Постанова

від 23.11.2021 по справі 907/800/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2021 р. Справа №907/800/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Плотніцький Б.Д.

секретар судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» б/н від 21.12.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/181/21 від 13.01.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 (суддя Пригара Л.І., повний текст складено 03.08.2020)

у справі № 907/800/19

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (надалі ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» ), м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» (надалі ТзОВ «Лівінг Спейс» ), м. Ужгород

про стягнення 241 744,61 грн (з врахуванням збільшення позовних вимог)

за участю учасників справи :

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Лівінг Спейс» про стягнення коштів в сумі 241 744,61 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2021 у справі №907/800/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «Лівінг Спейс» на користь ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» 241 744,61 грн, в тому числі 208 000,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 29 714,08 грн пені, 1 929,87 грн інфляційних нарахувань, 2 100,66 грн 3% річних, а також суму 3 626,17 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТзОВ «Лівінг Спейс» в порушення умов договору оренди, неналежним чином виконувало взяте на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТзОВ «Лівінг Спейс» оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник покликається на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що ТзОВ «Лівінг Спейс» не було належним чином повідомлено про розгляд справи №907/800/19. Також звертає увагу, що позивачем позовна заява з додатками так само як і судом першої інстанції вся поштова кореспонденція як відповідачу надсилалася не на юридичну адресу ТзОВ «Лівінг Спейс» , в зв`язку з чим відповідач не був проінформований про позов до нього та про розгляд справи.

Окрім того, скаржник зазначає, що орендодавець, в порушення п.2.2 укладеного між сторонами договору оренди №1306 від 18.08.2017, не змінив цільового призначення нерухомого майна, яке є об`єктом оренди, не облаштував у нерухомому майні житлових приміщень для проживання не менше як 140 осіб з метою надання йому статусу об`єкта житлової нерухомості. В зв`язку з чим, ТзОВ «Лівінг Спейс» як орендар, не могло розпочати користуватися майном. Враховуючи вищенаведене, скаржник, покликаючись на норми ст. 762 ЦК України, зазначає, що ТзОВ «Лівінг Спейс» звільняється від сплати оренди за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. ТзОВ «Лівінг Спейс» просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Учасники справи участі уповноважених представників в жодному судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 18.05.2021, рішення місцевого господарського суду вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач у відзиві зазначив, що юридична адреса відповідача , відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є адресою приміщення, що належить на праві власності позивачу та яку орендує відповідач. За юридичною адресою відповідача відсутній офіс керівництва орендаря, тому позивач всю кореспонденцію надсилав на адресу реєстрації місця проживання керівника, який є одночасно і засновником і кінцевим бенефіціаром товариства відповідача. Також у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу на те, що між сторонами договору був підписаний акт приймання - передачі приміщення від 19.03.2018, в якому зазначено, що орендар прийняв об`єкт оренди в належному стані та відповідач здійснював орендні платежі до березня 2019 року.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке .

18.08.2017 між ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (орендодавець) та ТзОВ «Лівінг Спейс» (орендаре) було укладено договір оренди нерухомого майна, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове, платне володіння та користування нерухоме майно - приміщення II-го (другого) поверху адміністративного будинку літ. А площею 586,0 кв.м., та приміщення III-го (третього) поверху адміністративного будинку літ. А площею 590,6 кв.м. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, будинок 3, загальною площею 1 176,6 кв.м. (надалі - об`єкт оренди), а орендар зобов`язується прийняти дане майно та сплачувати орендодавцю орендну плату (а.с.10-15).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони встановили, що об`єкт оренди надається орендарю для облаштування та обслуговування житлових приміщень, які використовуватимуться для тимчасового проживання громадян.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що орендодавець зобов`язаний у термін до 18.10.2017 змінити цільове призначення нерухомого майна, що складає об`єкт оренди, з метою надання йому статусу об`єкта житлової нерухомості, та зареєструвати зміни цільового призначення об`єкта оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З цією метою орендодавець зобов`язується: облаштувати у нерухомому майні, що складає об`єкт оренди, житлові приміщення для проживання не менше як 140 осіб, а також душові кімнати, кухні та санітарні вузли згідно технічної документації та відповідно до погодженої сторонами план-схеми, забезпечити житлові приміщення необхідними сантехнічним, електричним та опалювальним приладдям.

Згідно з п.п. 3.2. та 3.4. орендодавець зобов`язаний передати орендареві об`єкт оренди за Актом приймання-передачі в належному стані, та передати орендареві всі ключі від об`єкту оренди. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту передачі-приймання.

Сторони домовилися, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць становить 26000,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю шляхом зарахування на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 15 числа кожного поточного місяця (п.п. 4.1. та 4.2. Договору).

Згідно з п. 6.2.2. Договору сторони встановили, що Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 13.1. договору останній підписується сторонами та скріплюється печатками орендодавця і орендаря. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту нотаріального посвідчення.

Пунктом 13.3. договору встановлено, що договір набуває чинності у момент, визначений у пункті 13.1. цього договору, і діє протягом всього строку оренди та закінчується з моменту повного виконання сторонами зобов`язань, що випливають з цього договору, зокрема, зобов`язань щодо проведення розрахунків та повернення об`єкта оренди орендодавцю, що посвідчується підписанням двостороннього акту передачі-приймання.

19.03.2018 орендодавець та орендар підписали Акт приймання-передачі приміщення (згідно договору оренди нерухомого майна №1306 від 18.08.2017), з якого вбачається, що ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» передав, а ТзОВ «Лівінг Спейс» прийняв приміщення загальною площею 1 176,60 кв.м., розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, 3. Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень ( а.с.16).

У зв`язку з тим, що відповідач взяті на себе зобов`язання в частині сплати орендної плати за договором не виконував, у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 208 000,00 грн ( відповідно до розрахунку, що міститься в позовній заяві від 18.12.2019 про збільшення позовних вимог)( а.с. 30-37).

13.11.2019 ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» звернулося до відповідача з листом-претензією №3198 про сплату заборгованості зі штрафними санкціями у розмірі 222 566,62 грн. (а.с.18-20). Відповідач на вищевказану претензію не відреагував.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» до суду з позовом про стягнення з ТзОВ «Лівінг Спейс» 208 000,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 29 714,08 грн пені, 1 929,87 грн інфляційних нарахувань, 2 100,66 грн 3% річних.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна від 18.08.2017.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, відповідно до умов договору орендодавець зобов`язаний передати орендареві об`єкт оренди за Актом приймання-передачі в належному стані, та передати орендареві всі ключі від об`єкту оренди . Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту передачі-приймання.

Матеріалами справи підтверджують, що 19.03.2018 орендодавець та орендар підписали Акт приймання-передачі приміщення загальною площею 1 176,60 кв.м., розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, 3.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що підписавши вказаний Акт без жодних зауважень, сторони підтвердили передачу об`єкту оренди. Окрім того, матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що ТзОВ «Лівінг Спейс» зверталося до позивача з претензіями стосовно невідповідності об`єкта оренди чи вимогами про розірвання договору оренди.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника про те, що ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» , в порушення взятих на себе зобов`язань не виконало п.2.2 договору, яким встановлено, що орендодавець зобов`язаний у термін до 18.10.2017 змінити цільове призначення нерухомого майна, що складає об`єкт оренди, з метою надання йому статусу об`єкта житлової нерухомості, та зареєструвати зміни цільового призначення об`єкта оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду.

Згідно з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1,5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Як зазначалося вище, сторони домовилися, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць становить 26000,00 грн. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю шляхом зарахування на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 15 числа кожного поточного місяця (п.п. 4.1. та 4.2. Договору).

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України таст.526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з поданого позивачем розрахунку станом на день звернення з позовною заявою у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 208 000,00 грн.(а.с.31).

Таким чином, з огляду на всі фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ТзОВ «Лівінг Спейс» на користь ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» 208 000,00 грн грн заборгованості за договором оренди.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями підпункту 9.5.1. пункту 9.5. договору сторонами погоджено, що орендар несе відповідальність за договором, зокрема, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - неустойка (пеня) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Частина 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 29 714,08 грн пені, 1 929,87 грн інфляційних нарахувань, 2 100,66 грн 3% річних.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру штрафних санкцій та, враховуючи, що такі нараховані на суму основного боргу в розмірі 208 000,00 грн, який існував станом на момент подання позову до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29 714,08 грн пені, 1 929,87 грн інфляційних нарахувань, 2 100,66 грн 3% річних, відповідно правомірно задоволені судом.

Стосовно доводів скаржника, про те що ТзОВ «Лівінг Спейс» не було належним чином повідомлено про розгляд справи №907/800/19, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала суду від 06.02.2020 про прийняття до розгляду позовної заяви ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» та відкриття провадження у справі №907/800/20 (а.с.44-47) була надіслана ТзОВ «Лівінг Спейс» за адресою: вул. Живописна, 7, м. Ужгород, 88000. Вказане поштове відправлення не було вручене відповідачу та повернулося на адресу місцевого господарського суду з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

Ухвала суду від 29.05.2020 про відкладення розгляду справи на 15.07.2020 була надіслана ТзОВ «Лівінг Спейс» за адресою: вул. Промислова, 3, м. Ужгород, 88000. Вказана адреса зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як юридична адреса відповідача.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 50-51), 03.06.2021 відповідачем - ТзОВ «Лівінг Спейс» отримано копію ухвали Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2020.

Таким чином, скаржнику було відомо, що Господарським судом Закарпатської області слухається справа № 907/800/20 за позовом ПАТ «ВНЗ «Міжрегіональна Академія управління персоналом» до ТзОВ «Лівінг Спейс» про стягнення коштів в сумі 241 744,61 грн.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Отже, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Лівінг Спейс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.07.2020 у справі № 907/800/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повний текст складено 01.12.2021.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

Судді Г.Т. Кордюк

Б.Д. Плотніцький