Постанова

від 02.12.2021 по справі 640/5156/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/5156/20

адміністративне провадження № К/9901/11294/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 у складі судді Смолія І.В. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у складі колегії суддів: Василенко Я.М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В. у справі №640/5156/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" до Міністерства культури України про визнання протиправними дій

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" (надалі -ТОВ "ВД "Українська культура") звернувся до суду з позовом до Міністерства культури України (надалі - Мінкульт), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії щодо передачі нерухомого майна за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1, з балансу Державного підприємства "Національне газетно-журнальне видавництво" (надалі - ДП "Національне видавництво") на баланс Державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" (надалі - ДП "Довженко-Центр");

1.2. встановити, що відповідно до Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" позивач має першочергове право на оренду приміщень, які були передані з балансу ДП "Національне видавництво" на баланс ДП "Довженко-Центр", а саме:

- загальною площею 17,8 м2 (кабінет №11 площею 8,8 м2 та кабінет №12 площею 9,0 м2 корпусу №6 громадського будинку літ. "О"), мета використання - розміщення редакції журналу "Музика";

- загальною площею 44,9 м2 (кабінет №4 площею 10,9 м2 та кабінет №5 площею 34,0 м2 корпусу №6 громадського будинку літ. "О"), мета використання - розміщення редакції журналу "Кримська світлиця";

- загальною площею 39,6 м2 (кабінет №6 площею 22,0 м2 та кабінет №7 площею 8,7 м2 корпусу №6 громадського будинку літ. "О"), мета використання - розміщення редакції журналу "Українська культура".

2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, закрито провадження у даній справі з підстав неналежності її розгляду за правилами адміністративного судочинства. На виконання вимог частини 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду за правилами ГПК України.

2.1. Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення позивача до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його прав в сфері реформування, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає можливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства та зумовлює необхідність здійснення її розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вимог статті 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

3. Позивач - ТОВ "ВД "Українська культура", подав касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що спірні правовідносини стосувались виконання вимог Закону України "Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації" від 24.12.2015 №917-VIII (надалі - Закон №917-VIII) та відповідно не могли вважатись приватно-правовими. Зазначає, що оскаржує дії Мінкульту, які були вчинені з порушенням вимог Закону №917-VIII, що свідчить про публічно-правовий характер переданого на вирішення суду спору.

4. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

5. Під час розгляду цієї касаційної скарги колегія суддів Верховного Суду враховує норми частини 1 статті 341 КАС України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

7. За правилами пунктів 1-2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

8. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

9. Ужитий у цій нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади або орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

10. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

11. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в правовідносинах, щодо яких виник спір.

12. У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

13. Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "ВД "Українська культура", був утворений за наслідками процедури реформування друкованих засобів масової інформації відповідно до Закону №917-VIII. ТОВ "ВД "Українська культура" оскаржив до суду дії відповідача - Мінкульту, які стосуються передачі нерухомого майна з балансу ДП "Національне видавництво" на баланс ДП "Довженко-Центр", що на думку позивача порушують частину 2 статті 9 Закону №917-VIII, оскільки саме він має першочергове право на оренду вказаних приміщень.

14. Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №917-VIII, приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції, передаються в оренду строком не менше ніж на 15 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій. Договір оренди укладається між редакцією та Фондом державного майна України (його регіональним відділенням) або відповідним органом місцевого самоврядування. Суборенда приміщень редакцій забороняється.

15. Отже, спір, що виник між сторонами та був переданий на вирішення суду, хоча і стосується оскарження дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, проте фактично спрямований на захист права позивача на першочергове отримання в оренду спірного нерухомого майна та подальший захист майнових прав позивача у цих правовідносинах.

16. Слід зауважити, що наказ Мінкульту від 28.03.2019 №255 "Про передачу нерухомого майна", яким спірне нерухоме майно було передане з балансу ДП "Національне видавництво" на баланс ДП "Довженко-Центр", вже був предметом оскарження позивачем у судовому порядку. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №640/17833/19, провадження у справі було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України. При цьому, Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 за наслідками перегляду рішень про закриття провадження у цій справі в касаційному порядку дійшов висновку, за яким правовідносини між ТОВ "ВД "Українська культура" та Мінкультом хоча і стосуються виконання встановлених державою умов реформування друкованих засобів масової інформації, однак мотивом цих вимог є бажання отримати результат - право оренди на спірне приміщення, щодо якого прийнято рішення відносно третіх осіб, що свідчить про приватноправові відносини між учасниками спору.

17. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільного права, у відповідності до пункту 10 частини 2 статті 17 цього Кодексу, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

18. Пунктом 6 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

19. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати суду правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

20. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

21. За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

22. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

23. Тому, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що даний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та наявні визначені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі, оскільки вказану справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

24. За змістом частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Українська культура" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 у справі №640/5156/20 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.М. Шарапа В.М. Кравчук С.М. Чиркін