Постанова

від 29.11.2021 по справі 761/29851/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року

м. Київ

справа №761/29851/20

провадження №22-ц/824/14844/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс

відповідач - ОСОБА_1

третя особа - ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс - Павлія Андрія Григоровича

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у складі судді Савицького О.А.

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги , -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року представник ТОВ Центрбудсервіс - Павлій А.Г. звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року у розмірі 93 669,35 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ТОВ Центрбудсервіс надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником квартири в„–102 та користується всіма послугами, що надає ТОВ Центрбудсервіс , але не сплачує їх вартість, у зв`язку з чим за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 93 669,35 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 22 вересня 2021 року представник позивача Павлій А.Г. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні заборгованості зі сплати комунальних послуг, оскільки споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користується ними, між сторонами укладений договір про надання житлово-комунальних послуг, який не був судом визнаний недійсним.

Звертає увагу суду на наявну у матеріалах справи довідку про заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року, яка є офіційним документом, складеним, виданим та посвідченим посадовими особами в межах їх професійної компетенції, із зазначенням тарифу у певному місяці, загальної площі, нарахування за певний місяць та дані про оплату.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на відзив на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували розмір тарифу за надані відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території .

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що ТОВ Центрбудсервіс надає житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території мешканцям будинку по АДРЕСА_1 відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 31 грудня 2008 року.

З 21 листопада 2013 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корсак А.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1029.

09 серпня 2010 року між ТОВ Центрбудсервіс та ОСОБА_2 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкових територій, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого власник доручає, а виконавець приймає на себе виконання комплексу робіт з утримання будинку і прибудинкової території. Власник бере участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території.

За змістом пунктів 3.2.2, 3.2.3 власник зобов`язаний оплачувати комунальні послуги виконавця за діючими розцінками і тарифами відповідно до загальної площі та показань лічильників, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Сплачувати послуги виконавця за новими розцінками з моменту їх затвердження виконавцем.

Відповідно до довідки №01 від 20 серпня 2020 року, виданої ТОВ Центрбудсервіс , за адресою: АДРЕСА_1 мешкають споживачі житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 .

Згідно Акту звірки розрахунків ЦБСАС-0048 від 31 липня 2020 року за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року всього оборотів 69 189,96 грн. Залишок на 01 серпня 2020 року 93 669,35 грн.

З Довідки про заборгованість за житлово-комунальні послуги, що надані ТОВ Центрбудсервіс за адресою: АДРЕСА_1 , убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року складає всього 93 669,35 грн; борг на початок періоду (сальдо) 24 579,39 грн.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було визначено розмір та порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Між позивачем та відповідачем склалися відносини у сфері житлово-комунальних послуг, які регулюються положеннями Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Згідно ст. 13 Закону, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , в редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Оскільки відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, що не заперечувалось ним під час розгляду справи, розрахунок заборгованості складений позивачем за період, коли відповідач набув прав на вищевказану квартиру, тому з огляду на положення ч. 2 ст. 638 ЦК України, між сторонами наявні договірні правовідносини.

Таким чином, у даному випадку між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, за якими ОСОБА_1 користувався наданими житлово-комунальними послугами, а позивач нараховував плату по тарифу за послуги з утримання житлового будинку і споруд та прибудинкових територій, які відповідачем не оплачувались.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача, як на підставу для його задоволення, посилається на те, що відповідач свої зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг не виконує, в результаті чого станом на 31 липня 2020 року має заборгованість перед ТОВ Центрбудсервіс за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року в сумі 93 669,35 грн, з яких 24 579,39 грн борг на початок періоду (сальдо) (залишок на 01 серпня 2017 року). У Довідці про заборгованість за житлово-комунальні послуги вказаний тариф, за яким нараховувалась оплата споживачеві, який неодноразово змінювався.

Разом з тим, відповідач, будучи власником майна та отримуючи послуги, не довів, що тариф є завищеним, та, відповідно, ухиляючись від свого обов`язку укласти договір та оплачувати такі послуги, тим самим тягар утримання свого майна покладає на інших співвласників, які добросовісно несуть витрати на утримання будинку та прибудинкових територій, що не відповідає правилам звичайного добросусідства.

Зважаючи на викладене, висновок суду першої інстанції, що позивачем на надано суду жодних доказів, які б підтверджували розмір тарифу за надані відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, є помилковим та необґрунтованим з огляду на те, що у вищевказаній довідці про заборгованість за житлово-комунальні послуги вказаний тариф, за яким проводилось нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а у матеріалах справи відсутні відомості про те, що в порядку адміністративного судочинства дії ТОВ Центрбудсервіс щодо встановлення тарифу за спірний період за надання житлово-комунальних послуг визнавались незаконними та/або завищеними.

При цьому відповідач, отримавши 06 жовтня 2021 року копію ухвали про відкриття апеляційного провадження з додатками та будучи обізнаним про перебування даної справи відносно нього в суді, не заперечував та не оспорював розмір встановленого позивачем тарифу за оплату житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Проте, як убачається з матеріалів справи, в загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ Центрбудсервіс за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року в сумі 93 669,35 грн позивачем включено заборгованість, яка існувала станом на 01 серпня 2017 року у розмірі 24 579,39 грн.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, яким чином проводились такі нарахування, за який період та за яким тарифом, що унеможливлює перевірку судом існування та правильності нарахування заборгованості у розмірі 24 579,39 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині колегія суддів визнає необґрунтованими.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач фактично користувався житлово-комунальними послугами, встановлений позивачем тариф не заперечував та не оспорював, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території, отримані ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року у розмірі 69 089,96 грн.

Відповідно до статті 374 ЦК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Наведені вище порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України частково та ухвалення нового рішення.

Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, місцевий суд неналежним чином дослідив матеріали справи, не надав належної оцінки всім доказам по справі, залишив поза увагою наявну у справі довідку про заборгованість за житлово-комунальні послуги, де вказані відповідні тарифи, за якими здійснювалось нарахування, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Центрбудсервіс підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 550,22 грн та апеляційної скарги у сумі 2 511,53 грн, а всього 4 061,75 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс - Павлія Андрія Григоровича - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року у розмірі 69 089,96 грн .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Центрбудсервіс судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги всього у розмірі 4 061,75 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Кравець

Судді Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна