Рішення

від 29.11.2021 по справі 522/16303/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2021

м. Одеса

Справа № 522/16303/21

Провадження № 2/522/8087/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання - Насарая А.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянув у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

ВСТАНОВИВ:

1. 30.08.2021 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 .

2.Позивач просить суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

3. 10.09.2021 відкрито провадження у справі.

4.Представник позивача просив задовольнити.

5.Відповідач в судові засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Суд направляв поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

6. ОСОБА_2 позов обґрунтовує тим, що їй належить квартира АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 є її сином від першого шлюбу. Зазначає, що з травня 2010 року син в квартирі за місцем реєстрації не проживає, витрат на утримання квартири не несе. Його відсутність підтверджується актом, підписаним сусідами. Відповідач самостійно з реєстрації не знімається, хоча має у власності житловий будинок, в якому й проживає та земельну ділянку. Зазначене є перешкодою позивачеві у розпорядженні особистою власністю.

7.Відзив на позов не надходив.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

8. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (свідоцтво про народження).

9. 03.12.2005 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_7 (свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 03.12.2005). Від другого шлюбу ОСОБА_5 має сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

10.На підставі Свідоцтва про право власності, виданого 21.01.2004, ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

11.Згідно з відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку станом на 20.08.2021 за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 з 14.07.2004; ОСОБА_3 з 29.08.2007; ОСОБА_8 з 19.07.2021.

12.Згідно з договором дарування від 07.06.2019 07.06.2019 ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5120886800:02:001:0078.

13.Згідно з актом від 26.07.2021, складеним мешканцями буд. АДРЕСА_4 , а також бухгалтером та головою ОСББ Шевченковський-8 , ОСОБА_3 не проживає за адресою АДРЕСА_2 починаючи з травня 2010 року.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

14.Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

15.Згідно з ч. 1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

16.Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

17.Згідно з ч. 6 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.

18.Статтею 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.

19.Згідно з ч. 4 ст. 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

20.Поняття житло не обмежується приміщеннями, яке законно займають або законно створено. Чи є конкретне місце проживання житлом , яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії , заява №58255/00, пункт 36). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі МакКенн проти Сполученого Королівства , заява №19009/04, пункт 50).

21.Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України , заява №39948/06, п. 47).

22.У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 2 грудня 2010 року у справі Кривіцька та Кривіцький проти України , заява №30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві .

23.Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

24.Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

25.Згідно ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

26.Частиною першою статті 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку чи квартири має право користуватися помешканням для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

27.У відповідності до ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

28.Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок, квартиру, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

29.З аналізу вказаних норм слідує, що саме власнику квартири належить право користування та розпорядження своєю квартирою і поряд з ним мають право користування цією квартирою члени його сім`ї. Право члена сім`ї власника квартири на користування квартирою існує лише до тих пір, поки право власності на квартиру не припинене, а при втраті права власності членом сім`ї на квартиру, при відсутності відповідного договору з новим власником припиняється і право членів колишнього власника на користування цією квартирою.

АДРЕСА_5 .До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

31.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 569/4373/16 зауважила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою. Розглядаючи питання про припинення права користування житлом колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

32.З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є членом сім`ї ОСОБА_2 , є її сином.

33.Позивач вважає, що син втратив статус дитини, має власне житло та понад 10 років не проживає у квартирі, де зареєстрований.

34.При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

35.Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

36.Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

37.Позивачем надано докази, що містяться в матеріалах справи. Тому суд розглядає її за наявними матеріалами.

38.Так, згідно з договором дарування від 07.06.2019 07.06.2019 ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

39.Тобто, відповідачеві належить лише земельна ділянка, призначена для будівництва житлового будинку. Житловий будинок на ній відсутній.

40. Інші доказів наявності у відповідача іншого, відмінного від спірного, постійного місця проживання відсутні.

41.Отже, наявні в матеріалах справи докази спростовують доводи позивача про належність на праві власності відповідачеві житлового будинку, в якому, як стверджує позивач, проживає син.

42.Крім того, аргументом позивача, як підстави для визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою є акт про не проживання з травня 2010 року.

43.Проте акт не є належним та допустимим доказом, що підтверджує відсутність особи. Як видається, бухгалтер та паспортист ОСББ володіють лише інформацією про зареєстрованих осіб в квартирі. З яких причин їм відомо про не проживання понад 10 років в квартирі з акту не встановлюється. Щодо стосується інших осіб (сусідів), які також підписали це акт, суд зазначає таке. Позивачем не надано доказів, що ці особи є власниками квартир та з якого часу. Тобто, зміст акту не засвідчує факт, який намагається довести позивач.

44.Також суд звертає увагу, що направляючи відповідачеві судову кореспонденцію за зареєстрованим місцем проживання, де він, за твердженням позивача не проживає понад 10 років, поштове повідомлення вручено ОСОБА_3 особисто. Представник позивача не зміг пояснити цієї обставини.

45.Отже, зазначене не виключає можливості проживання відповідача за місцем реєстрації, не виключає, що відповідач не втратив інтересу до такого житлового приміщення, що спростовує обставини засвідчені актом про відсутність за зареєстрованим місцем проживання від 26.07.2021. Крім того, представник позивача пояснив, що добровільно син (відповідач у справі) не знімається з реєстрації, так як мати (позивач у справі) не підтримує з ним зв`язку, а він з нею, тобто мають місце певні сімейні неприязні відносини між ними.

46.Таким чином, суд приходить до переконання в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 02.12.2021.

Суддя Х.С. Ярема