Постанова

від 02.12.2021 по справі 726/927/14-ц

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 грудня 2021 року м. Чернівці

справа № 726/927/14-ц

провадження 822/970/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Перепелюк І. Б.

суддів : Владичана А.І., Литвинюк І.М.

секретар Собчук І.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури на рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 04 серпня 2021 року в цивільній справі за позовом прокурора м.Чернівців в інтересах територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради, ордера на житлове приміщення, розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор м.Чернівців, в інтересах територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради, звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради, ордера на житлове приміщення, розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обгрунтовано наступним. 08.05.2014р. до прокуратури м.Чернівців надійшло звернення депутата Чернівецької міської ради Козлової Н.В. щодо проведення перевірки законності отримання депутатом ОСОБА_1 квартири по АДРЕСА_1 . Перевіркою прокуратури встановлено, що відповідно до договору №3045-юр від 24.12.2010р. про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді м.Чернівців, а також акту приймання-передачі від 27.12.2010р. ОСОБА_3 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді (одержувачу) квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №22/2 від 16.02.2011р. відповідач ОСОБА_1 , який у період з 19.01.2010 - 20.02.2012 р. працював у ЧОТВ Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання, як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за №2326 (у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статті старше 9 років). Згідно п.2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №66/5 від 25.05.2011р. ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків, у зв`язку з проживанням разом з ним його бабусі ОСОБА_4 , 1928 р.н., ветерана війни - учасника війни.

Листом №13-3556 від 25.05.2011р. секретар Чернівецької міської ради виділив однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 черговикам Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

31.05.2011р. на зборах первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено виділити ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .

Пунктом 1 рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р. затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації ЧОТВ Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер №164 серії РВК ОСОБА_1 на право зайняття житлового приміщення з комунальними зручностями - квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №653/17 від 11.10.2011р. квартиру АДРЕСА_2 прийнято у комунальну власність територіальної громади м.Чернівців. Пунктом 1 Розпорядження органу приватизації (в особі Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) №49178 від 14.10.2011р.: Прохання наймача ОСОБА_1 задовольнити і передати у спільну сумісну власність квартиру в якій він мешкає, що знаходиться по АДРЕСА_3 .

На підставі вказаного розпорядження №49178, 14.10.2011р. Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 видано свідоцтво САЕ в„–338653 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 74,40 кв.м.

19.01.2012р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано свідоцтво право власності САЕ/639533 територіальної громади м.Чернівців на вищевказану квартиру, яка є предметом спору.

25.05.2012р. за територіальною громадою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

19.07.2012р. на підставі розпорядження №49178 від 14.10.2011р. та свідоцтва САЕ в„–338653 від 14.10.2011р. за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 (номер запису 20643/1159 в книзі:164, с.229).

04.08.2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, був укладений договір купівлі-продажу НАВ 350667 серії 1358 вищевказаної квартири.

Також прокурор звертає увагу на те, що першим документом, який слугував формальною підставою для передачі квартири АДРЕСА_2 Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України є лист секретаря Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011р. про виділення вищевказаної квартири черговикам територіального відділення АМК. Вказаний лист секретаря Чернівецької міської ради є незаконним, необґрунтованим та не міг бути підставою для передачі зазначеної квартири Чернівецькому територіальному відділенню АМК. Відповідно до листа Чернівецької міської ради №01/02-05/601 від 10.03.2015р. Чернівецької міською радою та її виконавчим комітетом не приймалися рішення про передачу квартири АДРЕСА_2 Чернівецькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

На момент складання та підписання листа секретарем Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011р., право власності на квартиру АДРЕСА_2 не було зареєстровано за територіальною громадою м.Чернівці, у зв`язку з чим, Чернівецька міська ради, її виконавчий комітету та голова або секретар Чернівецької міської ради не могли приймати рішення щодо її передачі у власність або користування будь-якій фізичній або юридичній особі.

Збори первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011р. на яких вирішено виділити квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не мали права приймати таке рішення, оскільки на момент проведення зборів вказана квартира не перебувала у їх власності або користуванні та не надавалась їм як службове житло.

Крім того, приймаючи рішення №80/6 від 08.06.2011р. виконавчий комітет порушив черговість надання житла, а також права тисячі осіб потребуючих поліпшення житлових умов, які роками стояли у черзі перед ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Таким чином, надаючи ОСОБА_1 житло, виконавчий комітет Першотравневої районної у м.Чернівці ради грубо порушив вимоги ст.ст.43,45 Житлового кодексу України, а також права 2290 громадян із загальної черги, 533 громадян із першої черги, які були взяті на облік раніше за ОСОБА_1 і мали переважне право перед ним на отримання житла.

Враховуючи те, що рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р. прийняте із порушенням вимог чинного законодавства України, а також прав та законних інтересів осіб, які взяті на облік, як потребуючі поліпшення житлових умов, ордер на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011р. виданий виконавчим комітетом Першотравневої районної у м.Чернівці ради на право зайняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 підлягає визнанню недійсним.

Розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011р. є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набули право користування оспорюванню квартирою на підставі незаконного рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р. та ордеру №164 серії РВК від 08.06.2011р., а відтак не є особами, які на законних підставах всилились у вказану квартиру та набули право на її приватизацію.

Посилаючись на зазначені обставини, прокурор просив :

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р., яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та видано ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним ордер на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011р., виданий виконавчим комітетом Першотравневої районної у м.Чернівці ради ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на право зайняття житлового приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011р., яким передано у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011р. на квартиру АДРЕСА_2 , видане ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;

- витребувати із володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та передати її у власність територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 04 серпня 2021 року позов прокуратури м.Чернівців, в інтересах територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради, до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третьої особи Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та його профспілкової організації про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної ради, ордера на житлове приміщення, розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р., яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішено видати ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Виконувач обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури просить скасувати рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 04 серпня 2021 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог зроблено за неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції, при розгляді даної справи та постановленні оскаржуваного рішення не враховано, всупереч вимог ст.417 ЦПК України, вказівок суду касаційної інстанції і не з`ясовано правового статусу спірного житлового приміщення на час надання його відповідачам у користування та на час передачі у власність.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання недійсним ордеру, суд першої інстанції взяв до уваги тільки одну підставу - подання громадянином не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових вимог. Інші підстави передбачені ст. 59 ЖК Української PCP для визнання недійсним ордеру судом взяті до уваги не були, що не відповідає вимогам ст. 264 ЦГЖ України.

Так, суд першої інстанції зазначив, що спірне приміщення не входить до складу державного і громадського житлового фонду, оскільки є приватною власністю ОСОБА_2 , а тому є неможливим застосування до спірної ситуації положень ст. 59 ЖК України.

В той же час, поза увагою суду першої інстанції при постановленні рішення залишився факт видачі виконавчим комітетом ГІершотравневої районної у м. Чернівці ради ОСОБА_1 ордеру № 164 серія РВК на житлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , яке на момент видачі ордеру не відносилося до державного або громадського житлового фонду.

Безпідставним є і посилання суду першої інстанції на те, що оскільки прокурором не зазначено у позові, яким житловим приміщенням державного і громадського житлового фонду будуть користуватися відповідачі у разі задоволення позову про визнання недійсним ордеру, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову стосовно визнання недійсним ордеру у даній ситуації.

Як вбачається з матеріалів справи, після подання прокурором даного позову до суду та його розгляду судом, ОСОБА_1 відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 і повторно зареєстрував місце проживання АДРЕСА_4 , яка належить на праві власності його матері ОСОБА_1 і у якій він був зареєстрований до отримання ордеру на спірну квартиру.

Також не ґрунтуються на нормах законодавства і твердження суду першої інстанції про безпідставність вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради № 49178 від 14.10.2011, оскільки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на момент звернення до органу приватизації були наймачами спірної квартири, мали право на її приватизацію, а орган приватизації не мав права відмовити як мешканцям спірної квартири у приватизації займаного ним житла.

Територіальна громада м. Чернівців 25.05.2012р. набула права власності на спірну квартиру на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 653/17 від 11.10.2011 та № 40/1 від 17.01.2012р. і міська рада та її виконавчі органи будь-яких рішень щодо відчуження спірної квартири або щодо її передачі у приватну власність шляхом приватизації на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не приймали.

Договір купівлі-продажу спірної квартири укладено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 04.08.2014 року під час розгляду судом спору, щодо законності набуття у власність даної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та накладення арешту на квартиру судом. Ухвалою суду першої інстанції від 11.06.2014 накладено арешт на квартиру, 23.07.2014 судом апеляційної інстанції вказаний арешт скасовано, в цей час 04.08.2014 укладеного договір купівлі-продажу квартири і 26.08.2014 року судом першої інстанції повторно накладено арешт на квартиру. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 могла знати про наявність спору у суді щодо законності набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та відсутністю у продавців прав на відчуження спірної квартири, тому ОСОБА_2 в даному випадку не може бути добросовісним набувачем.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу відхилити та залишити рішення першої інстанції без змін.

Зазначає, що при розгляді справи суд першої інстанції надав вірну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 в частині витребування майна.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що спірне майно вибувало з володіння власника територіальної громади внаслідок його приватизації на підставі рішень, які приймаються від імені власника за нормами відповідного закону уповноваженими на це органами. І він, як власник, мав право на відчуження спірної квартири. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення першої інстанції - без змін.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до договору №3045-юр від 24.12.2010р. про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді м.Чернівців, а також акту приймання-передачі від 27.12.2010р. ОСОБА_3 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді (одержувачу) квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.1.10 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №22/2 від 16.02.2011р. відповідач ОСОБА_1 , який у період 19.01.2010 - 20.02.2012рр. працював у ЧОТВ Антимонопольного комітету України, прийнятий на квартирний облік за місцем проживання, як громадянин, який потребує покращення житлових умов, у загальну чергу за №2326 (у зв`язку з проживанням в одній кімнаті осіб різної статті старше 9 років).

Згідно п.2.3 рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №66/5 від 25.05.2011р. ОСОБА_1 включений до списку першочерговиків, у зв`язку з проживанням разом з ним його бабусі ОСОБА_4 , 1928 р.н., ветерана війни - учасника війни.

Листом №13-2356 від 25.05.2011р. секретар Чернівецької міської ради повідомив, що для черговиків ЧОТВ Антимонопольного комітету України виділяється однокімнатна квартира АДРЕСА_5 .

31.05.2011р. на зборах первинної профспілкової організації та адміністрації Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вирішено виділити однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_1 начальнику відділу досліджень і розслідувань Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, який перебуває на квартирному обліку при Першотравневій районній в м.Чернівці раді з 16.02.2011 року за №2326 та в пільговій черзі з 25.05.2011 року за №534, в контрольному списку черговиків за місцем роботи за №1 склад сім`ї - 2 особи: ОСОБА_4 - бабуся, мешкає в двокімнатній квартирі житловою площею 32,2 кв. м. по АДРЕСА_6 . 08.06.2011р. прийнято рішенням виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6, яким затверджено протокол №4 зборів первинної профспілкової організації та адміністрації ЧОТВ Антимонопольного комітету України від 31 травня 2011 року та вирішено видати ордер ОСОБА_1 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , з квартирного обліку не знімається.

08.06.2011р. виконавчим комітетом Першотравневої районної у м.Чернівці ради було видано ОСОБА_1 ордер на житлове приміщення №164 серії РВК на право зайняття житлового приміщення на склад сім`ї дві особи житловою площею 29,0 кв.м., яке складається з однієї кімнати в квартирі з комунальними зручностями за адресою АДРЕСА_3 .

11.10.2011р. виконавчий комітет Чернівецької міської ради виніс рішення №653/17 (п.1), яким була прийнята у комунальну власність територіальної громади м.Чернівців квартира АДРЕСА_2 згідно з актами приймання-передачі від 27.10.2010р.

14.10.2011р. прийнято розпорядження органу приватизації (в особі Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради) №49178, яким задоволено прохання наймача ОСОБА_1 про передачу у спільну сумісну власність квартиру, в якій він мешкає, що знаходиться по АДРЕСА_3 .

14.10.2011р. Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради на підставі вказаного розпорядження №49178 видано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 свідоцтво САЕ в„–338653 про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

19.01.2012р. виконавчим комітетом Чернівецької міської ради видано свідоцтво право власності САЕ/639533 територіальної громади м.Чернівців на квартиру АДРЕСА_2 .

25.05.2012р. за територіальною громадою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

19.07.2012р. на підставі розпорядження №49178 від 14.10.2011 та свідоцтва САЕ в„–338653 від 14.10.2011р. за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 (номер запису 20643/1159 в книзі:164, с.229).

04.08.2014р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу НАВ 350667 серії 1358 спірної квартири.

Згідно встановлених в судовому засіданні обставин, підставою для передачі квартири АДРЕСА_2 черговикам Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України був лист секретаря Чернівецької міської ради №13-3556 від 25.05.2011р. про виділення вищевказаної квартири черговикам територіального відділення АМК.

Разом з тим, вказаний лист секретаря Чернівецької міської ради не може слугувати самостійною підставою для виділення черговикам ЧОТВ Антимонопольного комітету України однокімнатної квартири АДРЕСА_5 . Інших документів, які би встановлювали правомірність виділення черговикам ЧОТВ Антимонопольного комітету України однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , в матеріалах справи немає.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Як вбачається із апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування ордера на житлове приміщення, розпорядження Департаменту житлового господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відмовляючи в цій частині в позові, суд першої інстанції виходив з наступного. Чернівецька міська рада на період існування районних у місті рад передала їм частину своїх повноважень, відтак оскаржувані прокурором м.Чернівців рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м. Чернівці ради від 8 червня 2011 року та ордер № 164 на квартиру АДРЕСА_2 були прийняті на виконання делегованих повноважень у відповідності до вказаного рішення Чернівецької міської ради від 14 квітня 2011 року.

Суд першої інстанції посилався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ордер №164 серія РВК було видано відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали цей ордер. Вимоги про визнання недійсним виданого відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ордеру №164 серія РВК є похідними від вимоги, щодо визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівці ради №80/6 від 08.06.2011р., а в діях безпосередньо відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відсутні неправомірні дії, крім того позовна заява прокурора не містить вказівки на жиле приміщення, яким будуть користуватись відповідачі у будинках державного і громадського житлового фонду у разі задоволення позовних вимог, щодо визнання недійсним виданого ордеру на вищезазначене житло, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову стосовно визнання недійсним ордеру.

Відмовляючи в позові щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011р., суд першої інстанції посилався на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в момент звернення до органу приватизації були наймачами спірної квартири, мали право на її приватизацію, а орган приватизації не мав права відмовити їм як мешканцям спірної квартири у приватизації займаного ними житла. Вимоги щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011р. на квартиру суд вважав безпідставними, оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Однак, суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пунктом 31 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Чернівецька міська рада.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору № 3045-юр від 24.12.2010р. про передачу квартир (житла) та об`єктів соцкультпобуту територіальній громаді м.Чернівців та акту приймання-передачі від 27.12.2010р. ОСОБА_3 (забудовник) передав Чернівецькій міській раді квартиру АДРЕСА_2 .

У подальшому, тільки 11.10.2011р. рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 653/17 спірну квартиру прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Чернівців.

На підставі вказаного рішення 25.05.2012р. за територіальною громадою м.Чернівців зареєстровано право власності на квартиру в„– 50 , яка знаходилася на АДРЕСА_1 .

На підставі рішення виконавчого комітету Першотравневої районної у м.Чернівцях ради № 80/6 від 08.06.2011р. ОСОБА_1 видано ордер № 164 серія РВК на право зайняття житлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 , яка на цей час, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, перебувала у приватній власності ОСОБА_3 і була за ним зареєстрована.

За таких обставин, виконавчий комітет Першотравневої районної у м.Чернівцяїх ради всупереч вимог ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розпорядився майном, яке не перебувало у державній або комунальній власності. Окрім цього, ордер № 164 серія РВК видано ОСОБА_1 на житлове приміщення, яке не відносилося до державного або громадського житлового фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно - Територіальна громада м.Чернівців з 25.05.2012р. набула права власності на спірну квартиру на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 653/17 від 11.10.2011 та № 40/1 від 17.01.2012.

Набувши право комунальної власності на спірну квартиру Чернівецька міська рада та її виконавчі органи будь-яких рішень щодо відчуження спірної квартири або щодо її передачі у приватну власність шляхом приватизації на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не приймали.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальна громада м.Чернівців як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Чернівецькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Враховуючи зазначене, доводи апелянта, що спірна квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння територіальної громади м.Чернівців поза її волею, а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння останнього набувача є обгрунтованими.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. При цьому не підлягає задоволенню позов власника майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом висновок сформулював Верховний Суд України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14).

Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним ордеру на житлове приміщення №164 серії РВК від 08.06.2011р.; визнання незаконним та скасувати розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради №49178 від 14.10.2011р.; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право спільної сумісної власності САЕ 338653 від 14.10.2011р. задоволенню не підлягають, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику у його фактичне володіння.

Вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, колегією суддів встановлено, що спірне майно - квартира АДРЕСА_2 вибули з володіння власника - територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради, без його волі.

Відмовляючи у витребуванні із володіння ОСОБА_2 спірної квартири, суд першої інстанції посилався на те, що факт набуття ОСОБА_2 зазначеної квартири у власність як добросовісним набувачем у справі ніким не оспорюється і не спростовується.

Однак, судом першої інстанції не враховано наступного.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача також не є безспірним доказом добросовісності набувача.

Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

У випадку, якщо набувач речі знав чи, принаймні, повинен був знати, що здобуває річ в особи, що не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним.

Оцінюючи добросовісність ОСОБА_2 , як набувача спірного нерухомого майна, колегія суддів виходить з наступного. Так з матеріалів справи встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири укладено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 04.08.2014р. під час розгляду судом спору щодо законності набуття у власність даної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та накладення арешту на квартиру судом. Ухвалою суду першої інстанції від 11.06.2014р. накладено арешт на квартиру, 23.07.2014р. судом апеляційної інстанції вказаний арешт скасовано, в цей час 04.08.2014р. укладеного договір купівлі-продажу квартири, а вже 26.08.2014р. судом першої інстанції повторно накладено арешт на квартиру. ОСОБА_2 могла перевірити інформацію щодо цього майна в Державному реєстрі заборон та відчуження, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що спірне майно вибуло з володіння власника з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів її добросовісність під час набуття нею спірного майна у власність.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ОСОБА_2 могла знати про наявність спору у суді щодо законності набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та відсутністю у продавця прав на відчуження спірної квартири, тому ОСОБА_2 не може бути добросовісним набувачем.

За викладених обставин наявні підстави для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.

Витребування квартири у ОСОБА_2 не становитиме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ОСОБА_2 , із власності якої витребовується квартира, не позбавлена можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до ОСОБА_1 , у якого вона придбала цю квартиру, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15.

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається відповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Виходячи із встановлених у цій справі обставин, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів дійшла висновку, що витребування спірної квартири відновить порушене право територіальної громади м.Чернівців.

Дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом громади та інтересами ОСОБА_2 , яка як покупець не проявила розумну обачність при купівлі квартири, забезпечується можливістю звернення до суду з вимогою про відшкодування збитків до продавця квартири, а тому втручання у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо судових витрат

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат судом враховано, що в редакції станом на день звернення з позовом, прокуратура відповідно до п.11 ст.5 Закону України Про судовий збір була звільнена від сплати судового збору. Судовий збір за вимогу майнового характеру, враховуючи ціну позову становив 2600,92грн., які підлягали стягненню в дохід держави.

За подачу апеляційної скарги, відповідно прокуратура сплатила судовий збір за цю вимогу 3901,38грн.

Крім того, на користь прокуратури слід стягнути також судовий збір в розмірі 2102грн. за оскарження ухвали про залишення позову без розгляду.

На користь Чернівецької міської ради слід стягнути судові витрати в сумі 2756грн. за оскарження ухвали про закриття провадження.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, а також враховуючи, що задоволено вимогу майнового характеру, розподіл судових витрат слід здійснити наступним чином : стягнути на користь Чернівецької міської ради по 689грн. з кожного із відповідачів (2756грн. : 4 ) судових витрат; стягнути на користь Чернівецької обласної прокуратури по 1500,85грн. з кожного із відповідачів ((3901,38грн. + 2102грн.) : 4 ) судових витрат; стягнути в дохід держави по 650,23грн. з кожного із відповідачів (2600,92грн. : 4 ) судових витрат.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, та неправильно застосовані норми матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду в частині відмови в позові про визнання незаконним та скасування ордера на житлове приміщення, розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності з підстав, зазначених в мотивувальній частині постанови.

Рішення в частині відмови в позові про витребування майна з чужого незаконного володіння слід скасувати, зазначені вимоги задовольнити та витребувати із володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та передати її у власність територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Чернівецької обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 04 серпня 2021 року в частині відмови в позові прокурора м.Чернівців в інтересах територіальної громади м.Чернівців в особі Чернівецької міської ради до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та його первинна профспілкова організація про визнання незаконним та скасування ордера на житлове приміщення, розпорядження департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, свідоцтва про право спільної сумісної власності змінити з підстав, зазначених в мотивувальній частині постанови.

Рішення в частині відмови в позові про витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати. Зазначені вимоги задовольнити та витребувати із володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 та передати її у власність територіальної громади м. Чернівців в особі Чернівецької міської ради.

Стягнути на користь Чернівецької міської ради з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 689грн. з кожного судових витрат.

Стягнути на користь Чернівецької обласної прокуратури з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1500,85грн. з кожного судових витрат.

Стягнути з Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 650,23грн. з кожного судових витрат в дохід держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 9 грудня 2021 року.

Головуючий І.Б. Перепелюк

Судді: А.В. Владичан

І.М. Литвинюк