Рішення

від 06.12.2021 по справі 420/1096/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1096/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Цховребової М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 05.04.2021 року) до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у пересиланні звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року;

- зобов`язати відповідача:

- розглянути звернення позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року та 12.11.2018 року відповідно до ЗУ Про звернення громадян ;

- надати відповідь по суті звернення позивача від 18.10.2018 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у ненаданні відповіді на звернення позивача від 23.11.2018 року;

- зобов`язати відповідача надати відповідь на звернення позивача від 23.11.2018 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

Ухвалами суду від 14.12.2020 року, зокрема: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; від 12.02.2021 року: розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; від 11.03.2021 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; від 05.04.2021 року: замінено назву відповідача.

Від позивача до суду надійшла заява, вхід. № ЕС/848/21, в якій останній просить розглянути справу за його відсутності. (т.2 а.с.26) Від відповідача заяв з процесуальних питань, зокрема щодо іншого порядку розгляду справи або про відкладення розгляду справи тощо до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 07.08.18 позивач звернувся до відповідача із скаргою на протиправні дії службовців Прокуратури Одеської області; відповідач переслав скаргу позивача до Прокуратури Одеської області, про що повідомив позивача листом від 08.08.18;

- 17.10.18 позивач звернувся до відповідача із скаргою на протиправні дії службовців прокуратури міста Києва; відповідач переслав скаргу позивача до прокуратури міста Києва, про що повідомив позивача листом від 18.10.18;

- 18.10.18 позивач звернувся до відповідача із проханням підтвердити відповідність дій службовця прокуратури нормам КПК України, однак відповідач не надав відповіді по суті, а переслав звернення позивача, про що повідомив листом від 22.10.18;

- 12.11.18 позивач вимушений був повторно звернутися до відповідача із нагадуванням про необхідність розглянути скаргу позивача від 17.10.18; відповідач переслав скаргу позивача до прокуратури міста Києва, про що повідомив позивача листом від 13.11.18;

- 23.11.18 позивач вимушений був нагадати відповідачу про необхідність надати відповідь по суті звернення позивача від 18.10.18, однак відповіді досі не отримав;

- таким чином, відповідач вдався до зухвалих регулярних порушень ст.ст. 7, 16 Закону України Про звернення громадян ;

- протиправні дії та бездіяльність відповідача, як правоохоронного органу, завдали позивачу значних моральних страждань, що вони унеможливили функціонування особистості позивача на Конституційних засадах;

- звернення позивача переслані для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються - всупереч вимогам статті 7 Закону України Про звернення громадян , а на звернення від 18.10.18 відповіді по суті не надано.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- відповідно до ст. 3 Закону України Про звернення громадян скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб;

- установлено, що 07.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України зі зверненням щодо невнесення відомостей з ЄРДР службовими особами прокуратури Одеської області (вх. № 176203-18);

- за результатами попереднього розгляду, керуючись п. 6 розділу І Інструкції вказане звернення визнано первинним та таким, за яким не приймалося рішення керівником регіональної прокуратури, та 08.08.2018 обґрунтовано направлено до прокуратури Одеської області за № 19-114012-18-вих для вирішення по суті, про що заявника повідомлено;

- окрім цього, 17.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України зі зверненням щодо незгоди із направленням службовими особами прокуратури м. Києва його звернення за належністю (вх. № 224484-18);

- аналогічно, за результатами попереднього розгляду, керуючись п. 6 розділу І Інструкції вказане звернення визнано первинним та таким, за яким не приймалося рішення керівником регіональної прокуратури, та 18.10.2018 обґрунтовано направлено до прокуратури міста Києва за № 19/2-139197вих-18 для вирішення по суті, про що заявника повідомлено;

- крім цього 18.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України зі звернення щодо протиправних дій прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону Радзілевича Д.А. (вх. № 225460-18). За результатами попереднього розгляду зазначене звернення передано для вирішення по суті до Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини та у сфері оборонно-промислового комплексу (Головної військової прокуратури);

- Генеральною прокуратурою Україною 12.11.2018 отримано звернення ОСОБА_1 щодо незгоди із відповіддю службових осіб прокуратури м. Києва його звернення за належністю (вх. № 244764-18). На підставі п. 6 розділу І Інструкції вказане звернення визнано первинним та таким, за яким не приймалося рішення керівником регіональної прокуратури, та 13.11.2018 обґрунтовано направлено до прокуратури міста Києва за № 19/2-146964вих-18 для вирішення по суті, про що заявника повідомлено;

- позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані пояснення, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 07.08.2018 року (т.1 а.с.103), якою:

- довів адресата до відома, що 26.07.2018 позивач направив повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Одеської області; всупереч вимогам КПК України, посадові особи прокуратури не внесли відомості до ЄРДР;

- з огляду на вищенаведене та зважаючи на додане, просив притягнути винних посадових осіб до відповідальності.

Додатком до вказаної заяви зазначено фотокопію листа від 27.07.18 № 15-3995-18.

Разом із листом від 08.08.2018 р. № 19-р звернення ОСОБА_1 надіслано відповідачем за належністю до прокуратури Одеської області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.99, т.2 а.с.5)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 17.10.2018 року (т.1 а.с.104), згідно зі змістом якої:

- з огляду на зміст листа з прокуратури міста Києва від 08.10.18 № 19-р-18 та зважаючи на порушення вищезгаданою прокуратурою норм Закону України Про звернення громадян у частині пересилання звернення до установи, на дії якої надійшла скарга, просив вжити невідкладних заходів для притягнення до відповідальності прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів;

- просив, також, вжити заходів для опрацювання звернення позивача до прокуратури міста Києва від 05.10.2018 згідно із Законом України Про звернення громадян .

Додатком до вказаної заяви зазначено фотокопію листа від 08.10.18.

Разом із листом від 18.10.2018 р. № 19-р заяву ОСОБА_1 надіслано відповідачем до прокуратури міста Києва для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.97, т.2 а.с.6)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 18.10.2018 року (т.1 а.с.101), якою:

- довів адресата до відома, що під час тримання позивача під вартою 20.01.17 прокурор військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Д.А. Радзілевич вживав нецензурну лексику, звертаючись до позивача;

- з огляду на вищенаведене, просив підтвердити, що вживання нецензурної лексики прокурором під час здійснення процесуальних дій передбачене КПК України, а також зазначити якими саме статтями.

Разом із листом від 22.10.2018 р. № 1011/3-р скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Радзілевич Д.А. направлено до військової прокуратури Південного регіону України для організації розгляду, про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.96)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 12.11.2018 року (т.1 а.с.105), згідно зі змістом якої:

- з огляду на зміст листа з прокуратури міста Києва від 01.11.18 № 09-98-18 та зважаючи на порушення вищезгаданою прокуратурою норм Закону України Про звернення громадян у частині пересилання звернення до установи, на дії якої надійшла скарга, а також зважаючи на попереднє звернення позивача до ГПУ від 17.10.18, позивач наполягав на вжитті невідкладних заходів для притягнення до відповідальності винних у вищезгаданому порушенні посадових осіб;

- наполягав, також, на вжитті заходів для опрацювання звернення позивача до прокуратури міста Києва від 05.10.18 згідно із Законом України Про звернення громадян .

Разом із листом від 13.11.2018 р. № 19/2-146964вих-18 звернення ОСОБА_1 надіслано відповідачем за належністю до прокуратури міста Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства, про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.98, т.2 а.с.7)

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно заяви позивача від 23.11.2018 року, до суду подано копію заяви позивача від 23.11.18 до Генерального прокурора України (т.1 а.с.102), в якій:

- з огляду на відсутність відповіді по суті на звернення позивача від 18.10.18 - та зважаючи на невдалу другу спробу Військової прокуратури Південного регіону України відписатися - наполягав на вжитті невідкладних заходів щодо надання відповіді по суті вищезгаданого звернення.

Не погоджуючись з діями відповідача, що виразилися у пересиланні звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року, та бездіяльністю відповідача, що виразилася у ненаданні відповіді на звернення позивача від 23.11.2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем також надано копію, зокрема листа прокуратури міста Києва від 08.10.18 № 19-р-18, адресованого ТОВ Розетка.УА та позивачу. (т.1 а.с.100)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України Про звернення громадян від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (діла - Закон № 393/96-ВР), Інструкцією про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури України 20.12.2017 № 357, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 січня 2018 р. за № 65/31517 (далі - Інструкція).

Відповідно до ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Відповідно до п. 1 Інструкції ця Інструкція визначає порядок розгляду звернень громадян, запитів і звернень народних депутатів України, комітетів Верховної Ради України, депутатів місцевих рад (далі - звернення і запити), строки їх розгляду, а також основні вимоги до організації і проведення особистого прийому громадян у Генеральній прокуратурі України, у тому числі у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, регіональних, місцевих та військових прокуратурах (далі - органи прокуратури).

Відповідно до п. 6 розділу І Інструкції за ознакою надходження звернення громадян визнаються первинними, повторними, дублетними, неодноразовими та масовими.

Первинні - звернення, що надійшли від окремої особи (групи осіб), яка (які) звернулася(ися):

до органу прокуратури з порушених питань вперше;

до органу прокуратури не вперше, але попередні звернення з порушених питань не розглядалися по суті;

до органу прокуратури не вперше, але порушене у зверненні питання жодним чином не стосується попередніх звернень;

до Генеральної прокуратури України, але за результатами розгляду порушених у зверненні питань рішення керівником регіональної прокуратури, якщо викладені у зверненні питання належать до повноважень регіональної прокуратури, не приймалося;

до регіональної прокуратури, але за результатами розгляду порушених у зверненні питань рішення керівником місцевої прокуратури, якщо викладені у зверненні питання належать до повноважень місцевої прокуратури, не приймалося.

Повторні - звернення, які надійшли від того самого громадянина (тієї самої групи осіб) з того самого питання до тієї самої прокуратури, у яких:

оскаржується прийняте рішення чи повідомляється про незгоду з рішенням, прийнятим за попереднім зверненням, яке вирішено по суті цією самою прокуратурою;

викладається звернення від того самого громадянина (групи осіб) з того самого питання до тієї самої прокуратури, якщо перше вирішено по суті;

повідомляється про неотримання відповіді або несвоєчасний розгляд попереднього звернення, якщо з часу його надходження минув установлений законодавством строк розгляду.

Якщо у зверненні громадянин разом з питаннями, які вже розглядалися і на які надано вичерпну відповідь або щодо яких прийнято відповідне рішення, звертається з іншими питаннями, новими фактами, таке звернення не є повторним і розглядається органом прокуратури в установленому законодавством порядку.

Дублетні звернення - звернення тієї самої особи (групи осіб) з того самого питання, що відправлені різним адресатам та надіслані ними на розгляд за належністю до органу прокуратури.

Неодноразові - звернення особи (групи осіб), які надійшли до органу прокуратури з того самого питання, що й попереднє звернення, але попереднє звернення не вирішено по суті, а визначений законодавством строк розгляду ще не закінчився.

Масові - звернення, що надходять у великій кількості від різних громадян з однаковим змістом або суттю питання.

Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Інструкції попередній розгляд звернень і запитів після їх реєстрації здійснюється в Генеральній прокуратурі України та регіональних прокуратурах - підрозділами з організації особистого прийому громадян, розгляду звернень та запитів (далі - відповідальні підрозділи), у місцевих прокуратурах - керівниками місцевих прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів місцевих прокуратур.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції за результатами попереднього розгляду щодо кожного звернення і запиту визначеними у пункті 9 цього розділу особами у межах повноважень приймається одне з таких рішень:

передання для розгляду керівнику органу прокуратури або його заступнику відповідно до розподілу обов`язків;

передання для розгляду відповідному структурному підрозділу Генеральної прокуратури України або регіональної чи місцевої прокуратури, прокурору органу прокуратури;

направлення за територіальністю та/або належністю;

повернення заявнику з наданням відповідних роз`яснень;

залишення без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України Про звернення громадян .

Відповідно до п. 20 розділу ІІІ Інструкції звернення громадян, у яких порушені питання не належать до повноважень органів прокуратури, відповідно до статті 7 Закону України Про звернення громадян відповідальними підрозділами, керівниками місцевих прокуратур або їх першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів цих прокуратур у термін не більше п`яти днів надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідним роз`ясненням.

Відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками регіональних (місцевих) прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Генеральної прокуратури України (регіональної прокуратури), відповідальні підрозділи у термін не більше п`яти днів надсилають до регіональної (місцевої) прокуратури, якщо вирішення порушених у них питань належить до компетенції цієї прокуратури.

1. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправними дії відповідача, що виразилися у пересиланні звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року; зобов`язати відповідача: розглянути звернення позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року та 12.11.2018 року відповідно до ЗУ Про звернення громадян ; надати відповідь по суті звернення позивача від 18.10.2018 року, - слід зазначити таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 07.08.2018 року (т.1 а.с.103), якою:

- довів адресата до відома , що 26.07.2018 позивач направив повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Одеської області ; всупереч вимогам КПК України, посадові особи прокуратури не внесли відомості до ЄРДР ;

- з огляду на вищенаведене та зважаючи на додане, просив притягнути винних посадових осіб до відповідальності .

Додатком до вказаної заяви зазначено фотокопію листа від 27.07.18 № 15-3995-18.

Разом із листом від 08.08.2018 р. № 19-р звернення ОСОБА_1 надіслано відповідачем за належністю до прокуратури Одеської області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства , про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.99, т.2 а.с.5)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 17.10.2018 року (т.1 а.с.104), згідно зі змістом якої:

- з огляду на зміст листа з прокуратури міста Києва від 08.10.18 № 19-р-18 та зважаючи на порушення вищезгаданою прокуратурою норм Закону України Про звернення громадян у частині пересилання звернення до установи, на дії якої надійшла скарга, просив вжити невідкладних заходів для притягнення до відповідальності прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів ;

- просив, також, вжити заходів для опрацювання звернення позивача до прокуратури міста Києва від 05.10.2018 згідно із Законом України Про звернення громадян .

Додатком до вказаної заяви зазначено фотокопію листа від 08.10.18.

Разом із листом від 18.10.2018 р. № 19-р заяву ОСОБА_1 надіслано відповідачем до прокуратури міста Києва для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства , про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.97, т.2 а.с.6)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 18.10.2018 року (т.1 а.с.101), якою:

- довів адресата до відома , що під час тримання позивача під вартою 20.01.17 прокурор військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України Д.А. Радзілевич вживав нецензурну лексику, звертаючись до позивача;

- з огляду на вищенаведене, просив підтвердити , що вживання нецензурної лексики прокурором під час здійснення процесуальних дій передбачене КПК України, а також зазначити якими саме статтями .

Разом із листом від 22.10.2018 р. № 1011/3-р скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Радзілевич Д.А. направлено відповідачем до військової прокуратури Південного регіону України для організації розгляду , про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.96)

Позивач звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 12.11.2018 року (т.1 а.с.105), згідно зі змістом якої:

- з огляду на зміст листа з прокуратури міста Києва від 01.11.18 № 09-98-18 та зважаючи на порушення вищезгаданою прокуратурою норм Закону України Про звернення громадян у частині пересилання звернення до установи, на дії якої надійшла скарга, а також зважаючи на попереднє звернення позивача до ГПУ від 17.10.18, позивач наполягав на вжитті невідкладних заходів для притягнення до відповідальності винних у вищезгаданому порушенні посадових осіб ;

- наполягав, також, на вжитті заходів для опрацювання звернення позивача до прокуратури міста Києва від 05.10.18 згідно із Законом України Про звернення громадян .

Разом із листом від 13.11.2018 р. № 19/2-146964вих-18 звернення ОСОБА_1 надіслано відповідачем за належністю до прокуратури міста Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства , про що цим листом повідомлено позивача. (т.1 а.с.98, т.2 а.с.7)

По-перше, з наведеного змісту звернень позивача до Генерального прокурора України вбачається, що заяви позивача від 07.08.2018 року, від 17.10.2018 року та від 12.11.2018 року, по суті, - є скаргами в розумінні ст. 3 Закону № 393/96-ВР на дії посадових осіб прокуратури Одеської області (заява від 07.08.2018 року) та прокуратури міста Києва (заяви від 17.10.2018 року та від 12.11.2018 року).

З наведеного змісту листів Генеральної прокуратури України вбачається, що заяви позивача:

- від 07.08.2018 року на дії посадових осіб прокуратури Одеської області - надіслано за належністю до прокуратури Одеської області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства;

- від 17.10.2018 року на дії посадової особи прокуратури міста Києва - надіслано до прокуратури міста Києва для організації розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства;

- від 12.11.2018 року на дії посадових осіб прокуратури міста Києва - надіслано за належністю до прокуратури міста Києва для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідачем щодо звернень позивача від 07.08.2018 року, від 17.10.2018 року та від 12.11.2018 року зазначено, зокрема що, керуючись п. 6 розділу І Інструкції кожне з вказаних звернень визнано первинним та таким, за яким не приймалося рішення керівником регіональної прокуратури, та обґрунтовано направлено до відповідної прокуратури для вирішення по суті.

Проте, згідно з ч. 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються .

Також, відповідно до п. 21 розділу ІІІ Інструкції звернення громадян, за результатами розгляду яких не приймалися рішення керівниками регіональних (місцевих) прокуратур і у яких не оскаржуються дії чи рішення працівників Генеральної прокуратури України (регіональної прокуратури) , відповідальні підрозділи у термін не більше п`яти днів надсилають до регіональної (місцевої) прокуратури, якщо вирішення порушених у них питань належить до компетенції цієї прокуратури .

З вищенаведеного вбачається, що надіслання Генеральною прокуратурою України заяв позивача від 07.08.2018 року, від 17.10.2018 року та від 12.11.2018 року до прокуратури Одеської області та прокуратури міста Києва, відповідно, - не відповідає встановленим судом обставинам щодо змісту зазначених звернень позивача та наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

По-друге, з наведеного змісту листа Генеральної прокуратури України від 22.10.2018 р. № 1011/3-р вбачається, що заяву позивача від 18.10.2018 року з проханням підтвердити, що вживання нецензурної лексики прокурором під час здійснення процесуальних дій передбачене КПК України, а також зазначити якими саме статтями , - направлено відповідачем до військової прокуратури Південного регіону України для організації розгляду, як скаргу ОСОБА_1 на дії прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Радзілевича Д.А.

У відзиві на позовну заяву відповідачем щодо заяви позивача від 18.10.2018 року зазначено, зокрема що, керуючись п. 6 розділу І Інструкції вказане звернення визнано первинним та таким, за яким не приймалося рішення керівником регіональної прокуратури, та обґрунтовано направлено до відповідної прокуратури для вирішення по суті.

Проте, з наведеного змісту звернення позивача від 18.10.2018 року до Генерального прокурора України вбачається, що воно, по суті, - є заявою в розумінні ст. 3 Закону № 393/96-ВР .

Отже, позиція відповідача щодо заяви позивача від 18.10.2018 року - є помилковою, такою, що не відповідає змісту цієї заяви та ст. 3 Закону № 393/96-ВР щодо розуміння звернень.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 7 Закону № 393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань , за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Також, відповідно до п. 20 розділу ІІІ Інструкції звернення громадян, у яких порушені питання не належать до повноважень органів прокуратури , відповідно до статті 7 Закону України Про звернення громадян відповідальними підрозділами, керівниками місцевих прокуратур або їх першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів цих прокуратур у термін не більше п`яти днів надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення . Якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, воно в той самий строк повертається громадянину з відповідним роз`ясненням.

Проте, ні у листі Генеральної прокуратури України від 22.10.2018 р. № 1011/3-р, ні у відзиві на позовну заяву не зазначено про відсутність компетенції (повноважень) Генеральної прокуратури України щодо вирішення порушених позивачем у заяві від 18.10.2018 року питань.

З вищенаведеного вбачається, що надіслання Генеральною прокуратурою України заяви позивача від 18.10.2018 року до військової прокуратури Південного регіону України для організації розгляду - не відповідає встановленим судом обставинам щодо змісту зазначеного звернення позивача та наведених положень законодавства, яке регулює спірні правовідносини, є необґрунтованим та безпідставним.

2. Щодо позовних вимог в частині: визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилася у ненаданні відповіді на звернення позивача від 23.11.2018 року; зобов`язати відповідача надати відповідь на звернення позивача від 23.11.2018 року, - слід зазначити таке.

Судом встановлено, що на доведення обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги, до суду подано копію заяви позивача від 23.11.18 року до Генерального прокурора України із (т.1 а.с.102), в якій:

- з огляду на відсутність відповіді по суті на звернення позивача від 18.10.18 - та зважаючи на невдалу другу спробу Військової прокуратури Південного регіону України відписатися - наполягав на вжитті невідкладних заходів щодо надання відповіді по суті вищезгаданого звернення.

На виконання ухвал суду про витребування у відповідача належним чином засвідчених копій усіх: доказів-підстав правомірності вчинення оскаржуваних дій та допущення оскаржуваної бездіяльності згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України (в тому числі в обов`язковому порядку належним чином засвідчених копій звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року, 12.11.2018 року та від 23.11.2018 року, з усіма додатками до них (в разі наявності), відповідей на них та доказів надсилання (надання) позивачу, тощо), - відповідачем суду надано лише та виключно копії (т.2 а.с.5-7):

- листа Генеральної прокуратури від 08.08.2018 р. № 19-р, адресованого прокуратурі Одеської області та позивачу (вищенаведеного змісту);

- листа Генеральної прокуратури від 18.10.2018 р. № 19-р, адресованого прокуратурі міста Києва та позивачу (вищенаведеного змісту);

- листа Генеральної прокуратури від 13.11.2018 р. № 19-р, адресованого прокуратурі міста Києва та позивачу (вищенаведеного змісту).

Також, у відзиві на позовну заяву жодних обставин та доводів щодо обґрунтування заперечень проти заявлених позовних вимог в частині заяви позивача від 23.11.2018 року відповідачем не зазначено.

Виходячи з наведеного, підстав для звільнення позивача від доказування, передбачених ч. 1 ст. 78 КАС України, обставин щодо фактичного подання (надіслання) цієї заяви та/або отримання Генеральною прокуратурою України, - немає.

Разом з цим, у заяві позивача від 23.11.2018 року, ні поштова, ні електронна адреса отримувача звернення - Генерального прокурора України не зазначена.

Жодних доводів щодо фактичного подання (надіслання) цієї заяви та/або отримання Генеральною прокуратурою України позивачем у заявах по суті справи не наведено та/або доказів на їх підтвердження не надано.

З наведеного вбачається, що на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги стосовно звернення позивача від 23.11.2018 року, що об`єктивно унеможливлює перевірку судом оскаржуваної позивачем бездіяльності в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 2 КАС України.

Отже, наведена вимога позивача - є необґрунтованою, недоведеною, відповідно безпідставною.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування позовних вимог у зазначеній частині та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, учасниками справи суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- дії, що виразилися у пересиланні звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року, вчинені Генеральною прокуратурою України : не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними,

- виходячи з встановлених судом обставин щодо підстав (фактичних і юридичних) вчинення оскаржуваних дій та здійснених на їх підставі висновків суду про визнання оскаржуваних дій протиправними, на підставі ч. 2 ст. 9 та абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, права та інтереси позивача підлягають захисту в даному випадку шляхом зобов`язання Офісу Генерального прокурора повторно розглянути звернення позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року, з урахуванням правової оцінки питань, щодо яких звернувся позивач, наданої судом у рішенні,

- в задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилася у ненаданні відповіді на звернення позивача від 23.11.2018 року, та зобов`язання відповідача надати відповідь на звернення позивача від 23.11.2018 року, - слід відмовити.

3. Щодо позовних вимог в частині: стягнути з відповідача на користь позивача 250000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди, - слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно із пунктом 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На думку суду, встановлені у справі обставини безумовно доставляють позивачу моральних переживань, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є цілком ґрунтовними.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує, в тому числі з діями відповідача, що виразилися у пересиланні звернень позивача від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року, щодо яких суд дійшов висновку про їх протиправність.

Отже існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку було завдано.

Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого соціального стану позивача, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, в тому числі з урахуванням категорії справи та часткове задоволення позову, суд виходить з засад розумності та справедливості, та вважає, що достатнім відшкодуванням таких втрат в даному випадку є сума у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року в сумі 2270,00 грн.

Отже, наведена позовна вимога позивача підлягає задоволенню частково.

З урахуванням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у цій справі, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Рішення прийнято та складено з урахуванням тимчасової непрацездатності головуючого судді, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , та часу перебування головуючого судді у відпустці.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 981 від 22.09.2021 року) до 31 грудня 2021 р. на території України продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 139, 194, 205, 241-246, 250, 255, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Генеральної прокуратури України, що виразилися у пересиланні звернень ОСОБА_1 від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року.

Зобов`язати Офіс Генерального прокурора повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 07.08.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року та 12.11.2018 року, з урахуванням правової оцінки питань, щодо яких звернувся позивач, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова