Постанова

від 30.11.2021 по справі 815/2287/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 815/2287/16

адміністративне провадження № К/9901/41571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року (суддя Свида Л.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Запорожан Д.В., Романішин В.Л.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірос" до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кірос" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (яке ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 квітня 2016 року №0001971401, №0001981401, №0001991401, №0002001401.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з його контрагентами, викладені в акті про результати планової перевірки за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, ґрунтуються на висновках акту про результати позапланової перевірки позивача за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року, однак прийняті на підставі останнього податкові повідомлення-рішення скасовані в судовому порядку; господарські ж операції між позивачем та його контрагентами за грудень 2014 року, які не були предметом позапланової перевірки, підтверджуються первинними документами, що надавались під час спірної планової перевірки; щодо компенсації вартості товарів, що призвело до коригування доходів в бік їх зменшення за 2014 рік, то документи, які підтверджують правомірність такого коригування, наявні у позивача і перевірялись під час позапланової перевірки, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позов задоволено.

Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що первинні документи по операціям із контрагентами ТОВ Агатоптторг , ТОВ Оптімастройком , ТОВ Паритет-Опт-Торг , ТОВ НВП Євробудстандарт , ТОВ Моноліт Трейд Систем , ТОВ Кью Трейд , ПП МНТ , ТОВ Аполло ЛТД , ТОВ Флавер Плюс , ТОВ Бізнес Коін , ТОВ Дартон Білдінг , ТОВ Український центр послуг за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року й акти перевірок цих контрагентів досліджувались податковим органом під час позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року та винесено податкові повідомлення-рішення №0000852201 від 19 травня 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість і №0000702201 від 12 травня 2015 року про донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток, які оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі №815/3739/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року; що ж до посилань відповідача на акт позапланової перевірки Товариства по взаємовідносинам з ПП НІКОН-ТОРГ за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та рішення судів про відмову в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі цього акту, то суди з`ясували, що визначена вказаним актом перевірки сума грошових зобов`язань з податку на прибуток враховувалась відповідачем при складанні спірного акту перевірки й на зменшену суму від`ємного значення вже виносилось окреме податкове повідомлення-рішення; разом з тим, Товариством під час проведення перевірки надавались Управлінню первинні документи на підтвердження господарських операцій за грудень 2014 року, які, однак, не були проаналізовані й оцінені останнім; з приводу ж тверджень відповідача про ненадання під час планової перевірки первинних документів, які б підтверджували правомірність уточнення податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік в квітні 2015 року та з податку на додану вартість за грудень 2014 року в лютому 2015 року, суди визначили, що такі уточнення подані в період, який не входив до перевіряємого періоду, в зв`язку із чим податковий орган не мав права їх перевіряти; водночас позивачем до суду надані первинні документи щодо здійснення коригування доходів в бік зменшення у зв`язку із зміною суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) в розмірі 7 939 529,00 грн. на підставі накладних на повернення реалізованих товарів та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у відповідності до статей 140, 192 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій Товариства з його контрагентами в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також неподання платником податку під час проведення перевірки первинних документів в підтвердження зазначених операцій, оформлених у відповідності до вимог нормативних актів.

Позивач в своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не скористався.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Судами з`ясовано, що в період з 22 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року посадовими особами Управління проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт №42/15-32-14-01/38352003 від 14 березня 2016 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення Товариством підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 3 294 168,00 грн. та завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 3 206 434,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що спричинило заниження податку на додану вартість на суму 3 418,00 грн. за грудень 2014 року та завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 165 949,00 грн.

На підставі виявлених порушень Управлінням 27 квітня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001991401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 3 294 168,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 647 084,00 грн.; №0002001401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 3 206 434,00 грн.; №0001971401, згідно з яким позивачу донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 418,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 709,00 грн., №0001981401 про зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість в розмірі 165 949,00 грн.

Виходячи зі змісту акту перевірки, суди встановили, що свій висновок про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також завищення від`ємного значення об`єктів оподаткування цими податками були результати позапланових перевірок позивача, проведених за період 2013 - 2014 років, акти перевірок контрагентів позивача, якими не підтверджена реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами й ненадання під час перевірки первинних документів.

Не погодившись із прийнятими Управлінням податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Підпунктом 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктами 44.1, 44.2, 44.6 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг. Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу (пункти 137.1, 137.4 статті 137 ПК України).

Пункт 138.1 статті 138 ПК України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

За змістом підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

В той же час, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що висновок податкового органу про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ Агатоптторг , ТОВ Оптімастройком , ТОВ Паритет-Опт-Торг , ТОВ НВП Євробудстандарт , ТОВ Моноліт Трейд Систем , ТОВ Кью Трейд , ПП МНТ , ТОВ Аполло ЛТД , ТОВ Флавер Плюс , ТОВ Бізнес Коін , ТОВ Дартон Білдінг , ТОВ Український центр послуг зроблені у зв`язку із наявністю акту позапланової виїзної перевірки ТОВ Кірос №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року, актів перевірок зазначених контрагентів позивача та ненаданням останнім під час планової перевірки первинних документів.

При цьому, суди з`ясували, що первинні документи по операціям із зазначеними контрагентами та акти перевірок останніх досліджувались податковим органом під час позапланової перевірки Товариства за період діяльності з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року, за результатами якої складено акт №46/15-54-22-01/38352003 від 15 січня 2015 року та прийнято податкові повідомлення-рішення №0000852201 від 19 травня 2015 року про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та №0000702201 від 12 травня 2015 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, які оскаржені позивачем в судовому порядку та скасовані постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року у справі №815/3739/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.

Зокрема, судовими рішеннями у справі №815/3739/15 встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Агатоптторг , ТОВ Оптімастройком , ТОВ Паритет-Опт-Торг , ТОВ НВП Євробудстандарт , ТОВ Моноліт Трейд Систем , ТОВ Кью Трейд , ПП МНТ , ТОВ Аполло ЛТД , ТОВ Флавер Плюс , ТОВ Бізнес Коін , ТОВ Дартон Білдінг , ТОВ Український центр послуг , їх підтвердження первинними документами та, як наслідок, необґрунтованість висновків податкового органу щодо безтоварності останніх.

Отже, враховуючи, що судовими рішеннями в іншій справі встановлена реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами за період з 01 січня 2013 року по 30 листопада 2014 року, суди попередніх інстанцій дійшли переконання, що відповідно до положень частини 1 статті 72 КАС України ці обставини не підлягають доказуванню в даній справі.

Крім того, з приводу посилань відповідача на акт позапланової перевірки Товариства з питань його взаємовідносин з ПП НІКОН-ТОРГ за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року та рішення судів, якими відмовлено в задоволенні позову щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі зазначеного акту перевірки, суди з`ясували, що спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення винесені з врахуванням вказаної обставини й не включають в себе зменшену відповідно до акту позапланової перевірки від 09 вересня 2015 року суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, адже щодо неї податковим органом прийнято окреме податкове повідомлення-рішення.

Також суди відмітили, що Товариством під час перевірки надавались первинні документи в підтвердження господарських операцій за грудень 2014 року (про що зазначено й в самому акті перевірки), а саме: договори, прибуткові накладні, видаткові накладні, ВМД, вхідні та вихідні податкові накладні, виписка банку, однак податковим органом не проведено аналізу зазначених документів, не зроблено будь-яких висновків щодо їх відповідності вимогам законодавства, не застережено про наявність або відсутність зауважень до них, у зв`язку із чим висновки планової перевірки щодо операцій Товариства за грудень 2014 року є необґрунтованими.

Що ж до тверджень відповідача про ненадання позивачем під час планової перевірки первинних документів, які підтверджують правомірність уточнення ним податкової звітності з податку на прибуток за 2014 рік в квітні 2015 року та податку на додану вартість за грудень 2014 року в лютому 2015 року, суди визначили, що такі уточнення подані в період, який не охоплювався спірною плановою перевіркою й відтак не могли досліджуватись при її проведенні.

Водночас, під час розгляду даної справи суди на підставі поданих Товариством первинних документів встановили правомірність коригування ним доходів (в бік зменшення) у зв`язку зі зміною суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) за договорами поставки від 29 квітня 2014 року №29.04-14 та від 30 квітня 2014 року №30.4-14 в розмірі 7 939 529,00 грн. відповідно до накладних на повернення реалізованих товарів й розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів по суті погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко