Постанова

від 21.06.2022 по справі 617/1778/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 617/1778/20 Номер провадження 22-ц/814/1441/22Головуючий у 1-й інстанції Сербіненко І.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року, в складі судді Сербіненко І.В., дата виготовлення повного тексту рішення 03 грудня 2021 року, по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна про визнання договору дарування дачного будинку недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дачного будинку недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в жовтні 2020 р., їй випадково стало відомо про те, що її чоловік ОСОБА_4 12.06.2009 року, без її відома та погодження як з дружиною, уклав договір дарування з ОСОБА_2 , відповідно до якого подарував останній дачний будинок АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 .

Вважає вказаний договір дарування недійсним та таким, що суперечить існуючим вимогам сімейного законодавства, оскільки вказаний дачний будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, про те своєї письмової згоди на укладання зазначеного договору дарування вона не надавала.

Вказаним дачним будинком її сім`я володіє, користується та розпоряджається з 2008 року по теперішній час, що свідчить про удаваність такого правочину, оскільки дачний будинок ніколи за цей час нікому не передавався, ним ніхто з сторонніх осіб не користувався та не проживав.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування дачного будинку недійсним, третя особа - Приватний нотаріус Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєва Ірина Юріївна - задоволено.

Визнано недійсним договір дарування дачного будинку АДРЕСА_3 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0696 га., зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» Харківської області у реєстровій книзі № 1, за реєстровим номером 85, стор. 169, який укладено 12.06.2009 року між дарувальником ОСОБА_4 та обдарованою ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 938.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначає, що представник позивача - адвокат Бєлкіна Ю.Д. здійснювала представництво у даній справі з порушенням закону, а саме всі ордери не містять підпису керівника Адвокатського об`єднання Суботи А.А., не засвідчені відбитком печатки юридичної особи (адвокатського об`єднання).

Вказує, що спірний будинок належав ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, і саме на цій підставі останній уклав договір дарування від 12.06.2019 року, розпорядившись своєю власністю на власний розсуд, що не потребує згоди іншого з подружжям.

Також зазначає, що на дату укладення договору дарування - 12.06.2009 року земельна ділянка (після укладення договору купівлі-продажу від 15.03.2008) належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД №026907, виданого 27.05.2008 року відділом земельних ресурсів у Вовчанському районі (Вовчанським районним відділом земельних ресурсів Харківської області), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010869000084. І саме на цій підставі ОСОБА_4 набув право власності на будинок на підставі рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.12.2008 року по справі №2-1040/08.

Тобто на дату укладення договору дарування на 12.06.2009 року і будинок, і земельна ділянка належали ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності.

Окрім того, вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду.

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, шо відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 виданого 14.01.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції м. Харкова, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 14.01.2005 року, актовий запис №02.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.

Предметом спору по даній справі є нерухоме майно - дачний будинок, з надвірними спорудами, стосовно якого укладено договір дарування.

В ході розгляду справи, суд оглядав оригінали документів, наданих приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., якою будо посвідчено вказаний правочин та зареєстровано у реєстрі за № 938.

Предметом вказаного договору є дачний будинок з надвірними будівлями за № 37-А/2.8 (тридцять сім - А/2.8), жилою площею 57,8 кв.м, загальною площею 90,3 кв.м, з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,0696 га, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та зареєстрований 13.01.2009 року Комунальним підприємством «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» Харківської області у реєстровій книзі №1, за реєстровим № 85, стор. 169 (а.с.54).

Відповідно до п. 8 Договору, даруватель за цим договором свідчить, що в шлюбі не перебуває та вищевказане майно належить йому на праві особистої приватної власності (що підтверджується паспортом «Сімейний стан» штамп про реєстрацію відсутній).

Згідно п. 12 Договору, сторонам нотаріусом роз`яснено зміст ст. 203 Цивільного Кодексу України.

При укладанні вказаного договору ОСОБА_4 подав приватному нотаріусу заяву, про те, що на момент придбання нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 в зареєстрованому шлюбі не перебував, а також не проживав в той час однією сім`єю з жінкою, не знаходячись з нею в зареєстрованому шлюбі. Прав щодо вищевказаного нерухомого майна у третіх осіб немає.

Особу ОСОБА_4 встановлено за його паспортом, реквізити якого зазначені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій від 12.06.2009 року за № 938, справжність його підпису перевірено. У зазначеному паспорті штамп про реєстрацію шлюбу відсутній (а.с. 55).

Із даних копії справи №2-21/02-33, том № І приватного нотаріуса Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвої І.Ю., за № 938 реєстраційної дії, вчиненої 12.06.2009 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , встановлено за документом - паспорт НОМЕР_3 , виданий 27.05.2008 року (а.с. 63, 64).

На доведення свого права власності на вищевказаний дачний будинок, ОСОБА_4 надано нотаріусу рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.12.2008 року про визнання за ним права власності на самочинне будівництво - дачний будинок «А-2» з прибудовами «а,а-1» та каналізаційну яму «к.я», розташований по АДРЕСА_2 , яким визнано його прийнятим до експлуатації.

На підставі вказаного судового рішення, КП «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію нерухомого майна за реєстровим № 85.

Крім того, відповідно до укладеного 15.03.2008 р. договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. за реєстровим № 780, ОСОБА_4 придбав у ТОВ «Грін-Глейд» земельну ділянку рекреаційного призначення розміром 0,0696 га, розташовану по АДРЕСА_2 , експертна грошова оцінка якої становить 17692 грн.

При оформленні вказаного правочину, дружина покупця ОСОБА_3 14.03.2008 року надала свою згоду на придбання будь-якого нерухомого майна на території України своєму чоловіку ОСОБА_4 , за ціною та на умовах за його розсудом. Цією заявою підтверджує, що даний правочин вчиняється в інтересах сім`ї і відповідає спільному волевиявленню. Зміст статтей 60-65 СК України їй нотаріусом роз`яснено.

Також судом встановлено, що відповідно до даних з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 02 зареєстрованого 14.01.2005 року між нареченим ОСОБА_4 та нареченою ОСОБА_3 (прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ) відомості про розірвання шлюбу відсутні.

При цьому, з приєднаних до справи аркушів паспорту на ім`я громадянина ОСОБА_4 серія НОМЕР_4 маються штами з відміткою про сімейний стан, реєстрацію 14.01.2005 року шлюбу. Аналогічні дані містять і в паспорті на ім`я позивача ОСОБА_3 .

Наведене свідчить про те, що з 2005 року і по день своєї смерті ОСОБА_4 перебував з позивачем ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі.

Встановивши вищевказані обставини, суд прийшов до висновку про належність предмета спору дачного будинку до об`єкту спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, на чиє прізвище із подружжя вказана нерухомість була оформлена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при відчуженні ОСОБА_4 спірного будинку були порушені вимоги ч.3 ст. 65 СК України, оскільки договір дарування був здійснений без згоди іншого подружжя. Відсутність такої згоди (письмової та нотаріально посвідченої) позбавляє інше подружжя як співвласника необхідних повноважень на укладання договору про розпорядження їх спільним майном, що у відповідності до положень ч.4 ст.369 та ст. 215 ЦК України є достатньою правовою підставою для визнання такого правочину недійсним.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічні приписи містяться і у ч.3 ст.368 ЦК України.

При цьому ч. 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно із ч.1 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При цьому частиною третьою вказаної статті встановлено, що для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена

Відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним (ч. 4 ст. 369 ЦПК України).

Матеріалами справи доведено, що при укладанні договору дарування дачного будинку, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, згоди іншого подружжя ОСОБА_3 не було.

Сам факт здійснення її чоловіком відчуження дачного будинку у спосіб дарування зовсім сторонній особі їй не був відомий. Позивач стверджує, що до смерті чоловіка дачний будинок продовжував залишатись в повному користуванні та розпорядженні його сім`ї, сторонніх осіб в ньому ніколи не було.

При цьому будь-яких доказів, які б спростували вказане твердження позивача, відповідач в ході розгляду справи суду не надала та не довела той факт, що являючись новим власником дачного будинку з 2009 року мала намір та фактично користувалась ним або здійснювала інші дії по його володінню.

Крім того, звертає на себе увагу той факт, що при житті ОСОБА_4 з питаннями про визнавання вказаного дачного будинку його індивідуальною власності в порядку ст. 57 СК України до суду не звертався.

Також, судом вірно враховано, що і при укладанні в 2008 році договору купівлі-продажу земельної ділянки, дружиною покупця ОСОБА_3 в порядку ст. 65 СК Україна надавалась нотаріально посвідчена згода на придбання нерухомого майна в інтересах сім`ї тобто і сама земельна ділянка як придана в період шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Само по собі подальше оформлення на ім`я ОСОБА_4 . Державного Акту на цю земельну ділянку її правового статусу як подружнього майна не змінює.

Вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилання на нові докази, наявність яких поставила б під сумнів правові висновки суду.

Так відхиляються колегією суддів твердження про те, що суд невірно оцінив статус будинку, який належав ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, тому на цій правовій підставі він уклав договір дарування, який не потребував згоди іншого подружжя.

В даному випадку, матеріали справи доводять те, що земельна ділянка, на якій був будинок побудований є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбана ними на підставі цивільно-правової угоди в період шлюбу, її статус як подружнього майна презюмується в силу закону і ніким в передбаченому законом порядку не спростовано.

Не може в такій ситуації розглядатись як достатня правова підстава набуття ОСОБА_4 як особистої приватної власності і судове рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 25.12.2008 року, оскільки предметом спору в ньому є самочинне будівництво нерухомого майна, яке будувалось в період шлюбу, а відтак на нього також поширюється інститут спільності подружнього майна, що презюмується положеннями ст. 60 СК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,якийдієв інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 липня 2022 року.

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.