складено оскаржуваний припис, яким вимагалося від позивача у строк до 30.08.2019 привести самовільно зайняту земельну ділянку у попередній стан.

Скасовуючи зазначений припис, суди попередніх інстанцій насамперед виходили з того, що позивач є правонаступником усіх прав та обов`язків радгоспу Новоолексіївський , а тому правомірно користується землею, переданою останньому для сільськогосподарського призначення. За позицією судів першої та апеляційної інстанцій, право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством за новими нормами ЗК України.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом РВ Фонду державного майна України у Херсонській області від 14.10.1996 №1190 було припинено діяльність радгоспу Новоолексіївський шляхом його перетворення у ВАТ Новоолексіївське . В процесі цього перетворення (приватизації), 08.10.1997 РВ Фонду державного майна України по Херсонській області було передано ВАТ Новоолексіївське усе майно цілісного майнового комплексу радгоспу Новоолексіївський , що підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254.

Згідно із наявними установчими документами, ВАТ Новоолексіївське є правонаступником радгоспу Новоолексіївський .

В подальшому, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ Новоолексіївське (протокол №1 від 15.10.2010) було припинено діяльність ВАТ шляхом реорганізації (перетворення) у Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське , в результаті чого, згідно із п.2.3. Статуту підприємства, ТДВ Новоолексіївське стало правонаступником ВАТ Новоолексіївське .

Судовим рішенням у справі №653/2985/19 (рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 15.10.2019, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2019), про притягнення директора ТДВ Новоолексіївське ОСОБА_1 до адмінвідповідальності встановлено, що земельна ділянка площею 571,4 га, яка була закріплена за радгоспом Новоолексіївське у безстрокове і безоплатне користування в межах згідно із планом землекористування, не входила в цілісний майновий комплекс, який був об`єктом приватизації. Відповідно у ТДВ Новоолексіївське не виникло право користування земельними ділянками державної форми власності, сільськогосподарського призначення, площею 265 га, які розташовані за межами смт. Новоолексіївка, Генічеського району, Херсонської області. Також судами у межах цієї справи встановлено, що між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та директором ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ не укладалися договори про оренду земельних ділянок, органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про можливість надання у користування позивачу земельних ділянок, тому позивач не має законних підстав для використання земельних ділянок та займає їх самовільно. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, спричиненого ТДВ НОВООЛЕКСІЇВСЬКЕ в особі директора ОСОБА_1., згідно розрахунку №331-ДК/0138ШК/11/01/-19, становить 439 178,67 грн.

Верховним Судом у господарській справі №923/364/19 (постанова від 11.02.2020) встановлено, що між ТДВ Новоолексіївське і відповідачами (ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Новоолексіївська селищна рада) відсутній спір щодо того, кому із них належить право постійного користування спірною земельною ділянкою. Процес оформлення позивачем права на спірну землю на умовах оренди в порядку, визначеному законодавством, триває.

За правилами, встановленими частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суди попередніх інстанцій хоча і встановили той факт, що право користування спірною земельною ділянкою перебуває у процесі переоформлення (ВАТ Новоолексіївське було надано дозвіл на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі на території Новоолексіївської селищної ради), проте не врахували, що у зв`язку із наданням попереднику позивача (ВАТ Новоолексіївське ) дозволу на розробку технічної документації, державний акт на право користування землею серії Б №065814, виданий на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський для ведення сільського господарства визнано таким, що втратив чинність згідно із розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 №553/03.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього Кодексу визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 Верховний Суд у схожих правовідносинах сформував наступний правовий висновок: …, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є самовільним заняттям земельної ділянки .

Доказів оформлення права користування (оренди) спірної земельної ділянки в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, позивачем не надано та судами попередніх інстанцій не встановлено.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів враховує, що згідно із статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що до прийняття відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування рішення про надання земельної ділянки у користування (оренду) та подальшого її оформлення у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у позивача не виникає права на її використання.

Отже, з огляду на встановлення судами факту користування позивачем спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, вимоги припису №331-ДК/0246Пр/03/01/-19 від 07.08.2019 є обґрунтованими.

Також колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач у спосіб винесення припису, фактично намагається повернути самовільно зайняту земельну ділянку, оскільки цим приписом відповідач вимагає привести самовільну зайняту земельну ділянку у попередній стан, тобто припинити її використання та розпорядження нею.

Натомість, за приписами статті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Тобто, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок встановлює окремий вид реагування, який здійснюється у судовому порядку.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до положень статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області задовольнити.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18.12.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №540/1848/19 скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

В. М. Шарапа