Постанова

від 15.08.2023 по справі 460/9536/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа №460/9536/20

адміністративне провадження № К/9901/47468/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий суддя - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

за участі:

секретаря судового засідання: Бугаєнко Н. В.,

представник відповідача Дем`янюк С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 460/9536/20

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс ЛТД» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними дій щодо вилучення транспортного засобу,

за касаційною скаргою Рівненської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (суддя Зозуля Д. П.) від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Шавель Р. М. Улицький В. З. Кузьмич С. М.) від 30 листопада 2021 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баварія Моторс ЛТД» (далі - ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» або Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби, в якому просило суд визнати протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки «MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що дії відповідача щодо тимчасового вилучення вантажного автомобіля марки «MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 є протиправними та такими, що порушують положення чинного законодавства України з питань митної справи, оскільки законні підстави для тимчасового вилучення вантажного транспортного засобу та напівпричепу, визначені статтею 511 Митного кодексу України (далі - МК України), були відсутні.

Крім того позивач зауважує, що тимчасове вилучення вказаного вантажного автомобіля грубо порушує його законні права та інтереси, а саме право на вільне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, яка не заборонена законом. На переконання позивача, наявність факту вилучення вантажного автомобіля марки «MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19, є порушенням права власності, у контексті статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, а саме порушено принцип мирного володіння майном, оскільки транспортний засіб з причепом є «майном», що «становить економічну цінність», зокрема необхідний для здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, позов задоволено.

Визнано протиправними дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 від 13 грудня 2019 року.

Стягнуто на користь ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби судові витрати на суму 2102 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 24 грудня 2021 року Рівненська митниця Держмитслужби звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» в задоволенні позову.

5. 24 грудня 2021 року касаційну скаргу Рівненської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Усенко Є. А. - головуючий суддя, Бившева Л. І., Юрченко В. П.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 04 лютого 2022 року до Верховного Суду від ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року залишити без змін.

8. 28 червня 2023 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1023/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл справи, з підстави обрання до Великої Палати Верховного Суду судді Усенко Є. А., що унеможливлює її участь у розгляді позовних заяв.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2023 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2019 року в.о. начальника управління запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби Андрусенко Юрієм Сергійовичем складено протокол про порушення митних правил № 0595/20400/19 відносно громадянина України ОСОБА_1 за ознаками частини першої статті 483 МК України.

12. Як свідчить зміст вказаного протоколу, з поданих для проведення митних формальностей документів установлено, що у вантажному відсіку транспортного засобу з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_2 , а водієм якого був ОСОБА_1 , через митний кордон України переміщувались товари, відправлені на адресу українських підприємств ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» та ТОВ «Амаркорд Компані».

13. Зазначеним протоколом, на підставі статті 511 МК України було проведено тимчасове вилучення товарів та автомобіля марки MAN» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , на яких через митний кордон України здійснювалось переміщення вилучених товарів. Будучи незгідним з таким рішенням посадової особи Поліської митниці ОСОБА_1 26 грудня 2019 року подав скаргу на відповідні дії в порядку визначеному главою 4 МК України.

14. За результатами розгляду вказаної скарги встановлено, що дії в.о начальника запобігання та протидії контрабанді та порушенням митних правил Поліської митниці Держмитслужби Андрусенка Ю. С. під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил № 0595/20400/19 були законними та відповідають вимогам МК України.

15. Постановою Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 (водія ФОП ОСОБА_2 ) визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого частиною 1 статті 483 МК України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 597 807,04грн. з конфіскацією товару, який був безпосереднім предметом порушення митних правил.

16. Згідно постанови Рівненського апеляційного суду від 06 липня 2020 року винесеної за заявою про роз`яснення постанови від 30 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 , судом встановлено, що вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією товару - безпосереднього предмету порушення митних правил. Враховуючи, що рішення про застосування стягнення у виді конфіскації транспортного засобу судом не приймалось - останній підлягає поверненню.

17. Вважаючи протиправними дії митного органу щодо вилучення вищевказаного вантажного автомобіля, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що тимчасове вилучення вантажного автомобілю марки «MAN» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 було безпідставним, оскільки вказаний автомобіль не був безпосереднім предметом порушення митних правил, а відтак вимога статті 483 МК України щодо конфіскації на нього не поширювалась, відтак він не підлягав обов`язковому тимчасовому вилученню. Також судами встановлено відсутність інших обставин, передбачених пунктом 3 статті 461 МК України, з якими статті 508 і 511 цього Кодексу пов`язують можливість застосування митним органом тимчасового вилучення транспортного засобу.

19. З огляду на наведе суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вилучення вказаного вантажного автомобіля, має наслідком порушення права власності особи на належне йому майно, що полягає в позбавленні майна особи без належних правових підстав.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої, пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України.

22. Деталізуючи вказані підстави подання касаційної скарги митниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування статей 5 і 9 КАС України. Скаржник наголошує, що позивач, як особа, яка не має відношення до справи про порушення митних правил та вилучення спірного транспортного засобу, не надав суду належних обґрунтувань, в чому саме він вбачає порушення своїх праві зі сторони митного органу, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом. При цьому, на переконання скаржника, загальний опис схеми поставки товарів, в якій позивач виступав імпортером товарів, ФОП ОСОБА_2 надавав послуги по їх транспортуванню, не обґрунтовують вимог позивача, не розкривають дійсного змісту доводів позивача, які фактично побудовані на припущеннях, міркуваннях загального характеру та оціночних висловлюваннях.

23. Крім того скаржник вважає, що не підтвердженими є також доводи про те, що діями відповідача порушено право позивача на вільне здійснення господарської діяльності, а також призвело до сплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2 , оскільки позивачем не розкрито того: в чому саме полягає таке втручання і, яких зовнішньоекономічних відносин воно стосується.

24. З огляду на наведене скаржник вважає, що оскільки ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» не є власником автомобіля марки «MAN» з державним реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , позовна заява подана неналежним позивачем, права якого жодним чином не були порушені діями чи рішеннями митниці.

24.1 Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на задоволенні касаційної скарги. Наголошував на відсутності порушеного права у позивача та як наслідок відсутності права на звернення з заявленими вимогами до суду. Дії митного органу пов`язаного з вилученням транспортного засобу та автопричепа з огляду на виявлені порушення митного законодавства були правомірними та обов`язковими.

24.2 Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги та вирішення справи за наявними у справі матеріалами. Представник скаржника не заперечував проти розгляду справи у відсутність представника позивача.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

26. Ключовим питанням у цій справі є питання щодо наявності у ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» права оскаржити до суду дії Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки «MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19, власником якого є ФОП ОСОБА_2 .

27. Відповідно до пункту 1 статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

28. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

29. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).

30. Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

31. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

32. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

33. Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

34. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

35. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

36. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з`ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

37. Водночас праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.

38. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

39. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача Поліської митниці Держмитслужби щодо вилучення вантажного автомобіля марки MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 по протоколу про порушення митних правил № 0595/20400/19 від 13 грудня 2019 року.

40. При цьому судовим розглядом встановлено та не заперечується учасниками справи, що власником вказаного вантажного автомобіля та автопричепу є ФОП ОСОБА_2 .

41. Перевезення товарів здійснювалося на підставі заявки-договору № 19/10/08 від 08 жовтня 2019 року на перевезення вантажів (Т.1, а.с.163-163), пунктом 18 якого передбачено сплату штрафу в розмірі 4800 грн за кожну добу простою автомобільного транспорту.

42. Згаданим автомобілем з причепом переміщувались товари на адресу двох підприємств: ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» і ТОВ «Амаркорд Компані».

43. Перевезення здійснювалось на підставі міжнародної автомобільної накладної від 22 жовтня 2019 року, інвойсів № 2081 від 14 жовтня 2019 року, № 2104 від 15 жовтня 2019 року, Carnet Tir № ХН82767837 від 22 жовтня 2019 року (Т.1, а.с.40-41).

44. Отже, в рамках вказаних правовідносин ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» є лише отримувачем (імпортером), замовником перевезення товару, а ФОП ОСОБА_2 перевізником. При цьому, позивач не є власником або законним користувачем вказаного транспортного засобу.

45. Як свідчать матеріали справи, у справі, яка розглядається позивач в обґрунтування наявності порушеного права стверджує, що даний позов подається саме ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» для доведення факту того, що восьмимісячний простій вантажного автомобіля марки «MAN» та автопричепу марки «SCHMITZ» відбувся не з вини позивача, а з вини відповідача Поліської митниці Держмитслужби. Даний факт має значення для врегулювання господарських відносин між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» (щодо можливої компенсації за вимушений простій транспортного засобу та оплати штрафів).

46. Зокрема на підтвердження вищевказаного позивач зазначає, що на виконання вимог даного договору, 08 листопада 2021 року ТОВ «Баварія Моторс ЛТД» оплатило штраф за простій вантажного автомобіля марки «MAN» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та автопричепу марки «SCHMITZ» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 в сумі 288 000 грн. Копії відповідних платіжних доручень були надані позивачем. Отже, реальні матеріальні збитки за простій вантажного автомобіля марки «MAN», несе саме ТОВ «Баварія Моторс ЛТД».

47. З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з пунктом 37 статті 4 МК України перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між митними органами на території України або є відповідальною за такі перевезення.

48. Частиною другою статті 191 МК України визначено, що перевізники зобов`язані:

1) під час прийняття товарів до перевезення перевіряти точність відомостей щодо кількості вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування. У разі неможливості такої перевірки вносити відповідний запис до міжнародної автомобільної накладної (CMR);

2) у строк, встановлений статтею 95 цього Кодексу, доставляти товари до митного органу призначення, а також подавати передбачені законодавством документи на них;

3) не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без дозволу митного органу;

4) у разі прибуття до митного органу призначення у неробочий час забезпечувати схоронність товарів і вживати визначених митним органом заходів для недопущення їх несанкціонованого вилучення з-під митного контролю;

5) у строки, встановлені статтею 194-2 цього Кодексу, подавати в установленому цим Кодексом порядку до митного органу загальну декларацію прибуття.

49. Відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року приймаючи вантаж, перевізник перевіряє:

a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць;

b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

50. Окрім цього, Суд наголошує на тому, що згідно частини першої статті 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

51. Відповідно до частини 4 частини другої статті 508 МК України до процесуальних дій належить, серед іншого, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, та документів на них.

52. Згідно з пунктом 3 статті 461 МК України за порушення митних правил можуть бути накладені такі адміністративні стягнення, зокрема: конфіскація товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу.

53. Частиною другою статті 511 МК України визначено, що у разі виявлення порушень митних правил, передбачених частиною шостою статті 470, статтями 471-473, 476, частиною шостою статті 481, статтями 482-484 цього Кодексу, тимчасове вилучення товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов`язковим.

54. Згідно частини першої статті 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

55. Як було встановлено судами, тимчасове вилучення транспортного засобу та автопричепу здійснено митним органом у ОСОБА_1 , водія перевізника у зв`язку з виявленням порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України. Такий захід був обов`язковим та відповідав вимогам наведеним вище нормам.

56. Статтею 497 МК України наведений перелік осіб, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил, серед яких є:

1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;

2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи);

3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення);

4) захисники; 5) представники митних органів; 6) свідки; 7) експерти; 8) перекладачі; 9) поняті.

57. Статтею 498 МК України зазначений перелік прав та обов`язків осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), які під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

58. При цьому, статтею 512 МК України передбачена можливість оскарження тимчасового вилучення товарів, транспортних засобів, а саме тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

59. Статтею 24 Глави 4 МК України встановлено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Предметом оскарження окрім іншого, можуть бути в тому числі 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням ними обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

60. Рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (стаття 29 МК України).

61. Як уже зазначалось в цій постанові тимчасове вилучення вантажного автомобіля з причепом здійснено митним органом у особи, яка вчинила порушення митних правил - ОСОБА_1 , водія перевізника.

62. Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, доведена в судовому порядку.

63. За таких обставин саме перевізник товару (власник транспортного засобу) вчинив порушення митних правил та був притягнутий за це до адміністративної відповідальності.

64. Аналіз змісту матеріалів вказаної справи про порушення митних правил (протоколу № 0595/20400/19 від 13 грудня 2019 року, постанови Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року та від 06 липня 2020 року, дає підстави для висновку, що вчинені митним органом дії щодо вилучення транспортного засобу стосуються саме ФОП ОСОБА_2 та його водія ОСОБА_1 .

65. Отже, позивач, як особа, яка не має відношення до справи про порушення митних правил та вилучення спірного транспортного засобу, не надав суду належних обґрунтувань, в чому саме він вбачає порушення своїх прав зі сторони митного органу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також МК України, з огляду на статус позивача у спірних правовідносинах, не встановлено його право на оскарження дій митного органу з тимчасового вилучення транспортного засобу.

66. Загальний опис схеми поставки товарів, в якій позивач виступав імпортером товарів, а ФОП ОСОБА_2 надав послуги по їх транспортуванню, не обґрунтовують вимог позивача, не розкривають дійсного змісту доводів позивача, які фактично побудовані на припущеннях, міркуваннях загального характеру та оціночних висловлюваннях.

67. Водночас, господарські відносини між ТзОВ «Баварія Моторс ЛТД» і ФОП ОСОБА_2 не можуть впливати на правомірність дій митного органу в цій ситуації.

68. Доводи про те, що діями відповідача порушено право позивача на вільне здійснення господарської діяльності; спірні дії Поліської митниці Держмитслужби є безпосереднім втручанням у зовнішньоекономічну діяльність позивача, яке обмежило нормальне здійснення діяльності підприємства, а також призвело до оплати штрафів на користь ФОП ОСОБА_2 , Суд вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не вказано того: в чому саме полягає таке втручання, яких зовнішньоекономічних відносин воно стосується; в чому проявилося обмеження нормальної діяльності підприємства; які саме штрафи повинні бути сплачені ФОП ОСОБА_2 і на якій правовій підставі має відбуватися така сплата коштів в аспекті того, що саме водій перевізника визнаний судом винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України (переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю).

69. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 9901/645/18 для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

70. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи.

71. У справі, що розглядається позивач не ідентифікував жодне соціальне благо, користуватися яким йому перешкоджають оскаржувані дії відповідача. Крім того, позивач не довів наявності легітимних очікувань певних дій щодо нього з боку відповідача.

72. З огляду на зазначене відсутні підстави стверджувати, що у позивача є охоронюваний законом інтерес у цій справі. При цьому, позивач не довів, що він є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень.

73. Зазначені обставини свідчать про очевидну відсутність у позивача матеріально-правової заінтересованості і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

75. Згідно з частинами першою та третьою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

76. З огляду на вказані вище обставини справи, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

77. Крім того, розглянувши клопотання Рівненської митниці Держмитслужби про заміну відповідача у цій справі його правонаступником та враховуючи реформування митної системи, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача у справі № 460/9536/20 з Поліської митниці Держмитслужби на Рівненську митницю Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Рівненської митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 460/9536/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов