Окрема думка

від 03.12.2021 по справі 460/9536/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

по справі № 460/9536/20 за апеляційною скаргою

Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2021р. в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Баварія Моторс ЛТД до Поліської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними дій щодо вилучення транспортного засобу

03 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/9536/20 пров. № А/857/17298/21 Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021р. апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2021р. в адміністративній справі № 460/9536/20 залишено без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.34 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України усі питання, що виникають під час колегізального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів.

При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім.

Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Отже, норми КАС України передбачають можливість викладення окремої думки виключно за наслідками розгляду справи.

Із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021р. у цій справі та її мотивами я, як головуючий суддя у цій справі, не погоджуюся та вважаю за необхідне викласти свою окрему думку.

На моє переконання, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення спору, при цьому в задоволенні заявленого позову слід взагалі відмовити.

Такий висновок обґрунтовую наступним.

23.12.2020р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Баварія Моторс ЛТД звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та автопричепу марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/20; присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. та на професійну правничу допомогу (Т.1, а.с.1-5).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії відповідача Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та автопричепу марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/20 від 13.12.2019р.; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. (Т.1, а.с.177-181).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Поліська митниця Держмитслужби, яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в кінцевому підсумку призвело до невірного вирішення спору, просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.183-188).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позовна заява ТзОВ Баварія Моторс ЛТД не містить жодних доказів порушення прав позивача. Останній не є власником вказаних у рішенні суду транспортних засобів. Вилучення автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та автопричіпа марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , здійснювалося в особи, яка вчинила порушення митних правил ОСОБА_1 .

Для дослідження усіх обставин у справі про порушення митних правил № 0595/20400/19 та надання оцінки доказам у ній, до Поліської митниці Держмитслужби запрошувалися власники товару: керівник ФОП ОСОБА_2 (№ 7.13-20/11-20/45) та водій цього підприємця ОСОБА_1 (№7.13-20/12- 20/79). Вказаним особам було відомо про вилучення їхнього майна митницею ще у грудні 2019 року, однак будь-яких звернень до суду щодо незаконності дій митниці та повернення вилученого майна до відповідача не надходило.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30.04.2020р. ОСОБА_3 , водія ФОП ОСОБА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 Митного кодексу /МК/ України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1597807 грн. 04 коп. з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил.

Таким чином, саме перевізник товару (власник транспортних засобів) вчинив порушення митних правил та був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Встановивши під час розгляду справи дані факти та дослідивши докази, суд прийшов до безпідставного висновку, що дії митниці є безпосереднім втручанням у зовнішньоекономічну діяльність позивача (ТзОВ Баварія Моторс ЛТД ), яке обмежило нормальне здійснення діяльності підприємства та призвело до сплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2 .

Також судом залишено без уваги твердження відповідача та докази у справі про те, що вилученими транспортними засобами перевозилися товари (безпосередні предмети порушення митних правил) двох суб`єктів ЗЕД - ТзОВ Баварія Моторс ЛТД - 30 % та ТзОВ Амаркорд Компані - 70%.

Таким чином, посадові особи Поліської митниці Держмитслужби не вчиняли жодних дій чи бездіяльності, які б призвели до порушення прав, свобод або законних інтересів ТзОВ Баварія Моторс ЛТД .

Позивачем ТзОВ Баварія Моторс ЛТД скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.1-11).

Як встановлено під час судового розгляду, 13.12.2019р. в.о.начальника управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби Андрусенком Ю.С. складено протокол про порушення митних правил № 0595/20400/19 відносно громадянина України ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.483 МК України (Т.1, а.с.32-37).

Із змісту вказаного протоколу вбачається, що у вантажному відсіку транспортного засобу з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_2 , водієм якого був ОСОБА_1 , через митний кордон України переміщувались товари, відправлені на адресу двох українських підприємств - ТзОВ Баварія Моторс ЛТД та ТзОВ Амаркорд Компані .

Вказаним протоколом на підставі ст.511 МК України проведено тимчасове вилучення товарів та автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із автопричепом марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , на яких через митний кордон України здійснювалось переміщення вилучених товарів.

Будучи незгідним з таким рішенням посадової особи Поліської митниці, ОСОБА_1 26.12.2019р. подав скаргу на відповідні дії в порядку, визначеному главою 4 МК України.

За результатами розгляду цієї скарги встановлено, що дії в.о начальника запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби ОСОБА_4 під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил № 0595/20400/19 були законними та відповідають вимогам МК України.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 30.04.2020р. в справі № 569/1243/20 ОСОБА_1 (водія ФОП ОСОБА_2 ) визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1597807 грн. 04 коп. з конфіскацією товару, який був безпосереднім предметом порушення митних правил (Т.1, а.с.145-147).

Водночас, згідно постанови Рівненського апеляційного суду від 06.07.2020р., винесеної за результатами розгляду заяви про роз`яснення постанови від 30.04.2020р. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України, судом встановлено, що вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил. Враховуючи, що рішення про застосування стягнення у виді конфіскації транспортного засобу судом не приймалось, останній підлягає поверненню (Т.1, а.с.38-39).

На переконання позивача ТзОВ Баварія Моторс ЛТД дії відповідача щодо тимчасового вилучення транспортного засобу - автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із автопричепом марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , були протиправними.

Через допущені посадовою особою Поліської митниці Держмитслужби протиправні дії щодо тимчасового вилучення транспортного засобу та автопричепу, якими здійснювалась поставка товару через митний кордон України, за відсутності для цього законних підстав, порушено право позивача на вільне здійснення зовнішньоекономічної діяльності яка гарантується Конституцією України, Господарським кодексом України та Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність .

Вказані незаконні дії Поліської митниці Держмитслужби є безпосереднім втручанням у зовнішньоекономічну діяльність позивача, яке обмежило нормальне здійснення діяльності підприємства, а також призвело до оплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2 .

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ч.1 ст.508 МК України в справі про порушення митних правил процесуальні дії проводяться з метою отримання доказів, необхідних для правильного вирішення цієї справи.

Згідно з п.4 ч.2 ст.508 МК України до процесуальних дій належить, серед іншого, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них.

Отже, тимчасове вилучення як процесуальна дія у справі про порушення митних правил допускається лише щодо тих товарів, транспортних засобів, які зазначені в п.3 ст.461 МК України.

Такими товарами, транспортними засобами згідно з п.3 ст.461 МК України є, по-перше, товари, транспортні засоби комерційного призначення - безпосередні предмети порушення митних правил, по-друге, товари, транспортні засоби із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), і, по-третє, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Крім того, порядок тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів і документів регулюється ст.511 МК України.

Із наведених положень випливає, що у разі виявлення порушення митних правил, передбаченого ст.483 МК України, тимчасове вилучення транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та відповідних реєстраційних документів допускається не у всіх випадках, а лише за умови, що такі транспортні засоби підлягають конфіскації.

Таким чином, виходячи із змісту ст.ст.461, 465, 508 і 511 МК України, застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу допускається лише за наявності однієї з умов, визначених у п.3 ст.461 МК України.

Системне тлумачення наведених норм свідчить, що конфіскація, як вид адміністративного стягнення за порушення митних правил, може бути застосована щодо транспортного засобу, який був безпосереднім предметом порушення митних правил, або був облаштований спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, або використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

Згідно матеріалів справи про порушення митних правил № 0595/20400/19 вантажний автомобіль марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із автопричепом марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , в`їхав на митну територію України через пункт пропуску Краківець Львівської митниці ДФС 26.10.2019р., наявність внесення змін в конструктивні особливості транспортного засобу не встановлено.

Інші обставини, передбачені п.3 ст.461 МК України, з якими ст.ст.508 і 511 МК України пов`язують можливість застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу, не встановлені судом.

Отже, тимчасове вилучення вантажного автомобіля та автопричепа було безпідставним і таким, що порушує права та інтереси позивача, зокрема, право на вільне здійснення господарської, зовнішньоекономічної діяльності, яка не заборонена законом та гарантується Конституцією України, Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність (ст.ст.2, 5, 7), Господарським кодексом України (ст.ст.377-380, 384), а також порушення права власності у контексті ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а саме порушено принцип мирного володіння майном.

Оскільки вантажний автомобіль та автопричеп не був безпосереднім предметом порушення митних правил, вимога ст.483 МК України щодо конфіскації на нього не поширювалась, відтак він не підлягав обов`язковому тимчасовому вилученню. Не було підстав і для його тимчасового вилучення з підстав, передбачених ст.511 МК України. Вилучення товарів, транспортних засобів згідно з цією нормою є заходом забезпечення виконання постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил, зокрема про конфіскацію, та забезпечення відшкодування витрат митниці, пов`язаних із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийняте рішення про конфіскацію.

Отже, дії Поліської митниці Держмитслужби щодо тимчасового вилучення вантажного автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , із автопричепом марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 слід визнати протиправними.

Такі висновки суду першої інстанції, на мою думку, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних причин.

Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є оскарження дій відповідача Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN , реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та автопричепу марки SCHMITZ , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , згідно протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/20 від 13.12.2019р.

Власником вказаного вантажного автомобіля та причепу є ФОП ОСОБА_2 , що сторонами не заперечується.

Перевезення товарів здійснювалося на підставі заявки-договору № 19/10/08 від 08.10.2019р. на перевезення вантажів (Т.1, а.с.163-163), пунктом 18 якого передбачено сплату штрафу в розмірі 4800 грн. за кожну добу простою автомобільного транспорту.

Згаданим автомобілем з причепом переміщувались товари на адресу двох підприємств: ТзОВ Баварія Моторс ЛТД і ТзОВ Амаркорд Компані .

Перевезення здійснювалось на підставі міжнародної автомобільної накладної від 22.10.2019р., інвойсів № 2081 від 14.10.2019р., № 2104 від 15.10.2019р., Carnet Tir № ХН82767837 від 22.10.2019р. (Т.1, а.с.40-41).

В рамках вказаних правовідносин ТзОВ Баварія Моторс ЛТД є отримувачем (імпортером), замовником перевезення, а ФОП ОСОБА_2 - перевізником (Т.1, а.с.42-132).

Отже, позивач не є власником або законним користувачем вказаного транспортного засобу. Перевізником імпортних вантажів на адресу позивача виступав ФОП ОСОБА_2 .

Доказів вилучення і затримки в митному оформленні вантажів, що перевозилися на користь ТзОВ Баварія Моторс ЛТД , матеріали справи також не містять.

Згідно з п.37 ст.4 МК України перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.

Частиною 2 ст.191 МК України визначено, що перевізники зобов`язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

2) у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю;

5) у строки, встановлені статтею 194-2 цього Кодексу, подавати в установленому цим Кодексом порядку до митного органу загальну декларацію прибуття.

Переміщення товарів здійснювалося на підставі Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956р. (Закон України № 57-V від 01.08.2006р.).

Відповідно до п.1 ст.8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Вилучення вантажного автомобіля з причепом здійснено митним органом в особи, яка вчинила порушення митних правил - ОСОБА_1 , водія перевізника.

Також вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, доведена в судовому порядку.

За приписами ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Як вбачається із доводів позовної заяви, ТзОВ Баварія Моторс ЛТД не згодне із тим, що митним органом в рамках справи про порушення митних правил на підставі відповідного протоколу вилучено у перевізника ФОП ОСОБА_2 вантажний автомобіль з причепом.

Аналіз змісту матеріалів вказаної справи про порушення митних правил (протоколу № 0595/20400/19 від 13.12.2019р. (а.с.32-37), постанови Рівненського апеляційного суду від 30.04.2021р. та від 06.07.2020р. (а.с.38-39. 145-147)), дає підстави для висновку, що вчинені митним органом дії щодо вилучення транспортного засобу стосуються саме ФОП ОСОБА_2 та його водія ОСОБА_1 .

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним, оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній третій особі (на це вказує слово її );

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність в особи законного інтересу (а отже і матеріально-правової заінтересованості), є:

а) незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права;

б) не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача оскільки це виключає можливість віднесення спору до юридичного відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України;

в) встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу;

г) коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

д) позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Отже, позивач, як особа, яка не має відношення до справи про порушення митних правил та вилучення спірного транспортного засобу, не надав суду належних обґрунтувань, в чому саме він вбачає порушення своїх прав зі сторони митного органу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Загальний опис схеми поставки товарів, в якій позивач виступав імпортером товарів, а ФОП ОСОБА_2 надав послуги по їх транспортуванню, не обґрунтовують вимог позивача, не розкривають дійсного змісту доводів позивача, які фактично побудовані на припущеннях, міркуваннях загального характеру та оціночних висловлюваннях.

Водночас, господарські відносини між ТзОВ Баварія Моторс ЛТД і ФОП ОСОБА_2 не можуть впливати на правомірність дій митного органу в цій ситуації.

Доводи про те, що діями відповідача порушено право позивача на вільне здійснення господарської діяльності; спірні дії Поліської митниці Держмитслужби є безпосереднім втручанням у зовнішньоекономічну діяльність позивача, яке обмежило нормальне здійснення діяльності підприємства, а також призвело до оплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2 , вважаю голослівними і некоректними, оскільки позивачем не розкрито того:

в чому саме полягає таке втручання, яких зовнішньоекономічних відносин воно стосується;

в чому проявилося обмеження нормальної діяльності підприємства;

які саме штрафи повинні бути сплачені ФОП ОСОБА_2 і на якій правовій підставі має відбуватися така сплату коштів в аспекті того, що саме водій перевізника визнаний судом винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України (переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю).

Підставою для задоволення позову стали висновки суду про те, що митний орган допустив порушення вимог МК України, здійснивши тимчасове вилучення транспортних засобів.

Разом з тим, на день звернення позивача до суду митницею були здійсненні всі передбачені митним законодавством процедури та випущено товар у вільний обіг на митній території України, а отже, між сторонами відсутній будь-який спір чи неврегульовані правовідносини.

Щодо покликання суду на позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.02.2020р. у справі № 420/5196/18, то предметом розгляду в названій справі були дії митниці по відмові у поверненні власнику автомобіля, який був вилучений у справі про порушення митних правил та повернутий рішенням суду. Верховний Суд визнав незаконними дії митниці по відмові у поверненні власнику вилученого автомобіля за рішенням суду загальної юрисдикції.

Отже, покликання апелянта на вказану судову практику суду касаційної інстанції слід визнати помилковими, оскільки назване судове рішення стосується інших обставин, тобто, не є релевантним до спірної ситуації.

Окрім цього, для повного дослідження доказів по справі доцільно було б залучити до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_2 , водія ОСОБА_1 , оскільки рішення у справі буде впливати на їхні права та інтереси - спір стосується визнання протиправними дій митного органу щодо вилучення транспортного засобу, який належить ФОП ОСОБА_2 та яким керував водій ОСОБА_1 .

Хоча за наведених умов саме відносини позивача з митним органом мають визначальне значення для правильності вирішення наведеного спору, таке залучення третіх осіб не призведе до підміни дійсних правовідносин тими, які вже мали місце за участі митниці та ФОП ОСОБА_2 , водія ОСОБА_1 .

Додатково представлені позивачем під час апеляційного розгляду справи докази, а саме: платіжні доручення про сплату штрафних санкцій на користь ФОП ОСОБА_2 за простій транспортного засобу (Т.2, а.с.56, 57), не спростовують вищевикладених висновків.

Долучений до справи Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідного до якого ТзОВ Баварія Моторс ЛТД подало заяву про вчинення кримінального правопорушення службовими особами Поліської митниці Держмитслужби, належить оцінювати в розрізі ч.6 ст.78 КАС України, і не може вважатися доказом протиправності дій митного органу (Т.2, а.с.58).

Враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими позивач обґрунтовував свої твердження про порушення митним органом його прав та інтересів, вважаю, що заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає.

Додатково хочу наголосити на тому, що зміст рішення апеляційного суду складає собою відтворення висновків рішення суду першої інстанції за відсутності спростування доводів апеляційної скарги.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Водночас, на мою думку, таким критеріям постанова апеляційного суду від 30.11.2021р. не відповідає.

Виходячи з наведених мотивів, вважаю, що за результатами апеляційного розгляду цієї справи слід було апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2021р. в адміністративній справі № 460/9536/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТзОВ Баварія Моторс ЛТД відмовити за безпідставністю.

Суддя Р. М. Шавель Дата складення: 03 грудня 2021 року.