Постанова

від 02.12.2021 по справі 473/2590/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.12.21

22-ц/812/2210/21

Провадження № 22-ц/812/2210/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2021 року м. Миколаїв

справа № 473/2590/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

переглянувши в апеляційному порядку заяву

ОСОБА_1

про розстрочення виконання судового рішення

у цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про виконання умов договору позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалену 28 жовтня 2021 року суддею Старжинською О.Є. в приміщенні цього ж суду (дата складання повної ухвали не зазначена),

У С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 10 158,63 доларів США за договором позики та 18 683,68 грн. судових витрат. Рішення набуло законної сили.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду шляхом стягнення з нього присуджених сум протягом року рівними частками. Обставинами, які істотно ускладнюють виконання рішення суду, заявник зазначав утримання двох дітей, зниження рівня доходів від підприємницької діяльності через запровадження карантинних заходів, наявність інших фінансових зобов`язань.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Виконання рішення Вознесенського міськрайонного суду від 17 вересня 2021 року розстрочене, визначено, що стягнення з ОСОБА_1 10158,63 доларів США позикового боргу та 18 683,68 грн. судових витрат має проводитись щомісячно наступним чином: щомісячно до 30 листопада 2021 року, до 30 грудня 2021 року, до 30 січня 2022 року, до 28 лютого 2022 року, до 30 березня 2022 року, до 30 квітня 2022 року - по 1693,11 доларів США та 3113,95 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Апелянт зазначала, що надані відповідачем фінансові документи не свідчать про його вкрай важкий матеріальний стан та не відповідають його дійсним доходам; відповідач протягом 2020-2021 років не звертався до неї за вирішенням питання щодо відстрочки повернення боргу та не вчинив жодних дій щодо виконання договірних зобов`язань. Крім того, позичені кошти їй вкрай необхідні на утримання членів її родини.

Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу заявник не скористався.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином (а.с.181,183).

Справу розглянуто у відсутності сторін

Переглянувши справу за наявними в ній та доданими доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення, суд першої інстанції, врахував, що для забезпечення позову ОСОБА_2 накладено арешт на транспортний засіб, який використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а реалізація автомобіля або арешт грошових рахунків відповідача позбавить його можливості отримувати дохід, а відповідно виконати судове рішення.

Проте не з усіма висновками суду, як підстав для розстрочення виконання судового рішення, можна погодитись.

Так, частиною 1 статті 435 ЦПК передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 2 цієї норми). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (частини 3-5 цієї норми).

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону "Про виконавче провадження" , згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

За змістом розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки. Розстрочення виконання судового рішення передбачає його поступове часткове виконання. Строки виконання кожної частки також повинен визначити суд.

Виходячи із вимог даної норми, відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством.

Пунктом 10 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконані провадження" передбачено, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення є обставини, що дійсно ускладнюють його виконання. У вирішенні питання про розстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані.

Водночас мають бути враховані і права стягувача.

При цьому необхідно пам`ятати, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статей 6 , 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (Європейський Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, п.40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28 липня 1999 року, № 22774/93, п. 74).

Європейський суд у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер .

Отже, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК).

Виходячи з вимог зазначених норм, підстави для розстрочення виконання рішення повинні бути чітко встановлені та підтверджені відповідними доказами.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, відповідач ОСОБА_1 , як підставу для такого розстрочення, зазначав, що він є приватним підприємцем, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а у зв`язку із запровадженням карантинних заходів його доходи зменшились.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який здійснює перевезення вантажу належними йому транспортними засобами (а.с.101,102).

За перший квартал 2020 року дохід ОСОБА_1 складав 88 514,5 грн.(а.с.104,105), тобто приблизно 29 500 грн. щомісячно.

Дохід ОСОБА_1 відповідно до податкової декларації платника податку-фізичної особи-підприємця за І півріччя 2021 року складав 136 308 грн.(а.с.107-110), тобто приблизно 22 700 грн. щомісячно.

ОСОБА_1 є батьком двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.96,97)

Отже, дохід відповідача у 2021 році у порівнянні з 2020 роком зменшився лише приблизно на 6800 грн. щомісячно, але, навіть з урахуванням його обов`язків щодо утримання дітей, цей дохід значно перевищує рівень прожиткового мінімум (2294 грн. на одну особу).

При цьому на час укладення договору позики (березень 2020 року) ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати свої зобов`язання щодо утримання дітей та мінливість доходів від здійснення підприємницької діяльності.

Врахованим має бути і той факт, що протягом дії договору позики (березень-грудень 2020 року) та після закінчення кінцевого терміну повернення коштів (2021 рік) ОСОБА_1 не вжито жодних заходів для повернення навіть частини позичених коштів.

Крім того, на час розгляду справи апеляційним судом минув строк повернення розстроченого судом боргу - 30 листопада 2021 року.

Проте відомостей про виконання цієї частини зобов`язання1693,11 доларів США та 3113,95 грн.), що могло би свідчити про дійсність намірів та спроможності боржника виконувати зобов`язання частками, ОСОБА_1 суду не надав.

Реальність намірів в подальшому повертати кошти частинами будь-якими доказами не підтверджені.

За відсутності таких доказів розстрочення виконання судового рішення може привести лише до штучного затягування цього процесу та порушень балансу інтересів стягувача та боржника.

Інших обставин особливого характеру, що ускладнюють або виключають виконання рішення, їх виключний характер, а також тимчасовість перебування боржника у такому стані, з матеріалів справи не вбачається.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, а надані докази не є переконливими та достатніми.

Недостатність (за мірками відповідача) коштів для погашення боргу не звільняє боржника від відповідальності за виконання грошового зобов`язання (стаття 217 ЦК), а тому не може бути самостійною підставою для розстрочення виконання судового рішення за статтею 435 ЦПК.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги закону; не зазначив, у який спосіб розстрочення виконання на шість місяців буде сприяти належному виконанню договірних зобов`язань відповідачем, ухвала суду підлягає скасуванню з постановлення по справі нового рішення про відмову в задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 141 ЦПК відшкодуванню позивачці підлягають судові витрати, понесені при поданні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 454 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

повну постанову складено 2 грудня 2021 року