Постанова

від 23.11.2021 по справі 463/3644/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. Справа №463/3644/17

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 б/н від 12.06.2021 та б/н від 22.06.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/2024/21 від 14.06.2021 та вх. № ЗАГС 01-05/2145/21 від 24.06.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 24.05.2021)

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 02.06.2021)

у справі № 463/3644/17

за позовом: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 ), м. Львів

до відповідача : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській" (надалі ОСББ "На Війтівській"), м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 ), м. Львів

про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ "На Війтівській", оформлене протоколом установчих зборів №1 від 23.04.2016

за участю учасників справи:

від позивача: Яцьків І.М. адвокат (ордер ВС №1081813 від 22.06.2021)

від відповідача: Микита Т.В. - адвокат (свідоцтво №1919 від 31.08.2012)

від третьої особи: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ "На Війтівській", з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "На Війтівській", оформлене протоколом установчих зборів №1 від 23.04.2016 (з урахуванням заяви про зміну предмета позову а.с. 87-90, 117-120 том IV).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 у справі № 463/3644/17 у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі № 463/3644/17 заяву ОСББ "На Війтівській" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "На Війтівській" 34 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні стягнення 20 000,00 грн гонорару успіху та 1400,00 грн витрат на посвідчення заяв свідків відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення вимог ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" щодо процедури скликання та проведення установчих зборів при створенні ОСББ. Зокрема, судом встановлено, що рішення прийнято за наявності кворуму із загальної кількості голосів в розмірі 53,17%, що достатньо для створення ОСББ. Суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про дату, час і місце проведення установчих зборів, оскільки на установчих зборах 23.04.2016 був присутній ОСОБА_2, який згідно нотаріальної довіреності від 25.05.2015 є представником Соболевської А.Ф.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям саме у даній справі за представництво інтересів відповідача складає 34 500,00 грн. Щодо вимоги про стягнення 20 000,00 грн гонорару успіху, то у суду відсутні правові підстави для їх задоволення, оскільки відповідач не заявляв у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи щодо додаткового гонорару. Також до задоволення не підлягає вимога про стягнення 1400,00 грн витрат на посвідчення заяв свідків у зв`язку з відсутністю доказів оплати їх саме ОСББ.

Не погоджуючись з даними судовими рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційні скарги, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що скликання та проведення установчих зборів при утворенні ОСББ відбулося із порушенням приписів ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки її не було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення зборів, в зв`язку з чим вона була позбавлена можливості реалізувати свої права, як власниця кв. АДРЕСА_1 , та вплинути на результати голосування щодо створення об`єднання. Окрім того, апелянт вважає, що рішення про створення об`єднання було прийнято за відсутності кворуму, а протокол введення установчих зборів є підроблений. Також вважає висновок суду про присутність представника позивача на установчих зборах 23.06.2016 таким, що зроблений на підставі неналежних доказів, оскільки покази свідків не можуть бути доказами представництва ОСОБА_2 .

Щодо додаткового рішення суду, то скаржник просить його скасувати в частині задоволення заяви, в цій частині просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів сплати адвокату гонорару в розмір 34 500,00 грн за послуги на професійну правничу допомогу надану відповідачу, то у суду не було правових підстав для їх стягнення.

06.09.2021 на адресу суду від позивача та третьої особи надійшло клопотання про належне дослідження протоколу установчих зборів (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01.04/6191/21), в якому заявник просить витребувати у відповідача оригінал протоколу установчих зборів від 23.04.2016 та провести його належне дослідження. Також просить суд у відповідності до ст.99 ГПК України з ініціативи суду призначити проведення судової почеркознавчої експертизи для з`ясування питання: чи відповідають підписи осіб на протоколі вказаним особам чи виконані іншими особами. На час проведення судової експертизи просить зупинити розгляд справи.

Приписами ст. 99 ГПК України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Положеннями ч. 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що у матеріалах справи наявна належним чином завірена копія протоколу установчих зборів №1 від 23.04.2016 (а.с. 72-83 том І), яка була витребувана у відповідача Личаківським районним судом саме на вимогу позивача (40 том І).

Щодо тверджень заявника про необхідність призначення почеркознавчої експертизи з ініціативи суду, то колегія суддів звертає увагу на те, що експертиза у справі призначається лише в разі дійсної потреби. Однак, з огляду на те, що жоден із підписантів спірного протоколу з приводу підроблення його підпису у протоколі №1 від 23.04.2016 будь-яких звернень, заперечень чи позовів до суду не подавав, доказів фальсифікації такого суду не подано, то суд не вбачає потреби у призначені судової експертизи у даній справі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вищенаведеного клопотання позивача та третьої особи у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримав повністю, на підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи додаткові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/6190/21 від 06.09.2021).

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5451/21 від 03.09.2021), просить суд дану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення суду, то відзиву не подав, проти доводів такої заперечив в усному порядку.

Представник третьої особи в судовому засіданні доводи апеляційних скарг позивача підтримав повністю з підстав, викладених у додаткових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/6190/21 від 06.09.2021), відтак просить суд рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.1998.

23.04.2016 співвласниками будинків по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення ОСББ "На Війтівській", затвердження його статуту, обрання органів управління ОСББ та ревізійної комісії, а також визначено особу, уповноважену представляти інтереси власників квартир під час державної реєстрації ОСББ. Всього було присутніх 24 співвласники. На порядок денний були поставлені питання:

1. Про обрання голови та секретаря установчих зборів.

2. Про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, до складу якого увійдуть власники квартир та нежитлових приміщень будинків АДРЕСА_3 у м. Львові та будинку АДРЕСА_1, визначення його найменування та місцезнаходження.

3. Про затвердження статуту об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

4. Про обрання органів управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

5. Про обрання ревізійної комісії (ревізора) об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

6. Про визначення особи, уповноваженої представляти інтереси власників квартир та нежитлових приміщень під час державної реєстрації об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

23.04.2016 співвласниками будинків АДРЕСА_3 та будинку АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення ОСББ "На Війтівській", затвердження його статуту, обрання органів управління ОСББ та ревізійної комісії, а також визначено особу, уповноважену представляти інтереси власників квартир під час державної реєстрації ОСББ.

Дане рішення установчих зборів оформлене протоколом №1 від 23.04.2016 (а.с. 72-83 том І).

Зі змісту протоколу вбачається, що оскаржуване рішення про створення ОСББ "На Війтівській" прийнято за кожним будинком окремо більшістю голосів співвласників пропорційно до їхніх часток у квартирі та/або нежитловому приміщенні, відповідно до ч. 6 ст.6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

При дослідженні даного протоколу судом встановлено, що будь-яких порушень вимог ст. 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку при його оформленні немає , оскільки відповідний протокол створений за допомогою програми Microsoft, що не заборонено законом, в ньому відображено розгорнуту інформацію про результати голосування та їх підрахунок по кожному співвласнику. Рішення оформлене особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ( за чи проти ).

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ державна реєстрації ОСББ "На Війтівській" проведена 10.06.2016 (а.с. 153-157 том І).

Проте, позивач стверджує, що під час проведення 23.04.2016 установчих зборів, не було повідомлено кожного співвласника, у тому числі і позивача, про час і місце проведення таких зборів, чим були порушені права позивача на прийняття рішення, участі та голосуванні на зборах, право на виступи, внесення пропозицій, доведення аргументів, інформації, право на участь у формуванні керівного складу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, можливості приймання участі у голосуванні.

На думку позивача повідомлення співвласників про проведення установчих зборів шляхом розміщення оголошень біля входу в під`їзди, біля поштових скриньок, на дошках оголошень тощо не передбачено чинним на момент скликання зборів законодавством.

Самі збори були скликані не у встановлений законом спосіб, оскільки були скликані неповноважними особами, лише ініціативною групою будинків АДРЕСА_3 , а не усіх будинків, які увійшли до об`єднання.

Крім того, за твердженням позивача установчими зборами рішення з порядку денного не прийнято, оскільки за них не проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.

Також позивач покликається на положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків" про порушення створення ОСББ "На Війтівській", оскільки відсутні докази спільної прибудинкової території, елементів благоустрою, обладнання, інженерної інфраструктури для всіх співвласників п`яти будинків ОСББ на 23.04.2016, проведення установчих зборів ОСББ "На Війтівській". При цьому позивач зазначив, що будинок позивача по АДРЕСА_1 є окремостоячим, не примикає до будинків по АДРЕСА_3, має закріплену тільки за ним окрему земельну ділянку, яку співвласники використовують як прибудинкову територію. Таким чином, позивач вважає, що немає жодних підстав стверджувати, що закріплена за будинком позивача земельна ділянка була одночасно закріплена за будинками по АДРЕСА_3.

Отже, на думку позивача, ОСББ із декількох будинків може бути створене виключно за умови наявності спільної прибудинкової території, елементів благоустрою, обладнання, інженерної інфраструктури одночасно для усіх співвласників, що створюють об`єднання. Оскільки спільної прибудинкової території, елементів благоустрою, обладнання, інженерної інфраструктури, що належало на правах спільної власності усім співвласникам будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 на день проведення установчих зборів не існувало, відповідно не існувало жодних підстав для створення ОСББ з п`яти будинків одночасно.

Дані обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.

В свою чергу відповідач проти позову заперечує, зокрема вважає, що подання позову в цій справі носить штучний характер та спрямований виключно на досягнення лише однієї мети - ліквідації діяльності ОСББ "На Війтівській" для недопущення оформлення речового права на земельну ділянку (прибудинкову територію) до її реєстрації за ОСББ та скасування ухвали Львівської міської ради про надання у постійне користування земельної ділянки - після реєстрації речового права на земельну ділянку за ОСББ, мотивуючи це тим, що частина земельної ділянки, ніби то, повинна бути передана сусідньому приватному будинку за адресою: АДРЕСА_5 , власником якого є третя особа.

Натомість, стверджує відповідач, метою створення ОСББ "На Війтівській" у 2016 році, є забезпечення захисту прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку мешканцями будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1. Так, за 4 роки діяльності відповідача, об`єднанням співвласників отримано в постійне користування земельну ділянку для задоволення потреб усіх співвласників ОСББ, а визнання недійсним установчих зборів буде мати для співвласників лише один результат, припинення права постійного користування виділеною земельною ділянкою, що є недопустимим та порушує загальний інтерес усіх співвласників.

Також відповідач стверджує, що на установчих зборах, які відбулися 23.04.2016 по створенню ОСББ "На Війтівській", був присутній представник ОСОБА_1 - її чоловік ОСОБА_2 , у якого була нотаріальна довіреність на представництво ОСОБА_1 з усіх питань в усіх органах.

Представник третьої особи заперечив, що перебував на установчих зборах як представник ОСОБА_1 . Окрім того, вважає, що рішення установчих зборів, яке було оформлене протоколом №1 від 23.04.2016, не відтворювало правдивого результату голосування співвласників будинків по АДРЕСА_1, АДРЕСА_3 з питання створення ОСББ, відтак є незаконним.

Представник третьої особи, як і позивач, вважає, що відповідач не надав жодних документальних доказів про наявність будь-якого спільного майна, яким володіли всі співвласники п`яти будинків станом на день проведення установчих. Відтак, не існує жодних законних підстав для створення одного ОСББ із цих п`яти будинків.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Частиною 1 ст. 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ч.3 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання.

Враховуючи, що ухвалою Львівської міської ради № 2645 від 16.11.2017 відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,2132 га саме для обслуговування багатоквартирних вказаних житлових будинків (а.с.84 том І), то відповідно твердження позивача про те, що будинки АДРЕСА_3 та будинок АДРЕСА_1 не пов`язані прибудинковою територією є безпідставними.

Порядок створення об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також скликання і проведення установчих зборів об`єднання встановлений ст. 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , відповідно до частин 1-3 якої об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів (частини 4, 5 статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників (частини 6- 9 статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2016 співвласниками будинків по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1 прийнято рішення про створення ОСББ "На Війтівській", затвердження його статуту, обрання органів управління ОСББ та ревізійної комісії, а також визначено особу, уповноважену представляти інтереси власників квартир під час державної реєстрації ОСББ, що оформлене протоколом від 23.04.2016. Всього було присутніх 24 співвласники.

Однією з підстав позову, позивачка визначає те, що їй не була відома інформація про проведення установчих зборів, на яких прийнято рішення про створення ОСББ.

Приписами вказаної ч. 4 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" не встановлений обов`язок ініціативної групи з утворення ОСББ переконатись в отриманні або забезпечити отримання співвласниками направлених нею рекомендованих листів з повідомленням про скликання установчих зборів ОСББ.

До матеріалів справи долучено списки власників квартир та нежитлових приміщень, яким під розписку вручено письмове повідомлення про проведення установчих зборів з питання створення ОСББ.

На підтвердження факту повідомлення ОСОБА_1 про проведення установчих зборів 23.04.2016 відповідачем було надано довідку ОСББ "На Війтівській" від 01.03.2021, відповідно до якої поштова квитанція з повідомленням про вручення ОСОБА_1 повідомлення про проведення установчих зборів 23.04.2016 у ОСББ "На Війтівській" втрачено (загублено).

Однак, суд вважає, що вказана довідка не може бути належним та допустимим доказом скерування поштового відправлення.

Проте, колегія суддів, перевіряючи доводи позивача щодо порушення порядку повідомлення його як співвласника, враховує, що встановлення окремих порушень під час скликання та проведення установчих зборів ОСББ не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Наприклад, відсутність доказів повідомлення учасника про скликання установчих зборів не є підставою для визнання недійсними рішень таких зборів, якщо буде встановлено присутність учасника (його представника) на оспорюваних зборах. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №916/3074/20).

Як вбачається з матеріалів справи, про належне повідомлення позивача про проведення таких спірних зборів свідчить факт присутності на них як її уповноваженого представника - ОСОБА_2 .

Доводи ж вказаної особи про те, що він брав участь на зборах не як повноважний представник позивачки, спростовуються тим, що у нього на час проведення зборів була належно оформлена довіреність на представництво інтересів позивачки. Обмеження повноважень представника щодо вчинення конкретних процесуальних дій в довіреності від 25.05.2015 не обумовлені. Довіреність була видана для представництва інтересів позивача в усіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень (а.с. 58 том І). Його було допущено до участі в установчих зборах; жодних обґрунтованих доводів про те у зв`язку з чим його було допущено до участі у проведенні зборів якщо не як представника позивачки він не навів (співвласником квартири чи приміщення у спірних будинках ОСББ ОСОБА_2 не є). Окрім того, ОСОБА_2 сам стверджував, брав активну участь у зборах та заперечував стосовно проведення таких як завідомо недійсних, виловлюючи з цього приводу свої міркування.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 909/1393/19.

Проте, уповноважений представник позивача у зв`язку із не представленням документів, які підтверджують його право як уповноваженого представника позивача на участь у створенні ОСББ, не брав участі у голосуванні 23.04.2016 і його голос не був врахований, втім останній був присутній при проведенні зборів, що узгоджується і з поясненнями самого позивача.

А відтак, посилання позивачки на те, що в порушення вимог закону він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення установчих зборів щодо створення ОСББ, спростовується вищенаведеним.

Твердження позивача про порушення ч. 3 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" в частині створення ініціативної групи не у складі власників квартир всіх багатоквартирних будинків, що увійшли до складу ОСББ "На Війтівській", судом відхиляються, оскільки таких вимог закон не містить.

Стосовно твердження позивача про те, що на установчих зборах рішення з порядку денного не прийнято, оскільки за них не проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників, суд зазначає таке.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація ОСББ "На Війтівській" проведена 10.06.2016.

Частинами 7, 9, 13 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", визначено, що кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.

Так, право спільної сумісної власності не передбачає визначення часток співвласників у праві спільної власності. Співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, не тільки володіють та користуються, але й розпоряджаються таким майном за спільною згодою. Ні ст. 369 ЦК України, ні інші норми глави 26 ЦК України, що присвячені регулюванню режиму права спільної сумісної власності, не визначають правових наслідків одержання плодів та доходів за рахунок спільного майна, а також зобов`язань, що пов`язані із спільним майном.

Судом перевірено доводи позивача щодо розрахунку кворуму з врахуванням наявності присутніх співвласників квартир, які перебувають у спільній сумісній та спільній частковій власності (про одноосібних власників квартир присутніх на зборах спір відсутній). Відповідно до протоколу від 23.04.2016 на зборах були присутні:

а) співвласники квартир спільної сумісної власності по буд. АДРЕСА_1 : кв. 5 - ОСОБА_3 та кв.8 ОСОБА_4 ;

б) співвласники квартир спільної сумісної власності по буд. АДРЕСА_3 : кв. 1 - ОСОБА_5 ;

в) співвласники квартир спільної сумісної власності по буд. АДРЕСА_8 : кв. 2 - ОСОБА_6 ;

г) співвласники квартир спільної часткової власності по буд. АДРЕСА_10 - ОСОБА_7 (1/2 частки) та кв. 4 - ОСОБА_8 (1/2 частки).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи співвласники квартир в„– 4 , в„– 8 та в„– 5 , які як співвласники у праві спільної сумісної власності не брали участі в голосуванні, підтвердили, що особи, які приймали участь в голосуванні діяли в тому числі від їхнього імені. Погодження з діями співвласників підтверджується долученими до матеріалів справи заявами. В матеріалах справи відсутні та суду не надані докази будь-яких з цього приводу звернень, заперечень, позовів у суді, тощо осіб, від імені яких діяла уповноважена особа.

Відтак, при розрахунку кількості голосів лічильна комісія правомірно застосувала загальну площу квартир (квартири).

При цьому, учасники права спільної часткової власності, як і індивідуальні власники, також наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Але оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Здійснення права на засадах спільної згоди учасників має розглядатися як загальне правило, винятки з якого можуть встановлюватись законом. Так, за ст. 361 ЦК кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності.

Отже, якщо інше не встановлено законом, учасники спільної часткової власності здійснюють свої права на засадах загальної згоди. Тому жоден з учасників самостійно не має права укладати правочини щодо спільного майна без згоди інших.

Щодо тверджень позивача про неможливість врахування в розрахунку кворуму голосів відсутніх на зборах співвласників АДРЕСА_10 , які є учасниками права спільної часткової власності, то суд зазначає, що дійсно розбіжності в розрахунку кворуму виникли по будинку АДРЕСА_1 , оскільки саме там наявні учасники права спільної часткової власності. Проте, за розрахунком суду загальна кількість голосів співвласників, які були присутні на установчих зборах 23.04.2016 становила 53,17% виходячи із загальної площі квартир та нежитлових приміщень цього будинку - 904,6 кв.м.

Відтак, суд констатує правильне визначення кількості голосів співвласників з розрахунку площі всієї квартири і тому загальної кількості голосів в розмірі 53,17% було достатньо для прийняття рішення про створення ОСББ "На Війтівській", що виключає покликання позивача про нелегітимність прийнятого рішення з підстав набрання недостатньої кількості голосів про створення ОСББ.

Щодо покликань позивача про наявність ознак підробки протоколу установчих зборів №1 від 23.04.2016, то суд звертає увагу позивача, що таке не підтверджено належними та допустимими доказами відповідно до ст. 74-78 ГПК України. Жоден підписант спірного протоколу (учасник зборів) не заперечує факту його підписання.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи спір про визнання недійсним рішень установчих зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення установчих зборів, суд повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням установчих зборів (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №916/3074/20).

Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, що кореспондуються за змістом зі статті 20 ГК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, зокрема, що позивачем було заявлено також додаткову позовну вимогу про скасування державної реєстрації ОСББ, хоча дана вимога не була прийнята до розгляду судом першої інстанції, проте, даний факт свідчить, що між позивачем та іншими співвласниками, які прийняли рішення створити юридичну особу - відповідача, виник правовий конфлікт щодо намагання позивача припинити юридичну особу ОСББ На Війтівській як таку, а не на відновлення позивачем свого права на управління спільним майном співвласників, беручи до уваги при цьому, що доказів, які б свідчили про неможливість позивачем користуватися спільним майном чи брати участь в управління Об`єднання матеріали справи не містять.

Навпаки, матеріали справи містять ряд судових рішень, зі змісту яких вбачається, що позивач уже тривалий час намагається з тих чи інших підстав припинити юридичну особу ОСББ На Війтівській як таку, а також оспорює передачу ОСББ земельної ділянки для спільного користування (справа № 463/6452/17, справа №462/2646/17, справа №463/5996/18, справа №463/3326/19, справа №461/8315/17, справа №813/1075/18, справа №1340/4629/18, справа №463/214/20, справа № 461/3114/19, а.с. 50-141 том ІІІ, а.с. 68-76 том V).

З огляну на наведене, колегія суддів, враховуючи предмет позову у цій справі, констатує, що рішення установчих зборів щодо створення ОСББ безпосередньо стосується відносин створення Об`єднання, як юридичної особи, а вимоги позивача визнати його недійсним спрямовані на припинення ОСББ, а не на захист прав та охоронюваних законом інтересів позивача (подібний висновок міститься у постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСББ На Війтівській створена у відповідному порядку на захист інтересів співвласників зазначених вище будинків, що відповідає меті та статусу такого Об`єднання. Існує та здійснює свою діяльність тривалий час, за період свого існування набула відповідних прав і обов`язків. При цьому порушень вимог Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку судом не встановлено.

А відтак, суд зазначає, що ні рішення установчих зборів, ні існування юридичної особи ОСББ На Війтівській не порушує прав або правомірних інтересів позивача, а позивач, вказуючи у позовній заяві на порушення своїх прав при створенні ОСББ фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існування цієї юридичної особи, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ На Війтівській , оформленого протоколом № 1 від 23.04.2016, з огляду на неповідомлення позивача про їх проведення (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 920/1245/20).

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним.

Аналізуючи через призму статті 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі колегія суддів дійшла висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Щодо доводів скаржника в частині скасування додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

20.05.2021 від представника відповідача до суду надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 54500,00грн (а.с. 203-204 том V).

24.05.2021 від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні стягнення судових витрат в зв`язку з тим, що перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, на думку представника позивача, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, відповідачем не надано доказів оплати таких послуг (а.с. 210-212 том V).

Судом встановлено, що інтереси ОСББ На Війтівській у справі № 463/3644/17 представляв адвокат Микита Т.В. на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № 28-12/20 від 28.12.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1919 від 31.08.2012, ордеру ВС №1052288 від 28.12.2020 (а.с. 16-17 том ІІІ, а.с. 90 том V).

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу на суму 54 500,00 грн адвокатом долучено копії актів приймання-передачі наданих послуг з правової (правничої) допомоги № 02/28-12/20 від 17.05.2021 за період з 15.04.2021-12.05.2021 на суму 27 500,00 грн (а.с. 204 том V) та № 02/28-12/20 від 14.04.2021 за період з 28.12.2020- 14.04.2021 на суму 27 000,00 грн (а.с. 91 том V). Також у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено про 1 400,00 судових витрат, понесених на нотаріальне посвідчення заяв свідків (а.с. 41-47 том ІІІ, а.с. 161-180 том IV).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із ст. 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Ураховуючи умови договору про надання правової допомоги, зазначені вище акти судом встановлено, що зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості гонорару (ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву, заперечень, процесуальних заяв, участь в судових засіданнях 1500,00 грн за 1 годину роботи), є обґрунтованою ставкою оплати послуг адвоката, а відтак заявлений до стягнення розмір 34500,00 грн витрат на оплату послуг адвоката є достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю даної справи.

При цьому, доказів або достатніх обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката відповідача, позивачем, окрім посилання на безпідставність вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суду надано не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги всі аспекти та складність справи, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям саме у даній справі за представництво інтересів відповідача складає 34 500,00 грн.

Стосовно вимоги відповідача про стягнення з позивача 20 000,00 грн гонорару успіху, то оскільки відповідач не заявляв у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи щодо додаткового гонорару такої вимоги, та з врахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такої вимоги. Інші витрати заявлені відповідачем як компенсація сплачених на посвідчення заяв свідків в розмірі 1400,00 грн, то такі до задоволення не підлягають в зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ОСББ не здійснювало оплату за такі заяви.

Щодо доводів скаржника про те, що відповідачем не представлено фактичних доказів оплати послуг адвоката, то колегія суддів звертає увагу на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (така ж правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

А відтак, доводи наведені в апеляційній скарзі представником скаржника не знайшло своїх підтверджень та спростовуються вищенаведеним.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судові рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі № 463/3644/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2021 у справі №463/3644/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційних скарг залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текс постанови складено 03.12.2021.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.С. Скрипчук