Рішення

від 18.12.2019 по справі 540/1848/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1848/19 16 год. 19 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Мельниченко В.В.,

за участю:

представників позивача - Петрової О.О., Варняк Н.С.,

представника другого відповідача Кобець А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича та до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське (далі - позивач, ТДВ Новоолексіївське , підприємство) звернулось до суду з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича (далі - відповідач), Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - відповідач-2, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19.

Ухвалою від 12.09.2019р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 02.10.2019р.

Ухвалами від 30.09.2019р. залишені без задоволення клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та про надання доступу до електронної справи в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою від 02.10.2019р. відкладено розгляд справи на 18.10.2019р. та зобов`язано сторін надати додаткові докази.

Ухвалою від 18.10.2019р. відкладено розгляд справи на 04.11.2019р. та повторно витребувані додаткові докази.

За результатами проведеного судового засідання 04.11.2019р. вирішено проводити розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, про що постановлена ухвала від 04.11.2019р. Цією ж ухвалою постановлено замінити судове засідання, призначене на 04.11.2019р. підготовчим, задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання на 25.11.2019р. Також ухвалою від 04.11.2019р. продовжено строк підготовчого засідання на чотирнадцять днів, до 25.11.2019р.

Ухвалою від 25.11.2019р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 09.12.2019р.

У судовому засіданні 09.12.2019р. оголошено перерву до 18.12.2019р.

У судовому засіданні 18.12.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки дотримання вимог законодавства, під час використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, на території Новоолексіївської сільської ради Генічеського району Херсонської області, державними інспекторами складені акт перевірки та акт обстеження земельної ділянки, на підставі яких видано припис від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19 про приведення у попередній стан самовільно зайнятої ділянки, розташованої за межами смт. Новоолексіївка, Генічеського району, Херсонської області. Вказаний припис позивач вважає протиправним з огляду на те, що у інспекторів Держгеокадастру відсутні повноваження складати акти обстеження земельних ділянок. Також позивач зазначає, що на підставі акта на право користування землею за №192 радгоспу Новоолексіївський на правах безстрокового і безоплатного користування передано 571,4 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення сільського господарства, яка на даний час перебуває у користуванні позивача, як правонаступника радгоспу Новоолексіївський . Таким чином, інспекторами Держгеокадастру 31.07.2019 здійснено заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ТДВ Новоолексіївське щодо дотримання останнім вимог законодавства у сфері використання та охорона земель. За таких обставин позивач вважає, що проведена 31.07.2019 інспекторами Держгеокадастру перевірка повинна відповідати вимогам Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності . Однак, вказаний Закон не визначає порядок та підстави проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру.

Враховуючи викладене позивач просить визнати протиправним та скасувати припис від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що останній заперечує проти позову з наступних підстав. Зокрема, зазначає, що державний інспектор є окремим самостійним суб`єктом владних повноважень, який на законодавчому рівні наділений дискреційними (виключними) повноваженнями в частині встановлення фактів порушення вимог земельного законодавства за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, та прийняття рішень щодо видачі (надсилання) обов`язкових для виконання вказівок (приписів) про усунення порушень, виявлених за результатами здійснення заходів державного нагляду (контролю), від імені та за особистим підписом державного інспектора.

Також відповідач зазначив, що згідно із статтею 4 Закону №963-ІV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. При цьому державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель згідно із статтею 9 Закону №963-ІV здійснюються, утому числі, шляхом проведення перевірок. Перевірка була проведена на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 29.07.2019 № 331-ДК. Враховуючи інформацію, а саме наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 14.06.2019 № 121 Про доповнення переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону , земельні ділянки, які виявились самовільно зайняті позивачем, включені до перелік земельних ділянок державної власності, права на, які виставлені на аукціон. Отже, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель шляхом проведення вищевказаної перевірки були саме землі сільськогосподарського призначення в адміністративно-територіальних межах Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, а не суб`єкт господарювання, як стверджується у позові.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Представник головного управління Держгеокадастру у Херсонській області також заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, зазначила, що в ході перевірки встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 265,0 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району, використовуються позивачем без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) тобто самовільно.

Представник відповідача-2 звернула увагу, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації від 21.11.2003 № 553/03 також надано дозвіл ВАТ Новоолексіївське на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі. Тобто, з моменту прийняття розпорядження від 21.11.2003 № 553/03 ВАТ Новоолексіївське , а в подальшому ТДВ Новоолексіївське , як правонаступник не мав права приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Договорів оренди землі щодо земельного масиву, який перебував у користуванні радгоспу Новоолексіївський між розпорядником та ВАТ Новоолексіївське укладено не було. Відтак, оскільки ВАТ Новоолексіївське не оформило та не зареєструвало належним чином право користування спірною земельною ділянкою, стверджувати та заявляти про своє право на користування немає правових підстав, адже згідно з ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права па нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 29.07.2019 № 331-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності Хохулі Миколі , Івановичу, Марченку Юрію Палладійовичу , Лабенку Олександру Івановичу наказано здійснити заходи державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельних ділянок в адміністративно-територіальних межах Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області.

За результатами проведеної перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 31.07.2019 № 331-ДК/249/АО/Ю/01/-19 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 31.07.2019 № 331-ДК/626/АП/09/01/-19, якими встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 265,0 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Новоолексіївської селищної ради Генічеського району, використовуються позивачем без відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) тобто самовільно.

На підставі вказаних актів державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенком Олександром Івановичем видано припис від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19 про приведення у попередній стан самовільно зайнятої ділянки, розташованої за межами смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області.

Не погоджуючись із вказаним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Доводи позивача щодо протиправності припису мотивовані порушенням відповідачем порядку здійснення заходу державного нагляду (контролю) та невідповідністю оскаржуваного припису вимогам, які установлені Законом України від 05.04.2007р. № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон №877-V).

Суд не погоджується із цими доводами позивача, оскільки враховує, що згідно преамбули та ст.ст.1, 3, 4 Закону №877-V він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Враховуючи зміст викладених правових норм, предметом регулювання Закону №877-V є правовідносини, які складаються під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері саме господарської діяльності. Тобто, об`єктом перевірки за цим Законом є виключно конкретні види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю).

На противагу цьому слід зазначити, що питання контролю за використанням та охороною земель урегульовані Земельним кодексом України та Законом України від 19.06.2003р. №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон №963-IV).

Статтями 187, 188 Земельного кодексу України визначено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно преамбули та ст.2 Закону №963-IV він визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель; запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

Відповідно до ст.4 Закону №963-IV об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Таким чином, об`єкт державного контролю за Законом №963-IV (всі землі в межах території України) не збігається з об`єктом державного контролю за Законом №877-V (господарська діяльність суб`єкта господарювання).

Відтак дія Закону №877-V не поширюється на правовідносини щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, якщо тільки такі заходи контролю не спрямовані на перевірку дотримання вимог земельного законодавства саме у межах господарської діяльності.

У даному випадку захід контролю призначався не з приводу перевірки дотримання земельного законодавства конкретного суб`єкта господарювання, яким є позивач, а з метою перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття земельних ділянок в адміністративно-територіальних межах Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, тобто цей захід не стосувався діяльності конкретних суб`єктів.

Тому суд приходить до висновку, що спірні правовідносини цілком урегульовані приписами Земельного кодексу України та Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Оцінюючи оскаржуваний припис на відповідність вимогам указаних нормативно-правових актів, суд виходить з наступного.

Згідно ст.ст. 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 19.06.2003р. №963-IV Про державний контроль за використанням та охороною земель

Згідно з ст. 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:

...

дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

...

проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою;

...

здійсненням заходів, передбачених відповідними робочими проектами землеустрою, стосовно захисту земель від водної і вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочення, засолення, солонцювання, висушування, ущільнення та інших процесів, що призводять до погіршення стану земель, а також щодо недопущення власниками та користувачами земельних ділянок псування земель шляхом їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, заростання чагарниками, дрібноліссям та бур`янами;

дотриманням строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язковим виконанням заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення;

дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах;

вирішенням інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до ст.9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначені ст.10 Закону №963-IV, якою передбачено, що державні інспектори мають, зокрема, право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Судом установлено, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем зроблено висновки щодо самовільного зайняття позивачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності площею 265,00 га, які раніше перебували у користуванні радгоспу Новоолексіївський , що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У цьому контексті слід також врахувати, що за змістом ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

А згідно абз.16 ч.1 ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Приписом від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19 відповідач зобов`язав позивача усунути порушення земельного законодавства, а саме привести самовільно зайняту земельну ділянку у попередній стан у строк до 30.08.2019р.

Припис від 07.08.2019р. №331-ДК/0246Пр/03/01/-19 прийнято відповідно до статті 144 Земельного кодексу України, як прямо видно зі змісту самого припису.

Статтею 144 Земельного кодексу України установлено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Ця стаття знаходиться у Главі 22 Земельного кодексу України, яка в свою чергу регулює питання припинення прав на землю.

Згідно із ст.141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у визначеному ст.144 Земельного кодексу України порядку відбувається припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується із порушенням земельного законодавства.

Однак виходячи зі змісту ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України у взаємозв`язку із положеннями ст.ст.140 - 151 цього ж Кодексу, припиненню за правилами ст.144 Земельного кодексу України підлягають права на земельну ділянку, які виникли правомірно і легітимно, однак використання таких земельних ділянок здійснюється з порушенням земельного законодавства, до яких віднесено виключно такі порушення, як: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Самовільне зайняття земельної ділянки утворює окремий склад порушення вимог земельного законодавства, усунення якого не передбачає прийняття контролюючими органами розпорядчих актів.

Усунення такого порушення відбувається шляхом використання способів захисту прав власника на земельні ділянки, зокрема, в порядку Глав 23 - 25 Земельного кодексу України.

У зв`язку з цим суд наголошує, що ст.10 Закону №963-IV визначено повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Вказаною статтею також визначено право державних інспекторів давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків. Отже, приписи відповідач може видавати відповідно до своїх, визначених законом повноважень.

Таким чином, на противагу припиненню правомірного права користування земельною ділянкою у визначеному Главою 22 Земельного кодексу України порядку, припинення порушення вимог земельного законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки відбувається в інший спосіб - шляхом безпосереднього звернення державного інспектора до суду. Цей спосіб не передбачає прийняття відповідачем приписів щодо усунення порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику.

Тому суд вважає, що у випадку виявлення факту самовільного зайняття земельної ділянки державний інспектор не наділений повноваженнями виносити з цього приводу адресований порушнику припис, натомість Законом №963-IV передбачено його право звертатись безпосередньо до суду з позовом щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Крім того, статтями 6, 10 Закону №963-IV передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов`язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Таким чином, державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель має право давати приписи щодо зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан виключно у випадках, які прямо установлені законом. При цьому вбачається, що обов`язок приведення земельної ділянки у попередній стан виникає у разі незаконної зміни її рельєфу та при необхідності знесення будинків, будівель і споруд (статті 96, 212 Земельного кодексу України).

Наявності таких підстав відповідач не довів.

Отже, оскаржений припис прийнятий відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, які визначені Земельним кодексом України та Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель ,

Також відповідачем не було дотримано принципів (критеріїв) правомірної діяльності суб`єктів владних повноважень, які визначені статтею 2 КАС України, зокрема оскаржуваний припис є необґрунтованим, оскільки прийнятий без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Як видно з матеріалів справи та пояснень відповідача, ним зроблено висновок про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні радгоспу Новоолексіївський , на підставі пояснень директора підприємства Клименко Л.В. та укладених підприємством з громадянами договорами про спільний обробіток земельних ділянок. При цьому відповідач висновувався на тому, що рішення про надання підприємству у користування земельних ділянок при приймалось.

У судовому засіданні відповідач в обґрунтування своєї позиції вказував, що ТДВ Новоолексіївське не є правонаступником радгоспу Новоолексіївський і не може мати на праві постійного користування земельних ділянок в силу Земельного кодексу України 2001р., крім того, виданий радгоспу Новоолексіївський Державний акт на право постійного користування землею серія Б №065814 втратив чинність згідно з розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 21.11.2003р. №553/03.

Слід підкреслити, що ці обставини не відображені в жодному з розпорядчих актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Також необхідно звернути увагу на те, що як вбачається зі змісту письмових пояснень директора ТДВ Новоолексіївське Клименко Л.В., вони були надані відповідачу 02.08.2019р., у той час як документи, якими повинно фіксуватись порушення, а саме акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки складені до цього - 31.07.2019р.

Доводи відповідача про отримання таких самих пояснень 31.07.2019р. жодним доказом не підтверджені, а тому вони не є доведеними.

Таким чином, на час складання документів про виявлення і фіксацію порушення вимог земельного законодавства у відповідача були відсутні належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження обставин вчинення порушення.

Більше того, виходячи зі змісту актів від 31.07.2019р. про обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства, при проведенні перевірки та їх складанні уповноважені особи ТДВ Новоолексіївське були відсутні, як не приймали участі у перевірці і жодні інші особи (представники органів місцевого самоврядування, Національної поліції і т.д.), крім безпосередньо державних інспекторів Лабенка О.І. , Марченка Ю.П. та Хохулі М. І.

Тому сумнівним є використання цих актів як доказів вчинення позивачем порушення.

Крім того, зі змісту письмових пояснень директора ТДВ Новоолексіївське Клименко Л.В. від 02.08.2019р. вбачається, що нею відповідач повідомлявся про те, що ТДВ Новоолексіївське як послідовному правонаступнику усіх прав і обов`язків радгоспу Новоолексіївський , ВАТ Новоолексіївське належить право постійного користування земельними ділянками на підставі виданого радгоспу Новоолексіївський Державного акту на право постійного користування землею серія Б №065814. Також директор підприємства зазначала про причини, з яких право користування земельними ділянками не переоформлено та повідомляла, що частина земельних ділянок обробляється громадянами згідно з укладеними договорами про спільне вирощування сільськогосподарської продукції, копії яких були надані відповідачу.

Отже, відповідач повинен був з`ясувати, хто конкретно обробляв земельні ділянки, щодо яких ним зроблено висновки про самовільне їх зайняття, та чи було таке використання цих земельних ділянок правомірним або навпаки. Установлення цих обставин є визначальним для вирішення питання про наявність у діях ТДВ Новоолексіївське ознак порушення вимог законодавства у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки.

Проте цього відповідачем зроблено не було.

У той же час, виходячи з наведеного у абз.16 ч.1 ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначення самовільного зайняття земельної ділянки, це правопорушення може вчинити лише особа, яка фізично використовує земельну ділянку (обробляє земельну ділянку, змінює її рельєф, зводить на ній будівлі і споруди, розміщує на ній майно, огороджує її, тощо).

Докази вчинення таких дій безпосередньо позивачем до суду не надані.

Подані відповідачем договори з громадянами не доводять обставин використання земельних ділянок безпосередньо позивачем.

Крім того, відповідач не надав оцінки наявності у позивача права користування земельними ділянками як правонаступника радгоспу Новоолексіївський .

З матеріалів справи видно, що Виконавчим комітетом Генічеської районної Ради народних депутатів радгоспу Новоолексіївський на підставі рішення Генічеської районної ради народних депутатів у 1985 році видано Державний акт на право користування землею на правах безстрокового і безоплатного користування 571,4 гектарів землі для ведення сільського господарства.

Державний акт на право користування землею серії Б №065814 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №192.

Відповідно до даного акту за радгоспом Новоолексіївське було закріплено у безстрокове та безоплатне користування 571,4 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області від 14.10.1996 №1190 припинено діяльність радгоспу Новоолексіївський шляхом його перетворення у Відкрите акціонерне товариство Новоолексіївське . В процесі перетворення 08.10.1997 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Херсонській області передано Відкритому акціонерному товариству Новоолексіївське майно цілісного майнового комплексу радгоспу Новоолексіївський , що підтверджується актом приймання-передачі державного майна від 08.10.1997 №254.

Згідно з установчими документами ВАТ Новоолексіївське є правонаступником радгоспу Новоолексіївський .

Рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ Новоолексіївське (протокол №1 від 15.10.2010) припинено діяльність останнього шляхом реорганізації (перетворення) у Товариство з додатковою відповідальністю Новоолексіївське .

Відповідно до п.2.3. Статуту підприємства, ТДВ Новоолексіївське є правонаступником ВАТ Новоолексіївське .

Таким чином, ТДВ Новоолексіївське стало правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства радгоспу Новоолексіївський .

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважають сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (далі: технічна документація)- далі за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою є різновидом права користування землею і полягає у володінні і користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Виходячи зі змісту рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, особливостями права постійного користування землею є те, що

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі сплачують податок на землю, розмір якого визначається відповідно до законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки передаються у постійне користування в порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта; оплаті підлягає лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку.

При цьому окремою особливістю права постійного користування землею є обмежене коло суб`єктів, які можуть його набути, перелік яких визначався ст.ст.13, 50 Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970р., ст.ст.7, 60 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-XII, а наразі визначений ст.92 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III.

Нині діючим Земельним кодексом України перелік суб`єктів права постійного користування землею звужено і до нього не включено громадян та юридичних осіб, які могли здійснювати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до раніше діючого законодавства.

Як зазначалось, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. Підстави для припинення права користування земельною ділянкою визначені в статті 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-XII та статті 141 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-III. До них належать: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Отже, реорганізація (перетворення) юридичної особи, яка не виключає правонаступництва, не визначена Земельним кодексом України як підстава припинення права користування землею.

Крім того, з цього випливає, що є постійними землекористувачами, зокрема, юридичні особи на підставі виданих до 2002 року Державних актів, оскільки вони не потребують переоформлення відповідно до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, які втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Відповідно до абзацу 11 пункту 5.3 цього Рішення Конституційного Суду України стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення.

Тому право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим Земельним кодексом України не є суб`єктом права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ТДВ Новоолексіївське є правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства радгоспу Новоолексіївський .

При цьому судом встановлено, що розпорядженням голови Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області від 21.11.2003р. №553/03 вирішено вважати таким, що втратив чинність, виданий радгоспу Новоолексіївський Державний акт на право користування землею серії Б №065814, у зв`язку з наданням ВАТ Новоолексіївське дозволу на розробку технічної документації зі складання договору довгострокової оренди землі на території Новоолексіївської селищної ради.

Зі змісту розпорядження не вбачається, що ним також було припинено право користування ВАТ Новоолексіївське земельною ділянкою за Державним актом серії Б №065814.

Відсутні також і докази скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою за вказаним Державним актом.

Крім того, судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Херсонській області від 04.09.2013р. №ХС/6522155400:11:100/00000180 ТДВ Новоолексіївське було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 476,8200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, раніше наданих у постійне користування згідно з Державним актом серії Б №065814.

Відповідний проект позивачем замовлений, розроблений, але досі не затверджений органом, уповноваженим на розпорядження земельною ділянкою, а саме ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з причин, незалежних від позивача.

Цим обставинам, які були відомі відповідачам, у взаємозв`язку з вищевикладеними положеннями законодавства в ході перевірки та при прийнятті оскарженого припису жодної оцінки надано не було, хоча вони є вирішальними для висновків, чи правомірним користування позивачем земельною ділянкою, яка була надана у постійне користування юридичній особі, правонаступником якої він являється.

Тому висновки відповідача про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки з урахуванням викладеного є голослівними і являються припущеннями, заснованими на суб`єктивному уявленні відповідача щодо обставин спору.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржений припис прийнятий відповідачем не у спосіб та не в межах повноважень, які визначені Земельним кодексом України та Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, внаслідок чого він є протиправним.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач є посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в сумі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №43 від 28.08.2019р.

Оскільки позов повністю задоволено, то позивачу належить відшкодувати сплачений судовий збір в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 132-143, 241-246, 250, 251, 255 КАС України, суд

вирішив :

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Херсонської області Лабенка Олександра Івановича від 07 серпня 2019 року №331-ДК/0246Пр/03/01/-19.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, Херсонська область, м.Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Новоолексіївське" (75560, Херсонська область, Генічеський район, смт.Новоолексіївка, вул. Горького, 7, код ЄДРПОУ 00413564) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 грудня 2019 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 109020000