Постанова

від 30.11.2021 по справі 814/3932/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 814/3932/13-а

касаційне провадження № К/9901/35398/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 (суддя - Мельник О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 (головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Державною податковою інспекцією у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ Міністерства доходів та зборів в Миколаївській області від 21.06.2013 №0002141701, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 226, 75 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 4 806, 69 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що грошові зобов`язання, визначені у податковому повідомленні - рішенні, з приводу правомірності якого виник спір, нараховані безпідставно, оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ПП Пояс Оріона та ПП Агачель не мають реального характеру (безтоварні), правочини між ними є нікчемними, зроблені на підставі результатів податкової перевірки вказаних контрагентів, тоді як правомірність формування платником податків своїх даних податкового обліку не може ставитися у пряму залежність від невиконання/неналежне виконання контрагентами - постачальниками своїх податкових обов`язків. При цьому позивач зазначає, що господарські операції між ним та ПП Пояс Оріона та ПП Агачель мали реальний характер, були вчинені у межах господарської діяльності, надаючи на підтвердження цих доводів первинні документи.

Відповідач проти позову заперечував та вважає податкове повідомлення-рішення прийняте законно і обґрунтовано, просив у позові відмовити повністю.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016, позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва форми "Р" від 21.06.2013 №0002141701 визнав протиправним та скасував.

Судові рішення обґрунтовані, зокрема, посиланням на факт здійснення реальних господарських операцій між позивачем і ПП Пояс Оріона за період травень 2021 року та ПП Агачель за період липень 2012 року. До цього висновку суди дійшли на підставі аналізу зібраних у справі доказів, а саме: первинних документів, що підтверджують правомірність формування позивачем своїх даних податкового обліку; наявність у позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу наявності технічного персоналу, виробничих активів (обладнання, приміщення), а у контрагентів - постачальників - транспортних засобів та спеціальної податкової правосуб`єктності на момент вчинення спірних операцій; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю позивача; правомірність декларування позивачем в травні, липні 2012 року господарських операцій з ПП Пояс Оріона та ПП Агачель вже було предметом судового розгляду у справі № 814/387/13-а, у якій постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2014, та набрала законної сили, визнано безпідставними висновки ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про відсутність у ФОП ОСОБА_1 об`єктів оподаткування за вказаними господарськими операціями.

Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій із ПП Пояс Оріона та ПП Агачель , оскільки аналіз змісту договорів унеможливлює визначити порядок, місце і спосіб надання послуг, первинні документи носять суто паперовий характер та не підтверджують реальність їх здійснення, що підтверджується актами ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 11.07.2012 №952/22-5/36794295/01 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Пояс Оріона щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.05.2012 по 31.05.2012 та від 09.10.2012 №1918/22-5/37760288 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Агачель щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період липень - серпень 2012 року . Крім того, встановлено перевірками відсутність у контрагентів виробничих приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 29.11.2021 касаційну скаргу ДПІ прийняв до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 30.11.2021.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що фактичною підставою для збільшення позивачу податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 19 226, 75 грн із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 806, 69 грн слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 11.06.2013 №321/17-20/2771320315 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань віднесення до валових витрат сум по взаємовідносинам з ПП Пояс Оріона (код 36794295) за період травень 2012 року та ПП Агачель (код 37760288) за період липень 2012 року. Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами п.177.10 ст. 177, п.177.4 ст.177, ст.44 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), п.6 ст.128 Господарського кодексу України, внаслідок безпідставного збільшення суми витрат за 2012 рік, а саме: частково сформував валові витрати за травень 2012 року за рахунок постачальника ПП Пояс Оріона (код 36794295) на суму 57 065, 00 грн, а за липень 2012 року за рахунок постачальника ПП Агачель на суму 71 113, 33 грн. Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на безтоварність поставок по операціях з придбання позивачем товарів та послуг (підряду на ремонт та технічне обслуговування автомобілів) у вказаних контрагентів, оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати податкової перевірки ПП Пояс Оріона та ПП Агачель , оформлені актами від 11.07.2012 №952/22-5/36794295/01 й від 09.10.2012 №1918/22-5/37760288 відповідно, та інша податкова інформація), якими зафіксовано відсутність вказаних підприємств за місцезнаходженням та відсутність у них необхідних умов для здійснення господарських операцій (основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо).

Також суди встановили, що протягом періоду, який перевірявся, одним із основних видів діяльності позивача була діяльність автомобільного вантажного транспорту. Вказаний вид діяльності періодично потребує здійснення технічного обслуговування транспортних засобів, у зв`язку з чим позивач отримував відповідні послуги у ПП Пояс Оріона , ПП Агачель та витрати за ними декларував у власному податковому обліку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми ПДВ, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 ПК України).

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Це однаковою мірою стосується як суми витрат, так і суми податкового кредиту.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність правову оцінку податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (робіт, послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат чи податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за неправомірну діяльність його контрагентів.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, валові витрати можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини щодо реальності господарських операцій з придбання позивачем товару та послуг у ПП Пояс Оріона та ПП Агачель встановлені судами на підставі оцінки доказів у справі, а саме: укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП Пояс Оріона договору підряду №21/02/12 від 21.05.2012 на ремонт та технічне обслуговування автомобілів, податкові накладні №2311 від 21.05.2012 на суму 40 000, 00 грн та №2367 від 28.05.2012 на суму 28 478, 00 грн; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-2311 від 21.05.2012 та №ОУ-0002367 від 28.05.2012; розрахунки провено у готівковій формі, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів №52 від 21.05.2012 на суму 10 000, 00 грн, №55 від 24.05.2012 на суму 10 000, 00 грн, №56 від 28.05.2012 на суму 10 000, 00 грн, №57 від 29.05.2012 на суму 10 000, 00 грн, №58 від 30.05.2012 на суму 8 488, 00 грн, №53 від 22.05.2012 на суму 10 000, 00 грн та №54 від 23.05.2012 на суму 10 000, 00 грн. Між ФОП ОСОБА_1 та ПП Агачель укладений договір підряду від 09.07.2012 №09/07/12 на ремонт та технічне обслуговування автомобілів, податкові накладні №1057 від 09.07.2012 на суму 42 000, 00 грн та №3446 від 16.07.2012 на суму 43 336, 00 грн; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0001095 від 16.07.2012 та №ОУ-00001057 від 09.07.2012, а розрахунки між ФОП ОСОБА_1 та ПП Агачель за виконані роботи проводилися у готівковій формі, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів №34 від 09.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №35 від 10.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №36 від 11.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №37 від 12.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №38 від 13.07.2012 на суму 2 000, 00 грн, №39 від 17.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №40 від 18.07.2012 на суму 10 000, 00 грн, №41 від 19.07.2012 на суму 10 000, 00 грн та №42 від 20.07.2012 на суму 3 336, 00 грн.

Також встановлено судами, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивач не надав до перевірки податкові накладні, або податкові накладні були оформлені із порушеннями статті 201 ПК України. Інспекцією не подано доказів того, що за спірними операціями між позивачем і вказаними контрагентами відсутня розумна ділова мета. Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надав., його доводи ґрунтуються на припущеннях за даними інформаційних систем та вказаних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Здійснюючи аналіз вказаних норм убачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів. У зв`язку з цим, обґрунтування податковим органом виявлених порушень з посиланням на висновки такого акта є неправомірним. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що вказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання підтверджує нереальний характер господарських операцій позивача із ПП Пояс Оріона та ПП Агачель .

Також, надано судами оцінку й показам свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що працює водієм у позивача, та у липні 2012 року дійсно завозив автомобіль до м. Одеси до станції технічного обслуговування, де проводився ремонт автомобіля.

Податковий орган, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України, покладений обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів порушення позивачем п.177.4 ст.177 ПК України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП Пояс Оріона , ПП Агачель за період травень, липень 2012 року.

Водночас, позивачем у ході розгляду справи повністю підтверджено отримання послуг з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, що відповідає виду господарської діяльності останнього та правомірність декларування цих витрат у власному податковому обліку, що підтверджено відповідними первинними документами, копії яких долучені до матеріалів справи; податковий орган не надав докази на підтвердження доводів, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, їх намірів на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу тощо.

Стосовно наданих копій первинних документів за господарськими операціями у межах договорів з ремонту та технічного обслуговування автомобілів, суди дійшли вірного висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, надані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП Пояс Оріона , ПП Агачель .

Погоджується колегія суддів і з посиланням судів попередніх інстанцій на те, що правомірність декларування позивачем в травні та липні 2012 року господарських операцій із контрагентами - ПП Пояс Оріона , ПП Агачель , вже було предметом судового розгляду у справі № 814/387/13-а, у якій постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2014, та набрала законної сили, визнано безпідставними висновки ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про відсутність у ФОП ОСОБА_1 об`єктів оподаткування за вказаними господарськими операціями.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних його податкового обліку, задекларованих у 2012 році за наслідками господарських операцій з ПП Пояс Оріона та ПП Агачель , та застосувавши норму частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, Інспекція посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки та які були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій; в касаційній скарзі не наведено конкретних підстав, які б свідчили про порушення судами норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки, ухвалюючи судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, то у задоволенні касаційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.11.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова