Ухвала

від 30.11.2021 по справі 347/189/21

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/189/21

Провадження № 1-кс/347/707/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м.Косів

Слідчий суддяКосівського районногосуду Івано-Франківськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря с/з ОСОБА_2 , представника скаржника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 оскаржує постанову про закриття кримінального провадження від 26.08.2021 року. В обґрунтування вимог скарги вказував на те, що досудове розслідування було неповним, а висновок слідчого на його переконання є передчасним.

Так, ОСОБА_4 стверджує, що постановляючи вказану постанову:

- слідчим не враховано його свідчень наданих на допиті в Печерському управлінні поліції ГУНП в м. Києві;

- в резолютивній частині постанови не вказано в чиїх саме діях відсутній склад кримінального правопорушення;

- в основу оскаржуваної постанови покладені пояснення ОСОБА_5 отримані не в ході слідчої дії, а просто надіслані до Косівського районного відділу поліції ГУП в Івано-Франківській області, до яких додані копії невідомих боргових розписок від його ( ОСОБА_4 ) імені;

- в оскаржуваній постанові слідчий здійснив посилання на виконавче провадження №60980974, в якому стягуються кошти з ОСОБА_6 на користь скаржника ОСОБА_4 , що є предметом цивільно-правових відносин і жодним чином не стосується даного кримінального провадження.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги скарги підтримав повністю. Додатково ствердив, що на його переконання органом досудового розслідування не було проведено весь комплекс слідчих дій, для встановлення факту вчинення кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_4 . При цьому представник скаржника беручи участь в режимі відео конференції ствердив, що його висновки про неповне досудове розслідування ґрунтуються лише виходячи зі змісту постанови про закриття кримінального провадження. При цьому представник скаржника ствердив, що з матеріалами досудового розслідування ні він, ні сам скаржник (заявник ОСОБА_4 ) не знайомилися.

Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження слідчий суддя доходить висновку, що скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку статті 21 КПК України та статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, мною 16 січня 2021 року відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 статті 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається при встановлені відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів , а також у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання, а сам процес доказування полягає доказування у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

На слідчого суддю, відповідно до норм КПК України, покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови. Зокрема, якщо слідчим закрито провадження за відсутністю в діях особи складу злочину, то слідчий суддя має звернути увагу на те, чи містить постанова детальний виклад обставин, за яких заявник вважав, що особою (особами) вчинено злочин, а у разі, якщо особі (особам) ставилося в вину декілька протиправних діянь, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, то чи містить постанова висновки слідчого щодо відсутності вини особи (осіб) у вчиненні кожного з них.

Таким чином, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Постанова прокурора та слідчого про закриття провадження у кримінальній справі повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.

Законність закриття провадження та відповідного рішення (постанови) буде зумовлюватися тим, що воно:

- винесене компетентним органом чи особою своєчасно,

- йому передувало проведення здійснених відповідно до закону процесуальних дій, які призвели до встановлення обставин, за наявності яких може бути винесено це рішення;

- правильно застосовано кримінальний закон України

- рішення має своїм вираженням установлену законом процесуальну форму й містить необхідні реквізити.

Так, слідчим суддею встановлено, що 25 січня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Косівського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190 КК України.

Зі змісту заяви ОСОБА_4 вбачається, що групою осіб відносно нього було здійснено кримінальне правопорушення, яке на його думку полягало в незаконному укладенні та посвідченні від його імені договорів купівлі-продажу земельних ділянок, без отримання згоди другого із подружжя (зокрема дружини ОСОБА_4 ). При цьому у своїй заяви ОСОБА_4 стверджував, що до вчинення вказаного правопорушення є причетними громадянин ОСОБА_5 , який приховав інформацію про сімейний стан ОСОБА_4 при укладенні від його імені договорів, та нотаріус ОСОБА_7 , яка посвідчила договори купівлі-продажу земельних ділянок.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_4 до ЄРДР було внесено відомості за № 12021090190000030 від 26.01.2021 про проведення досудового розслідування, за попередньою правовою кваліфікацією передбаченою ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення офіційного документу, який видається чи посвідчується нотаріусом, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою та збут такого документа, вчинені за попередньою змовою групою осіб).

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 категорично не погоджувався з правовою кваліфікацією за якою здійснювалося досудове розслідування. Також в скарзі ОСОБА_4 наполягав, що дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 190 КК України, а дії нотаріуса за ч. 1 ст. 365-2 КК України («Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги») та ч. 1 ст. 366 ККУ («Службове підроблення»), оскільки нотаріус є службовою особою.

Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 год. після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. До ЄРДР, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела (п.4 ч.5 ст.214 КПК України).

Відповідно до п.8 Глави1 Розділу 1 Положення про порядок ведення реєстру досудових розслідувань реєстраторами Реєстру (далі Реєстратор) є: прокурори, у тому числі керівники прокуратур; керівники органів досудового розслідування; слідчі органів прокуратури, поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України (далі Національне бюро), уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно п.4 Глави 4 Розділу 1 цього положення визначено, що реєстратори самостійно формують (отримують) витяг з Реєстру у межах унесеної інформації та посвідчують його своїм підписом.

В силу ст.40 ч.5 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Таким чином, визначення попередньої правої кваліфікації кримінального правопорушення, та внесення інших відомостей до ЄРДР є виключною прерогативою слідчого, який являється реєстратором згідно Положення про порядок ведення реєстру досудових розслідувань, а не заявника чи слідчого судді, або суду.

Що стосується доводів скаржника та його представника щодо неповноти досудового розслідування. Так, перевіривши матеріали досудового розслідування, слідчим суддею встановлено, що в ході досудового розслідування, слідчим було допитано самого заявника ОСОБА_4 , щодо обставин на його думку вчинення кримінального правопорушення, яке полягало у посвідченні договорів купівлі-продажу земельних ділянок без згоди другого подружжя, отримано тимчасові доступи до документів, що перебували у володінні приватного нотаріуса ОСОБА_7 , на підставі яких було посвідчено договори та здійснено їх вилучення.

Крім того, слідчим направлялась постанова про проведення процесуальних дій на іншій території, а саме на території Київської області з метою проведення допиту ОСОБА_5 . При цьому в матеріалах досудового розслідування міститься інформація про неможливість допиту такого. Проте, ОСОБА_5 було надано пояснення в добровільному порядку, щодо обставин які є предметом досудового розслідування.

Твердження скаржника про те, що пояснення ОСОБА_5 не є джерелом доказів відповідно до КПК України, слідчий суддя вважає неспроможними, з огляду на ч.8 ст. 95 КПК України, відповідно до якої сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.19 ч.1 ст.3 КПК України слідчий є стороною кримінального провадження.

Отже, виходячи з вищезазначеного слідчий суддя вважає, що під час досудового розслідування слідчий діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що договори купівлі продажу земельних ділянок, оскаржувались в порядку цивільного судочинства. За результатом розгляду цивільної справи, вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок були визнані недійсними. В судовому засіданні представник скаржника не заперечив, що рішення суду набрало законної сили, а отже право скаржника ОСОБА_4 було відновлено в порядку цивільного судочинства. При цьому слідчий суддя зауважує, що під час посвідчення договорів купівлі-продажу земельних ділянок нотаріусом ОСОБА_7 було вжито всіх заходів щодо перевірки наявності цивільного стану у відношення ОСОБА_4 , та встановлено на час посвідчення договорів відсутність будь яких даних про шлюб чи смерть ОСОБА_4 .

В той же час, що стосується кваліфікації кримінального правопорушення передбаченого ст.190 КК України, то слід зазначити, що ОСОБА_4 не був стороною укладених правочинів купівлі-продажу земельних ділянок. А отже якщо дії ОСОБА_5 містять ознаки шахрайства, то такі швидше за все стосуються іншої особи яка була стороною укладених правочинів, і яка з відповідною заявою не зверталася.

За таких обставин, слідчим суддею встановлено, що слідчим прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, будь-яких нових доказів, які б давали підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження матеріали скарги не містять.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий ОСОБА_8 , приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, оцінив зібрані в кримінальному провадженні докази з точки зору достатності та взаємозв`язку та прийняв відповідне обґрунтоване процесуальне рішення щодо закриття кримінального провадження, тому в задоволенні скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на постанову про закриття кримінального провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1