Постанова

від 01.12.2021 по справі 920/949/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2021 р. Справа№ 920/949/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

на рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 (повний текст рішення складено 27.07.2021)

у справі №920/949/19 (суддя Яковенко В.В.)

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

про стягнення 22325848,74 грн.,

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

про стягнення 1780838,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" про стягнення стягнення 22 325 848, 74 грн.

Первісний позов обґрунтовано тим, що на виконання умов договору № 89 від 07.12.2017 року протягом лютого 2018 року - квітня 2019 року надано відповідачу за первісним позовом послуги транспортування теплової енергії, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), рахунками на оплату, копії яких додано до позовної заяви, проте відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов`язання за договором та не оплатив надані позивачем за первісним позовом послуги.

09.10.2019 року Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" звернулось до Господарського суду Сумської області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про стягнення 1 780 838, 49 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом свої зобов`язання з належного утримання теплових мереж не виконав, що призвело до понаднормативних втрат теплової енергії у лютому 2018 року і, відповідно до матеріальних збитків у розмірі 1 780 838, 49 грн.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року первісні позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" 18 593 681, 61грн. основного боргу, 3 039 850, 75 грн. пені, 259 952, 65 грн. 3 % річних, 432 363, 73 грн. інфляційного збільшення, 334 887, 73 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт надання послуг позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом з транспортування теплової енергії за період з лютий 2018 - квітень 2019 років за спірним договором повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Щодо заяви про застосування наслідків пропуску позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що спірний договір за своєю правовою природою не містить ознак договору перевезення вантажів, а є договором про надання послуг. Щодо зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів протиправної поведінки відповідача за зустрічним позовом, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, не надано доказів вини, також не доведено завдання збитків саме відповідачем за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (через представників Танчика О.М. та Бирченко Б.В.) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року у справі №920/949/19.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення та ухвалу суду першої інстанції прийняті без належного вивчення всіх матеріалів справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що в даному випадку відсутня необхідність доведення наявності вини ТОВ Сумитеплоенерго у втраті теплової енергії, а необхідно лише довести факт наявності понаднормативних втрат теплової енергії у спірний період та вартість понаднормативних втрат теплової енергії. Крім того скаржник вважає, що відмова у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи унеможливила проведення експертного дослідження з питання визначення розміру збитків, стягнення яких є предметом зустрічного позову. Також скаржник зазначає, що дія договору не поширюється на період надання послуг з перевезення теплової енергії у період з лютого 2018 року по квітень 2019 року, а товариство не керувалось та не могло керуватися договором при визначенні порядку прийняття послуг з транспортування теплової енергії та не мало встановленого строку оплати наданих послуг. З цих же підстав на думку скаржника строку оплати заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії у період х лютого 2018 року по квітень 2019 року є таким, що не настав. Й наостанок скаржник вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати ч. 5, ст. 315 Господарського кодексу України, а відтак місцевий господарський суд повинен був застоювати шестимісячний строк позовної давності.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 542 400 грн. 46 коп. та подати до суду докази направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.

16.09.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 року з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та доказами направлення копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою кціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року у справі №920/949/19 та призначено розгляд справи на 27.10.2021 року.

25.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", відповідача за первісним позовом, надійшли додаткові пояснення.

26.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", позивача за первісним позовом, надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Судове засідання, призначене на 27.10.2021 року не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному з 26.10.2021 року.

29.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", відповідача за первісним позовом, надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 року розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року призначено на 01.12.2021 року.

22.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", позивача у справі, надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського районного суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського районного суду Сумської області задоволено.

29.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго", позивача за первісним позовом, надійшла заява про приєднання додаткових пояснень.

01.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", відповідача за первісним позовом, надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 01.12.2021 року представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2019 року у справі № 920/50/18 визнано укладеним між ТОВ Сумитеплоенерго" (позивач за первісним позовом - теплотранспортуюча організація) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (відповідач за первісним позовом - теплогенеруюча організація) договір № 89 від 07.12.2017 про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції ТОВ "Сумитеплоенерго" з дати підписання, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року. (т.1, а.с. 18-26).

Згідно з п. 1.1. договору теплотранспортуюча організація зобов`язується в опалювальний період надавати послуги з транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією і постачається споживачам зони теплопостачання теплогенеруючої організації, тепловими мережами, які перебувають у користуванні тепло транспортуючої організації, а теплогенеруюча організація зобов`язується оплачувати послуги транспортування теплової енергії.

Відповідно до п. 1.2. договору прогнозний обсяг теплової енергії, що буде транспортуватися теплотранспортуючою організацією визначається на підставі Річного плану виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на відповідний рік, затвердженого сторонами (додаток № 1 до договору).

Пунктом 7.3. передбачено, що умови, визначені цим договором, також поширюються на зобов`язання, що виникли до укладання цього договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього договору теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією тепловими мережами, які перебувають в користуванні теплотранспортуючої організації.

У відповідності до п. 4.2. договору ціна договору складається із сум вартості місячного транспортування теплової енергії теплогенеруючої організації мережами теплотранспортуючої організації.

На підставі п. 4.4. договору теплотранспортуюча організація протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло(місячна) направляє теплогенеруючій організації акт про надання послуг транспортування теплової енергії, складений за формою, наведеною у додатку 4 до договору. Теплогенеруюча організація протягом 4 календарних днів розглядає акт про надання послуг транспортування теплової енергії за звітний місяць, підписує його із своєї сторони та один примірник надає теплотранспортуючій організації або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення з урахуванням п. 3.2.3. договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що ціна договору складається із сум вартості місячного транспортування теплової енергії теплогенеруючої організації мережами теплотранспортуючої організації.

Згідно з пунктами 4.3, 4.4. договору теплогенеруюча організація зобов`язана до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем надавати копію форми № 2-НКП-тепло(місячна), що подається до НКРЕКП, завірену уповноваженою особою та печаткою, а теплотранспортуюча організація протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло(місячна) направити теплогенеруючій організації акт про надання послуг транспортування теплової енергії.

Теплогенеруюча організація протягом 4 календарних днів повинна розглянути акт про надання послуг транспортування теплової енергії, підписати та один примірник надати теплотранспортуючій організації або у цей же строк надати обґрунтовані заперечення з урахуванням п. 3.2.3. договору.

Відповідно до умов п. 4.5. договору теплогенеруюча організація зобов`язалась до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги транспортування теплової енергії, сплачувати теплотранспортуючій організації 50% від вартості прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору. Теплогенеруюча організація зобов`язана здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг транспортування теплової енергії. Сторони погодили, що у випадку непідписання акту про надання послуг транспортування теплової енергії з будь-яких причин, остаточний розрахунок за надані послуги транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений теплогенеруючою організацією не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі тарифу на транспортування теплової енергії, передбаченого п. 4.1. договору, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно п. 4.7. договору або п. 4.10. договору.

ТОВ Сумитеплоенерго належним чином та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором з лютого 2018 року по квітень 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими посадовими особами сторін договору (т.1, а.с. 27-110), а саме:

- Факт надання послуг позивачем за первісним позовом у лютому 2018 року на суму 2 714 330, 60 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 344 від 28.02.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 345 від 28.02.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 347 від 28.02.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 349 від 28.02.2018 року; рахунком на оплату № 36 від 28.02.2018 року; рахунком на оплату № 37 від 28.02.2018 року; рахунком на оплату № 38 від 28.02.2018 року; рахунком на оплату № 39 від 28.02.2018 року; листом № 1470 від 14.03.2018 року; листом № 21/199 від 27.03.2018 року;

- Факт надання послуг позивачем у березні 2018 року на суму 2 750 226, 51 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 529 від 31.03.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 530 від 31.03.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 531 від 31.03.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 532 від 31.03.2018 року; рахунком на оплату № 62 від 31.03.2018 року; рахунком на оплату № 63 від 31.03.2018 року; рахунком на оплату № 64 від 31.03.2018 року; рахунком на оплату № 65 від 31.03.2018 року; листом № 2097 від 11.04.2018 року;

- Факт надання послуг позивачем у квітні 2018 року на суму 701 862, 63 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 550 від 30.04.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 551 від 30.04.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 552 від 30.04.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 553 від 30.04.2018 року; рахунком на оплату № 82 від 30.04.2018 року; рахунком на оплату № 83 від 30.04.2018 року; рахунком на оплату № 84 від 30.04.2018 року; рахунком на оплату № 85 від 30.04.2018 року; листом № 2542 від 05.05.2018 року; листом № 21/347 від 13.06.2018 року;

- Факт надання послуг позивачем у листопаді 2018 року на суму 2 034 780, 27 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1641 від 30.11.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1642 від 30.11.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1643 від 30.11.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1644 від 30.11.2018 року; рахунком на оплату № 373 від 30.11.2018; рахунком на оплату № 374 від 30.11.2018 року; рахунком на оплату № 375 від 30.11.2018 року; рахунком на оплату № 376 від 30.11.2018 року; листом № 6523 від 13.12.2018 року;

- Факт надання послуг позивачем у грудні 2018 року на суму 2 846 709, 80 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1878 від 31.12.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1881 від 31.12.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1882 від 31.12.2018 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 1883 від 31.12.2018 року; рахунком на оплату № 397 від 31.12.2018 року; рахунком на оплату № 398 від 31.12.2018 року; рахунком на оплату № 399 від 31.12.2018 року; рахунком на оплату № 400 від 31.12.2018 року; листом № 129 від 11.01.2019 року;

- Факт надання послуг позивачем у січні 2019 року на суму 2 706 440, 82 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 69 від 31.01.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 79 від 31.01.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 83 від 31.01.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 85 від 31.01.2019 року; рахунком на оплату № 15 від 31.01.2019 року; рахунком на оплату № 16 від 31.01.2019 року; рахунком на оплату № 13 від 31.01.2019 року; рахунком на оплату № 14 від 31.01.2019 року;

- Факт надання послуг позивачем у лютому 2019 року на суму 2 283 777, 61 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 291 від 28.02.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 293 від 28.02.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 290 від 28.02.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 292 від 28.02.2019 року; рахунком на оплату № 38 від 28.02.2019 року; рахунком на оплату № 39 від 28.02.2019 року; рахунком на оплату № 40 від 28.02.2019 року; рахунком на оплату № 41 від 28.02.2019 року;

- Факт надання послуг позивачем у березні 2019 року на суму 1 959 451, 19 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 327 від 31.03.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 328 від 31.03.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 329 від 31.03.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 330 від 31.01.2019 року; рахунком на оплату № 55 від 31.03.2019 року; рахунком на оплату № 56 від 31.03.2019 року; рахунком на оплату № 57 від 31.03.2019 року; рахунком на оплату № 58 від 31.03.2019 року;

- Факт надання послуг позивачем у квітні 2019 року на суму 596 201, 81 грн. підтверджується матеріалами справи, а саме: актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 473 від 30.04.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 474 від 30.04.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 475 від 30.04.2019 року; актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 476 від 30.04.2019 року; рахунком на оплату № 73 від 30.04.2019 року; рахунком на оплату № 74 від 30.04.2019 року; рахунком на оплату № 75 від 30.04.2019 року; рахунком на оплату № 76 від 30.04.2019 року; листом № 2151 від 15.05.2019 року.

Отже, відповідно до викладеного вище, позивач за первісним позовом надав послуги з транспортування теплової енергії в період з лютого 2018 року по квітень 2019 року загалом на суму 18 593 681, 61 грн., за які відповідач за первісним позовом не розрахувався.

За приписами статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до статті 1 ГК України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За визначенням частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями частини 1 статті 175 ГК визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Оскільки сторони спору уклали договір на транспортування продукції трубопроводами, за умов якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, з огляду на визначену статтею 627 ЦК України свободу договору, об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 ГК України, а відтак на нього, разом із нормами ЦК України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт" та інших законодавчих актів поширюються й норми ГК України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення.

Вказана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №920/206/19 та від 25.08.2021 року у справі №920/639/17.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі №920/206/19 та від 25.08.2021 року у справі №920/639/17.

За визначенням частини 1 статті 306 ГК України (розміщеної в Главі 32 цього Кодексу "Правове регулювання перевезення вантажів", яка включена до Розділу VI "Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання") перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту (частина 3 статті 306 ГК України).

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 306 ГК України).

Закон України "Про теплопостачання" регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (стаття 2 цього Закону).

Так, у статті 1 Закону України "Про теплопостачання" наведено основні терміни, вжиті у цьому Законі, і передбачено, зокрема, що транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору; магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів (частина 1 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Статтею 21 Закону України "Про транспорт" передбачено, що єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про трубопровідний транспорт" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 37 Закону України "Про транспорт").

Відповідно до преамбули Закону України "Про трубопровідний транспорт" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту.

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт (стаття 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт"), а відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України "Про транспорт", цим Законом та іншими актами законодавства України.

Статтею 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Економічні та соціальні відносини підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, що виникають у процесі їх діяльності, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди.

При цьому, магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

Частиною 5 статті 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За визначенням статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

За правилами частини 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема те, що факт надання ТОВ "Сумитеплоенерго" АТ "Сумське МНВО" послуг з транспортування теплової енергії за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 18 593 681, 61 грн. підтверджується наявними у справі доказами (актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за вказаний період, які підписані уповноваженими посадовими особами сторін договору, не містять будь-яких зауважень, заперечень чи відмови від прийняття послуг, а відтак, відповідно до п. 4.5. договору, є підтвердженням належного виконання ТОВ "Сумитеплоенерго" та прийняття АТ "Сумське МНВО" зобов`язання за договором, а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених ТОВ "Сумитеплоенерго" вимог до АТ "Сумське МНВО" вимог.

Щодо доводів скаржника, що дія договору не поширюється на період надання послуг з перевезення теплової енергії у період з лютого 2018 року по квітень 2019 року, а товариство не керувалось та не могло керуватися договором при визначенні порядку прийняття послуг з транспортування теплової енергії та не мало встановленого строку оплати наданих послуг, а також те, що строк оплати заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії у період з лютого 2018 року по квітень 2019 року є таким, що не настав колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2019 року у справі № 920/50/18 визнано укладеним між ТОВ Сумитеплоенерго" (позивач за первісним позовом - теплотранспортуюча організація) та ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (відповідач за первісним позовом - теплогенеруюча організація) договір № 89 від 07.12.2017 про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції ТОВ "Сумитеплоенерго" з дати підписання, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року. (т.1, а.с. 18-26).

Відповідно до ч.2 ст.187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

В мотивувальній частині рішення Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 року у справі №920/50/18 зазначено наступне: Відповідно до ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Частиною 2 ст.187 ГК України передбачено, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Враховуючи пояснення позивача щодо умов пункту 7.3, а також те, що господарські відносини з транспортування теплової енергії вже виникли між сторонами з початку опалювального сезону 2017-2018 рр., про що складаються Акти наданих послуг, суд приходить до висновку про залишення пункту 7.3. договору №89 в редакції позивача .

Пунктом 7.3. передбачено, що умови, визначені цим договором, також поширюються на зобов`язання, що виникли до укладання цього договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього договору теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією тепловими мережами, які перебувають в користуванні теплотранспортуючої організації.

Відтак, колегія суддів зазначає, що рішенням Господарського суду Сумської області від 17.04.2019 року у справі №920/50/18, визначено укладеним Договір №89 від 07.12.2017 року, умови якого поширюються на правовідносини та зобов`язання, що виникли між сторонами з 10.10.2017 року, про що зазначено в п.7.3. договору на підставі ч.3, ст.631 ЦК України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1. договору Теплогенеруюча організація зобов`язується оплачувати послуги транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Аналогічний обов`язок передбачений п.3.2.4 договору, відповідно до якого Теплогенеруюча організація зобов`язана здійснювати оплату послуг транспортування теплової енергії мережами Теплотранспортуючої організації.

В той же час, як вже вище встановлено, умови і порядок розрахунків визначено в п. 4.5. договору, відповідно до якого теплогенеруюча організація зобов`язалась до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги транспортування теплової енергії, сплачувати теплотранспортуючій організації 50% від вартості прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору.

Теплогенеруюча організація зобов`язана здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуги транспортування теплової енергії.

Сторони погодили, що у випадку непідписання акту про надання послуг транспортування теплової енергії з будь-яких причин, остаточний розрахунок за надані послуги транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений теплогенеруючою організацією не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі тарифу на транспортування теплової енергії, передбаченого п. 4.1. договору, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно п. 4.7. договору або п. 4.10. договору.

Як вже було вище встановлено, факт прийняття відповідачем за первісним позовом послуг з транспортування теплової енергії надані по договору є доведеним, що також і не спростовується відповідачем за первісним позовом, а тому строк оплати заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії у період х лютого 2018 року по квітень 2019 року є таким, що настав.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач за первісним позовом звернувся з заявою про застосування строків позовної давності № 18-7/505 від 11.06.2021 року (т.3, а.с. 208-211).

Пунктом 4.5 договору зокрема передбачено, що теплогенеруюча організація зобов`язана здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання Сторонами Акту про надання послуг транспортування теплової енергії.

У відповідності до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відтак, ТОВ "Сумитеплоенерго" мало звернутися до суду з позовом про стягнення з АТ "Сумське МНВО" заборгованості за договором протягом шести місяців щодо кожного окремого акту приймання-передачі послуг за цим договором, зокрема:

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 344, 345, 347 та 349 від 28.02.2018 року на загальну суму 2 714 330, 60 грн. - у строк до 05.09.2018 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 529, 530, 531 та 532 від 31.03.2018 року на загальну суму 2 750 226, 51 грн. - у строк до 05.10.2018 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 550, 551, 552 та 553 від 30.04.2018 року на загальну суму 701 862, 63 грн. - у строк до 05.11.2018 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 1641, 1642, 1643 та 1644 від 30.11.2018 року на загальну суму 2 034 780, 27 грн. - у строк до 05.06.2019 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 1878, 1881, 1882 та 1883 від 31.12.2018 року на загальну суму 2 846 709, 80 грн. - у строк до 05.07.2019 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 69, 79, 83 та 85 від 31.01.2019 року на загальну суму 2 706 440,82 грн. - у строк до 05.08.2019 року включно;

- за актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №№ 290, 291, 292 та 293 від 28.02.2019 року на загальну суму 2 283 777, 61 грн. - у строк до 05.09.2019 року включно.

Втім, як вбачається з матеріалів справи позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з АТ "Сумське МНВО" заборгованості за договором за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року, лише 10.09.2019 року (т.1, а.с. 4), тобто з порушенням строків позовної давності щодо заборгованості за вказаними вище актами.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

За наведених підстав колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування до заявлених ТОВ "Сумитеплоенерго" позовних вимог приписів частини 5 статті 315 ГК України, про що АТ "Сумське МНВО" подано відповідну заяву.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що у задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 16 038 128, 20 грн., слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом нараховано відповідачеві за первісним позовом пеню в сумі 3 039 850, 75 грн., 3% річних в сумі 259 952, 65 грн. та інфляційні втрати в сумі 432 363, 73 грн. (за періоди з 06.03.2018 року по 06.09.2018 року, з 06.04.2018 року по 06.10.2018 року, з 06.05.2018 року по 06.11.2018 року, з 06.12.2018 року по 06.06.2019 року, з 06.01.2019 року по 06.07.2019 року, з 06.02.2019 року по 06.07.2019 року, з 06.03.2019 року по 22.08.2019 року, з 06.04.2019 року по 22.08.2019 року, з 06.05.2019 року по 22.08.2019 року).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору визначено, що у разі невиконання своїх грошових зобов`язань теплогенеруюча організація зобов`язана сплатити теплотранспортуючій організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем за первісним позовом розрахунку штрафних санкцій, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірним, втім враховуючи сплив строку позовної давності, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на загальну суму 2 716 751, 94 грн., інфляційних втрат на загальну суму 418 365, 70 грн. та 3 % річних на загальну суму 232 226, 16 грн. (які нараховані за періоди з 06.03.2018 року по 06.09.2018 року, з 06.04.2018 року по 06.10.2018 року, з 06.05.2018 року по 06.11.2018 року, з 06.12.2018 року по 06.06.2019 року, з 06.01.2019 року по 06.07.2019 року, з 06.02.2019 року по 06.07.2019 року, з 06.03.2019 року по 22.08.2019 року) слід відмовити.

Відтак, з наведеного вище вбачається, що позовні вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 555 553, 40 грн., пені в розмірі 323 098, 81 грн., інфляційних втрат в розмірі 13 998, 03 грн. та 3 % річних в розмірі 27 726, 49 грн.

Щодо вимог зустрічного позову колегія суддів зазначає наступне.

АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (позивач за зустрічним позовом) подано до ТОВ Сумитеплоенерго (відповідач за зустрічним позовом) зустрічний позов про стягнення збитків у сумі 1780838,49 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх обов`язків з транспортування теплової енергії у лютому 2018 року, що в свою чергу призвело до понаднормативних втрат теплової енергії.

Згідно з п. 2.1. договору межі експлуатаційної відповідальності між теплогенеруючою організацією та теплотранспортуючою організацією визначаються у відповідності з актом розмежування експлуатаційної відповідальності між теплогенеруючою організацією та теплотранспортуючою організацією, який є додатком 5 до цього договору. Транспортування теплової енергії здійснюється від теплової камери ТК 605, ТК 605-1 до зовнішньої стіни будинків/споруд, перелік яких наведений у додатку 2 цього договору, в зоні надання послуг теплогенеруючої організації, визначених в ТК 314, ТК 440, ТК 434, ТК 601, ТК 617. Перелік ТК є додатком 3 до цього договору. Теплогенеруюча організація зобов`язується оплатити вищезазначені послуги в порядку та у строк, що передбачений цим договором, та забезпечити подання теплової енергії належної якості (тиск та температура). Якість теплової енергії, що транспортується визначається на підставі показників сертифікованих та повірених засобів вимірювальної техніки, встановлених на межі розмежування експлуатаційної відповідальності.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення це послуги, спрямовані на задоволення потреб споживача у гарячій воді та у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири/будинку, які надаються виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання та внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Позивач за зустрічним позовом є виконавцем послуг з поставки теплової енергії та поставки гарячої води (у період до 18.06.2019 року виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання) на території обслуговування у місті Суми відповідно до рішень виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011 року, № 322 від 18.06.2019 року та ліцензій Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Фактично теплова енергія позивача за зустрічним позовом транспортується трьома етапами:

1) від колектора, який знаходиться на його території до межі розподілу балансової належності теплових мереж - ТК 605. Фактичні втрати теплової енергії на цій ділянці неможливо встановити за відсутністю приладу обліку на межі розподілу балансової належності ТК 605.

2) від ТК 605 до зовнішньої стіни об`єктів споживачів. Фактичні втрати теплової енергії в магістральних та внутрішньоквартальних теплових неможливо встановити за відсутністю приладу обліку на межі розподілу балансової належності ТК 605 та не відсутністю оснащення 100% загальнобудинковими приладами обліку теплової енергії об`єктів споживачів.

3) внутрішньобудинковими системами гарячого водопостачання та теплопостачання. Фактичні втрати теплової енергії неможливо встановити на цій ділянці за відсутністю загально будинкових приладів обліку теплової енергії на всіх об`єктах споживачів та відсутністю приладів обліку в приміщенні споживачів.

Тобто, суд першої інстанції вірно встановив, що фактично теплова енергія позивача за зустрічним позовом транспортується від теплової камери ТК 605, ТК 605-1 до зовнішньої стіни будинків/споруд в зоні надання послуг теплогенеруючої організації, визначених ТК 314, ТК 440, ТК 434, ТК 601, ТК 617.

Пунктом 7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 за № 71 (далі - Правила) передбачено, що облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем.

У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.

Листом № 1474 від 15.03.2018 року відповідач за зустрічним позовом повідомив позивача за зустрічним позовом про те, що не погоджується з вказаними в акті приймання-передачі теплової енергії за лютий 2018 року втратами теплової енергії в об`ємі 8222,366 Гкал, що у відсотках становить 19,17 %. Оскільки, відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, нормативні втрати теплової енергії в теплових мережах в межах території обслуговування ТОВ Сумитеплоенерго в зоні обслуговування споживачів котельня ППВ ПАТ Сумське НВО складають 33988,67 Гкал в рік або 14,6 %, в тому числі 5126,95 Гкал (12,7%) в лютому місяці 2018 року. Враховуючи наведене, ТОВ Сумитеплоенерго прийнято до розрахунків за лютий 2018 року: спожиту споживачами ПАТ Сумське НВО теплову енергію в кількості 34671,094 Гкал; фактичні втрати теплової енергії на рівні нормативних в кількості 5126,95 Гкал; про транспортовану теплову енергію мережами ТОВ Сумитеплоенерго в кількості 39798,044 Гкал.

В основу розрахунку розміру заявлених до стягнення збитків АТ "Сумське МНВО" поклало не розмір фактичних понаднормативних втрат в магістральних теплових мережах, а порахувало понаднормативні втрати теплової енергії як величину втраченої, недовідпущеної (непоставленої) продукції, у чому і полягають збитки. Збитки виникли внаслідок недовідпуску теплової енергії споживачам, тобто у разі відсутності понаднормативних втрат (тобто належного виконання зобов`язання без нормативних втрат), ця продукція була б відпущена споживачам (отримана споживачем) і відповідно ними сплачена, однак споживачі цієї продукції не отримали, вона втрачена при транспортуванні.

Окрім того, до розрахунку збитків АТ "Сумське МНВО" безпідставно включило фактичні втрати у внутрішньобудинкових системах гарячого водопостачання та теплопостачання споживачів, оскільки ТОВ "Сумитеплоенерго" не експлуатує ці мережі і не відповідає за їх стан.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. При цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, завдання збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Проте, АТ "Сумське МНВО" не надало доказів протиправної поведінки ТОВ "Сумитеплоенерго", причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, не надано доказів вини, також не доведено завдання збитків саме ТОВ "Сумитеплоенерго".

Житлові будинки в зоні відповідальності АТ "Сумське МНВО" не оснащені приладами обліку теплової енергії 100%, визначити фактичні теплові втрати в тепловій мережі ТОВ "Сумитеплоенерго" неможливо.

Відповідно до п. 2.6 Постанови НКРЕКП "Про затвердження порядку формування тарифу на теплову енергію" № 377 втрати теплової енергії в процесі її транспортування тепловими мережами здійснюються в установленому законодавством порядку відповідно до методик та інших нормативних документів з нормування втрат. Оскільки визначити фактичні втрати теплової енергії в тепловій мережі неможливо - приймаються розрахункові втрати теплової енергії ТОВ "Сумитеплоенерго".

Відповідно до р. ІІ Порядку урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 01.07.2016 № 1214, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1124/29254, урахування втрат теплової енергії в теплових мережах у тарифах на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання здійснюється шляхом визначення в річному плані ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та подальшого використання в розрахунках тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання на плановий період згідно з вимогами Порядку формування тарифів із визначенням та використанням в розрахунках тарифів відповідного показника "Втрати теплової енергії в теплових мережах" на рівні:

- розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період - ліцензіатам, які не мають перевищення або мають перевищення до 0,5 відсоткового пункту включно фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період (у відсотках) від розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період (у відсотках), та ліцензіатам, які мають таке перевищення понад 0,5 відсоткового пункту, але не схвалили в НКРЕКП Програму;

- фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період у відсотках, зменшених на 0,5 відсоткового пункту, - ліцензіатам, які мають перевищення від 0,5 до 10 відсоткових пунктів включно фактичних втрат теплової енергії в теплових мережах за базовий період (у відсотках) від розрахункових втрат теплової енергії в теплових мережах на плановий період (у відсотках) та яким НКРЕКП схвалила Програму до початку прогнозного періоду.

Відтак АТ "Сумське МНВО", як колишній ліцензіат, мало розрахувати і нормативні фактичні (якщо АТ "Сумське МНВО" стверджує про їх наявність) втрати в теплових мережах, урахувати втрати в тарифах на теплову енергію і подати їх для затвердження уповноваженому органу Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики послуг. Натомість АТ "Сумське МНВО" не скористалось наданим йому правом.

За таких підстав, оскільки відсутні засоби обліку для встановлення фактичних втрат в теплових мережах ТОВ "Сумитеплоенерго", відсутні докази порушення останнім умов договору, що призвели до понаднормативних втрат, також те, що до розрахунку збитків включено не фактичні втрати теплової енергії в теплових мережах, в межах відповідальності ТОВ "Сумитеплоенерго", а величину втраченої, недовідпущеної (непоставленої) продукції, чим порушено п. 7.2.43. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 за № 71, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність вимог зустрічного позову.

З викладеного вище вбачається й також, те, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки для вирішення питання щодо загальних обсягів понаднормативних втрат теплової енергії АТ "Сумське НВО" переданої для транспортування ТОВ "Сумитеплоенерго" як збитків, необхідно спочатку встановити докази протиправної поведінки ТОВ "Сумитеплоенерго", причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, докази вини, а також довести факт завдання збитків саме ТОВ "Сумитеплоенерго", чого в даному випадку не встановлено.

Щодо тверджень АТ "Сумське МНВО" у апеляційній скарзі про те, що місцевим господарським судом не було застосовано статтю 314 ГК України та статтю 924 ЦК України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що АТ "Сумське МНВО" не довело у встановленому чинним законодавством порядку факту та розміру завданих йому ТОВ "Сумитеплоенерго" збитків про стягнення яких заявило зустрічний позов у цій справі, відтак у суду були відсутні підстави для застосування вказаних вище положень ЦК України та ГК України, оскільки питання щодо наявності підстав для застосування цих статей є похідним, у разі якщо позивачем було доведено факт та розмір завдання йому збитків, про стягнення яких він звернувся з позовом.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" на рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року у справі №920/949/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 року у справі № 920/949/19 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину наступного змісту:

1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, ідентифікаційний код 33698892) 2 555 553 (два мільйона п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три гривні) 40 коп. основного боргу, 323 098 (триста двадцять три тисячі дев`яноста вісім гривень) 81 коп. пені, 27 726 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять шість гривень) 49 коп. 3 % річних, 13 998 (тринадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень) 03 коп. інфляційного збільшення, 43 805 (сорок три тисячі вісімсот п`ять гривень) 66 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

2. В іншій частині первісного позову відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" відмовити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, ідентифікаційний код 33698892) на корись акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 436 623 (чотириста тридцять шість тисяч шістсот двадцять три гривні) 11 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

3. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/949/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.12.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз