Рішення

від 23.11.2021 по справі 617/1778/20

ВОВЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 617/1778/20

Провадження № 2/617/87/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Вовчанськ Харківська область

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Сербіненко І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Пінчук К.К.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанську Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування дачного будинку недійсним, третя особа - Приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про визнання договору дарування дачного будинку недійсним, третя особа: приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва І.Ю.

Позов обґрунтований тим, що 12.10.2020 року позивач дізналася про те, що її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_5 12.06.2009 року уклав договір дарування з ОСОБА_3 , відповідно до якого подарував останній дачний будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , який належить йому на праві приватної власності. Вважає вказаний договір дарування, посвідчений 12.06.2009 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. недійсним та таким, що суперечить існуючим вимогам діючого законодавства, оскільки вказаний дачний будинок є спільним майном подружжя, тому що право власності на цій дачний будинок набуто в період шлюбу і належав він позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності відповідно до норм СК України, оскільки з 2005 року до теперішнього часу 2020 року, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 був укладено шлюб. Цим дачним будинком сім`я володіє, користується, та розпоряджається з 2008 року до теперішнього часу 2020 року і ці обставини свідчать про те, що дачний будинок ніколи за цей час фактично не передавався у володіння обдарованої - відповідачу ОСОБА_3 . Письмової згоди на укладання зазначеного договору дарування позивач не давала.

У зв`язку з викладеним позивач просила визнати недійсним договір дарування дачного будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентаризації Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор 169, який було укладено 12.06.2009 року між дарувальником - відповідачем ОСОБА_5 та обдарованою - відповідачем ОСОБА_3 , та був посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., та зареєстровано в реєстрі за № 938.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.11.2020 року ОСОБА_5 виключено як співвідповідача по справі у зв`язку зі смертю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд визнати недійсним договір дарування дачного будинку АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентаризації Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор. 169, який було укладено 12.06.2009 року між дарувальником - відповідачем ОСОБА_5 та обдарованою - відповідачем ОСОБА_3 , та був посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., та зареєстровано в реєстрі за № 938. Зазначили, що вказаний будинок є спільною сумісною власністю подружжя та подарований ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 без письмової згоди позивача ОСОБА_1 . Вказаний житловий будинок побудований за спільні кошти. Про існування спірного договору ОСОБА_1 стало відомо 12.10.2020 року, після повідомлення ОСОБА_5 про його укладання.

Також у судовому засіданні представником позивача зазначено, що суд може вирішити питання щодо скасування реєстрації спірного договору.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що вона та ОСОБА_5 проживали разом як чоловік та жінка. Подарований ОСОБА_5 їй будинок будувався також за її кошти, нею наймались робітники, куплялись матеріали для будівництва. Про перебування ОСОБА_5 у шлюбу із ОСОБА_1 їй було не відомо. Вважала, що ОСОБА_5 розлучений.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що дачний будинок АДРЕСА_4 на праві приватної власності належав ОСОБА_5 на підставі рішення суду. Вказаний дачний будинок був побудований на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності. У позовній заяві не наведені поважні причини пропуску строку позовної давності. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представником відповідача суду надано відзив, у якому зазначає, що дійсно, між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 12.06.2009 року був укладений договір дарування дачного будинку. Як вбачається з матеріалів справи будинок побудований на земельній ділянці площею 0,0696 га, розташованій: АДРЕСА_2 , Старосалтівська селищна рада; кадастровий номер 6321655800:01:004:0048. Земельна ділянка належала ОСОБА_6 , на праві приватної власності, так як була приватизована (набута ним у приватну власність) після укладання 15.03.2008 договору купівлі-продажу земельної ділянки між продавцем ТОВ ГРІН-ГЛ ЕЙД та ОСОБА_5 . Станом на 12.06.2009 року земельна ділянка належала ОСОБА_5 , (після укладання договору купівлі-продажу від 15.03.2008 року) на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД № 026907, виданого 27.05.2008 року відділом земельних ресурсів у Вовчанському районі (Вовчанським районним відділом земельних ресурсів Харківської області), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010869000084. Тобто земельна ділянка належала ОСОБА_5 , на праві особистої приватної власності. Крім того будинок належав дарувателю ОСОБА_5 , на праві приватної власності на підставі Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.12.2008 року по справі № 2-1040/08, зареєстрованого КП Вовчанське бюро технічної інвентаризації в Харківській області. Зважаючи на викладене, просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Третя особа - приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва І.Ю. у судовому засіданні зазначила, що нею 12.06.2009 року було посвідчено договір дарування ОСОБА_5 дачний будинок АДРЕСА_3 АДРЕСА_2 обдарованій ОСОБА_3 . Для встановлення особи ОСОБА_5 ним було надано нотаріусу закордонний паспорт, який не місить даних про перебування у шлюбу особи. ОСОБА_5 повідомив нотаріуса про те, що не перебуває у зареєстрованому шлюбі. Нотаріусом були роз`ясненні наслідки ст. 203 ЦК України та посвідчено договір.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали даної справи та справи № 2-1040/08, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідно до копії документів наданих приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., оригінали яких було оглянуті судом в судовому засіданні, 12.06.2009 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. посвідчено договір дарування між дарувателем ОСОБА_5 та обдарованою ОСОБА_3 , зареєстрований вказаний договір у реєстрі за № 938. Предметом вказаного договору є дачний будинок з надвірними будівлями за № 37-А/2.8 (тридцять сім - А/2.8), жилою площею 57,8 кв.м, загальною площею 90,3 кв.м, з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0696 га, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентаризації Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор. 169 (а.с.54).

Відповідно до п. 8 Договору, даруватель за цим договором свідчить, що в шлюбі не перебуває та вищевказане майно належить йому на праві особистої приватної власності (що підтверджується паспортом Сімейний стан штамп про реєстрацію відсутній).

Згідно п. 12 Договору, сторонам нотаріусом роз`яснено зміст ст. 203 Цивільного Кодексу України.

Згідно копії заяви від 12.06.2009 року наданої ОСОБА_5 та ОСОБА_3 приватному нотаріусу Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвій І.Ю., ОСОБА_5 свідчив, що на момент придбання нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебував, а також не проживав в той час однією сім`єю з жінкою, не знаходячись з нею в зареєстрованому шлюбі. Прав щодо вищевказаного нерухомого майна у третіх осіб немає.

Особу ОСОБА_5 встановлено за його паспортом, реквізити якого зазначені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій від 12.06.2009 року за № 938, справжність його підпису перевірено. У зазначеному паспорті штамп про реєстрацію шлюбу відсутній (а.с. 55).

Із даних копії справи №2-21/02-33, том № І приватного нотаріуса Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвої І.Ю., за № 938 реєстраційної дії, вчиненої 12.06.2009 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , встановлено за документом - паспорт НОМЕР_2 , виданий 27.05.2008 року (а.с. 63, 64).

Як вбачається із рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.12.2008 року, прийнятого за результатом розгляду справи №2-1040/08, яка досліджувалось судом під час розгляду даної справи, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Посилався на те, що на підставі договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. 15.03.2008 року за реєстровим № 780, він набув у власність земельну ділянку рекреаційного призначення розміром 0,0696 га, розташовану по АДРЕСА_2 . 27.05.2008 року отримав Державний акт на зазначену земельну ділянку. У 2008 році на належній позивачу земельній ділянці було збудовано дачний будинок. У позивача виникла необхідність в отриманні правовстановлюючого документа, але виникли проблеми з його одержанням, оскільки виконане будівництво не було належним чином оформлене. Рішенням суду від 25.12.2008 року за ОСОБА_5 визнано право власності на дачний будинок А-2 з прибудовами а,а-2 та каналізаційною ямою к.я , розташований по АДРЕСА_2 , вважаючи його прийнятим до експлуатації.

Згідно копії реєстраційного посвідчення, КП Вовчанське бюро технічної інвентаризації , 13.01.2009 року за реєстровим № 85, стор. 169, записано в реєстрову книгу № 1, дачний будинок, розташований в АДРЕСА_2 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.57).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2008 року ТОВ Грін-Глейд продало у власність ОСОБА_5 частку земельної ділянки площею 2,3800 га, яка складає 0,0696 га, розташована по АДРЕСА_2 . Пунктом 5.1 Договору передбачено, що продаж земельної ділянки за цим договором проводиться за письмовою згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , підпис якої на заяві посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. 14.03.2008 року за реєстровим №415. На підставі вказаного Договору на ім`я ОСОБА_5 27.05.2008 року видано Держаний акт ЯД № 026907 на земельну ділянку площею 0,0696 га, кадастровий номер 6321655800:01:004:0048, розташовану по АДРЕСА_2 (а.с. 86-90).

Із копії заяви ОСОБА_1 від 14.03.2008 року посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Некрасовою Н.А. 14.03.2008 року за реєстровим №415, ОСОБА_1 дає згоду на придбання будь-якого нерухомого майна на території України своєму чоловіку ОСОБА_5 , за ціною та на умовах за цього розсудом. Цією заявою підтверджує, що даний правочин вчиняється в інтересах сім`ї і відповідає спільному волевиявленню. Зміст статтей 60-65 СК України їй нотаріусом роз`яснено (а.с. 120).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 виданого 14.01.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції м. Харкова, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрували шлюб 14.01.2005 року, актовий запис №02.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 02 зареєстрованого 14.01.2005 року між нареченим ОСОБА_5 та нареченою ОСОБА_1 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) відомості про розірвання шлюбу відсутні (а.с.11, 145-147).

Згідно даних копій паспорта України НОМЕР_4 ОСОБА_1 та НОМЕР_5 ОСОБА_5 , на сторінці 10 маються штами з відміткою про сімейний стан, реєстрацію 14.01.2005 року шлюбу між ними (а.с. 12, 13).

Враховуючи вищевикладене судом установлено, що дачний будинок АДРЕСА_4 , набутий ОСОБА_5 у 2008 році, тобто під час перебування його у шлюбі з ОСОБА_1 , тому він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що був оформлений лише на ім`я ОСОБА_5 .

Суд не бере до уваги надані представником відповідача копії Витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, що містять інформацію про реєстрацію за позивачем прав власності на нерухоме майно у тому числі на підставі договорів про поділ спільного майна подружжя, оскільки вони не стосуються предмета розгляду даної справи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 215 та ст. 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач є заінтересованою особою, оскільки існування оспорюваного договору, порушує її права як власника у спільній сумісній власності.

Статтею 328 ЦК України закріплено, що право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.

За вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно із ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, учинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 уклав договір дарування, яким вирішив питання про право власності, користування та розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності без згоди одного із співвласників - ОСОБА_1 . Оспорюваний договір суперечить нормам Сімейного Кодексу в частині рівного права кожного із подружжя на володіння і розпорядження спільним майном.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Згідно з ч.3 ст.65 СК для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

Враховуючи, що позивач при укладенні оспорюваних договорів не надавала своєї згоди на відчуження спірного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, як того вимагає частина третя статті 65 СК України, оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 205, 215 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 подарував без згоди ОСОБА_1 дачний будинок з надвірними будівлями за № 37-А/2.8 (тридцять сім - А/2.8), жилою площею 57,8 кв.м, загальною площею 90,3 кв.м, з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0696 га, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентаризації Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор. 169, а тому договір дарування підлягає визнанню недійсним.

Щодо наданої суду заяви представника відповідача про застосування судом строку позовної давності та відмови у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

У обґрунтування застосування строків позовної давності представник відповідача посилається на те, що позивач є приватним нотаріусом з 2001 року, володіє необхідними знаннями та розуміє можливість отримання відомостей про належність громадянам нерухомого майна. Також у 2015 році позивач уклала із померлим чоловіком договір поділу спільного майна подружжя. Безсумнівно позивач та покійний чоловік у 2015 році обговорювали все нерухоме майно, яке підлягає поділу, а позивач переглядала (могла і мала можливість) відповідні відомості щодо земельної ділянки і дачного будинку. Позивач є членом ТОВ Грін-Глейд тому і знає де розташована земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок.

Позивач у позовній заяві зазначила, що 12.10.2020 року, наводячи порядок у ділових паперах чоловіка, вона виявила копію договору дарування дачного будинку, який належить її сім`ї. Із змісту договору стало відомо, що її чоловік ОСОБА_5 уклав з відповідачем ОСОБА_3 12.06.2009 року договір дарування дачного будинку. У судовому засіданні зазначила, що її чоловік хворів на онкологічне захворювання. У жовтні після відвідування церкви він повідомив їй, що ним подаровано дачний будинок без її згоди, і вона одразу звернулася до суду. Між нею та померлим чоловіком були довірчі стосунки і вона не мала підстав перевіряти належність їх майна іншим особам. Договором про поділ майна подружжя ними вирішено поділити частину належного їм майна.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Установлено, що чоловік позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вже після звернення позивача із вказаним позовом до суду, про існування спірного договору позивач дізналась у жовтні 2020 року коли знайшла копію спірного договору у паперах чоловіка, також вказані обставини їй у жовтні повідомив сам ОСОБА_5 . Посилання представника відповідача на можливість дізнатися про вказаний договір дарування та належність прав на спірний дачний будинок іншій особі з підстав того, що позивач з 2001 року є приватним нотаріусом і могла дізнатися про належність громадянам нерухомого майна є безпідставними. Тому позивач довела факт своєї необізнаності щодо даруванням ОСОБА_5 відповідачу ОСОБА_3 12.06.2009 року дачного будинку та укладання договору дарування, тому заява про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 5, 7, 12, 13, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування дачного будинку недійсним, третя особа - Приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна - задовольнити.

Визнати недійсним догорів дарування дачного будинку АДРЕСА_6 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0696 га., зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством Вовчанське бюро технічної інвентарізації Харківської області у реєстровій книзі № 1, за реєстровим номером 85, стор. 169, який укладено 12.06.2009 року між дарувальником ОСОБА_5 та обдарованою ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 938.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Представник позивача - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_8 ;

Представник відповідача - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_9 ;

Третя особа: приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна, місцезнаходження: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складено 03.12.2021 року.

Суддя - І.В. Сербіненко