Рішення

від 29.11.2021 по справі 937/3133/21

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 29.11.2021

Справа № 937/3133/21

2/937/2284/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Сметаніної А.В.,

за участі секретаря - Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ковальчук Ганни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, за участю третіх осіб - Громадської організації Добробут , Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 54351536, прийняте 01 жовтня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ковальчук Г.О., яким відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинені протиправні дії та прийнято незаконне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 54351536 від 01 жовтня 2020 року. Так, позивач зазначає, що до неї перейшло право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах, а саме на підставі наступних документів: рішення Мелітопольської міськради № 21 від 15.04.2003; акту приймання-передачі Управлінням комунальної власності від 19 червня 2003 року; рішень Громадської організації Добробут № 13 зі змінами №17 від 31.10.2004, № 42 від 07.03.2019 та № 174 від 03.02.2020 про передачу ОСОБА_1 у власність двокімнатної квартири на сьому поверсі за АДРЕСА_1 та надання їй згоди на оформлення права власності на вказане нерухоме майно після проведення перепланування та понесення у зв`язку з цим відповідних витрат; акту приймання-передачі № 2/02 від 05 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перейшло право власності на двокімнатну квартиру на сьомому поверсі за АДРЕСА_1 .

Враховуючи те, що на підставі наведених вище документів до позивача перейшло право власності на двокімнатну квартиру на сьомому поверсі за АДРЕСА_1 , таке речове право підлягає обов`язковій державній реєстрації у Державному реєстрі прав, яке виникає з моменту такої реєстрації відповідно до закону, у зв`язку з чим вона звернулася до державного реєстратора.

Однак, 01 жовтня 2020 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ковальчук Г.О., розглянувши подану нею заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54351536 з тих підстав, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Позивач не погоджується з такими висновками державного реєстратора, посилаючись на те, що державний реєстратор, відповідно до вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень наділений правом встановити ті юридичні факти, які виникають безпосередньо з поданих документів, і не наділений правом досліджувати документи, подані нею для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, на предмет їх юридичної природи, змісту правовідносин, що виникли між нею та Громадською організацією Добробут , наявності правових підстав для їх видачі. Висновки державного реєстратора прав на нерухоме майно, які викладені у прийнятому ним рішенні про відмову у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно, про те, що квартира не може бути передана у власність членам організації, не відповідають колу повноважень державного реєстратора, наданого йому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яким державний реєстратор не надає оцінку, а тому вони не можуть слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Крім того, посилання відповідача на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким нібито запроваджено дію мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року), як на підставу для відмови у державній реєстрації прав на квартиру є помилковим та не ґрунтується як на нормах закону, так і поданих документах, оскільки будівля гуртожитку АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Громадській організації Добробут на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц, а отже, дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на цю будівлю не поширюється, оскільки вона відноситься до об`єктів права приватної власності, а положення цього Закону регулюють виключно правовий режим гуртожитків, які віднесені до державної чи комунальної власності.

Окрім того, оскільки заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація Добробут та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку - квартиру АДРЕСА_1 , наявне зареєстроване обтяження речових прав на нерухоме майно як підстава для відмови в державній реєстрації прав не може бути застосована в силу вимог ч. 4 ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що державний реєстратор Ковальчук Г.О. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №54351536 від 01 жовтня 2020 року прийнято в порядок та спосіб, визначені законодавством та в межах наданих повноважень. Наведені ж у позовній заяві міркування позивача про коло повноважень і права державного реєстратора є хибними, адже такі повноваження не обмежуються лише положеннями пункту 1 частини третьої статті 10 Закону № 1952-ІV, на який посилається позивач. Провівши перевірку на відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також на відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, було встановлено наявність у ДРРП обтяження, а саме накладеного арешту на об`єкт нерухомості, будівлю гуртожитку літ. А-9, розташованого за адресою: вул. Героїв Сталінграду, буд. 23, РНОНМ в„– 1759809023107 . Крім того, результати аналізу відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень, підтверджують факт відсутності у позивача права власності на заявлений до державної реєстрації права об`єкт нерухомості. Вказані обставини унеможливлюють проведення державної реєстрації на нерухоме майно. Крім того, слід враховувати, що правові та організаційні засади реалізації права на свободу об?єднання регулюються Законом України Про громадські об?єднання від 22.03.2012 року, а одним із принципів утворення громадських об?єднань є відсутність майнового інтересу їх членів (учасників), який означає, що члени (учасники) громадського об?єднання не мають права на частку майна громадського об?єднання та не відповідають за його зобов`язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об?єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватись для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об?єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Представник третьої особи Громадської організації Добробут - голова правління Осипенко О.К. у поданому відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях зазначила, що вимоги позивача вважають законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. На її думку, у державного реєстратора не було жодних законних підстав відмовляти позивачу у проведенні державної реєстрації речових прав на квартиру, оскільки подані позивачем документи надають змогу встановити набуття речових прав на нерухоме майно. Судами вже встановлено, що члени організації та ГО Добробут є співвласниками нерухомого майна, які виконали всі свої обов`язки за договорами про спільну діяльність. Крім того, в реєстрі наявне обтяження саме на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 , а не на саму квартиру. Арешт накладено саме з метою захисту прав ГО Добробут та її членів. Позивач подала документи, що посвідчують її законне набуття права власності на квартиру у відповідності до своєї частки. Таким чином, у державного реєстратора не було жодних законних підстав відмовляти позивачу у проведенні державної реєстрації речових прав на квартиру. Крім того, підстави для відмови викладені в п. 1 ст. 24 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідно до п. 5 ст. 24 вказаного Закону відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Представник третьої особи - Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області надіслав до суду письмові пояснення, згідно яких вважає, що рішення № №54351536 прийнято державним реєстратором Ковальчук Г.О. на підставі закону та у передбачений ним спосіб, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити у повному обсязі. Підстави для відмови у державній реєстрації права власності, а саме те, що подані позивачем документи не надають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, обґрунтовані у рішенні державного реєстратора та є такими, що відповідають дійсності.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, від неї надійшла заява, в якій вона просить слухати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач - державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ковальчук Г.О. у судове засідання не з`явилася, до суду надала заву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи, з урахуванням відзиву.

Представник третьої особи - ГО Добробут у судове засідання не з`явилась, від неї надійшла заява, в якій вона просить слухати справу за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, просить позов задовольнити, з урахуванням всіх обставин, викладених ГО Добробут в поясненнях, відзивах, та встановленими судами обставин.

Представник третьої особи - Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради у судове засідання не з`явився, до суду надав заву про розгляд справи без його участі просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України з урахуванням заяв учасників справи про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, матеріали цивільної справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, відзив на позовну заяву, письмові пояснення третіх осіб, з?ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, приходить до наступних висновків:

На підставі рішення Мелітопольської міської ради № 21 від 15.04.2003 будівлю гуртожитку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , передано у колективну власність членам громадській організації Добробут /а.с.22/.

Відповідно до прийнятого рішення Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради 19 червня 2003 року передало членам Громадській організації Добробут у колективну власність гуртожиток АДРЕСА_1 , що підтверджується копією акту приймання-передачі від 19 червня 2003 року /а.с.23-24/.

Виконавчий комітет Мелітопольської міськради 26 липня 2003 року видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке засвідчує, що будівля гуртожитку АДРЕСА_1 , належить на праві колективної власності громадській організації Добробут /а.с.27/.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності ГО Добробут на вказане майно було зареєстровано у Реєстрі 26.07.2003 /а.с.27, зворот/.

За рішенням загальних зборів членів Громадської організації Добробут за кожним співвласником була закріплена площа для проведення будівельних робіт з перепланування та узгоджена під особисті підписи, про що свідчить доповнення до протоколу № 13 від 25.04.2004 зі змінами № 17 від 31.10.2004. За ОСОБА_1 була закріплена квартира АДРЕСА_5 загальною площею 53,45 кв.м /а.с.30-32/.

Між ОСОБА_1 та Громадською організацією Добробут 31 жовтня 2004 року за № 45 був укладений договір на реконструкцію і утримання квартири АДРЕСА_5 /а.с.33/.

19 січня 2005 року між ОСОБА_1 та Громадською організацією Добробут була укладена додаткова угода за № 25 до Договору № 45 про реконструкцію та утримання квартири від 31 жовтня 2004 року, якою було доповнено його зміст пунктом 4.1.4, відповідно до якого, Громадська організація Добробут зобов`язана виділити співвласнику у власність його долю нерухомого майна в натурі (згідно технічного паспорту на перебудовану квартиру), при наявності підтверджуючих документів проведеної реконструкції, технічного паспорту та повної сплати членських внесків згідно дольової участі в проведенні реконструкції та утримання організації /а.с.34/.

На підставі Рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації Добробут ОСОБА_1 надано згоду на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_6 , де її доля складає 58,6/4487, за умови відсутності заборгованості за комунальні послуги, що підтверджується Витягом з протоколу № 42 від 07 березня 2019 року /а.с.42/.

17 січня 2020 року виготовлений Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , який містить поверховий план та технічну характеристику нерухомого майна /а.с.43-46/.

Згідно акту обстеження №308 від 17 січня 2020 року, квартира АДРЕСА_1 не належить до самочинного будівництва згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09.08.2012 Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна /а.с.47/.

Згідно технічного висновку про стан будівельних несучих та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_1 і можливістю її безпечної експлуатації, по результатам обстеження технічний стан основних будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі в цілому знаходиться в задовільному стані. Технічний стан будівельних та огороджувальних конструкції квартири АДРЕСА_5 - задовільний. Можлива безпечна експлуатація квартири АДРЕСА_5 за призначенням. Роботи по реконструкції квартири виконані згідно проектної документації, акту комісії по підтвердженню поверхового закріплення квартир та відповідності квартири проекту реконструкції та не потребують документів, що дають право на їх виконання та після закінчення об?єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію /а.с.50-57/.

Відповідно до протоколу № 174 засідання правління Громадської організації Добробут від 03 лютого 2020 року вирішено передати ОСОБА_1 як члену організації у власність двокімнатну квартиру на сьомому поверсі за АДРЕСА_1 , після завершення перепланування у відповідності до затвердженого проекту /а.с.64/.

На виконання цього рішення Громадська організація Добробут на підставі Акту приймання-передачі від 05 лютого 2020 року за № 2/02 передала ОСОБА_1 у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 після завершення перепланування у відповідності до проекту та технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_5 від 17 січня 2020 року, засвідченого приватним нотаріусом Шевченко О.В./а.с.65/.

З метою реєстрації права власності на двокімнатну квартиру на сьомому поверсі за АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Однак, рішенням державного реєстратора Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Ковальчук Г.О. за № 54351536 від 01.10.2020 було відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.18/.

Відповідно до вказаного рішення підставами відмови у державній реєстрації права власності на нерухоме майно є те, що:

- подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

- наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Крім того, в рішенні про відмову в державній реєстрації речових прав на нерухоме майно мається посилання на положення пункту 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким запроваджено дію мораторію на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок № 1127).

За визначенням ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі Закон №1952-ІV від 01 липня 2004 року) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб?єктів цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закон №1952-ІV від 01 липня 2004 року речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 4 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

У відповідності до частини 3 ст. 10 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав;

7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов?язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Частиною 1 статті 22 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року передбачено, що документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначені підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

Відповідно до ч. 2 ст. 24 вказаного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно ч.5 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Так, однією із підстав для відмови у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 стала та обставина, що подані ОСОБА_1 документи не дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 лютого 2019 року за № 156229525, будівля гуртожитку літ. А-9 під АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Громадській організації Добробут на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц /а.с.35/.

Таким чином, наявність зареєстрованого права власності на об?єкт нерухомості, будівлю гуртожитку літ. А-9, розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний об?єкт нерухомого майна 1759809023107 у Державному реєстрі речових прав за суб?єктом права ГО Добробут не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових права на нерухоме майно саме за ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року, будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Іншою підставою для відмови у державній реєстрації права власності на квартиру стала наявність запису в Державному реєстрі речових прав про обтяження на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_1 .

Частиною 4 ст. 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року визначено підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті (тобто за наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно), не застосовується).

Проаналізувавши випадки, визначені ч.4 ст. 24 Закону, за якими відмова в державній реєстрації прав при наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно, не застосовується, суд дійшов висновку, що обтяження, яке наявне в ДРРП на будівлю гуртожитку, що розташований в будинку АДРЕСА_1 , не підпадає під перелік вказаних випадків, оскільки, згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, 15.07.2015 року зареєстровано обтяження на будівлю АДРЕСА_1 на підставі ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про забезпечення позову від 10.07.2015 року №320/2324/15 /а.с.103-104/.

Відповідно до п.5 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Таким чином, державним реєстратором Ковальчук Г.О. було правомірно відмовлено в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 з підстав наявності зареєстрованого обтяження на будівлю будинку АДРЕСА_1 .

Роз?яснення Міністерства юстиції України, на ім?я Міжрегіональних Управлінь Міністерства юстиції, які були надані позивачем на спростування дій державного реєстратора, суд до уваги не приймає, оскільки вказані Роз?яснення, стосуються інших випадків державної реєстрації за наявності зареєстрованих обтяжень.

Посилання представника третьої особи ГО Добробут на ті обставини, що заходи забезпечення позову були вжиті на підставі заяви позивачів, якими були Громадська організація Добробут та члени організації, в тому числі ОСОБА_1 , для забезпечення гарантій реалізації їх прав та інтересів за пред`явленим позовом, щодо яких відбувається реєстрація переходу права власності на частину будівлі гуртожитку - квартиру АДРЕСА_1 , не спростовують законність рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав за наявності зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно та відсутності підстав, визначених ч.4 ст. 24 Закону № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Таким чином, відмова державного реєстратора Ковальчук Г.О. у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 правомірно ґрунтувалась на п.4 та п.6 частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Разом з тим, відмовляючи у державній реєстрації права власності на нерухоме майно державний реєстратор помилково послалась на пункт 3 Розділу VIII (Прикінцеві положення) Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", яким нібито запроваджено дію мораторій на відчуження у будь-який спосіб гуртожитків як об`єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права, що будувалися за радянських часів (до 1 грудня 1991 року), оскільки будівля гуртожитку АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності Громадській організації Добробут на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 квітня 2018 року у справі 320/2324/15-ц, а отже на вказану будівлю дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюється, оскільки вона відноситься до об`єктів права приватної власності, а положення цього Закону регулюють виключно правовий режим гуртожитків, які віднесені до державної чи комунальної власності.

Проте, дана обставина не спростовує висновків суду про законність прийнятого державним реєстратором рішення на підставі вимог п.4 та п.6 частини першої статті 24 Закону України № 1952-ІV від 01 липня 2004 року.

Оскільки, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов?язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим Порядком, необхідних для державної реєстрації права власності, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства, суд приходить до висновку, що документи, подані ОСОБА_1 державному реєстратору Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ковальчук Г.О. не відповідали вимогам законодавства, а також, у зв?язку із наявністю зареєстрованого обтяженню на будівлю гуртожитку АДРЕСА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 не підлягало державній реєстрації.

Щодо інших доводів позивача, викладених в позовній заяві, письмових поясненнях третьої особи ГО Добробут , то суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, оскільки позивачем, на виконання свого процесуального обов`язку не було надано належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.ст. 182, 316, 319, 321, 328, 331 Цивільного кодексу України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року, ст.ст. 3, 4, 10, 12, 28, 76-82, 89, 247, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ковальчук Ганни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, за участю третіх осіб - Громадської організації Добробут , Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування та ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Демянівка Нижньо-Сірогізького району Херсонської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: державний реєстратор відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Департаменту реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області Ковальчук Ганна Олександрівна, місце знаходження: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, буд. 27.

Третя особа: Громадська організація Добробут , юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв Сталінграду, буд. 23, код ЄДРПОУ: 26374152.

Третя особа: Департамент реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області, юридична адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М.Грушевського, буд. 27, код ЄДРПОУ 44055106.

Повне судове рішення складено 03 грудня 2021 року.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: А.В. Сметаніна