ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
29 листопада 2021 року Справа №160/22892/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
22.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №4547-1302 від 19.05.2016р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №10833-1302 від 10.06.2017р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №271811-1319-0464 від 23.02.2018р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №3394346-5353-0464 від 01.05.2019р.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 року зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Так, частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому остання, зокрема, просила суд звільнити її від сплати судового збору у зв`язку із тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
При цьому, на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору позивачем надана копія довідки про доходи №3192151892770134, яка видана ОСОБА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області і отримує пенсію в разі втр. годувальника, сума пенсії за 2020 рік складає 68674,82 грн.
Розглядаючи подане клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» .
Так, згідно з вказаним нормами закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674-VІ «Про судовий збір» , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
При цьому положення Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 2 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов`язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору.
З огляду на викладене, позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, а тому повинен сплачувати судовий збір.
Стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, податкова декларація про доходи, тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано суду достатніх доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для звільнення від сплати судового збору. У даному випадку позивач лише посилається на відсутність коштів, проте документально цього належним чином не підтверджує.
Долучена до матеріалів справи довідка про доходи №3192151892770134, яка видана ОСОБА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Дніпрі в Дніпропетровській області і отримує пенсію в разі втр. годувальника, сума якої за 2020 рік складає 68674,82 грн, містить лише відомості про розмір пенсійних виплат позивача за 2020 рік.
Водночас, жодних інших відомостей про те, що позивач не має будь-яких інших доходів у вказаному документі не зазначено.
Надана позивачем довідка не може свідчити про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб - зокрема для сплати судового збору (заробітна плата, вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Таким чином, вказана довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки доказів того, що щомісячна виплата пенсії є єдиним джерелом доходів позивача до суду надано не було, а тому така довідка не відображає відомості про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання адміністративного позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.
Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання ним позовної заяви у встановленому законом порядку, а саме, що щомісячна виплата пенсії є єдиним джерелом існування, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо.
З огляду на вказане, позивачеві слід надати актуальні станом на дату подання позову відомості щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, або докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону №3674-VІ, або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.
Оскільки обставини, які зазначив позивач, відповідно до вказаних статей Закону України Про судовий збір , не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам позивач не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору, суд не знаходить правових підстав для звільнення його від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.
Крім того, суд зауважує, що статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право (а не обов`язок) суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору. Сплата ж судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом. Визначення ж майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим це клопотання задоволенню не підлягає.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Верховного Суду: від 27.01.2020 року справа №215/4776/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87205012), від 27.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170887), від 27.01.2020 року справа №215/2630/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87170877), від 02.01.2020 року справа №215/3308/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86754852), від 27.12.2019 року справа №212/1558/19 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/86717736), від 27.12.2019 року справа №215/3553/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/84134173), які, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За таких обставин, підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення сплати судового збору відсутні.
Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
За таких обставин, ОСОБА_1 слід надати документ про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову.
Так, з поданої позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги майнового характеру:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №4547-1302 від 19.05.2016р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №10833-1302 від 10.06.2017р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №271811-1319-0464 від 23.02.2018р.
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №3394346-5353-0464 від 01.05.2019р.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік встановлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 2270,00 грн.
Приписами пп. 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлено ставку судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (11350,00грн.)
Отже, зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру та зазначено ціну позову 1105170,57грн.
Враховуючи вищевикладене, у разі не надання документів на підтвердження звільнення від сплати судового збору позивачеві слід сплатити судовий збір у розмірі 11051,70грн. на реквізити суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;
Крім того, відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За приписами ч. 2, ч. 4 ч. 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка «Копія» .
Також у випадку, якщо документ складається з кількох сторінок, то копії знімаються зі всіх сторінок, які потім можна засвідчити і у такий спосіб: прошити разом, напис »Копія» ставиться на першій із прошитих сторінок, кінчики ниток має бути заклеєно клаптиком паперу так, щоб нитки виглядали з-під цього паперу. Обов`язково зверху цього паперу робиться напис: »Пронумеровано і прошнуровано (кількість аркушів цифрою і прописом) аркушів» , вказується посада особи, яка завіряє копію, її підпис, прізвище, ініціали й дата. Все це скріплюється печаткою таким чином, щоб частина відбитку була проставлена на приклеєному клаптику паперу, а частина - на самому аркуші копії документа.
В порушення вищезазначених вимог, позивачем до позовної заяви для суду та до примірника позовної заяви для відповідача додано копії документів згідно із переліком, проте, не засвідчених належним чином.
Також, при перевірці повноти долучених до позовної заяви додатків судом було встановлено, що позивач у якості додатків зазначає, зокрема, копію корінця податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №3394346-5353-0464 від 01.05.2019р., яке також є предметом оскарження у цій справі, проте, фактично, копія такого оспорюваного рішення відповідача до позовної заяви надана не була.
Водночас, згідно з ч.7 ст.161 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Таким чином, позивачеві слід надати завірену належним чином копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №3394346-5353-0464 від 01.05.2019р. для суду та відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі.
За приписами ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вважає за необхідне залишити цю позовну заяву без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду:
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 11051,70 грн.;
- належним чином завірених копій документів, долучених до позовної заяви, для суду та відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином завіреної копії податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №3394346-5353-0464 від 01.05.2019р. для суду та відповідно до кількості учасників справи.
Роз`яснити позивачеві, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, що звернулася із адміністративним позовом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Турова
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 29.11.2021 |
Оприлюднено | 03.12.2021 |
Номер документу | 101557751 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Турова Олена Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні