Постанова

від 30.11.2021 по справі 686/26581/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2021 року

місто Київ

справа № 686/26581/18

провадження № 61-17906св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Приватне підприємство Діоріт Плюс 1 ,

треті особи: Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Меркурій 1 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2018 року звернулася до суду з позовом, у подальшому уточненим, про:

- зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати частину огорожі, самоправно встановленої на земельній ділянці, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 і розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та обліковується в Садівничому товаристві Меркурій (далі - СТ Меркурій ) за НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсною (скасування) технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі

(на місцевості), кадастровий номер 6825083600:03:005:1065, виготовленої у 2012 році на замовлення ОСОБА_2 , для ведення садівництва;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки від 29 серпня 2012 року, кадастровий номер 6825083600:03:005:1065 у Державному земельному кадастрі України, проведеної 18 березня 2013 року Державним кадастровим реєстратором Пастушком Володимиром Володимировичем;

- вилучення з Державного земельного кадастру України інформації про земельну ділянку, належну ОСОБА_2 згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2012 року із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки 6825083600:03:005:1065;

- стягнення з ОСОБА_2 суми у розмірі 30 000, 00 грн як компенсацію знищених плодових дерев;

- стягнення з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що з 1991 року вона використовує для ведення садівництва земельну ділянку, яка знаходиться в СТ Меркурій , правонаступником якого є Обслуговуючий кооператив Садівниче товариство Меркурій 1 , на АДРЕСА_1 і обліковується за НОМЕР_1. Площа зазначеної земельної ділянки під час передачі і отримання нею у користування становила 0, 10 га.

Навесні 2017 року вона виявила самоправне захоплення ОСОБА_2 (власником суміжної земельної ділянки, що обліковується за даними СТ Меркурій за НОМЕР_2 на АДРЕСА_2 ) частини її земельної ділянки та встановлення на її ділянці огорожі. Стверджувала, що внаслідок такої самоправної зміни меж земельних ділянок площа належної їй земельної ділянки зменшилась до 0, 0769 га. На самоправно захопленій відповідачем частині земельної ділянки ОСОБА_1 знаходилися плодові дерева, а саме: дві сливи, дві яблуні, абрикос, які знищені (зрізані) відповідачем.

На переконання ОСОБА_1 , план меж земельної ділянки, що обліковується за даними СТ Меркурій за НОМЕР_2 і адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_2 , не відповідає дійсності, так як на ньому неправильно зазначені суміжні користувачі земельних ділянок.

З цього ж плану випливає, що він є невід`ємною частиною землевпорядної документації щодо земельної ділянки відповідача. Зазначену землевпорядну документацію ОСОБА_1 не погоджувала і не підписувала, а тому відповідач самоправно, без погодження із нею як суміжним землекористувачем змінила межі ділянки, самоправно захопивши частину її земельної ділянки, знищивши плодові дерева, чим завдано їй майнових і моральних збитків.

Стислий виклад позиції відповідачів та третіх осіб

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову, просила застосувати правила про позовну давність.

Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області заперечувало проти задоволення позову, зазначило, що непідписання суміжним землекористувачем акта не є перешкодою для приватизації земельної ділянки.

СТ Меркурій позов ОСОБА_1 підтримало у повному обсязі.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмолено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач до суду не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відведення їй на місцевості земельної ділянки, площею 0, 10 га, для ведення садівництва у Садівничому товаристві Меркурій із встановленням межових знаків. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що конфігурація та розташування земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідає даним Державного кадастру та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва, розробленої ПП Діоріт Плюс 1 , до суду позивач також не надала, а тому не довела належними доказами і порушення її прав саме діями відповідача.

Суди зазначили, що в матеріалах справи відсутні докази накладення земельних ділянок позивача та відповідача, а обставин, які б свідчили про зменшення площі земельної ділянки ОСОБА_1 за рахунок збільшення земельної ділянки ОСОБА_2 , не встановлено.

Апеляційний суд відхилив посилання позивача на те, що вона надала до суду докази виділення їй земельної ділянки у масиві СТ Меркурій і жодним із учасників справи не заперечувалося факту землекористування позивачем земельною ділянкою № НОМЕР_1 , площею 0, 10 га, в СТ Меркурій , оскільки це не є достатньою та безумовною підставою для задоволення позову.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 30 листопада 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначила, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19). Відповідно до зазначеного висновку за змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок;

- суди не врахували, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками має місце лише у випадку попереднього повідомлення суміжного землекористувача про проведення відповідних робіт і наявність його відмови у погодженні межі в акті погодження меж, що відповідає правовим висновка Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 346/4408/15-ц (провадження

№ 61-8450св18), від 03 липня 2019 року у справі № 467/1637/16-ц (провадження № 61-18288св18);

- погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18));

- погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18));

- незважаючи на наведені правові висновки щодо застосування норм матеріального права, заявника ніхто не повідомляв про проведення робіт із погодження меж в натурі, заявник не відписувала акт про погодження меж;

- суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання про допит свідка ОСОБА_4 , який міг дати пояснення щодо передачі документів на земельну ділянку новому власнику - відповідачу ОСОБА_2 , конфігурації земельних ділянок, параметрів та меж зазначених ділянок, звернень до органів Держгеокадастру про такі зміни.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , оскаржувані судові рішення залишити без змін. На переконання відповідача, вимоги касаційної скарги є необґрунтованими. На обґрунтування своєї правової позиції Головне управління послалося на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 681/1039/15-ц (провадження № 61-4200св18) та від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження

№ 61-10819св20).

ПП Діоріт Плюс 1 також надало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та просило відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Доводи відзиву ПП Діоріт Плюс 1 є аналогічними доводам відзиву Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у 1995 році включена до списку осіб, яким надано дозвіл на приватизацію, земельної ділянки, площею 0, 1000 га, НОМЕР_1 (архівні довідки Архівного відділу Хмельницької райдержадміністрації від 18 грудня 2008 року № 986 та від 31 липня 2020 року № 04-06/2020/186, документи фонду Лісовогринівецька сільська рада та виконавчий комітет Хмельницького району у справі № 189 Списки членів садівничих товариств Лісовогринівецької сільської ради за 1995 рік , список членів Садівничого товариства Меркурій ).

20 червня 1995 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право приватної власності на землю, серії ХМ, на земельну ділянку, площею 0, 10 га, на території Лісовогринівецької сільської ради на землях садівничого товариства, суміжну із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні позивача.

Відповідно до довідки Садівничого товариства Меркурій від 04 червня 2008 року № 90 ОСОБА_1 дійсно є членом Садового товариства Меркурій і їй належить земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0, 10 га.

Згідно з довідкою виконкому Лісовогринівецької сільської ради від 24 червня 2008 року № 576, виданою ОСОБА_1 , відповідно до рішення Хмельницької районної ради від 19 грудня 1991 року № 145 про передачу земельної ділянки для Садівничого товариства Меркурій і запису земельно-облікової книги по Лісовогринівецькій сільській раді, їй передано в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0, 10 га, для ведення садівництва у товаристві Меркурій . Надана земельна ділянка підлягає приватизації згідно з законодавством України.

03 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до голови Хмельницької райдержадміністрації із заявою про надання їй у власність земельної ділянки, площею 0, 10 га, для ведення садівництва, яка знаходиться в СТ Меркурій Лісовогринівецької сільської ради, земельної ділянки на праві власності для ведення садівництва не має.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області від 16 березня 2009 року № 278/09-р надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 0, 10 га, для ведення садівництва, Садівниче товариство Меркурій на території Лісовогринівецької сільської ради. Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, рекомендовано подати на затвердження в райдержадміністрацію протягом одного року.

За заявою ОСОБА_4 від 15 серпня 2012 року 20 серпня 2012 року сформовано Витяг з Поземельної книги про земельну ділянку

№ ВТ-006060026512012 з кадастровим номером земельної ділянки 6825083600:03:005:1065 та експлікація земельних угідь.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2012 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 належну йому земельну ділянку, площею 0, 1000 га, за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Лісовогринівецька сільська рада, Садівниче товариство Меркурій , кадастровий номер 6825083600:03:005:1065, цільове призначення - для ведення садівництва.

ПП Діоріт Плюс 1 за заявою ОСОБА_2 від 06 листопада 2012 року виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради СТ Меркурій Хмельницького району, Хмельницької області (кадастровий номер 6825083600:03:005:1065).

На підставі державного акта та договору купівлі-продажу 23 травня 2013 року проведено реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825083600:03:005:1065 для індивідуального садівництва в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності - 1037062).

Питання відповідності межі між позивачем та відповідачем розглядалося на установчих зборах СТ Меркурій 12 травня 2018 року, які вирішили доручити правлінню скласти акт про відповідність меж між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , примусити останню в добровільному порядку перенести огорожу відповідно до встановленої межі.

На виконання цього рішення головою правління СТ Меркурій , за участю членів правління було складено акт, яким встановлено, що на момент обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 її площа становить 0, 769 га, тоді коли їй надано в користування 0, 10 га. Внаслідок переносу межі ОСОБА_2 по верхньому краю на 5 м, по нижньому на 1 м плодові дерева в кількості 5 шт. (абрикос, 2 яблуні, 2 сливи) були вкрадені ОСОБА_2 , так як виявилися за незаконно встановленою огорожею, після чого ОСОБА_2 їх зрубала, залишивши 1 абрикос.

Суди не взяли до уваги зазначений акт як належний та допустимий доказ на підтвердження наявності накладення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 , оскільки акт складено особами, які не мають відповідної освіти та знань у сфері землеустрою та землевпорядкування; він не містить відомостей, за допомогою яких приладів проведено відповідні обміри земельної ділянки; у ньому зазначено правовстановлюючими документами на землю рішення Лісовогринівецької сільської ради від 27 липня 1993 року № 1-291-189 № 9, архівна довідка від 18 грудня 2008 року № 986, проте ці документи не містять графічних даних щодо конфігурації земельної ділянки позивача.

Водночас, згідно з даними поземельної книги про земельну ділянку ОСОБА_4 (попереднього власника), кадастрового плану земельної ділянки, складеного ще до відчуження ним земельної ділянки, конфігурація земельної ділянки повністю відповідає конфігурації земельної ділянки в кадастровому плані, що міститься в технічній документації розробленій ПП Діоріт Плюс 1 за заявою ОСОБА_2 від 06 листопада 2012 року. Цей кадастровий план погоджено головою Садівничого товариства Меркурій та начальником Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18 грудня 2017 року № 22-2398-СГ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, місце розташування об`єкта землеустрою: за межами населених пунктів Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (6825083600:03:005), садівниче товариство Меркурій , орієнтовний розмір земельної ділянки - 0, 1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Згідно з висновком експерта від 12 лютого 2020 року № 1.1-0007/2.1-0013:20 підпис від імені ОСОБА_1 в графі підпис біля слів ОСОБА_1 у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 02 листопада 2012 року, який міститься в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради, Садівниче товариство Меркурій Хмельницького району Хмельницької області (6825083600:03:005:1065) (аркуш 14 Технічної документації), виконаний не ОСОБА_1 . Дати відповідь на питання Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 в графі підпис біля слів ОСОБА_1 у Плані меж земельної ділянки 2012 року, який міститься в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для ведення садівництва на території Лісовогринівецької сільської ради, Садівниче товариство Меркурій Хмельницького району Хмельницької області (6825083600:03:005:1065) (аркуш 16 Технічної документації) ОСОБА_1 (тією особою, від імені якої він зазначений) або ж іншою особою? не представляється можливим у зв`язку з відсутністю співставних елементів зі зразками, у зв`язку з чим встановити комплекс загальних та окремих ознак, достатній хоча б для ймовірного висновку, не вдалося. У графі Суміжні власники земельної ділянки акта встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 02 листопада 2012 року наявні підтертості в місці розташування ініціалів напроти прізвища ОСОБА_2 , ініціали напроти прізвищ виконані рукописним текстом, за допомогою пишучого приладдя. У графах Опис меж кадастрового плану земельної ділянки (аркуш 15 Технічної документації) та плану меж земельної ділянки (аркуш 16 Технічної документації), наявні підтертості в місці розташування прізвищ та ініціалів. У місці розташування прізвищ та ініціалів, наявних в графах Опис меж кадастрового плану земельної ділянки (аркуш 15 Технічної документації) та плану меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (аркуш 16 Технічної документації), містився інший текст, який був видалений шляхом підчистки з наступним додруковуванням читаємого тексту .

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновки, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як користувача земельної ділянки внаслідок встановлення ОСОБА_2 меж суміжної земельної ділянки в натурі, чим, на переконання заявника, створені їй як землекористувачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

У таких висновках суди першої та апеляційної інстанцій керувалися встановленими фактичними обставинами справи, зокрема, суди не встановили обставин, за яких встановлення ОСОБА_2 меж земельної ділянки в натурі призвело до порушення прав позивача, такі доводи позовної заяви не знайшли підтвердження під час розгляду справи по суті.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Заперечуючи проти ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій рішень, заявник у касаційній сказі зазначила, що суди не врахували, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов`язковим при виділенні земельної ділянки у власність (постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 263/11779/16-ц (провадження № 61-25486св18)).

В оцінці таких доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що у наведеній постанові справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що суди не врахували, що відбулося накладення меж земельних ділянок, натомість у справі, яка переглядається, позивач таких обставин не довела.

Щодо доводів касаційної скарги про непогодження меж заявником, непідписання нею відповідного акта, Верховний Суд врахував таке.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України Про землеустрій установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акта погодження меж, потрібно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження

№ 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), на які посилалася заявник у касаційній скарзі.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що нездійснення дій з погодження меж земельної ділянки в натурі із суміжним землекористувачем (заявником) є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки першочергове значення має, чи призвели такі дії до порушення прав та інтересів позивача.

Водночас Верховний Суд наголошує, що у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 346/4408/15-ц (провадження № 61-8450св18), від 03 липня 2019 року у справі № 467/1637/16-ц (провадження № 61-18288св18) суд касаційної інстанції не робив висновку, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками має місце лише у випадку попереднього повідомлення суміжного землекористувача про проведення відповідних робіт і наявність його відмови у погодженні межі в акті погодження меж. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до помилкового тлумачення змісту постанов Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Тлумачення зазначених норм дає підстави для висновку, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Позивач під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не довела порушення своїх прав, не надала до суду доказів того, що земельна ділянка відповідача після встановлення меж в натурі накладалася на її земельну ділянку. Позивач не надала до суду доказів щодо конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, а також не довела, що частина земельної ділянки, яка за встановленими межами земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі, є частиною земельної ділянки позивача.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах, а доводи касаційної скарги на правильність вирішення спору не впливають.

Щодо відхилення клопотання про допит свідка

Серед підстав касаційного оскарження судових рішень заявник визначила необґрунтоване відхилення судом клопотання про допит свідка, який міг дати пояснення щодо передачі документів на земельну ділянку новому власнику, відповідачу ОСОБА_2 , конфігурації земельних ділянок, параметрів та меж зазначених ділянок, звернень до органів Держгеокадастру про такі зміни.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Заявник не довела, що відхилення клопотання про допит свідка призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин справи, зокрема, щодо накладення меж земельної ділянки ОСОБА_2 під час встановлення меж її земельної ділянки в натурі на земельну ділянку ОСОБА_1 , адже саме недоведення цих обставин стало підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин ця підстава касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій не знайшла підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу цивільних відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 серпня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко