Рішення

від 15.07.2020 по справі 907/800/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

15.07.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/800/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» , м. Ужгород

про стягнення 241 744 грн. 61 коп., в тому числі 208 000 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 29 714 грн. 08 коп. пені, 1 929 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних (з врахуванням збільшення позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача - без виклику

Відповідача - без виклику

СУТЬ СПОРУ: Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» , м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» , м. Ужгород про стягнення 241 744 грн. 61 коп., в тому числі 208 000 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 29 714 грн. 08 коп. пені, 1 929 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних (з врахуванням збільшення позовних вимог).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.02.2020 року відкрито провадження у справі № 907/800/19 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови Договору оренди нерухомого майна № 1306 від 18.07.2017 року в частині взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 208 000 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 29 714 грн. 08 коп. пені, 1 929 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних .

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву у порядку ст. ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між Приватним акціонерним товариством «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» (орендарем, відповідачем у справі) 18.08.2017 року було укладено Договір оренди нерухомого майна (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове, платне володіння та користування нерухоме майно - приміщення II -го (другого) поверху адміністративного будинку літ. А площею 586,0 кв.м., та приміщення III-го (третього) поверху адміністративного будинку літ. А площею 590,6 кв.м. за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, будинок 3 , загальною площею 1 176,6 кв.м. (надалі - Об`єкт оренди), а орендар зобов`язується прийняти дане майно та сплачувати орендодавцю орендну плату. Вартість об`єкта оренди станом на 17.08.2017 року складає 3 200 000 грн. (п.п. 1.1. та 1.7. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони встановили, що об`єкт оренди надається орендарю для облаштування та обслуговування житлових приміщень, які використовуватимуться для тимчасового проживання громадян.

Згідно п.п. 3.2. та 3.4. орендодавець зобов`язаний передати орендареві об`єкт оренди за Актом приймання-передачі в належному стані, та передати орендареві всі ключі від об`єкту оренди. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання Акту передачі-приймання.

Сторони домовилися, що орендна плата за користування об`єктом оренди в місяць становить 26 000 грн. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю шляхом зарахування на поточний рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 15 числа кожного поточного місяця (п.п. 4.1. та 4.2. Договору).

Згідно з п. 6.2.2. Договору сторони встановили, що Орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 13.3. встановлено, що цей Договір набуває чинності у момент, визначений у пункті 13.1. цього договору, і діє протягом всього строку оренди та закінчується з моменту повного виконання сторонами зобов`язань, що випливають з цього договору, зокрема, зобов`язань щодо проведення розрахунків та повернення об`єкта оренди орендодавцю, що посвідчується підписанням двостороннього акту передачі-приймання.

Невиконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 208 000 грн., стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати в примусовому порядку.

В ході судового розгляду спору, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори , укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи та стверджується позивачем, відповідачем порушено умови Договору оренди нерухомого майна від 18.08.2017 року щодо своєчасної слати орендної плати, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 208 000 грн.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати підлягає задоволенню повністю.

Також, у зв`язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором оренди нерухомого майна, позивачем нараховано до стягнення з відповідача суму 29 714 грн. 08 коп. пені.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями підпункту 9.5.1. пункту 9 . 5. Договору сторонами погоджено, що орендар несе відповідальність за договором, зокрема, у випадку прострочення по сплаті орендних платежів - неустойка (пеня) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування пені у сумі 29 714 грн. 08 коп., суд доходить висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства та порядку нарахування пені, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, за прострочку відповідачем сплати орендних платежів, позивач, посилаючись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 1 929 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 1 929 грн. 87 коп. та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що такі здійснені правомірно та з врахуванням вищевказаного порядку нарахування, а тому суми 1 929 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 грн. 66 коп. трьох процентів річних підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З врахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 3 626 грн. 17 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівінг Спейс» , 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова, 3 (код ЄДРПОУ 41457443) на користь Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» , 03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2 (код ЄДРПОУ 00127522) суму 241 744 (Двісті сорок одну тисячу сімсот сорок чотири гривні) грн. 61 коп., в тому числі 208 000 (Двісті вісім тисяч гривень) грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 29 714 (Двадцять дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять гривень) грн. 08 коп. пені, 1 929 (Одну тисячу дев`ятсот двадцять дев`ять гривень) грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 2 100 (Дві тисячі сто гривень) грн. 66 коп. трьох процентів річних, а також суму 3 626 (Три тисячі шістсот двадцять шість гривень) грн. 17 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 03.08.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.