Постанова

від 16.02.2022 по справі 920/949/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 920/949/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021

у складі колегії суддів: О. В. Агрикова- головуючий, А. О. Мальченко, М. Г. Чорногуз

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення 22 325 848, 74 грн

та за зустрічним позовом акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

про стягнення 1 780 838, 49 грн

за участю представників учасників:

позивача: А. Г. Віценко, І. Б. Янович-Бунь

відповідача: О. М. Танчик

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (далі - АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», відповідач) 22 325 848,74 грн заборгованості за договором про надання послуг транспортування теплової енергії № 89 від 07.12.2017, укладеного між сторонами, з яких: 18 593 681,61 грн основного боргу, 3 039 850,75 грн пені, 259 952,65 грн 3 % річних, 432 363,73 грн інфляційних.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати за надання послуг транспортування теплової енергії.

АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулося до суду із зустрічним позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Сумитеплоенерго» збитки у розмірі 1 780 838,49 грн, завданих неналежним виконанням ТОВ «Сумитеплоенерго» своїх обов`язків з транспортування теплової енергії у лютому 2018 року, що в свою чергу призвело до понаднормативних втрат теплової енергії.

АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» подало до суду заяву про застосування строків позовної давності. Відповідач посилається на ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України, якою передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Відповідач вважає договір про надання послуг транспортування теплової енергії договором перевезення.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі № 920/949/19 первісний позов ТОВ «Сумитеплоенерго» задоволено, присуджено до стягнення з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» 18 593 681,61 грн основного боргу, 3 039 850,75 грн пені, 259 952,65 грн, 3 % річних, 432 363,73 грн інфляційних, здійснено розподіл судового збору.

У задоволенні зустрічного позову АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» відмовлено.

Рішення мотивовано неналежним виконанням договірних зобов`язань відповідачем.

Суд першої інстанції зазначає, що за своєю правовою природою договір № 89 є договором про надання послуг, тому підстави для застосування до правовідносин сторін положень ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України відсутні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав на недоведеність відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні статей 76-78 ГПК України, факту та розміру завданих йому збитків.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 частково скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь ТОВ «Сумитеплоенерго» 2 555 553,40 грн основного боргу, 323 098,81 грн пені, 27 726,49 грн 3 % річних, 13 998,03 грн інфляційних, здійснено розподіл судового збору. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована спливом позовної давності щодо частини заявлених позивачем в первісному позові ТОВ «Сумитеплоенерго» вимог.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню норми ст. 306 Господарського кодексу України щодо перевезення вантажів та ст. 315 даного Кодексу щодо пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів.

Апеляційний господарський суд посилається на постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 25.08.2021 у справі №920/639/17.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність відповідачем факту та розміру завданих йому збитків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Сумитеплоенерго» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі №920/949/19 в частині часткового скасування рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі № 920/949/19 та відмови в задоволенні позову ТОВ «Сумитеплоенерго» до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії, пені, 3% річних, інфляційних та залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі № 920/949/19.

З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ «Сумитеплоенерго» вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №920/50/18.

Позивач просить відступити від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 25.08.2021 у справі №920/639/17.

ТОВ «Сумитеплоенерго» вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, а саме ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, до вимог, які ґрунтуються на зобов`язанні щодо оплати послуг транспортування теплової енергії, що випливає з договору, укладеного за рішення суду, умови якого застосовуються до відносин, які виникли до ухвалення судового рішення про визнання договору укладеним.

Також позивач вказує на недослідження судом апеляційної інстанції всіх доказів у справі.

4. Позиції інших учасників справи

АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у відзиві на касаційну скаргу просить постанову суду апеляційної інстанції в частині часткової відмови в первісному позові залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В поясненнях ТОВ «Сумитеплоенерго» посилається на постанову Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №920/50/18 та зазначає, що Верховним Судом надано правову оцінку та встановлено норми, які підлягають застосуванню до правовідносин, пов`язаних саме з договором про надання послуг з транспортування теплової енергії між позивачем та відповідачем, який є підставою позову у справі № 920/949/19, що розглядається.

АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» звернулося до суду з клопотанням про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Сумитеплоенерго» в частині підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки позивачем в касаційній скарзі не наведено належних підстав для касаційного оскарження постанови відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2019 у справі № 920/50/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020, визнано укладеним між ТОВ «Сумитеплоенерго» (теплотранспортуюча організація) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (теплогенеруюча організація) договір № 89 від 07.12.2017 про надання послуг транспортування теплової енергії в редакції ТОВ «Сумитеплоенерго» з дати підписання.

Згідно з п. 1.1 договору теплотранспортуюча організація зобов`язується в опалювальний період надавати послуги з транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією і постачається споживачам зони теплопостачання теплогенеруючої організації, тепловими мережами, які перебувають у користуванні теплотранспортуючої організації, а теплогенеруюча організація зобов`язується оплачувати послуги транспортування теплової енергії.

Відповідно до п. 1.2 договору прогнозний обсяг теплової енергії, що буде транспортуватися теплотранспортуючою організацією визначається на підставі Річного плану виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на відповідний рік, затвердженого сторонами (додаток № 1 до договору).

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що теплогенеруюча організація зобов`язана передавати теплотранспортуючій організації на межі експлуатаційної відповідальності, визначеній актом розмежування експлуатаційної відповідальності теплову енергію у вигляді теплоносія та приймати зворотну теплову енергію.

Відповідно до п. 4.2 договору ціна договору складається із сум вартості місячного транспортування теплової енергії теплогенеруючої організації мережами теплотранспортуючої організації.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що ціна договору складається із сум вартості місячного транспортування теплової енергії теплогенеруючої організації мережами теплотранспортуючої організації.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 договору теплогенеруюча організація зобов`язана до 20 числа місяця наступного за звітним місяцем надавати копію форми № 2-НКП-тепло(місячна), що подається до НКРЕКП, завірену уповноваженою особою та печаткою. Теплотранспортуюча організація протягом 4 календарних днів після отримання форми № 2-НКП-тепло(місячна) направляє теплогенеруючій організації акт про надання послуг транспортування теплової енергії, складений за формою, наведеною у додатку 4 до договору. Теплогенеруюча організація протягом 4 календарних днів розглядає акт про надання послуг транспортування теплової енергії за звітний місяць, підписує його із своєї сторони та один примірник надає теплотранспортуючій організації або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення з урахуванням п. 3.2.3. договору.

Відповідно до умов п. 4.5. договору теплогенеруюча організація зобов`язалась до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому надавалися послуги транспортування теплової енергії, сплачувати теплотранспортуючій організації 50% від вартості прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого п. 1.2. договору. Теплогенеруюча організація зобов`язана здійснити остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуги транспортування теплової енергії протягом 5 календарних днів з моменту підписання сторонами акту про надання послуг транспортування теплової енергії. Сторони погодили, що у випадку непідписання акту про надання послуг транспортування теплової енергії з будь-яких причин, остаточний розрахунок за надані послуги транспортування теплової енергії за звітний місяць повинен бути здійснений теплогенеруючою організацією не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним на підставі тарифу на транспортування теплової енергії, передбаченого п. 4.1. договору, та кількості теплової енергії у відповідному місяці, визначеної відповідно п. 4.7. договору або п. 4.10. договору.

У пункті 5.3 договору у разі невиконання своїх грошових зобов`язань теплогенеруюча організація зобов`язана сплатити теплогенеруючій організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 7.3 передбачено, що умови, визначені цим договором, також поширюються на зобов`язання, що виникли до укладання цього договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього договору теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією тепловими мережами, які перебувають в користуванні теплотранспортуючої організації.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ «Сумитеплоенерго» належним чином та в повному обсязі виконало зобов`язання за договором з лютого 2018 року по квітень 2019 року, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), які підписані уповноваженими посадовими особами сторін договору.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ТОВ «Сумитеплоенерго» просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі №920/949/19 в частині часткового скасування рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі №920/949/19 та відмови в задоволенні позову ТОВ «Сумитеплоенерго» до АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії, пені, 3% річних, інфляційних та залишити в силі рішення господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі № 920/949/19.

Тобто позивачем оскаржуються судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних.

З огляду на зазначене, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень лише в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за надані послуги з транспортування теплової енергії, пені, 3% річних, інфляційних та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначає, що за своєю правовою природою договір № 89 є договором про надання послуг, тому підстави для застосування до правовідносин сторін положень ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України відсутні.

Апеляційний господарський суд, частково відмовляючи в задоволені позову з підстав спливу позовної давності вказав на те, що до даних правовідносин підлягає застосуванню норми ст. 306 Господарського кодексу України щодо перевезення вантажів та ст. 315 даного Кодексу щодо пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів.

Верховний Суд не погоджується з вказаними висновками апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Предметом договору № 89 від 07.12.2017, укладеного між сторонами є надання послуг транспортування теплової енергії.

Згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Закон України «Про трубопровідний транспорт» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності трубопровідного транспорту.

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт.

За приписами ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст. 1 Закон України «Про теплопостачання»).

За приписами ст. 1 зазначеного Закону магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача; система автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку; система децентралізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год., місцевих (розподільчих) теплових мереж; система помірно-централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год., магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Крім того, відповідно до зазначеної статті теплоносієм є рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Тобто теплова енергія транспортується в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках - так звані теплові мережі, у тому числі магістральні, внутрішньоквартальні, розподільчі теплові мережі.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №920/50/18.

Теплова енергія не є вантажем - продукцією виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, яка переміщається залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також трубопроводами.

Транспортування теплової енергії не є перевезенням вантажу, відповідно до ст. 306 ГК України, транспортування теплової енергії являє собою передачу цієї енергії у формі циркуляції теплоносія в теплових мережах.

Верховний Суд зазначає, що правовідносини щодо транспортування теплової енергії регулюється спеціальним Законом України «Про теплопостачання».

Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №920/50/18 погодився з позицією суду апеляційної інстанції про те, що теплова енергія (теплоносій) не є вантажем (продукцією виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання), а тому і транспортування теплоносія не є перевезенням вантажу, крім того теплова енергія поставляється тепловими мережами, які не є трубопровідним транспортом.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №920/50/18, предметом позову, в якій є визнання укладеним між ТОВ «Сумитеплоенерго» та АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» договору № 89 про надання послуг транспортування теплової енергії, вказав, що на спірні правовідносини не поширюються норми якими врегульовано перевезення.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд помилково не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду у справі № 920/50/18, внаслідок чого неправильно застосував норми ст. 306, 315 ГК України до даних правовідносин, дійшов неправомірного висновку про сплив позовної давності в частині позовних вимог позивача, що стало підставою для часткового скасування рішення місцевого господарського суду та часткової відмови в задоволенні позову позивача.

Суд апеляційної інстанції помилково врахував позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19, оскільки предметом позову в зазначеній справі є визнання частково недійсним договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

У справі № 920/206/19 судами попередніх інстанцій визначено правову природу договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, як договору на транспортування продукції трубопроводами, тому Верховний Суд дійшов висновку, що до правовідносин між сторонами з транспортування магістральними трубопроводами підлягає застосуванню ч. 5 ст. 315 ГК України.

У справі № 920/949/19 предметом позову є стягнення заборгованості за договором про надання послуг транспортування теплової енергії № 89, який рішенням господарського суду Сумської області від 17.04.2019 у справі № 920/50/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 та постановою Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 920/50/18, визнано укладеним.

Як зазначалося вище, Верховний Суд у постанові від 27.08.2020 у справі №920/50/18, зазначив, що на спірні правовідносини відповідно до договору № 89 про надання послуг транспортування теплової енергії, укладеного між ТОВ «Сумитеплоенерго» та АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», не поширюються норми якими врегульовано перевезення.

Ураховуючи зміст правовідносин, суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання Верховний Суд констатує, що справа №920/206/19 не є подібною зі справою № 920/949/19, яка розглядається.

Крім того, суд апеляційної інстанції помилково в постанові посилається на постанову Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 920/639/17, оскільки Верховним Судом закрито касаційне провадження у справі № 920/639/17 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим Верховний Суд не викладав у постанові висновку щодо правової природи договору та застосування ст. ст. 306, 307, 308, 315 ГК України.

З огляду на зазначене, у Верховного Суду відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 920/206/19, від 25.08.2021 у справі № 920/639/17.

Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття касаційного провадження у справі №920/949/19 з підстави п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на зазначене вище.

Відповідно до п. 7.3 договору умови, визначені цим договором, також поширюються на зобов`язання, що виникають до укладання цього договору, оскільки в період з 10 жовтня 2017 року та до моменту укладання цього договору теплотранспортуюча організація фактично здійснювала транспортування теплової енергії, яка виробляється теплогенеруючою організацією тепловими мережами, які перебувають в користуванні теплотранспортуючої організації.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом першої інстанції послуги позивачем надавалися з лютого 2018 по квітень 2019 років, між сторонами без зауважень підписані акти виконаних робіт (наданих послуг).

З позовом позивач звернувся до суду 10.09.2019.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про звернення позивача до суду з позовом в межах строку позовної давності.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» та залишення в силі рішення місцевого господарського суду в цій частині.

8. Судові витрати

Оскільки касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі, то витрати зі сплати судового збору за подання касаційної відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають розподілу та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 у справі №920/949/19 в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» скасувати.

Рішення Господарського суду Сумської області від 22.07.2021 у справі №920/949/19 в цій частині залишити в силі.

Стягнути з акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ідентифікаційний код 05747991) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, ідентифікаційний код 33698892) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 582 164,17 грн.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І . Студенець